40/330 Про визнання права власності - 01.12.2010 Прийняття

Товариство рятування на водах України (ТОВРЯТВОД) (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чорнівської сільської ради про визнання права власності на нежитлові будівлі по вул. Чорнівській, 1, в с.Чорнівка Новоселицького району Чернівецької області.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2010р. до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Чернівецьку центральну обласну рятувальну службу.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.05.2010р. до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Чернівецьку обласну раду.

У судовому засіданні 08.06.2010р. Господарський суд Чернівецької області встановив, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.04.2009р. на комплекс нежитлових будівель рятувальної станції по вул. Чорнівській, 1, в с. Чорнівка Новоселицького району Чернівецької області та витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 28.05.2009р. №22861116, зазначені приміщення належать до комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі обласної ради.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.06.2010р., на підставі ст. ст. 17, 24 Господарського процесуального кодексу України, було здійснено заміну неналежного відповідача (Чорнівську сільську раду) належним - Чернівецькою обласною радою та передано справу за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В процесі судового розгляду позивач подав суду заяву про зміну підстави та предмету позову, в якій просив суд визнати: рішення Виконавчого комітету Чорнівської сільської ради №44 від 28.04.2009р. недійсним; Акт передачі у комунальну власність Чернівецької обласної ради народних депутатів підприємств, установ та організацій, що були у підпорядкуванні Республіканського Товариства рятування на водах України станом на 01.01.1992р. недійсним; право власності на рятувальну станцію літ. А – Адмінбудинок 82,3 кв. м., літ. Б – гараж сауна 120,4 кв. м., літ. В – сарай 18,6 кв. м., літ. Г – сарай 7,0 кв. м., літ. Д – вбиральня 2,3 кв. м., №1 – огорожа, що розташована в с. Чорнівка Новоселицького району Чернівецької обл. по вул. Чорнівська, 1 за позивачем.

Господарський суд міста Києва відмовив у прийнятті вищевказаної заяви позивача з посиланням на те, що в порушення ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач подав заяву про зміну предмету та підстави позову після початку розгляду справи по суті.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що згідно з рішенням Чернівецької обласної ради від 27.12.1991р. "Про перелік об’єктів комунальної власності обласної, міської та районних рад народних депутатів" (п.2.15 додатку 1) обласна рятувальна станція з усім майном передана до комунальної власності обласної Ради народних депутатів, про що було підписано відповідний акт. Право власності на спірне майно зареєстроване за територіальними громадами сіл, селищ, міст області в особі Чернівецької обласної ради.

Третя особа явку своїх представників у судові засідання Господарського суду міста Києва не забезпечила, відзиву на позов не надала, у зв’язку з чим справа розглядалась судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2010р. у справі №40/330 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, третя особа звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010р. у справі №40/330 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010р. апеляційну скаргу третьої особи було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2010р.

11.11.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив в задоволенні скарги відмовити.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2010р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Іваненко Ю.Г., Суліма В.В.

16.11.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, а також клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаних з нею адміністративних справ, предметом розгляду у яких є вимоги про скасування рішень щодо оформлення права власності на спірне майно за територіальними громадами сіл, селищ, міст в особі Чернівецької обласної ради.

Представник відповідача заперечував проти клопотань третьої особи, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Колегія суддів ухвалила відмовити в задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі як необґрунтованого, оскільки в порушення вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України третьою особою не надано жодних доказів на підтвердження існування справи, на яку вона посилається в своєму клопотанні, а також не обґрунтував наявність обставин, які зумовлюють неможливість розгляду даної господарської справи.

Однак, судді дійшли вирішили задовольнити клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв’язку з чим Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 01.12.2010р.

01.12.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, а також додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що явка представників сторін та третьої особи у судові засідання не була визнана судом обов’язковою, а також приймаючи до уваги обмеженість строків розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника третьої особи за наявними у справі матеріалами, у зв’язку з чим в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату було відмовлено.

В судовому засіданні 01.12.2010р. представник позивача заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов’язаної з нею справи, що розглядається Господарським судом Чернівецької області, предметом спору у якій є визнання незаконним та скасування рішення про оформлення права власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради на спірне майно. При цьому, представник позивача зазначав, що в основі вищевказаного рішення лежить Акт передачі в комунальну власність Чернівецької обласної ради спірного майна, на який посилається відповідач.

Представник відповідача заперечував проти клопотання представника позивача, просив суд в задоволенні клопотання відмовити.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні усного клопотання представника позивача як необґрунтованого, оскільки відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Однак представник позивача не надав жодних доказів на підтвердження існування справи, про яку йде мова в клопотанні, а також не обґрунтував наявність обставин, які зумовлюють неможливість розгляду даної господарської справи.

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2010р. підтримав апеляційну скаргу третьої особи з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010р. у справі №40/330 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.12.2010р. заперечував проти доводів третьої особи, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (280/97-ВР) .

В ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Як було встановлено судом, постановою Ради Міністрів УРСР №199 від 25.07.1988р. "Про схему управління житлово-комунальним господарством" передбачено передача організацій рятувальної служби на воді Республіканському товариству рятування на воді УРСР.

02.11.1988р. Радою Міністрів Української РСР прийнято розпорядження №472-р, згідно з яким передбачена передача рятувальних служб з підпорядкування Мінжитлокомунгоспу УРСР до Товариства організацій рятувальної служби, а також виділення асигнувань Товариству з цільовим призначенням для фінансування організацій рятувальної служби.

На підставі розпорядження виконавчого комітету Чернівецької обласної ради №135-р від 19.05.1989р. "Про передачу рятувальної служби" та згідно з актом приймання-передачі від 18.01.1989р. обласному товариству рятування на воді передано рятувальну станцію ІІ розряду в с. Чорнівка Новоселицького району.

27.12.1991р. Чернівецькою обласною радою було прийнято рішення "Про перелік об’єктів комунальної власності обласної, міської та районних рад народних депутатів", в п.2.15 додатку 1 "Перелік державного майна, що знаходиться у комунальній власності обласної Ради народних депутатів" якого вказано, що обласна рятувальна станція знаходиться у комунальній власності обласної Ради народних депутатів.

На виконання вищезгаданого рішення Чернівецька обласна рятувальна станція була передана Республіканським товариством рятування на водах України у комунальну власність Чернівецької обласної Ради народних депутатів за відповідним актом.

У відповідності до рішення Чернівецької обласної ради №45-2/98 від 09.07.1998р. "Про порядок управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" затверджено перелік об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснюють структурні підрозділи облдержадміністрації та інші органи виконавчої влади", до пункту 28 якого включена рятувальна станція на базі відпочинку "Чорнівка" .

Окрім того, 22.05.2009р. на підставі рішення виконавчого комітету Чорнівської сільської ради №44 від 28.04.2009р. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових будівель рятувальної станції, розташованої за адресою: Чернівецька обл. Новоселицький район, с. Чорнівка, вул. Чорнівська, буд.1, що складається з нежитлової будівлі адмінбудинку літ. А –66,60 кв.м., нежитлової будівлі гараж-сауна літ. Б–186,70 кв.м., сараю літ. В, сараю літ. Г, вбиральні літ. Д, огорожі.

Згідно з даним свідоцтвом, зареєстрованим в Новоселицькому комунальному бюро технічної інвентаризації 28.05.2009р., вказане нерухоме майно належить на праві комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради.

Зважаючи на вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку правомочності щодо володіння, користування та розпорядження спірним майном, яке відповідно до рішення Чернівецької обласної ради народних депутатів від 27.12.1991р. знаходиться у комунальній власності обласної Ради народних депутатів здійснює представницький орган територіальної громади згідно з вимогами чинного законодавства.

Згідно зі ст. ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) обов’язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено на позивача.

В порушення вищенаведених норм, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний об’єкт нерухомого майна, розташований за адресою: вул. Чорнівська, 1, с. Чорнявка Новоселицького району Чернівецької області знаходиться у його власності.

Посилання позивача та третьої особи (апелянта) на постанову Ради Міністрів УРСР №199 від 25.07.1988р., розпорядження Ради Міністрів Української РСР №472-р від 02.11.1988р. та розпорядження виконавчого комітету Чернівецької обласної ради народних депутатів №135-р від 19.05.1989р. в обґрунтування позовних вимог не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом до уваги, оскільки вищеперерахованими актами передбачено лише передача організацій рятувальної служби з підпорядкування Міністерству житлово-комунального господарства УРСР до підпорядкування Республіканському товариству рятування на воді, а не передача спірних приміщень з державної власності у власність позивача.

Посилання на довідку позивача №08 від 24.02.2010р., в якій йдеться про перебування на балансі Чернівецької обласної рятувальної служби будівлі рятувальної станції бази відпочинку "Чорнявка" також є безпідставними, оскільки перебування (облік) нерухомого майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності на це майно.

Передусім, баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. При цьому, баланс не визначає підстави перебування майна у володінні підприємства і лише сам факт передачі майна на баланс підприємства не може автоматично змінювати статус майна та приналежність його до тієї чи іншої форми власності (в даному випадку - комунальної власності).

Зважаючи на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, непідтвердженими належними і допустимими доказами, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла вважає, що Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010р. у справі №40/330 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга третьої особи задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на третю особу (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32- 34, 49, 75, 77, 79, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Чернівецької центральної обласної рятувальної служби залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010р. у справі №40/330 – без змін.

2. Матеріали справи №40/330 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом місяця у встановленому законом порядку.