23/461 Про стягнення заборгованості за договором комісії - 14.03.2012 Прийняття

Військовий прокурор Миколаївського гарнізону (далі – прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі – позивач-1) та Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (далі – позивач-2) про стягнення з Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "УКРІНМАШ" (далі – відповідач) заборгованості за договором комісії №4/94-Д від 03.06.2008р. та додатковими угодами до нього у сумі 414 208,00 доларів США, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання внаслідок чого і виникла заборгованість.

В процесі судового розгляду прокуратурою було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено суму заборгованості відповідача перед позивачем-2 у національній валюті України, що за розрахунками прокуратури та позивачів становить 3 302 356,12 грн. (том справи – 2, аркуші справи – 109-110).

Відповідач проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, як необґрунтованих та непідтверджених належними доказами. Зокрема, відповідач наголошував на відсутності його вини у затримці перерахування позивачу-2 грошових коштів за договором комісії №4/94-Д від 03.06.2008р. та додатковими угодами до нього.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2011р. у справі №23/461 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача-2 3 302 356,12 грн. основного боргу. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2011р. у справі №23/461 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права;

- позивач-2 не є структурним підрозділом Збройних Сил України, тому у прокуратури не було підстав для зверненням до суду з позовом в інтересах позивачів. На думку відповідача, позов заявлено не в інтересах держави, а в інтересах конкретного підприємства;

- всі роботи та розрахунки за основним договором виконані сторонами, претензій щодо якості робіт або розрахунків не було;

- предметом спірного договору комісії №4/94-Д від 03.06.2008р. є те, що позивач-2 доручає відповідачу, а останній зобов’язується за комісійну винагороду укласти і виконати від свого імені, за рахунок позивача-2 контракт з інозамовником по наданню послуг з технічного обслуговування і ремонту літака, підготовки його до перельоту, тощо. Власником літака є Міністерство оборони Єменської Республіки, однак після виконання повного комплексу робіт на літаку, останній протягом року знаходився на підприємстві позивача-2 у зв’язку з накладенням арешту на літак ухвалою Приморського суду м. Одеси від 27.02.2009р.;

- затримка літака, яка зумовила необхідність укладання додаткових угод до договору комісії №4/94-Д від 03.06.2008р. та неотримання коштів від замовника робіт, сталась не з вини відповідача;

- згідно з ч.3 ст. 1016 Цивільного кодексу України відповідач, як комісіонер, не відповідає перед позивачем-2, як комітентом, за невиконання третьою особою договору;

- в додаткових угодах передбачено, що позивач-2 приступає до виконання робіт лише після надходження коштів від відповідача, які в свою чергу попередньо повинні надійти від замовника, але позивач-2 на власний ризик виконав роботи ще до надходження коштів, чим на думку відповідача порушив умови додаткових угод;

- відповідач неодноразово звертався до замовника з приводу здійснення оплати вартості ремонту літака, проте замовник в своїх листах повідомляв про те, що вказане питання буде розглянуто лише після підписання акта виконаних робіт на суму 949 936,67 доларів США. Відповідач і замовник підписали цей акт, але позивач-2 відмовляється від його підписання, чим по суті унеможливлює подальше надходження коштів від замовника;

- судом не надано належної оцінки заяві відповідача, направленої позивачу-2, про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 241 965,86 доларів США.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.01.2012р.

12.01.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 16.01.2012р.

Представник позивача-2 у судовому засіданні 16.01.2012р. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги у зв’язку з її необґрунтованістю.

Представник позивача-1 у судове засідання 16.01.2012р. не з’явився, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

У зв’язку з нез’явленням у судове засідання 16.01.2012р. представників позивача-1 та відповідача, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. розгляд справи було відкладено на 30.01.2012р.

В судовому засіданні 30.01.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 08.02.2012р.

В судове засідання 08.02.2012р. представники прокуратури та позивача-1 не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 08.02.2012р. представник відповідача подав заяву, в якій просив залучити до матеріалів справи додаткові докази на підтвердження позиції, викладеної у відзиві на позов та в апеляційній скарзі. Вказане клопотання було задоволено судом.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 08.02.2012р. представників прокуратури та позивача-1, а також необхідністю витребування від сторін додаткових доказів, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 22.02.2012р.

В судовому засіданні 22.02.2012р. представники позивача-2 та відповідача надали документи на виконання вимог ухвали суду від 08.02.2012р., а також заяву прокуратури, в якій наведено обґрунтування підстав подання позову прокуратурою та уточнено перелік додаткових угод, за якими обліковується заборгованість відповідача.

Представники прокуратури та позивача-1 не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 22.02.2012р. представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів задовольнила клопотання представника відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 27.02.2012р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. було змінено склад колегії суддів і передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Борисенко І.В.

В судовому засіданні 27.02.2012р. представником відповідача були надані додаткові письмові пояснення по справі. Окрім того, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та раніше надані пояснення, просив суд скаргу задовольнити та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2011р. у справі №23/461.

Представники прокуратури та позивачів у судовому засіданні 27.02.2012р. також підтримали пояснення, надані у попередніх судових засіданнях, в яких заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 27.02.2012р., на підставі ст. 77 Господарського кодексу України, було оголошено перерву до 05.03.2012р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Борисенко І.В., Гарник Л.Л.

05.03.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника відповідача у судове засідання, призначене на 05.03.2012р.

Представник позивача-1 у судове засідання 05.03.2012р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р., на підставі ст. 77 Господарського кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.03.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати від 12.03.2012р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

В судовому засіданні 14.03.2012р. представники позивача-2 та прокуратури підтримали пояснення, які надавались у попередніх судових засіданнях, просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 14.03.2012р. представник відповідача також підтримав раніше надані пояснення по справі та просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача-1 у судове засідання 14.03.2012р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін і прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника позивача-1 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

03.06.2008р. між позивачем-2, як комітентом, та відповідачем, як комісіонером, було укладено договір комісії №4/94-Д (том справи – 1, аркуші справи – 11-18), за умовами якого (п.1.1 договору) комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов’язання за комісійну винагороду укласти та виконати від свого імені, за рахунок комітента контракт з інозамовником (далі – замовник) на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту літака Іл-76ТД (заводський номер 1033415497) і його складових агрегатів.

Згідно з п.3.1 названого договору комісіонер (відповідач), зокрема, зобов’язався самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти замовника, виконати переддоговірну роботу та укласти з замовником контракт; передати комітенту (позивачу-2) літак, двигун, ДСУ, підйомник, агрегати, майно, вироби для виконання послуг та прийняти їх у комітента після виконання послуг; отримати дозволи ДСЕК України щодо виконання контракту з замовником на тимчасовий ввіз літака, двигуна, ДСУ, підйомника, майна, агрегатів та виробів з внесенням в графу 18 "Особливі умови дозволу" заявки №ДСЕКУ-100 комітента для внесення їх в графу 19 дозволу ДСЕК та графу 2 митної декларації; здійснити декларування та митне оформлення літака, двигуна, ДСУ, підйомника, агрегатів, майна та виробів; забезпечити отримання індивідуальної ліцензії НБУ для використання валюти на території України як засобу платежу та на продовження термінів надходження валютних коштів, тощо.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору №4/94-Д від 03.06.2008р. вартість послуг, за якою комісіонер укладає зовнішньоекономічний контракт згідно з п.3.1.1 встановлюється комісіонером самостійно та повинна складатися з вартості послуг, погоджених комітентом та наведених у Додатках №№2, 12, 13 та 16 до даного договору, комісійної винагороди комісіонера та його витрат згідно з п.3.2.3. Вартість послуг, погоджених комітентом, на дату укладання даного договору складає 619 104,00 доларів США без урахування комісійної винагороди та витрат комісіонера за п.3.2.3.

В п.7.1 договору №4/94-Д від 03.06.2008р. зазначено, про те, що комісіонер забезпечить надходження коштів на рахунок комітента наступним чином:

- 20% вартості послуг, погодженої комітентом, що становить 123 820,80 доларів США, у якості передплати перераховуються не менш, ніж за 15 діб до передачі літака, двигуна, ДСУ, підйомника, агрегатів, майна та виробів згідно з п.4.2;

- решта коштів, що становить 495 283,20 доларів США перераховується частками: за фактично виконані роботи у термін не більше 5 банківських днів з дати підписання відповідних проміжних актів виконаних робіт та виставлення рахунків комітентом; на придбання матеріалів, запасних частин та ПММ для виконання робіт за даним договором у термін не більше 5 банківських днів з дати отримання комісіонером відповідних рахунків з підтверджуючими документами.

Згідно з п.п.7.2-7.4 договору №4/94-Д від 03.06.2008р. комісіонер вправі утримати належні йому суми із грошових коштів, перерахованих замовником комісіонеру за виконання послуг за даним договором. Усі витрати комісіонера відображаються в його звіті, який складається та подається комітенту в письмовій формі з додаванням усіх документів, що підтверджують ці витрати. Термін подання звіту комісіонером – 10 днів з моменту отримання цих грошових коштів від замовника.

Протягом 2008 – 2010 років між сторонами було підписано низку додаткових угод до договору №4/94-Д від 03.06.2008р., якими коригувались (збільшувались) обсяги робіт, які зобов’язався виконати позивач-2, а також вартість робіт, які зобов’язався оплатити відповідач (том справи – 1, аркуші справи – 19-32).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач-2 належним чином виконав свої договірні зобов’язання, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, підписані відповідачем, та матеріали справи ремонту літака Іл-76ТД №1033415497. Однак в порушення умов договору №4/94-Д від 03.06.2008р. та додаткових угод до нього відповідач не забезпечив надходження коштів на рахунок позивача-2 за виконані останнім роботи (надані послуги), що призвело до виникнення заборгованості, загальний розмір якої становить 414 208,00 доларів США.

Позивач-2 звернувся до відповідача з претензією №1350/10 від 28.04.2011р., в якій вимагав погасити існуючий борг, однак звернення позивача-2 було залишено відповідачем без належного реагування, кошти перераховані не були, що й зумовило необхідність захисту прав позивача-2 у судовому порядку.

В обґрунтування необхідності звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач-1) та Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (позивач-2), прокуратура зазначала наступне. За результатами проведеної прокурорської перевірки були виявлені порушення вимог законодавства про господарську діяльність, що стало підставою для прокурорського реагування, а саме: подання позовної заяви в інтересах держави.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Згідно з Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим Кабінетом Міністрів України №1080 від 03.08.2006р. (1080-2006-п) , Міністерство оборони є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони.

Відповідно до статуту позивача-2 підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оброни України.

Згідно зі ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

В ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Статтею 36-1 названого Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. (v003p710-99) у справі №1-1/99 зазначено про те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Оскільки майно позивача-2, як державного підприємства Міністерства оборони України, належить до сфери управління цього міністерства, а підприємство виконує оборонні замовлення відповідно до вимог Закону України "Про оборону України" (1932-12) , дії відповідача зачіпають інтереси держави в особі Міністерства оборони та державного підприємства (позивача-2). Заподіяння шкоди окремим військовим структурним підрозділам, підприємствам та установам Збройних Сил України - це безпосередня шкода Міністерству оборони України. Збитки, які завдаються Міністерству оборони України, підприємству, що знаходиться у його підпорядкуванні (позивачу-2) - це безпосередня шкода економічним інтересам держави.

Станом на дату звернення військового прокурора Миколаївського гарнізону до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", останнє перебувало у сфері управління Міністерства оборони України. До сфери управління Державного концерну "Укроборонпром" підприємство було передано лише 29.12.2011р., що підтверджується Актом приймання-передачі (том справи – 3, аркуші справи – 18-21).

Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги нормативно та документально підтвердженими. При цьому, суд зазначив наступне:

- заперечення відповідача щодо відсутності його вини у простроченні повної оплати судом не приймаються, оскільки предметом заявлених позовних вимог є стягнення суми боргу за виконані роботи, а не стягнення неустойки за допущене прострочення чи завдані цим збитки. У даному випадку наявність вини не має суттєвого значення, оскільки факт наявності боргу підтверджено матеріалами справи, а наведені відповідачем обставини не надають йому права ухилитись від виконання свого грошового зобов’язання;

- умовами спірного договору комісії встановлено вартість та строки оплати виконаних позивачем-2 робіт. Посилання на несплату контрагентом відповідача грошових коштів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки укладеним сторонами договором, зокрема, п.7.1, не встановлюється право відповідача на відстрочення виконання його господарського обов’язку;

- твердження відповідача про вину судді у затримці літака також не має істотного значення, оскільки прокурором заявлено позов про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання договірних умов, викладених сторонами у належній письмовій формі. Крім того, суд не може надавати правову оцінку правовідношенням сторін за іншим цивільно-правовим договором, оскільки ці відносини не є предметом даного судового дослідження. Сторони мають правову можливість вирішити питання повернення або заліку суми попередньої оплати у встановленому Законом порядку, у тому числі шляхом укладення мирової угоди чи стягнення спірних сум у окремому судовому провадженні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, договір комісії №4/94-Д від 03.06.2008р. містить умови як договору комісії, так і договору підряду, тобто є змішаним договором.

Договір, у якому поєднуються елементи договорів різних типів, що передбачені законодавством, є змішаним. В результаті укладення змішаного договору утворюється єдине зобов’язання (у широкому розумінні), яке спрямоване на досягнення єдиної мети, оскільки сторони, поєднуючи умови різних цивільно-правових договорів, пов'язують здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених одним із цих договорів, зі здійсненням прав і обов'язків, передбачених іншим договором.

В ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено право сторін на укладення договорів, в яких містяться елементи різних договорів. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі.

За договором комісії одна сторона зобов’язується за дорученням другої сторони за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а остання –прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов договору комісії №4/94-Д від 03.06.2008р. позивач-2 виконав роботи з ремонту та технічного обслуговування літака Іл-76ТД (заводський номер 1033415497) і його складових агрегатів. Факт виконання позивачем-2 робіт та відсутність зауважень щодо їх якості підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання робіт та актами виконаних робіт, і не заперечується відповідачем.

За твердженням позивачів і прокуратури, спір між сторонами виник внаслідок того, що в порушення умов договору №4/94-Д від 03.06.2008р. та додаткових угод до нього відповідач не забезпечив надходження коштів на рахунок позивача-2 за виконані останнім роботи (надані послуги), що призвело до виникнення заборгованості.

За розрахунками позивача-2 сума заборгованості відповідача складається з вартості фактично виконаних позивачем-2, але не оплачених робіт за наступними додатковими угодами до договору комісії №4/94-Д від 03.06.2008р.:

- №7/1 від 23.03.2009р. - за додаткові роботи на літаку Іл-76ТД (заводський номер 1033415497), які не входять в перелік робот при виконанні технічного обслуговування за формою Ф-6 на суму 246 438 доларів США;

- №9 від 28.01.2010р. - за комплекс робіт з підготовки літака до льотної експлуатації після його збереження більше 2-х місяців на суму 77 970 дол. США;

- №10 від 28.01.2010р. - за роботи зі стендового випробування двох двигунів Д-30КП-2 на суму 22 868 доларів США;

- №11 від 02.02.2010р. - за продовження календарного терміну служби авіаційного двигуна Д-30КП-2 зав. №03053029102031 в межах міжремонтного ресурсу на 1 рік на суму 21 480 доларів США;

- №12 від 25.02.2010р. - за виконання комплексу робіт з підготовки літака до перельоту на базу замовника, закупівлі пального у кількості 31 тони та заправки літака Іл-76ТД (заводський номер 1033415497) на суму 45 452 доларів США.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем-2 за договором комісії №4/94-Д від 03.06.2008р. та вищевказаним додатковими угодами до нього складає 414 208,00 доларів США, що еквівалентно 3 302 356,12 грн.

Однак в матеріалах справи наявний Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2010р., підписаний сторонами, з якого вбачається, що за даними позивача-2 борг відповідача становить 414 208,00 доларів США, натомість за даними відповідача борг позивача-2 перед ним становить 707 97,83 доларів США (том справи – 1, аркуш справи – 121).

Місцевим господарським судом взагалі не з’ясовувалось питання щодо наявності зустрічних вимог відповідача до позивача-2, не надано належної оцінки вказаному вище Акту звірки взаєморозрахунків та іншим документам, наявним у справі.

Так судом апеляційної інстанції під час перегляду справи було встановлено, що окрім договору комісії №4/94-Д від 03.06.2008р., між позивачем-2 та відповідачем було укладено договір комісії №4/95-Д від 03.06.2008р., предметом якого було надання послуг з технічного обслуговування та ремонту літака Іл-76ТД (заводський номер 1033412402) ) і його складових агрегатів (том справи – 2, аркуші справи – 233-244).

Згідно з поясненнями позивача-2 та відповідача роботи за договором №4/95-Д від 03.06.2008р. не виконувалися, оскільки інозамовник (Міністерство оборони Республіки Ємен) анулював контракт на технічне обслуговування літака.

На виконання умов договору №4/95-Д від 03.06.2008р. відповідач перерахував позивачу-2 передплату у сумі 416 796,50 доларів США, про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення (том справи – 2, аркуші справи – 257-260). Факт перерахування коштів відповідачем позивач-2 не заперечує.

Однак, не дивлячись на анулювання інозамовником контракту, сплачені відповідачем кошти позивач-2 не повернув.

Наведене свідчить про те, що у відповідача перед позивачем-2 за договором №4/94-Д від 03.06.2008р. існує заборгованість у сумі 414 208,00 доларів США, а у позивача-2 перед відповідачем за договором №4/95-Д від 03.06.2008р. – 416 796,50 доларів США (сума неповернутої відповідачу передплати).

Відповідач направив позивачу-2 заяву №27/9-9852 від 01.11.2011р. про припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних вимог (том справи – 2, аркуш справи – 153) на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України. Згідно з вказаною заявою відповідач повідомив про припинення грошового зобов’язання позивача-2 перед відповідачем за договором №4/95-Д від 03.06.2008р. на суму 241 965,84 долари США, а припинення грошового зобов’язання відповідача перед позивачем-2 за договором №4/94-Д від 03.08.2008р. на суму 241 965,84 доларів США. За розрахунками відповідача залишок грошового зобов’язання відповідача перед позивачем позивачем-2 становив 174 830,66 доларів США.

Окрім того, відповідач звернувся до позивача-2 листом №27/4-10056 від 04.11.2011р., з яким направив позивачу-2 на підписання додаткову угоду №2 до договору комісії №4/95-Д від 03.06.2008р. та трьохсторонній Акт виконаних робіт за договором комісії №4/94-Д від 03.06.2008р. (том справи – 2, аркуші справи – 120-123).

Таким чином, ще до прийняття оскаржуваного судового рішення в матеріалах справи містились докази, які свідчили про існування між позивачем-2 та відповідачем зустрічних однорідних (грошових) вимог та волевиявлення відповідача щодо проведення їх зарахування, але вказані обставини залишились поза увагою місцевого господарського суду.

В своїх додаткових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції (том справи – 3, аркуші справи – 6-8), позивач-2 зазначив про те, що перерахована відповідачем передплата за договором №4/95-Д від 03.06.2008р. була використана позивачем-2 для виконання робіт за додатковими угодами №№7/1, 9, 10, 11, 12 до договору №4/94-Д від 03.06.2008р.

Позивач-2 не заперечує проти припинення зобов'язань за договорами комісії від 03.06.2008р. №4/94-Д та №4/95-Д зарахуванням зустрічних однорідних вимог за умови, якщо:

- припиняється грошове зобов'язання позивача-2 перед відповідачем за договором №4/95-Д від 03.06.2008р. на суму 414 208,00 доларів США;

- припиняється грошове зобов'язання відповідача перед позивачем-2 за договором №4/94-Д від 03.06.2008р. на суму 414 208,00 доларів США.

За позивачем-2 залишається грошове зобов'язання перед відповідачем за договором №4/95-Д від 03.06.2008р. на суму 2 577,76 доларів США.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 27.02.2012р. відповідач надав додаткові пояснення, в яких зазначив про те, що він пропонував позивачу-2 зарахувати в повному обсязі зустрічні однорідні вимоги за рахунок сум, перерахованих позивачу-2 як передплату по контрактам, за якими позивачем-2 не виконувались роботи, що підтверджується розрахунковими документами, наявними у справі. На даний час відповідач підтримує цю позицію.

В судовому засіданні 27.02.2012р. представник відповідача надав пояснення, з яких вбачається, що відповідач підтримує заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, просить провести повне зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами комісії від 03.06.2008р. №4/94-Д та №4/95-Д на суму 414 208,00 доларів США.

Отже, в даному випадку має місце волевиявлення відповідача та позивача-2 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, в результаті чого припиняються грошові зобов’язання позивача-2 перед відповідачем за договором №4/95-Д від 03.06.2008р. на суму 414 208,00 доларів США та відповідача перед позивачем-2 за договором №4/94-Д від 03.06.2008р. на суму 414 208,00 доларів США.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічну норму містить і ч.3 ст. 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги – це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін. Зарахуванням визнається угода, за якою з двох зустрічних однорідних вимог з предмета зобов’язання одна – менша за сумою – погашається повністю, а інша – більша за сумою – припиняється у частині, рівній меншій вимозі.

Тобто, за змістом наведених норм згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду. Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань (аналогічна правова позиція наведена в листі Вищого господарського суду від 12.03.2009р. №01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (v_163600-09) ).

З матеріалів справи вбачається, що така заява подавалась відповідачем (том справи – 2, аркуш справи - 153). Зобов’язання сторін за договорами №4/94-Д від 03.06.2008р. та №4/95-Д від 03.06.2008р. відповідають наступним вимогам: є зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим), однорідними (грошові зобов’язання), строк виконання щодо таких зобов’язань настав. З урахуванням всіх наведених умов, згода іншої сторони (в даному випадку позивача-2) для зарахування не вимагається.

Оскільки предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №4/94-Д від 03.06.2008р. на суму 414 208,00 доларів США, а в результаті здійснення за згодою сторін зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами №4/94-Д від 03.06.2008р. та №4/95-Д від 03.06.2008р. вказане зобов’язання припинилось, предмет спору у справі відсутній.

В п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку відсутністю предмету спору.

Загалом, за результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи відповідача підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права. Однак при цьому вимоги апеляційної скарги відповідача в частині прийняття рішення про відмову в позові задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2011р. у справі №23/461 – скасуванню, а провадження у справі – припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При поданні позову Військовим прокурором Миколаївського гарнізону судові витрати понесені не були, оскільки органи прокуратури звільнені від сплати державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (судового збору).

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог покладаються на позивача-2 та відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32- 34, 43, 49, 75, 77, 99, 102- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" – Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "УКРІНМАШ" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2011р. у справі №23/461 скасувати, провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (54037, м. Миколаїв, вул. Знам’янська, 4, код ЄДРПОУ 09794409) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" – Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "УКРІНМАШ" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 14281072) 16 512,00 грн. (шістнадцять тисяч п’ятсот дванадцять гривень 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.