12/161 Про стягнення заборгованості за договором поставки - 07.12.2010 Прийняття

ВАТ "Теплоенергомонтаж"звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до ПВП "АРТ-Сервіс"про стягнення заборгованості в сумі 177 721,45 грн., а саме 97 696,46 грн. - основного боргу, 10 958,94 грн. - пені, 60 579,76 грн. –інфляційних витрат та 8496,29 грн. –3 % річних.

02.12.2009 року ПВП "АРТ-Сервіс"звернулось до Господарського суду Рівненської області з зустрічним позовом до ВАТ "Теплоенергомонтаж"про стягнення 221 475,74 грн., а саме 5 412,20 грн. –штрафу та 216063,54 грн. збитків.

До прийняття рішення позивачем за первісним позовом була подана заява б/н від 20.01.2010 року, про зміну підстави позовних вимог в частині стягнення вартості наданих матеріалів на загальну суму 10 097,42 грн. по накладних № 28 від 29.11.2006 року на суму 2 968,99 грн., № 29 від 07.12.2006 року на суму 5 021,33 грн., № 24 від 27.12.2007 року на суму 2 104,10 грн. (а.с. 166, т.1)

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.02.2010 року у справі № 12/161 (суддя Крейбух О.Г.) в позові ВАТ "Теплоенергомонтаж"до ПВП "АРТ-Сервіс"про стягнення заборгованості в сумі 177 721,45 грн. відмовлено. В позові ПВП "АРТ-Сервіс"до ВАТ "Теплоенергомонтаж"про стягнення 221 475,74 грн. також відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ВАТ "Теплоенергомонтаж"подало апеляційну скаргу б/н від 23.04.2010 року, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2010 року скасувати та прийняти нове, яким первісний позов до ПВП "АРТ-Сервіс"про стягнення 177 721,45 грн. задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що висновок суду про те, що Славутське МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"повинно самостійно виступати стороною у господарських справах є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідачем за первісним позовом було подано відзив на апеляційну скаргу б/н і дати, в якому просить залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2010 року, в частині відмови в позові ВАТ "Теплоенергомонтаж", без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

20.07.2010 року сторонами було подано до суду клопотання б/н, про розгляд апеляційної скарги у даній справі понад строк встановлений ст. 102 ГПК України. Дане клопотання судом було задоволене.

Відповідач за первісним позовом подав до суду клопотання № 106/1 від 06.12.2010 року, про розгляду справи без участі його представника. Дане клопотання судовою колегією задоволене.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2006 року між Славутським МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"(постачальник) та ПВП "АРТ-Сервіс"(покупець) було укладено договір поставки № 30/2006 року (а.с. 10-12, т. 1). Згідно умов договору, постачальник зобов’язався виготовити та поставити продукцію, а саме: бункери шихти з бункерною естакадою –2шт., силоси склобою з силосною естакадою –2 шт (далі товар). Кількість, ціна, умови та термін поставки товару вказаний в специфікації, що доданий до договору та є невід’ємною його частиною.

В пунктах 6.1.-6.2. договору поставки зазначено, що приймання товару за кількістю і якістю здійснюється покупцем на складі постачальника в момент відвантаження. На кожну партію товару постачальник зобов’язаний надати покупцю наступні документи: розхідні накладні, паспорт якості або сертифікат на виготовлення товару, копію сертифікатів на матеріали, завірені печаткою та підписом постачальника. Постачальник по мірі виготовлення товару може відпускати його виготовленими частинами. У цьому випадку підписується розхідна накладна на фактично відпущену виготовлену частину товару.

На виконання умов договору поставки у жовтні 2006 року Славутським МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"було передано відповідачу за первісним позовом частину товару на суму 220 762,04 грн., що підтверджено актом приймання виконаних робіт за вересень 2006 року (а.с. 15, т.1).

Також на виконання умов договору поставки у жовтні 2006 року Славутським МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"було передано відповідачу за первісним позовом частину товару на суму 320 452,80 грн., що підтверджено актом приймання виконаних робіт за жовтень 2006 року (а.с. 16, т.1).

24.10.2006 року відповідачем за первісним позовом було підписано гарантійне зобов’язання № 190 від 24.10.2006 року, з якого вбачається, що останній гарантує оплату продукції відвантаженої Славутським МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"згідно договору поставки № 30/2006 від 01.08.2006 року в повному обсязі в термін до 31.10.2006 року з обов’язковим підписанням актів форми КБ –2.

В п. 7.5 договору підряду зазначено, що поставку основних матеріалів для виготовлення товару може проводити як покупець так і постачальник, з послідуючим оформленням належним чином документів.

Відповідачем за первісним позовом на виконання умов договору поставки були виконані роботи на суму 22 612,80 грн., а саме участь у виготовленні металоконструкції бункерів шихти, металоконструкції бункерної естакади та силосної естакади що підтверджено Актом № 1 –АРТ приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2006 року, Актом № 2 –АРТ приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2006 року та Актом № 3 –АРТ приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2006 року (а.с. 25-30, т. 1).

Також, Славутським МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"було передано відповідачу за первісним позовом матеріали на суму 10 094,42 грн., що підтверджується накладними № 28 від 29.11.2006 року на суму 2 968,99 грн., № 29 від 07.12.2006 року на суму 5 021,33 грн., № 24 від 27.12.2007 року на суму 2 104,10 грн. (а.с. 22-24, т. 1).

Позивач за первісним позовом при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що Славутським МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"виконані умови договору поставки в повному обсязі. Однак, відповідач за первісним позовом розрахувався за отриманий товар, лише частково на суму 453 612,80 грн., у зв’язку з тим, в останнього виникла заборгованість в сумі 97 696,46 грн.

Позивач за первісним позовом звертався з претензією № 7 від 22.10.2008 року до відповідача, в якій просив перерахувати в термін до 10 днів суму заборгованості в розмірі 97 291,06 грн. на розрахунковий рахунок Славутського МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"(а.с. 167, т. 1).

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 175 названого кодексу майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 5.1 договору поставки зазначено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах: попередня оплата на закупівлю основних та допоміжних матеріалів у розмірі 291 000 грн. не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання даного договору, остаточний розрахунок здійснюється покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту повідомлення про виготовлення 100 % кількості товару.

Судом встановлено, що Славутським МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"виготовлено 100 % кількості товару, згідно умов договору поставки. Даний товар був переданий відповідачу за первісним позовом в жовтні 2006 року, що підтверджено трьома актами приймання виконаних робі за жовтень 2006 року, що міститься в матеріалах справи..

Також, Славутським МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"було передано відповідачу за первісним позовом матеріали на суму 10 094,42 грн.

Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем за первісним позовом перед Славутським МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"заборгованості в сумі 97 696,46 грн. за отриманий товар.

Оскільки, відповідач за первісним позовом не розрахувався перед Славутським МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"за отриманий товар і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов’язань в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з ПВП "АРТ-Сервіс"97 696,46 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що з відповідача за первісним позовом на користь позивача слід стягнути 60 579,76 грн. індексу інфляції та 8 566,96 грн. 3% річних за період з 06.11.2006 року по 30.07.2009 року.

Позивач за первісним позовом при зверненні до суду першої інстанції просить стягнути з відповідача за первісним позовом пеню в сумі 10 958,91 грн., за невиконання умов договору

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки.

Судом встановлено, що сторонами в договорі поставки не зазначено розміру пені, що сплачується покупцем постачальнику у разі невиконання умов договору.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом було подано до суду першої інстанції заяву б/н від 18.02.2010 року, про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення 10 094,42 грн. (а.с. 196, т. 1), згідно накладних № 28 від 29.11.2006 року на суму 2 968,99 грн., № 29 від 07.12.2006 року на суму 5 021,33 грн., № 24 від 27.12.2007 року на суму 2 104,10 грн. Дана заява залишена судом без задоволення. Адже, передача товару по зазначеним накладним відбувалась протягом листопада-грудня 2006 року, а позивач за первісним позовом звернувся до суду 12.10.2009 року. Отже, відповідно до ст. 257 ЦК України позивач за первісним позовом не пропустив строку позовної давності.

Щодо посилань суду першої інстанції, що ВАТ "Теплоенергомонтаж" не є належним позивачем у даній справі, оскільки договір поставки від 01.08.2009 року укладено між Славутським МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"(структурним підрозділом ВАТ "Теплоенергомонтаж) та ПВП "Арт-Сервіс", то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.10 Статуту ВАТ "Теплоенергомонтаж"товариство має право створювати філіали, представництва і інші відокремлені підрозділи як на території України, так і на території інших держав, які діють на підставі Положень, затверджених загальними зборами акціонерів.

Славутське МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"є структурним підрозділом ВАТ "Теплоенергомонтаж"і не є юридичною особою, що підтверджується довідкою Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Ч. 2 ст. 21 ГПК України передбачено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В даному випадку ВАТ "Теплоенергомонтаж"не позбавлений права подати позов в інтересах структурного підрозділу Славутського МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж".

Відповідно до роз’яснення Вищого господарського суду України від 28.07.1994 року № 02-5/492 (v_492800-94) "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб"стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь. У зв’язку з чим, ВАТ "Теплоенергомонтаж"правомірно заявлено позов до ПВП "Арт-Сервіс".

Крім цього, слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.06.2009 року провадження у справі № 5/103 за позовом Славутського МУ ВАТ "Теплоенергомонтаж"до ПВП "Арт-Сервіс"про стягнення 174 765,13 грн., було припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, з огляду на те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах так, як позивач не є юридичною особою.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ВАТ "Теплоенергомонтаж"слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2010 року скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову щодо стягнення 97 696,46 грн. основного боргу 60 579,76 грн. індексу інфляції та 8 566,96 грн. 3% річних. Прийняти в цій частині нове рішення, позов задоволити. Стягнути з ПВП "Арт-Сервіс"на користь ВАТ "Теплоенергомонтаж"97 696,46 грн. основного боргу 60 579,76 грн. індексу інфляції та 8 566,96 грн. 3% річних 1668,43 грн. державного мита та 290,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

1.Апеляційну скаргу ВАТ "Теплоенергомонтаж"задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2010 року у даній справі скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову щодо стягнення 97 696,46 грн. основного боргу 60 579,76 грн. індексу інфляції та 8 566,96 грн. 3% річних. Прийняти в цій частині нове рішення, позов задоволити. Стягнути з ПВП "Арт-Сервіс"на користь ВАТ "Теплоенергомонтаж"97 696,46 грн. основного боргу 60 579,76 грн. індексу інфляції та 8 566,96 грн. 3% річних 1668,43 грн. державного мита та 290,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення залишити без змін.