42/664 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 07.12.2010 Прийняття

Акціонерний комерційний банку "Трансбанк" звернувся до Господарського суду міста Києва за первісним позов до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир - Ресурси", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Ойл Кард", 3. Закритого акціонерного товариства "Аско - Транс" про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 16573241,85 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир - Ресурси" звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" про визнання договору недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2010 у справі № 42/664 первісні позовні вимоги було задоволено частково, а в задоволенні зустрічних позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир - Ресурси" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2010 у справі № 42/664 повністю та прийняти нове, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги, а в задоволені первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Учасниками судового процесу не використано право передбачене статтею 96 ГПК України та не надано суду своїх письмових відзивів на подану апеляційну скаргу.

Відповідач 2 та відповідач 3 за первісним позовом у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 (v_289800-97) із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача 2 та відповідача 3.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

16 липня 2007 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір № 892, умови якого змінювалися додатковими угодами до нього 1 від 13 вересня 2007, 2 від 29 грудня 2007, 3 від 21 січня 2008, 4 від 31 січня 2008, 5 від 8 лютого 2008, 6 від 14 лютого 2008, 7 від 29 лютого 2008, 8 від 16 травня 2008, 9 від 30 травня 2008, 10 від 11 липня 2008, 11 від 30 вересня 2008, 14 від 28 листопада 2008, 15/1 віл 5 грудня 2008, 16 від 27 лютого2009.

Згідно з умовами кредитного договору в остаточній редакції позивач зобов’язався надати відповідачу 1. грошові кошти в сумі 1150000 євро на строк до 14 липня 2010 (включно), а відповідач 1. –повернути кредит та сплачувати за його користування 12 % річних щомісячно не пізніше останнього робочого дня місця, за який нараховуються проценти. За листопад 2008 –квітень 2009 років сплатити проценти не пізніше 30 червня 2009 р.

Відповідно до умов розділу 4 договору, додаткових угод до нього виконання відповідачем 1. спірного зобов’язання передбачено було забезпечити іпотекою належних йому об’єктів нерухомого майна, а саме:

- цілісного майнового комплексу АЗС, що знаходиться по вул. б/н, 341 в с. Греблі Іршавського району Закарпатської області, урочище "Біля мосту", заставною вартістю 1876665 грн.;

- земельної ділянки, що знаходиться по вул. б/н, 341 в с. Греблі Іршавського району Закарпатської області, урочище "Біля мосту", заставною вартістю 830370 грн.;

- цілісного майнового комплексу АЗС, що знаходиться по вул. Леніна, 68 "В" в с. Зняцьово Мукачівського району Закарпатської області, заставною вартістю 1680540 грн.;

- цілісного майнового комплексу АЗС, що знаходиться по вул. Леніна, 68 "Б" в с. Зняцьово Мукачівського району Закарпатської області, заставною вартістю 2347920 грн.;

- цілісного майнового комплексу АЗС, що знаходиться вздовж автошляху Кінчиш-Розівка в Закарпатській області, м. Ужгород, буд б/н, заставною вартістю 607330 грн.;

- земельної ділянки, що розташована вздовж автошляху Кінчиш-Розівка в Закарпатській області, м. Ужгород, буд б/н, заставною вартістю 1944250 грн., та іншим майном, яке належить йому на праві власності, на яке може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, забезпечення виконання спірного договору передбачалося здійснювати фінансовою порукою відповідача 2. в частині виконання зобов’язань у розмірі 6000000 грн. та заставою належних тому товарів в обігу (нафтопродукти) 8050000 грн., а також фінансовою порукою відповідача 3.

На виконання зазначених умов кредитного договору № 892 від 16 липня 2007 між позивачем та відповідачем 1. були укладені чотири договори іпотеки від 16 липня 2007, згідно з якими відповідач 1. з метою забезпечення належного виконання зобов’язання з кредитного договору передав позивачу в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме:

- цілісний майновий комплекс АЗС загальною площею 127,10 м2, що розташований у м. Ужгороді Закарпатської області "Ужгород" КПП будинок б/н та земельну ділянку, кадастровий номер № 2124883600:04:001:0001 з цільовим призначенням –землі комерційного призначення –автотехобслуговування загальною площею 0,47 гектара, на якій розташований цілісний майновий комплекс АЗС. Погоджена сторонами вартість предметів іпотеки станом на час укладення цього договору становила 2551580 грн.;

- цілісний майновий комплекс АЗС загальною площею 49,62 м2, що розташований по вул. Леніна, 68-Б у с. Зняцьово, Мукачівського району Закарпатської області. Погоджена сторонами вартість предмета іпотеки станом на час укладення цього договору становила 2347920 грн.

- цілісний майновий комплекс АЗС загальною площею 59,60 м2, що розташований по вул. б/н 341 в с. Греблі Іршавського району Закарпатської області та земельну ділянку, кадастровий № 2121982401:01:001:0022 з цільовим призначенням –земельна ділянка комерційного призначення –для обслуговування АЗС стаціонарного типу, загальною площею 0,30 гектара, на якій розташований цілісний майновий комплекс АЗС. Погоджена сторонами вартість предметів іпотеки станом на час укладення цього договору становила 2707035 грн.

- цілісний майновий комплекс АЗС, загальною площею 175,20 м2, що розташований по вул. Леніна, 68-В у с. Зняцьово, Мукачівського району Закарпатської області. Погоджена сторонами вартість предмета іпотеки станом на час укладення цього договору становила 1680540 грн.

Також, як було встановлено в процесі розгляду справи на виконання умов кредитного договору між позивачем та відповідачем 2. було укладено договір застави товарів в обороті № 892/11 від 30 вересня 2008 та договір поруки № 892 від 16 липня 2007.

Згідно із умовами договору застави відповідач 2. з метою забезпечення належного виконання відповідачем 1. зобов’язання за кредитним договором передав позивачу в заставу нафтопродукти:

- 635,36 тис. літ. бензину А-80,

- 794,94 тис. літ. бензину А-92,

- 714,94 тис. літ. бензину А-95,

- 924,80 тис. літ. Дт.

Погоджена сторонами вартість предмета застави станом на час укладення цього договору становила 8050000 грн. Згідно з укладеним між ними договором поруки відповідач 2. зобов’язався відповідати перед позивачем солідарно за неналежне виконання боржником усіх його зобов’язань за кредитним договором в обсязі 6000000 грн.

16 липня 2007 між позивачем та відповідачем 3. був укладений договір поруки № 892/1, згідно з яким відповідач 3. зобов’язався відповідати перед позивачем солідарно в повному обсязі за неналежне виконання боржником усіх його зобов’язань за кредитним договором.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників позивача, відповідача 1. в судовому засіданні та підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вищезгаданих договорів та додаткових угод до них.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів не приймає до уваги доводи викладені в поданій апеляційній скарзі та погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до умов п. 6.1.6 кредитного договору позивач в односторонньому порядку вправі вимагати дострокового погашення заборгованості за договором при невиконанні або неналежному виконанні відповідачем 1. будь-якого з зобов’язань, передбачених цим договором.

25 червня 2009 року позивач направив відповідачам вимогу № 02-02/1491 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором у зв’язку з неналежним його виконанням.

Відповідно до наявного у матеріалах справи меморіального валютного ордеру № ТR.29783.1 від 16 липня 2007 підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу в рахунок виконання зобов’язання за кредитним договором 1150000 євро, а також заборгованості відповідача 1. по сплаті належних за користування кредитом процентів станом на 30 листопада 2009 у розмірі 1665834,50 грн.

Загальний розмір неповернутого кредиту та належних процентів за договором станом на час розгляду спору в суді апеляційної інстанції згідно наданого позивачем розрахунку та перевіреного колегією суддів на предмет правильності розрахунків становить 1289916,64 євро (1150000 євро борг за кредитом, 139916,64 євро борг по процентах).

Доказів повернення позивачу суми наданого кредиту та сплати належних за договором процентів суду апеляційної інстанції надано не було.

Враховуючи доведеність факту неналежного виконання відповідачем 1. зобов’язання за кредитним договором колегія суддів вважає, що позивач відповідно до умов договору набув право вимоги дострокового повернення кредиту, а також сплати належних за цим договором процентів і неустойки.

За таких обставин колегія суддів враховуючи вимоги ст.ст. 528, 543, 554, 583 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 1, 11 Закону України "Про заставу" погоджується з висновком суду першої інстанції про солідарну відповідальність за зобов’язаннями відповідача 1, відповідача 2, який передав в іпотеку належне йому майно та відповідача 3, який поручилися грошовими коштами, в розмірі вартості переданого ними в заставу (іпотеку) майна та суми поруки.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши підстави заявлення зустрічні позовних вимоги та надані докази на їх підтвердження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в їхньому задоволені, виходячи з наступного.

Посилання відповідач 1. на той факт, що укладення кредитного договору № 892 від 16 липня 2007 вчинялося з порушенням вимог ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", що забороняє використання іноземної валюти, як засобу платежу або застави, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки чинним законодавством не заборонено давати кредити в іноземній валюті за наявності відповідної банківської ліцензії, а в матеріалах справи наявні банківська ліцензії № 33 від 9 жовтня 1991, дозвіл Національного Банку України № 33-2 від 9 жовтня 1991, статут (нова редакція) Акціонерного комерційного банку "Трансбанк", відповідно до яких вбачається, що АКБ "Трансбанк" має право здійснення банківських операцій, визначених ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", серед яких передбачено здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними кредитного договору №892 від 16.07.2007 року, а відтак і відсутні підстави для задоволення заявлених зустрічних позовних вимог.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир - Ресурси" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир - Ресурси" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2010 у справі № 42/664 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2010 у справі № 42/664 залишити без змін.