15/147/10 Про стягнення збору за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) з підстав затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання - 07.12.2010 Прийняття

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка -Тера" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Миколаївської області від 26 жовтня 2010 року по справі № 15/147/10 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, але його представник в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, було правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного перегляду, між сторонами у справі 18.12.2009 року укладено договір №ДН-4/42 про експлуатацію залізничної під’їзної колії (далі у тексті - договір). Відповідно до п.1 договору, експлуатується під’їзна колія, яка належить відповідачеві у справі, що примикає до станції Жовтнева Одеської залізниці через стрілку №158 і обслуговується власним локомотивом.

За змістом п.11 вищевказаного договору сторони домовились, що максимальна переробна спроможність вантажних пунктів: Переробна спроможність вантажних пунктів з урахуванням часу на технологічні операції: вивантаження: мін. добрива: колія №3 - 80 ваг./добу (одночасна подача 10 ваг., одночасне вивантаження 1 ваг. за 0 год. 6 хв.); колія №4 - 160 ваг./добу (одночасна подача 10 ваг., одночасне вивантаження 2 ваг. за 0 год. 6 хв.); колія №13 - зернові вантажі - 50 ваг./добу (одночасна подача 15 ваг.; одночасне вивантаження 2 ваг. за 0 год. 20 хв. (одного виду вантажу); навантаження або вивантаження:колія №8 і №9: вантажі навалом та насипом (сірка, вугілля, фосфорити, глинозем, цукор-сирець, ЗРК, ЗРО, метал та інші) - 30 ваг/добу (одночасна подача по 10 ваг. на кожну колію, 2 ваг. за 0 год. 35 хв.), метал, тарно - пакувальні вантажі - 30 ваг/добу (одночасна подача по 10 ваг. на кожну колію, 2 ваг. за 1год. 10 хв.), колія №11 - вантажі навалом та насипом (сірка, вугілля, ЗРК, ЗРО, метал та інші) - 40 ваг/добу (2 ваг. за 0 год. 45 хв.), колія 11: метал, тарно - пакувальні вантажі - 30 ваг./добу (1 ваг. за 1 год. 10 хв.), колія 14-А: тарно - пакувальні на відкритому рухомому складі -10 ваг/добу, колія 15-А: тарно –пакувальні на відкритому рухомому складі, метал - 20 ваг/добу, колія 16-А: тарно –пакувальні на відкритому рухомому складі, метал - 20 ваг./добу, колія 2: - вантажі навалом та насипом - 20 ваг/добу, метал, тарно - пакувальні вантажі - 15 ваг./добу.

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника складається акт загальної форми. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки з його вини та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Власник колії сплачує Залізниці плату: за подачу, забирання вагонів: вагони на під'їзну колію подаються локомотивами Власника колії, у разі подачі вагонів локомотивом Залізниці на колію №1 Власника колії згідно таблиці №1 Тарифного керівництва №1 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України", затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999р. р. №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 р. за №828/4121 (z0828-99) зі змінами та доповненнями за фактичну кількість поданих та забраних вагонів на протязі доби:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, відповідно ст. 19 Статуту залізниць України;

- за маневрову роботу - згідно Тарифного керівництва № 1;

- інші збори і плати згідно Тарифного Керівництва № 1 та вільних тарифів.

Збори і плати вносяться: централізовано через ТехПД з урахуванням діючого коефіцієнту на підставі Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

На підтвердження переробної спроможності під’їзної колії відповідача позивачем надано довідку за період з 07 - 08.02.2010 р. по 20 - 24.02.2010 р.

Відповідно до п.16 договору, за зберігання вантажу у вагонах, які не подані під вивантаження з вини власника колії, справляється збір за зберігання вантажу після закінчення терміну безоплатного зберігання згідно Тарифного керівництва №1.

Як правильно встановив суд першої інстанції, через неможливість накопичування вагонів на станції призначення Жовтнева Одеської залізниці і не прийняття вантажу відповідачем в лютому 2010р. позивачем у справі було затримано вагони з вантажем, вантажоотримувачем яких є ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка- Тера".

Відповідно до пп.3 ч.1 ст.6 Статуту залізниць України (далі —Статут), вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

Відповідно до пп.3 ч.2 ст.6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту (457-98-п) та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Таким чином, накладна у розумінні ст. 34 ГПК України, є належним і допустимим доказом, яким підтверджуються, зокрема, відомості про особу —вантажоодержувача (вантажовласника).

Позивачем надано витяг з книги повідомлень про час подавання вагонів, відповідно до якого вантажоодержувачем затриманого вантажу мінеральних добрив є відповідач у справі.

Відповідно ст.46 Статуту, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до п.5 Правил зберігання вантажів, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Крім того, п.8 Правил зберігання вантажів зазначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). При затримці термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.

Відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів, факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

При поданні позову позивачем на підтвердження обставин затримки вантажу мінеральних добрив, які належать відповідачеві у справі, надано акти загальної форми.

Пунктом 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 встановлено, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Тарифне керівництво № 1 в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Стаття 11 Цивільного кодексу України як підстави для виникнення цивільних прав і обов'язків передбачає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього закону, Статуту залізниць України (457-98-п) , який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.

Стаття 908 Цивільного кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом (435-15) , іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пункт 5 статті 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) .

Згідно ст.ст.2, 8 цього Закону умови та порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України (457-98-п) , який затверджується Кабінетом Міністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актами законодавства України.

Спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею та їх зберіганням.

Пункт 46 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) ( з наступними змінами і доповненнями) встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Правила зберігання вантажів ( розділ 7 Правил перевезень ), затверджені на підставі пункту 5 Статуту залізниць України (457-98-п) Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 866/5087 (z0866-00) ( з наступними змінами і доповненнями), у пункті 5 встановлюють, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Пункт 8 Правил зберігання вантажів (z0866-00) встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці –з моменту затримки.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), затверджений Наказом Мінтрансу України від 15.11.1999 № 551 та зареєстрований Міністерством юстиції 01.12.1999 за № 828/4121 (z0828-99) (з наступними змінами і доповненнями) в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

При цьому норми статті 46 Статуту, Правил зберігання вантажів (z0866-00) та Тарифного керівництва №1 не передбачають укладання окремого договору на зберігання вантажу, який перевозиться за договором перевезення (накладної), як і не передбачають винятку щодо сплати збору за ставками Тарифного керівництва №1 за зберігання вантажів у вагонах, які належать іншим країнам, або є власними (приватними) та не відносяться до загального парку залізниці.

Збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами (контейнерами).

Виходячи з пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113 (z0165-99) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р. за № 165/3458 (z0165-99) (далі - "Правила користування") у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, (форми "ГУ-23" - Додаток № 6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 (z0565-02) , зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855 (z0567-02) . Відповідно до п.3 зазначених Правил, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення з очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Судова колегія зазначає, що відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом посвідчення обставин, що є підставою для нарахування плати за понаднормативне зберігання вантажу є Акти загальної форми.

На підтвердження затримки вагонів з вини вантажовласника залізницею надано "Справку о перерабатывающей способности подъездного пути ООО "МСП Ника-Тера" за період з 14.08.2009 р. по 21.08.2009 р., про ці обставини також свідчать вищезгадані акти загальної форми за формою ГУ-23, в яких зазначено про причини затримки вагонів, та які приймаються судом в якості належного доказу обставин затримки вагонів враховуючи положення п. 9 Правил зберігання вантажів (z0866-00) та 8 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) .

З посиланням на п.2.9 додаткової угоди до укладеного між сторонами договору №5584 від 25.01.2006р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії, відповідач зазначає, що при знаходженні вантажу у власних вагонах ТОВ "Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера" та на колії №1, що знаходиться на балансі останнього, парку приймання на станції Жовтнева збір за зберігання не нараховується.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що "Выписки из журнала движения поездов", надана позивачем, свідчить про те, що простоювання локомотивів з вантажем відповідача відбувалося на коліях №№ 3, 4, 19, 20, 21, а не на колії № 1 на яку посилається відповідач, як на колію зазначену в додатку до договору.

Також суд першої інстанції правильно послався на положення п. 5 Правил зберігання вантажів (z0866-00) , відповідно до якого, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Згідно з пунктом 42 Статуту залізниць України (457-98-п) залізниця зобов’язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12 години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення.

Твердження відповідача про те, що його не було повідомлено Одеською залізницею про затримку вагонів спростовується матеріалами справи. Зокрема, судом першої інстанції досліджено "Витяг з книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження", який свідчить про належне повідомлення відповідача про прибуття на його адресу вантажу.

Суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 42 Статуту, відповідно до якої залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення; а також положення п.10 р. 6 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року N 113 (z0165-99) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за N 165/3458 (z0165-99) , відповідно до якого, облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після їх затримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Стосовно посилань відповідача на те, що Тарифним керівництвом № 1 не передбачено справляння збору за зберігання небезпечних вантажів в вагонах господарським судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України під небезпечними вантажами розуміють речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які через присутні їм властивості за наявності певних факторів можуть в процесі транспортування, під час проведення вантажних робіт та збереження призвести до вибуху, пожежі, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів транспорту, заподіяння матеріальних втрат і шкоди навколишньому середовищу, а також загибелі, травмування, отруєння, опіків, захворювання людей, тварин.

Відповідно до ст.46 Статуту, Правил зберіганні вантажів (z0866-00) та Тарифного керівництва №1, зазначеними актами не передбачено винятку щодо сплати збору за ставками Тарифного керівництва №1 за понаднормативне зберігання небезпечних вантажів.

Також судова колегія дійшла до висновку, що не були причиною затримки вагонів з вантажем і погодні умови, оскільки Тимчасова інструкція перевантаження №Н-5, на яку посилається відповідач у відзиві на позов і витяг з якої наданий ним до цього відзиву, стосується перевантаження вантажу з вагонів (контейнерів) на судна, що не доведено в даному випадку, а тому її умови не поширюються на спірні правовідносини, а названими вище нормативно-правовими актами не передбачено звільнення вантажоодержувачів від сплати збору за зберігання вантажу у разі несприятливих погодних умов.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний господарський суд доходить висновку про те, що позивачем належним чином доведено обставини справи, необхідні для вирішення спору по суті, в тому числі: вину відповідача у затримці вагонів, повідомлення залізницею відповідача про затримку, факт зберігання вантажу понад встановлені терміни зберігання, розмір заборгованості відповідача зі сплати збору за зберігання, з огляду на що позовні вимоги Одеської залізниці є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.