2/189 Про виселення та повернення нежилого приміщення з підстав закінчення строку дії договору оренди - 06.12.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2010 року у справі № 2/189 позовні вимоги задоволено повністю. Виселено Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти та науки України з нежилого приміщення в будинку № 34, літ. Б, Б на вул. Б. Хмельницького в м. Києві, площею 1 419,30 м2 та зобов‘язано повернути приміщення Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація".

Дане рішення мотивоване тим, що Відповідач у зв‘язку із закінченням строку дії Договору оренди має звільнити орендоване приміщення, так як відсутні будь-які докази, що підтверджують його право на зайняття спірного, в межах даної справи, приміщення у відповідності до норм чинного законодавства, та, зокрема Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , відсутність рішення Київської міської ради – п. 9.3. Договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 31 серпня 2010 року у справі № 2/189 скасувати, у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом не повно встановлено обставини справи, які мають значення для прийняття правленого та законного рішення по справі.

Так, зокрема апелянт стверджує, що Договір оренди є фактично продовженим, Відповідач належним чином виконує свої обов‘язки, як то сплачує орендну плату, використовує приміщення виключно за цільовим призначенням.

Апелянт вважає, що норма статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" має застосовуватись на момент розгляду справи по суті, а не на момент укладення Договору оренди, оскільки правовідносини між сторонами фактично і юридично мають місце.

Також апелянт стверджує, що судом першої інстанції порушено норми Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки судом не вчинено жодних дій спрямованих на встановлення всіх обставин справи, шляхом витребування необхідних доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження у справі № 2/189.

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" заперечує проти апеляційної скарги. Своїм правом, наданим ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" не скористалось, відзив на апеляційну скаргу до суду не подало.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України заявляло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення спору господарським судом міста Києва по справі № 36/401 за позовом Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про поновлення договору оренди нежилого приміщення № 10/1966 від 30.08.2008 року на 5 (п‘ять) років, а саме до 28 серпня 2011 року та справи № 2а-14746/10/2670, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва, за позовом Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України до Київська міська рада про визнання дій протиправною бездіяльністю та зобов‘язання вчинити дії.

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" та Київська міська рада заперечують проти зазначених клопотань.

Клопотання задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пов‘язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

Встановлений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав, з яких закон пов‘язує можливість зупинення провадження у справі, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню або довільному застосуванню.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги по справі № 2/189 доручено колегії у складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді: Рєпіна Л.О., Чорна Л.В.

В судовому засіданні 09.11.2010 року оголошувалась перерва.

Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України свого представника в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлене.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.08.2005 року між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" - Орендодавець та Державним підприємством "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти та науки України було укладено Договір оренди нерухомого майна за № 10/1966 /а.с. 5-8/.

За умовами Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв в користування нежилий будинок (приміщення) загальною площею 1419,30 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, № 34 літ. Б, Б’ – п. 1.1. Договору.

Згідно п. 7.5 Договору у разі закінчення строку Договору або при його розірванні орендар зобов‘язаний за актом приймання-передачі повернути об‘єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об‘єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об’єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Строк дії Договору встановлено "до початку реконструкції, але не більше ніж 364 дні до 28 серпня 2006 року" - п. 9.1. Договору.

Згідно умов Договору, даний договір припиняє свою дію, зокрема, в разі закінчення строку на який його було укладено – п. 9.5. Договору.

Пунктом 9.3. Договору сторони обумовили, що після закінчення строку дії цього Договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.

На підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Позивач повідомив Відповідача листом № 155/05-1846 від 30.08.2006 року про закінчення строку договору оренди, про припинення його дії, а також просив надати нові розпорядчі документи на укладення нового договору /а.с. 9/.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону, в редакції, що діяла станом на момент укладення Договору, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов‘язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Відповідач листом від 01.06.2006 року вих. № 4748 звернувся до Київської міської ради з клопотанням про винесення на засідання сесії Київської міської ради питання про продовження договору оренди; цим же листом Київська міська рада була проінформована про намір Відповідача використати своє переважне право на укладення договору найму на новий строк.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов Договору, даний Договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

В порядку до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Позивач повідомив Відповідача листом №155/05-1846 від 30.08.2006 року про закінчення строку договору оренди, про припинення його дії.

Відповідно до ст. 27 Закону, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов‘язаний повернути орендодавцеві об‘єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до умов Договору, після закінчення строку дії договору Відповідач зобов’язаний звільнити орендоване приміщення та передати його Позивачеві за актом.

є немайновою вимогою про зобов’язання виконання договірних зобов’язань.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення Орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 Господарського кодексу.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Доказів звільнення та повернення, як і прийняття Київською міською радою рішення про продовження Договору оренди (п. 9.3. Договору) матеріали справи не містять.

Щодо посилань апелянта про сплату орендних платежів, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки згідно п. 3.5 Договору Орендар зобов‘язаний сплачувати орендну плату починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, і останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об’єкта оренди Орендодавцеві. В матеріалах справи акт приймання-передачі при поверненні об’єкта оренди орендодавцеві за Договором відсутній, отже з Відповідача не знято виконання договірного обов’язку щодо сплати орендної плати, передбаченого п. 3.5 Договору, в точу числі і після закінчення строку дії договору.

Колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені Державним підприємством "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2010 року у справі № 2/189.