23/436 Про стягнення заборгованості за договором про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі - 01.12.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду м.Києва від 28.09.2010р. у справі №23/436 позовні вимоги ВАТ "АК "Київводоканал" задоволенні частково. Стягнуто з ЖБК "Хімік-11" на користь позивача 11729,99 грн. основного боргу, 1013,02 грн. пені; 227,98 грн. - 3 % річних, 764,07 грн. інфляційних збитків, 137,35 грн. державного мита і 61,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ЖБК "Хімік-11" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині стягнутих сум основного боргу, пені, інфляційних збитків і 3% річних.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ВАТ "АК "Київводоканал" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині незадоволеної суми позовних вимог та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ЖБК "Хімік-11" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ВАТ "АК "Київводоканал", а рішення господарського суду м.Києва змінити.

У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ "АК "Київводоканал" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ЖБК "Хімік-11", а рішення господарського суду м.Києва в частинін задоволеної суми залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

03.07.2001 року між позивачем і відповідачем було укладено договір №9541/4-13 про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п.1 договору №9541/4-13 від 03.07.2001 року, позивач зобов’язався надавати послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач – здійснювати своєчасну оплату за надані послуги на умовах, визначених договором. Відповідно до пункту 3.1 договору №9541/4-13 від 03.07.2001 року кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками позивача та відповідача.

Відповідно до пункту 3.6 договору №9541/4-13 від 03.07.2001 року відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у п’ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи. Позивач інформує відповідача про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи позивача.

Пунктом 3.7 договору №9541/4-13 від 03.07.2001 року передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов’язаний у п’ятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи, письмово повідомити про це відповідача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача щодо невідповідності нарахувань за надані послуги, акти звірки розрахунків між сторонами на виконання пункту 3.7 договору №9541/4-13 від 03.07.2001 року.

Суд першої інстанції законно відмовив позивачу у задоволенні стягнення 9416,29 грн. заборгованості, оскільки докази, які б підтверджували факт надання послуг на суму 9416,29 грн. відсутні в матеріалах справи.

Оскільки, договором №9541/4-13 від 03.07.2001 року не передбачений обов’язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення, інші договори в матеріалах справи відсутні, тому місцевий суд правильно встановив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у розмірі 32795,30 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем у період з 01.09.2008 року по 01.07.2010 року було надано послуги з постачання питної води та водовідведення на суму 44656,28 грн. Відповідачем оплачено 32926,29 грн., тому борг становить 11729,99 грн.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано частково стягнув з ЖБК "Хімік-11" на користь позивача 11729,99 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 договору №9541/4-13 від 03.07.2001 року у разі порушення строків оплати за надані послуги, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Тому суд першої інстанції законно стягнув з ЖБК "Хімік-11" 1013,02 грн. пені за період з липня 2009 року по січень 2010 року.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому суд першої інстанції зробив правильний перерахунок 3 % річних і інфляційних збитків та законно стягнув їх в розмірі: 227,98 грн. - 3 % річних та 764,07 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

Апеляційні скарги ЖБК "Хімік-11" і ВАТ "АК "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 28.09.2010р. у справі №23/436 – без змін.

Справу №23/436 повернути до господарського суду м.Києва.

постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.