9-14/49-10-1260 Про стягнення шкоди, заподіяної ДТП - 02.12.2010 Прийняття

16 березня 2010 року Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбування "Зоря"-"Машпроект"(далі –ТОВ ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостар"(в подальшому –ТОВ "Автостар") та до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"(надалі за текстом –ВАТ СК "Універсальна") про стягнення солідарно з відповідачів шкоду в сумі 35 234,61 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 350 грн., пеню в розмірі 7685,01 грн. та судові витрати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 24.08.2008 р. з вини водія ТОВ "Автостар"на автодорозі Мінськ-Гомель, Республіка Білорусь, у районі 131 кілометру відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача був пошкоджений. Позивач вказує на те, що цивільно-правова відповідальність ТОВ "Автостар"застрахована угодою (зеленою картою) № 5640122, оформленою ВАТ СК "Універсальна", однак остання, отримавши усі необхідні документи, визначені ст. 35 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", від страхового відшкодування шкоди відмовилося.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.2010 р. (суддя Меденцев П.А.) у задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект"в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки на підставі ст. ст. 22, 28, 30, 34 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у ВАТ СК "Універсальна"виник обов’язок відшкодувати шкоду, пов’язану зі знищенням автомобілю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та здійснити відшкодування витрат на проведення експертизи. Як вказує апелянт, згідно до ст. 37 зазначеного Закону, ВАТ СК "Універсальна"повинна була здійснити відшкодування шкоди протягом одного місяця з моменту отримання документів про страховий випадок, а відтак, не зробивши цього йому була правомірно позивачем нарахована пеня за порушення строків здійснення виплати. Скаржник вказує на те, що у відповідачів відсутні підстави для звільнення від відповідальності, тому що відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки настає незалежно від його вини. При цьому, ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект"вказує на те, що належний позивачу автомобіль не був джерелом підвищеної небезпеки в момент дорожньо-транспортної пригоди, оскільки не був учасником дорожнього руху, так як знаходився на узбіччі і рух не здійснював, що підтверджується довідкою старшого слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ПР УВС Могільовського облвиконкому від 27.08.2008 р. Крім цього, апелянт вказує на визнання ВАТ СК "Універсальна"страховим випадком шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому що 13.10.2008 р. рахунок Бобруйської центральної лікарні, що був виставлений ВАТ СК "Універсальна"за надання швидкої невідкладної медичної допомоги водію позивача, останньою був сплачений у повному обсязі.

29.11.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява від скаржника про розгляд справи за відсутності представника скаржника.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

24 вересня 2008 року на автодорозі Мінськ-Гомель, Республіка Беларусь, у районі 131 кілометру відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю марки tional 9800", державний номер ВН 1296 АА з причепом "Контейнеровоз"марки", що належить ТОВ "Автостар"та автомобілем марки ГАЗ-2705, державний номер 047-28 НК, що належить на праві повного господарського відання ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект".

За довідкою старшого слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ПР УВС Могільвовського облвиконкому від 27.08.2008 р. водій ТОВ "Автостар"ОСОБА_3, рухаючись по автодорозі Мінськ-Гомель, у районі 131 км поблизу с. Сичково Бобруйського району, не справився з управлінням, в результаті чого з`їхав на праву по ходу руху обочину, де скоїв зіткнення зі стоячим на обочині автомобілем ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект"під керуванням водія ОСОБА_1 Водію ОСОБА_1 були завдані тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер.

Ці обставини також підтверджуються протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.08.2008 р., схемою ДТП.

Внаслідок вказаної пригоди автомобілю позивача була завдана шкода у розмірі 18 974,47 грн., про що свідчить звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу № 91*/02/09 від 13.11.2009 р, складений ФОП ОСОБА_2, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, видане 13.11.2004 р. Фондом державного майна України за спеціальністю, зокрема, "оцінка дорожніх транспортних засобів", сертифікат суб’єкта оціночної діяльності № 5358/06, виданий ФДМУ 20.12.2006 р., зареєстрований у Державному реєстрі оцінювачів та 23.10.2009 р. підвищив кваліфікацію оцінювача, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 23.10.2009 р.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ "Автостар"застрахована страховим сертифікатом "Зелена картка"№ 5640122, оформленим ВАТ СК "Універсальна"/а.с. 15-17, Т.1/.

Статтею 6 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з п. 22.1, 22.2 ст. 22 цього Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Пунктами 35.1, 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"встановлено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва заявника, його місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня (пункти 37.1, 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

26.08.2008 р. позивач, керуючись п. 33.1.2. ст. 33 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", повідомив листом № 51/6955 ВАТ СК "Універсальна"про настання дорожньо-транспортної пригоди та листом від 27.08.2008 р. за № 51/6997 повідомив Моторне страхове бюро Республіки Беларусь.

Листами від 05.09.2008 р., від 25.09.2008 р. № 03-03/9944 Білоруське бюро по транспортному страхуванню направило ВАТ СК "Універсальна"оригінали документів щодо спричинення шкоди в дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулася 24.08.2008 р., а листом від 14.01.2009 р. за № 03-05/545 Білоруське бюро по транспортному страхуванню повідомило ДП НВКГ "Зоря"-Машпроект"про направлення ВАТ СК "Універсальна"усіх документів, передбачених ст. 35 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Листами від 04.12.2008 р. за № 51/10094 та від 23.07.2009 р. за № 51/6465 позивач звертався до ВАТ СК "Універсальна"із заявою про відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 24.08.2008 р., але відповідач залишив її без задоволення.

Між тим, належних доказів вини водія ТОВ "Автостар"у скоєнні правопорушення при зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, матеріали справи не містять.

При цьому, згідно до постанови слідчого від 01.11.2008 р., погодженої начальником СВ ПР УВС Бобруйського райвиконкому /а.с. 140, Т.1/ провадження досудового слідства по кримінальній справі № 08017060522 зупинено до встановлення особи, яка повинна бути притягнута в якості обвинуваченого за скоєння злочину. При цьому, слідчий виходив з того, що водій ТОВ "Автостар"допустив зіткнення з автомобілем позивача внаслідок неправомірних дій третьої особи, яку не встановлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект", місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги необґрунтовані та не підтверджені належними доказами.

Однак з цими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

Пункт 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Виходячи з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Отже, залишений некерованим на обочині дороги автомобіль позивача, який стояв і не рухався, не був у момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 24.08.2008 р., джерелом підвищеної небезпеки. Аналогічна правова позиція втілена в постанові Верховного Суду України від 18 травня 2006 року (у справі гр. Ч. до ВАТ "Птахофабрика"). Тому до спірних правовідносин положення ст. 1188 ЦК України не повинні застосовуватися.

Частинами 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідачами не були надані докази завдання шкоди позивачу внаслідок непереборної сили або умислу ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект".

За таких обставин, колегія суддів вважає позовні вимоги ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект"обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі, а оскаржуване рішення господарського суду Одеської області підлягаючим скасуванню з винесенням нового судового рішення, яким стягнути солідарно з ТОВ "Автостар"та ВАТ СК "Універсальна"на користь ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект"18 974,47 грн. основного боргу, 350 грн. витрат за проведення експертизи, а також 649,05 грн. держмита (432,70 грн. держмито у суді першої інстанції і 216,35 грн. за апеляційний розгляд справи) та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також з ВАТ СК "Універсальна"на користь ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект"у відповідності до п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"пеню за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбування "Зоря"-"Машпроект"задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2010 р. по справі № 9-14/49-10-1260 –скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостар"(68000, м. Іллічівськ, вул. Корабельна, 6 кв.2, ідентифікаційний код 31040148) та з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"(01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1, ідентифікаційний код 20113829) на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбування "Зоря"-"Машпроект"(54018, м. Миколаїв, проспект Жовтневий, 42-А, ідентифікаційний код 31821381) 18 974,47 грн. основного боргу, 350 грн. витрат за проведення експертизи, а також 649,05 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.