813/1201/17 Про застосування арешту коштів на рахунках платника податків - 18.03.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Ланкевича А.З. від 27.09.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мікули О.І., суддів: Курильця А.Р., Кушнерика М.П. від 20.12.2017 у справі за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар ЛТД" про застосування арешту коштів на рахунках,

У березні 2017 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - позивач/Офіс) звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар ЛТД" (далі - відповідач/Товариство), в якому просив застосувати арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, що здійснюють обслуговування ТОВ "Крамар ЛТД".

В обґрунтування позовних вимог Офіс посилався на наявність визначних статтею 94 Податкового кодексу України правових підстав для застосування арешту коштів позивача, а саме - відмова від допуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутність законних підстав для проведення перевірки ТОВ "Крамар ЛТД" на підставі наказу від 17.03.2017 №540 у зв'язку із його скасуванням в судовому порядку, має наслідком відсутність підстав для застосування контролюючим органом арешту майна відповідача у зв'язку з недопуском ним контролюючого органу до такої перевірки.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково прийнято до уваги судове рішення, яким скасовано наказ про призначення перевірки, до проведення якої не допущено працівників контролюючого органу, оскільки воно не має преюдиціального значення для вирішення справи, що розглядається. Крім того, його оскаржено в касаційному порядку.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що доводи та аргументи, вказані позивачем, не підставою для її задоволення. При цьому, зважаючи на те, що підставою для звернення до суду із даним позовом був недопуск Товариством працівників Офісу до проведення перевірки, призначеної на підставі наказу, який скасовано в судовому порядку, суди дійшли правильних висновків про відсутність підстав для застосування арешту майна платника податків.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.03.2017 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято наказ №540 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Крамар ЛТД"", на підставі якого посадовим особам Офісу видані направлення на перевірку від 20.03.2017 №№70, 71.

З метою проведення перевірки працівниками Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби здійснено вихід за місцезнаходженням ТОВ "Крамар ЛТД", однак із недопуском їх до перевірки складено акт від 20.03.2017 №55/28-06-48-11/38978420.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду Офісом із даним позовом.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючим органом визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Визначення адміністративного арешту, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України можливе за умови відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 Податкового кодексу України, згідно із пунктом 81.1 якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017 у справі №813/1122/17, яка набрала законної сили, визнано протиправним і скасовано наказ виконувача обов'язків начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 17.03.2017 року №540 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар ЛТД".

За таких обставин, враховуючи те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, скасовано наказ про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що недопуск до її проведення не є підставою для застосування арешту платника податків.

В свою чергу, посилання Офісу на оскарження в касаційному порядку постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017 у справі №813/1122/17 не є такими, що заслуговують на увагу, з огляду на приписи частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції).

До того ж, постановою Верховного Суду від 14.03.2018 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017 у справі №813/1122/17 залишено без змін.

Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками, зробленими судами у цій справі, щодо необґрунтованості позовних вимог про накладення арешту на кошти платника податків.

Доводи касаційної скарги встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 у справі №813/1201/17 - без змін.