Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.09.2010 року у справі №4/207 (суддя Батюк Г.М.) відмовлено в задоволенні позову Державної екологічної інспекції в Луганській області м. Луганськ до Державного підприємства "Біловодське лісомисливське господарство" смт. Біловодськ про стягнення збитків в розмірі 43656,50грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, Державна екологічна інспекція в Луганській області м. Луганськ, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги наполягає на порушенні відповідачем природоохоронного законодавства. В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності його вини в такому порушенні.

Скаржник просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Заявник апеляційної скарги свого представника в засідання суду жодного разу не направив, причин неявки суду не повідомив. Про час та місце судового засідання сторони були сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач, Державне підприємство "Біловодське лісомисливське господарство" смт. Біловодськ, наданим йому правом не скористався, відзиву не надав. Відповідачем на адресу суду була надіслана телеграма, в якій він просив здійснити розгляд справи без участі його представника.

Зважаючи на нез’явлення в судове засідання представників сторін, достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Державною екологічною інспекцією в Луганській області 13.05.2008 року проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством "Біловодське лісомисливське господарство", результати якої зафіксовані у акті перевірки. Перевіркою встановлено порушення вимог п. 13 Санітарних правил в лісах України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995року №555 (555-95-п) (далі - Правила) при проведенні відбору для рубки дерев, пошкоджених пожежею на території Біловодського лісництва, та той факт, що пропущені строки відведення та завершення рубки (розробку згарища потрібно було завершити до 01.08.2007 року).

Крім того, у ході перевірки 13.05.2008 року було встановлено, що ДП "Біловодське лісомисливське господарство" не вжило заходів щодо запобігання заселенню деревини шкідниками і пошкодженню грибами, що є порушенням п.п. 36, 37, 39, 52 Правил (555-95-п) .

Розмір шкоди, нанесеної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства ДП "Біловодське лісомисливське господарство", обчислений згідно п.52 Правил (555-95-п) та складає 24120,79 грн. і 19535,71грн.відповідно. Загальний розмір стягнень за порушення ДП "Біловодське ЛМГ" вимог Правил (555-95-п) складає 43656,50грн.

Позивачем на адресу відповідача надіслані претензія від 27.05.2008 року №02-1112/605 на суму 24120,79 грн. та від 27.05.2008 року №02-1113/606 на суму 19535,71 грн. з вимогою про сплату збитків, відповідач відповідями на претензії №195 та №196 від 12.06.2008 року вимоги не визнав, збитки не сплатив.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам матеріального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що проведеною перевіркою відповідача щодо дотримання ним вимог природоохоронного законодавства встановлено порушення вимог Санітарних правил (555-95-п) при проведенні відбору для рубки дерев, пошкоджених пожежею на території Біловодського лісництва, та той факт, що пропущені строки відведення та завершення рубки (розробку згарища потрібно було завершити до 01.08.2007).

Позивачем при обчисленні розміру шкоди, нанесеної державі в результаті порушення термінів проведення санітарних рубок на площі пройденій лісовою пожежею 20-21.05.2007 року в кв.26 Біловодського лісництва ДП "Біловодське ЛМГ", в розрахунки було взято дров'яну деревину, яка згідно діючих ГОСТів 9463-72 та 9462-71 до лісоматеріалів круглих не відноситься, тоді як згідно п.36 Санітарних правил в лісах України (555-95-п) окорці та обробці біологічними і хімічними препаратами підлягають тільки круглі лісоматеріали та стовбури.

Із матеріалів справи вбачається, що при перевірці позивачем фактичні залишки лісопродукції в лісах не знімались, а дані про це були отримані лише на підставі даних бухгалтерського обліку станом на 01.04.2008 року тоді, як термін вивезення або обробки круглих лісоматеріалів, згідно Санітарних Правил (555-95-п) встановлений до 10 квітня, тобто законодавством дозволялось підприємству вивозити деревину ще протягом 10 календарних днів, що і було зроблено підприємством у встановлені терміни.

Лісоматеріали круглі, які заготовлялись під час проведення рубок підприємством вивозяться в цехи переробки протягом 10 днів із дня їх заготівлі, тобто відповідачем чинне законодавство порушено не було.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно вказав на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків за порушення відповідачем строків розробки лісосік, які мали місце відповідно при проведенні суцільних санітарних рубок ( п.13 Санітарних правил (555-95-п) ) кв. 26 Біловодського лісництва ДП "Біловодське ЛМГ", оскільки п. 13 Санітарних правил в лісах України (555-95-п) , розповсюджує свою дію виключно на проведення вибіркових санітарних рубок, а не суцільних санітарних рубок, термін розробки яких встановлено.

Згідно зі ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані: забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей; забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб, виробництва населення в деревині та іншій лісовій продукції; здійснювати відтворення лісів;

забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.

У відповідності до ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту

лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від

пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу,

захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Захист лісів від шкідників і хвороб забезпечується шляхом систематичного спостереження за станом лісів, своєчасного виявлення осередків шкідників і хвороб лісу, здійснення профілактики виникнення таких осередків, їх локалізації і ліквідації.

Охорона і захист лісів може здійснюватись із застосуванням авіації. Зона авіаційної охорони і захисту лісів визначається центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства з урахуванням замовлень власників лісів і постійних лісокористувачів.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з

питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і

постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Обов’язок по відшкодуванню збитків настає для суб’єктів господарювання у разі порушення господарського зобов’язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 623 ЦК України) або такий обов’язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, підставою відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Тобто, мають бути доведені обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов’язку відповідача по відшкодуванню збитків та надані докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

При цьому встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - наслідком такої протиправної поведінки.

Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника, отже відповідач зобов’язаний довести той факт, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Позивачем повинно бути доведено факт того, що він реально поніс збитки у заявленому розмірі.

Докази протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, докази вини відповідача (як підстави для настання відповідальності) - в матеріалах справи відсутні.

Більш того, матеріалами справи містять докази вивезення деревини станом на 13.05.2008 року, зокрема, лісорубний квиток № 18 від 03.09.2007 року.

Крім того, позивачем не обґрунтовано розмір понесених збитків в розмірі 43656,50грн., оскільки, відсутні докази того, що збитки понесені внаслідок порушення відповідачем природоохоронного законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи викладені заявником в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та спростовуються наданими до матеріалів справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Луганській області м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 16.09.2010 року у справі №4/207 –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 16.09.2010 року у справі №4/207 - залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.

Повний текст постанови підписаний 10.12.10.

Надруковано 6 прим.:

1 прим. – у справу;

2 прим. - сторонам;

1 прим. –ГСЛО;

2 прим. –ДАГС