5002-22/4262-2011 Про визнання незаконними та скасування протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ та висновку комісії про стягнення з підприємця штрафу - 21.03.2012 Прийняття

( Додатково див. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (rs20111553) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs25363543) )

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддівГонтаря В.І.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 23 лютого 1999 року (фізична особа - підприємець ОСОБА_2)

позивача: ОСОБА_3, довіреність № 2245 від 05 серпня 2011 року (фізична особа - підприємець ОСОБА_2)

відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 016-Д від 03 січня 2012 року (публічне акціонерне товариство "Крименерго")

третьої особи: ОСОБА_5, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 07 лютого 2002 року (фізична особа - підприємець ОСОБА_5)

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 21 грудня 2011 року у справі №5002-22/4262-2011

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98650)

до публічного акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, місто Сімферополь, 95000)

третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання незаконними та скасування оперативно-господарських санкцій

27 вересня 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до публічного акціонерного товариства "Крименерго" про визнання незаконною та скасування оперативно-господарської санкції (а.с. 2-5, т. 1).

Позов мотивований тим, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не є споживачем електричної енергії у розумінні Правил користування електричною енергією (z0417-96) (далі ПКЕЕ), оскільки у нього не має ніяких договірних правовідносин з постачальником, а саме - публічним акціонерним товариством "Крименерго". Також, позивач використовує електричну енергію не для власного електрообладнання, а для фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, який в свою чергу є орендатором приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_3, та є споживачем електричної енергії. Таким чином, оперативно-господарська санкція, яка застосована до позивача у розмірі 11280,78 грн. за порушення ПКЕЕ (z0417-96) є незаконною та підлягає скасуванню.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2011 року у справі № 5002-22/4262-2011 позовні вимоги задоволені частково (а.с. 74-80, т. 1).

Скасовано оперативно-господарську санкцію у вигляді нарахування плати за електроенергію в розмірі 11280,78 грн., яка застосована до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на підставі рішення комісії публічного акціонерного товариства «Крименерго»з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, оформленого протоколом № 5746 від 21 лютого 2011 року.

Відмовлено в частині позовних вимог про визнання незаконним оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування плати за електроенергію в розмірі 11280,78 грн., застосовані до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на підставі протоколу та рішення комісії про розгляд актів про порушення Правил користування електроенергією №5746 від 21 лютого 2011 публічного акціонерного товариства «Крименерго».

Рішення суду обґрунтовано тим, що факти, встановлені в акті про порушення ПКЕЕ (z0417-96) щодо позивача не відповідають дійсності, а рішення комісії публічного акціонерного товариства «Крименерго»з розгляду актів про порушення ПКЕЕ (z0417-96) прийняте у порушення норм чинного законодавства. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки стаття 237 Господарського кодексу України передбачає такий спосіб захисту, як скасування оперативно-господарської санкції, а визнання її незаконної законом не встановлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Крименерго»звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати та прийняти нове рішення, котрим відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що перевіркою було встановлено, що позивач при відсутності договору на постачання електричної енергії самовільно підключив електрообладнання, переданого йому в користування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 приміщення, до електричної мережі відповідача, а тому комісія постачальника (відповідача) прийшла до висновку про необхідність проведення перерахунку згідно Методики. Також, на момент проведення перевірки був відсутній договір про постачання електричної енергії між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та публічним акціонерним товариством «Крименерго».

Апеляційна скарга також обґрунтована тим, що сума у розмірі 11280,78 грн. не є оперативно-господарською санкцією, на підставі чого, вона не може бути скасована у порядку передбаченому статтями 235- 237 Господарського кодексу України.

За розпорядженням секретаря судової палати від 21 березня 2012 року у звязку з відпусткою судді Борисової Ю.В., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя Плут В.М., судді: Гонтар В.І., Рибіна С.А.

У судовому засіданні, яке призначене на 21 березня 2012 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без змін оскаржуване рішення, оскільки воно є обґрунтованим та законним. Вказані доводи позивачем були підтриманні у судовому засіданні. Представник публічного акціонерного товариства «Крименерго»у судовому засідання підтримав доводи апеляційної скарги та проси суд її задовольнити.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, мале приватне підприємство «Пальма»є власником нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності (а.с. 47-48, т. 1).

11 серпня 2003 року між малим приватним підприємством «Пальма»(Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (Орендар) укладено договір оренди (а.с. 53, т. 1).

Відповідно до умов вказаного договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування будівлю магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, строком до 11 серпня 2013 року (пункти 1.1, 4.1). Також, Орендодавець зобовязався передати разом з будівлею магазину прибори обліку електроенергії, водопостачання та водовідведення, а також внутрішні електричні, водопровідні та каналізаційні мережі (пункт 6.1).

Зазначений договір оренди є діючим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази його розірвання або визнання недійсним в установленому порядку.

23 жовтня 2006 року приватним підприємством «Пальма» направлено лист публічному акціонерному товариству «Крименерго», в якому просило постачальника здійснювати поставку електричної енергії орендатору магазину (фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5), котрий знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 115, т. 1).

10 січня 2009 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про співробітництво, згідно умов якого сторони приймають на себе зобовязання з взаємовигідного економічного співробітництва без створення окремої юридичної особи, з метою досягнення позитивної фінансової мети (а.с. 57, т. 1).

Згідно з умовами зазначеного договору фізична особа - підприємець ОСОБА_5 безоплатно передає для розташування магазину нежитлові приміщення, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Також, зобовязався забезпечити безперебійну роботу мережі водопостачання та водовідведення, електрообладнання (пункт 2.1).

В свою чергу фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зобовязався використовувати нежитлове приміщення за цільовим призначенням, отримати дозвільну документацію щодо розміщення обєкту торгівлі та дотримуватись санітарних норм (пункт 2.3).

19 січня 2011 року між малим приватним підприємством «Пальма» (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (Орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди від 11 серпня 2003 року, яким викладено пункт 4.2 договору у новій редакції: «Оплата за спожиту електричну енергію здійснюється безпосередньо постачальнику (публічному акціонерному товариству «Крименерго») по окремо укладеному договору»(а.с. 116, т. 1).

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було направлено на адресу публічного акціонерного товариства «Крименерго» заяву з проханням укласти договір про постачання електричної енергії, у тому числі для магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 114, т. 1).

06 травня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (Споживач) та публічним акціонерним товариством «Крименерго»(Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії № 2655 (а.с. 118-121, т. 1).

Однак, 18 січня 2011 року працівниками публічного акціонерного товариства «Крименерго»проведено перевірку дотримання ПКЕЕ (z0417-96) на об'єкті - магазин за адресою: АДРЕСА_3.

За результатами перевірки складено акт про порушення ПКЕЕ (z0417-96) №109681/2978, в якому зазначено про факт самовільного підключення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 до електромережі, яка не є власністю споживача (а.с. 11-12, т. 1).

На підставі акту, рішенням комісії, визначено обсяг спожитої позивачем електричної енергії, вартість якої становить 11280,79 грн., про що прийнято рішення, оформлене протоколом № 5746 від 21 лютого 2011 року (а.с. 13-14).

Вказані обставини стали підставою для звернення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до господарського суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з нормами статті 26 Закону України «Про електроенергетику» та статті 275 Господарського кодексу України споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Отже, відсутність укладеного договору про електропостачання тягне за собою відповідальність, яка встановлена нормами ПКЕЕ (z0417-96) .

Під час перевірки, котра проводилась 18 січня 2011 року, було встановлено порушення ПКЕЕ (z0417-96) з боку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, яке полягало у самовільному підключенні до електромережі, яка не є власністю споживача. На підставі цього рішенням комісії, визначено обсяг спожитої позивачем електричної енергії, вартість якої становить 11280,79 грн.

З вказаними висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, перевірка проводилась у магазині, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, які орендовані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, на підставі договору оренди від 11 серпня 2003 року. Умовами вказаного договору (із змінами та доповненнями) останнього було зобовязано укласти окремий договір про постачання електричної енергії та здійснювати за ним оплату за спожиту електроенергію.

В свою чергу, фізична особа - підприємець ОСОБА_2, у будівлі магазину здійснює реалізацію продуктових товарів, які постачаються фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, на підставі умов договору про співробітництво від 10 січня 2009 року. Згідно умов вказаного договору, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 не булу передані електромережі (як зовнішні та внутрішні) та не було зобовязано оплачувати використану електроенергію саме постачальнику, на підставі окремого договору.

Таким чином, з боку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відсутні порушення ПКЕЕ (z0417-96) щодо самовільного підключення до електромереж, які не є власністю споживача, оскільки будівля магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, не належить останньому ні на праві власності, ні на праві оренди, а також відсутній обовязок на укладання відповідного договору з постачальником.

Враховуючи викладене, факти, встановлені в акті про порушення ПКЕЕ (z0417-96) № 109681/2978 від 18 січня 2011 року щодо позивача не відповідають дійсності, а рішення комісії публічного акціонерного товариства «Крименерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ (z0417-96) , оформлене протоколом № 5746 від 21 лютого 2011 року прийняте у порушення норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, в числі яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

За приписами частини 2 статті 236 Господарського кодексу України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини другої статті 20 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16 травня 2011 року у справі № 2-28/2397-2010, постанові Вищого господарського суду України від 30 травня 2011 року у справі № 5002-26/6135-2010 та оглядовому листі Вищого господарського суду України від 30 грудня 2011 року № 01-06/1872.

Водночас право споживача на оскарження в судовому порядку рішення комісії постачальника електроенергії передбачено пунктом 6.42 ПКЕЕ (z0417-96) .

Таким чином, позовні вимоги про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування плати за електроенергію в розмірі 11280,78 грн., яка застосована на підставі рішення комісії публічного акціонерного товариства «Крименерго»з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, оформлено протоколом № 5746 від 21 лютого 2011 року, підлягають задоволенню.

Також, доводи апеляційної скарги про те, що сума у розмірі 11280,78 грн. не є оперативно-господарською санкцією, на підставі чого, вона не може бути скасована у порядку передбаченому статтями 235- 237 Господарського кодексу України є необґрунтованими, оскільки суперечать нормам чинного законодавства.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними оперативно-господарських санкцій у вигляді нарахування плати за електроенергію в розмірі 11280,78 грн., не підлягають задоволенню, оскільки нормами статті 237 Господарського кодексу України не встановлений такий спосіб захисту, як визнання незаконною оперативно-господарської санкції.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що перевіркою було встановлено, що позивач при відсутності договору на постачання електричної енергії самовільно підключив електроустановки, переданого йому в користування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 приміщення, до електричної мережі відповідача, а тому комісія постачальника (відповідача) прийшла до висновку про необхідність проведення перерахунку згідно Методики, слід зазначити наступне.

Як зазначалось вище, саме фізична особа - підприємець ОСОБА_5 був зобовязаний укласти відповідний договір про постачання електричної енергії з відповідачем. Слід зазначити, що умовами договору про співробітництво від 10 січня 2009 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зобовязався лише використовувати нежитлове приміщення за цільовим призначенням, отримати дозвільну документацію щодо розміщення обєкту торгівлі та дотримуватись санітарних норм. Тобто, останньому не передавались та ним не приймались електромережі згідно вказаного договору, а також не було зобовязано на укладання договору про постачання електричної енергії.

Таким чином, зазначені доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Довід апеляційної скарги про те, що на момент проведення перевірки був відсутній договір про постачання електричної енергії між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та публічним акціонерним товариством «Крименерго», є безпідставним, оскільки дане питання не є предметом даного спору.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.