Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Сидоренка М.В.

Бойко Л.І.

(Склад судової колегії змінений розпорядженнями голови суду №352 від 27.10.2010р., №379 від 15.11.2010р., №408 від 06.12.2010р. )

при секретарі судового засідання Романів О.В.

за участю представників сторін:

від позивача —Милосердов Д.М. –по довіреності;

від відповідача —Козаренко Н.В. –по довіреності

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України

на рішення господарського суду Херсонської області від 05 жовтня 2010 року

у справі № 15/159-10

за позовом Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Сіті Продукт"

про стягнення 27 109,34грн.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 16.11.2010р. оголошено перерву до 07.12.2010р. згідно ст. 77 ГПК України

У судовому засіданні 07.12.2010р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

У серпні 2010р. Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (надалі –позивач, ДП) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Сіті Продукт" (надалі –відповідач, ТОВ) про стягнення 27 109,34грн., з яких авторської винагороди 18000,00грн., сума інфляції за весь час прострочення зобов’язання 1679,00грн, 3% річних у розмірі 619,08грн., штраф у розмірі 6 000,00грн., пеня у розмірі 811,26грн. Позовні вимоги обґрунтовуються умовами ліцензійного договору №ТЦ-04/08 від 01.04.2008р., положеннями ст.ст. 15, 32, 33, 45, 47-49 ЗУ "Про авторське право і суміжні права", ст.ст. 11, 16, 426, 509, 526, 610, 625, 631, 638, 1108, 1109 ЦК України, та мотивовані тим, що відповідачем порушені умов ліцензійного договору №ТЦ-04/08 від 01.04.2008р., а саме, не виплачено авторську винагороду починаючи з ІІІ кварталу 2008р. по ІІІ квартал 2010р., не надано звітів про публічно виконані твори за ІІІ-ІV квартали 2008р., І-ІV квартали 2009р. та за І-ІІІ квартали 2010р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.10.2010р. (суддя Клепай З.В.) у позові ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" до ТОВ Торговий дім "Сіті Продукт" про стягнення 27 109,34грн., з яких авторської винагороди 18000,00грн., сума інфляції за весь час прострочення зобов’язання 1679,00грн, 3% річних у розмірі 619,08грн., штраф у розмірі 6 000,00грн., пеня у розмірі 811,26грн. відмовлено у повному обсязі. Рішення суду обґрунтоване положеннями ст. 1109 ЦК України, ст. 180, ч.1 ст. 181 ГК України, а також тим, що в ліцензійному договорі №ТЦ-04/08 від 01.04.2008р. репертуар не визначений та позивач посилався на необмежено коло творів, що не відповідає вимогам ст. 1109ЦК України, отже права на використання об’єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату, тобто відсутній предмет договору, який повинен містити перелік авторів та творів, на які позивач надав відповідачу невиключну ліцензію; ліцензійний договір №ТЦ-04/08 від 01.04.2008р. є неукладеним (ч.8 ст. 181 ГК України) та відповідно не породжує у сторін жодних зобов’язань, оскільки відсутній предмет договору (перелік авторів та творів).

Не погодившись з рішенням суду, Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області по справі №15/159-10 від 05.10.2010р. скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на ч.1 ст.509, ст. 526, ч.2 ст.625, ч.3 ст. 1109ЦК України та ч.ч. 2, 5 ст.32, ст.33, ч.4 ст.47 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" та зазначає наступне: судом невірно встановлено, що у договорі відсутній об’єкт авторського права і що кожен твір, права на який передаються за договором, повинен бути визначений в ньому; судом не застосовано ч.2 п.8 ст. 181 ГК України, не дивлячись на посилання позивача, які містяться в його поясненнях та позовній заяві; судом не надано оцінки наявним в матеріалах справи доказам, які підтверджують виконання відповідачем договору та спростовують твердження відповідача та висновки місцевого господарського суду щодо неукладеності договору; ліцензійний договір містить усі істотні умови згідно ст. 1109 ЦК України, щодо інших умов, які необхідно включити до тексту договору, відповідач не виявив бажання досягти згоди з позивачем; об’єктом авторського права є Репертуар позивача, з яким відповідач ознайомлений згідно з п.7.1 договору; повноваження позивача визначені ст.49 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" і передбачають зазначення в договорі саме Репертуара як об’єкта авторського права, тобто всіх творів, на які ДП має право колективного управління.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник ДП підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник ТОВ Торговий дім "Сіті Продукт" проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення її обставин та відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є організацією колективного управління, яка діє на підставі Статуту в новій редакції, затвердженого Міністерством освіти і науки України від 03.02.2003 року і зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією від 10.02.2003 року №12080, Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України "Про облік організацій колективного управління" №3/2003 від 22.08.2003 року. Згідно із статтями 47-49 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 року №3792-ХІІ (далі –Закон) управляє на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права.

Відповідно до своїх повноважень, передбачених статтями 47-49 Закону, позивач на території України укладає з юридичними та фізичними особами угоди (надає дозволи) на використання творів авторів ( в тому числі шляхом публічного виконання), проводить збір, розподіл і виплату авторської винагороди, вчиняє дії, пов’язані з захистом порушених авторських прав.

Відповідно до ч.5 ст.32 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" та ліцензійного договору від 01.04.2008р. №ТЦ-04/08, укладеного між ДП та ТОВ, позивач надав відповідачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію)) на публічне виконання оприлюднених творів, які відносяться до Репертуару ДП, на території м. Херсон, проспект Ушакова, 49, 600кв.м. торгівельної площі. В свою чергу, ТОВ зобов’язалось виплачувати ДП авторську винагороду (роялті) за надання невиключного права у розмірі 2000грн. (без ПДВ) за один календарний квартал, не пізніше ніж за 5 днів до початку кожного кварталу, а також не пізніше 20-го числа кожного місяця надавати ДП звіт про публічно виконані твори виконавцями або колективами виконавців безпосередньо (у живому виконанні), їх авторів (пункти 2.1-2.6 договору).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що на виконання умов ліцензійного договору відповідач сплатив авторську винагороду лише за ІІ квартал 2008р. у сумі 2000грн., що підтверджується матеріалами справи (плат. доручення №600 від 07.04.2008р.) та не заперечується ТОВ. Авторська винагорода з ІІІ кв. 2008р. по ІІІ квартал 2010р. у загальній сумі 18000грн. не була виплачена, у зв’язку з чим ДП звернулось до господарського суду з позовом, вимагаючи стягнення 18000грн. авторської винагороди, інфляційних збитків та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за ст. 625 ЦК України, пені на підставі п.2.10 ліцензійного договору за затримку платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, та штрафу за невиконання п.2.6 договору (неподання звітів) у сумі 500грн. за кожне порушення.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог з мотивів неукладеності ліцензійного договору у зв’язку з відсутністю визначення його предмету (об’єкту авторського права) у вигляді переліку авторів та творів, що входять до Репертуару позивача.

Колегія суддів вважає цей висновок суду першої інстанції помилковим та констатує неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що ст. 1109 ЦК України містить вичерпний перелік істотних умов ліцензійного договору, які є обов’язковими для досягнення згоди за ними сторонами договору згідно з законом, а також субсидіарно встановлює можливість включення як істотних тих умов, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Так, ліцензійний договір №ТЦ-04/08 від 01.04.2008р. містить усі обов’язкові істотні умови згідно зі ст. 1109 ЦК України: вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Стосовно інших умов, скаржник підставно зауважує, що матеріали справи та доводи відповідача не містять доказів та посилань на ініціативу ТОВ включити в положення ліцензійного договору будь-які інші умови, які відповідач вважав істотними (суттєвими) та вимагав би досягнення згоди з ДП щодо їх змісту.

Таким чином, Репертуар позивача (перелік авторів і творів, на які відповідачу надана невиключна ліцензія) у розумінні ст. ст. 180, 1109 ЦК України не є істотною умовою ліцензійного договору, позаяк не визнаний таким за законом та обов’язковість досягнення згоди сторін щодо нього не обумовлена вимогою ліцензіата (ТОВ).

Відповідно до розділу 1 ліцензійного договору Репертуар ДП УААСП- твори, повноваження на колективне управління якими на території України передано ДП УААСП аналогічними іноземними авторсько-правовими організаціями на підставі договорів про взаємне представництво інтересів, українськими суб’єктами авторського права та їх правонаступниками на підставі письмових договорів, а також інші твори, повноваження по управлінню якими ДП УААСП здійснює на підставі Закону (3792-12) .

Згідно з п.2.11 ліцензійного договору перелік творів вітчизняних авторів, інших суб’єктів авторського права, майнові права на твори яких безпосередньо на підставі письмових договорів передано в колективне управління ДП УААСП, а також перелік аналогічних іноземних авторсько-правових організацій, з якими ДП УААСП укладено договори про взаємне представництво інтересів, розміщено в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті ДП УААСП за адресою: http://www.uacrr.kiev.ua.

За п.3.8 цього договору користувач гарантує самостійний доступ до репертуару ДП УААСП в мережі Інтернет за адресою: http://www.uacrr.kiev.ua.

Відповідно до п.7.8 договору сторони домовились про те, що репертуар ДП УААСП має електронну форму,і Користувач визнає таку форму репертуару ДП УААСП прирівняною до письмової форми.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що при укладенні договору сторони домовились (відповідач погодився) з тим, що репертуар ДП в електронній формі прирівнюється до письмової форми. Якщо зважити на зміст п.7.11 ліцензійного договору, з якого випливає, що до моменту його підписання ТОВ (користувач) ознайомився з репертуаром ДП УААСП, розумів визначення всіх термінів, юридичні наслідки виконання умов договору, підтвердив наявність в договорі всіх істотних умов, про які сторони мали намір домовитись, посилання відповідача на неукладеність ліцензійного договору слід визнати безпредметними.

Відтак, відповідні висновки суду першої інстанції, який погодився з позицією ТОВ, судова колегія вважає такими, що спираються на неправильне застосування норм матеріального права ( ст.ст. 180, 1109 ЦК України) і не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів відзначає, що встановлена судом першої інстанції необхідність визначення безпосередньо в ліцензійному договорі переліку авторів та творів (репертуару) як предмету договору взагалі позбавляє будь-якого сенсу включення в договір положень про розміщення такого переліку на офіційному веб-сайті ДП УААСП за адресою: http://www.uacrr.kiev.ua та гарантій відповідача як користувача самостійного доступу до репертуару ДП в мережі Інтернет.

Місцевий господарський суд безпідставно відхилив ті умови договору, на які спиралась правова позиція ДП, зокрема, пункт 2.11 ліцензійного договору, пославшись на те, що права на використання об'єкта інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату (ч.6 ст. 1109 ЦК України). В наведеному положенні закону йдеться про необхідність визначення в ліцензійному договорі прав на використання та способів використання для того, що вони вважались наданими ліцензіату.

Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що ліцензійний договір від 01.04.2008р. №ТЦ-04/08 є чинним, містить усі істотні умови, які є необхідними для виконання сторонами його положень у відповідності із ст.ст. 526, 629 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.15 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори. Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування.

З огляду наведеного, позивач правомірно вимагає стягнення з ТОВ Торговий дім "Сіті Продукт" 18000грн. авторської винагороди за період з ІІІ кварталу 2008р. по ІІІ квартал 2010р. на підставі п.2.4 ліцензійного договору.

На законних підставах ґрунтується також і вимога про стягнення штрафу за неподання звітів відповідно до пункту 2.9 ліцензійного договору. Відповідно до обгрунованого розрахунку ДП загальний розмір штрафу за кожне порушення у вигляді неподання звіту про публічно виконані твори складає 6000грн., при цьому відповідачем невиконання пунктів 2.6, 2.4 договору не заперечується. Аналогічно, оскільки невиконання грошового зобов’язання зі сплати авторської винагороди у спірний період часу є доведеною обставиною, ст. 625 ЦК України є підставою для стягнення з ТОВ суми боргу з урахуванням інфляції та 3% річних, що за розрахунком ДП склало 1679грн. та 619,08грн. відповідно.

На підставі ст.ст. 546, 549 ЦК України та пункту 2.10 ліцензійного договору ДП нарахувало відповідачу 811,26грн. пені, що є законним наслідком порушення договірних зобов’язань згідно ст. 610, 611 ЦК України.

Відповідач, заперечуючи проти позову, побудував свою правову позицію на тезі про неукладеність ліцензійного договору, яка начебто звільняє його від обов’язку виконувати зобов’язання. Ця позиція судом апеляційної інстанції визнана хибною, суперечить чинному законодавству (ст.ст. 526, 629 ЦК України) і свідчить з врахуванням фактичних обставин справи лише про небажання ТОВ ТД "Сіті Продукт" виконувати договірні зобов’язання.

В цьому контексті відхиляються також і доводи ТОВ стосовно неналежної роботи веб-сайту ДП УААСП, адже відповідач не був позбавлений можливості вимагати від ДП належного виконання ліцензійного договору, або вимагати розірвання цього договору з підстав, встановлених законом (ст. 651 ЦК України), зокрема, шляхом надіслання повідомлення в порядку, визначеному п.5.4 ліцензійного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції скасовує оскаржене рішення господарського суду Херсонської області від 05.10.2010р. у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про задоволення позову ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України у повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ст. 49 ГПК України покладаються на ТОВ Торговий дім "Сіті Продукт".

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101- 105 ГПК УКраїни, колегія суддів

1.Апеляційну скаргу задовольнити.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 05.10.2010р. по справі №15/159-10 скасувати.

3. Стягнути з ТОВ Торговий дім "Сіті Продукт" на користь Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України 18000грн. авторської винагороди, 1679грн. інфляції, 619,08грн. 3% річних, 811,26грн. пені.

4. Стягнути з ТОВ Торговий дім "Сіті Продукт" до Державного бюджету України 271,09грн. держмита та 118,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

5. Стягнути з ТОВ Торговий дім "Сіті Продукт" до Державного бюджету України 135,55грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.