14/137-10 Про стягнення заборгованості по лізинговим платежам - 01.12.2010 Прийняття

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" стягнення 107 318, 20 грн. заборгованості, 8 230, 15 грн. пені, 98 300, 96 грн. штрафу, 4 353, 39 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо сплати у повному обсязі лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу №KL 0804109 від 20.05.2008 р.

Відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у зв’язку із тим, що при укладенні договору фінансового лізингу курс євро складав менше 8 грн. за 1 євро, а на час розрахунків курс євро складає майже 11 грн. за 1 євро; при отриманні сідлового тягача Renault Magnum відповідачем було сплачено близько 20 000, 00 грн. за розмитнення предмету лізингу; відповідно до умов договору фінансового лізингу на протязі 2008 - 2009 років відповідачем вчасно та у повному обсязі сплачувалися лізингові платежі та загалом було сплачено 281 614, 00 грн.; відповідно до довідки вих. № 353/10 від 26.08.2010 р. виданої ТОВ "Юніверс Консалтинг" вартість нового сідлового тягача Renault Magnum, який предметом лізингу станом на 26.08.2010 р. складає 65 000 євро, що за курсом НБУ на дату запиту складає 646 750, 00 грн. Тобто, фактично відповідач на даний час сплатив позивачу майже половину вартості предмету лізингу, до того ж відповідач добровільно повернув предмет лізингу позивачу. Позивачу згідно п. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, направлялася пропозиція про зміну договору, що підтверджується фіскальним чеком № 3726 від 27.05.2010 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення № 0740100979156, однак відповіді отримано не було. За таких умов, відповідач вважає, що виникає необхідність у зміні договору за рішенням суду, а саме необхідність змінити валюту платежів з євро на гривню по курсу, що діяв на момент отримання лізингу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.09.2010 р. у справі № 14/137-10 позов задоволено частково. Стягнуто з Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" 107 318 грн. 20 коп. заборгованості, 8 229 грн. 29 коп. пені, 4 353 грн. 39 коп. збитків та судові витрати 1 199 грн. 01 коп. державного мита і 129 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог. Відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеній у позовній заяві № 01-04/07 від 02.07.2010 р.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що у встановлений договором строк та станом на момент розгляду справи відповідач не виконав у повному обсязі свій обов’язок щодо сплати лізингових платежів та відсотків за користування предметом лізингу, у зв’язку з чим, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів та відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 107 318, 20 грн. за договором фінансового лізингу № KL 0804109 від 20.05.2008 р. (в редакції додаткових угод до договору) є законними та задоволені судом в повному обсязі.

Судом також було частково задоволені вимоги позивача про стягнення із відповідача пені від суми заборгованості за договором у розмірі 8 229, 29 грн.

Суд зазначив, що згідно з положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, а тому в частині стягнення із відповідача на користь позивача штрафу за договором у розмірі 98 300, 96 грн. було відмовлено.

Крім цього, вимоги позивача про стягнення із відповідача збитків, понесених ним у зв’язку із оплатою витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, у розмірі 4 353, 39 грн. внаслідок порушення його прав на своєчасне повернення предмету лізингу та своєчасну сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу № KL 0804109 від 20.05.2008 р. також задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2010 р. у справі №14/137-10 в частині відмови у стягненні з відповідача штрафу у розмірі 98 300,96 грн., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2010 року.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2010 р. у справі №14/137-10, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що Відповідно до пункту 9.3 розділу 9 Договору фінансового лізингу № КГ 0804108 від 21квітня 2008 року: "Сторона звільняється від відповідальності за невиконання Договору, якщо вона доведе, що невиконання Договору відбулося через обставини непереборної сили" У зв'язку з настанням форс-мажорних обставин у вигляді стрімкої зміни курсу валют у сторону збільшення, а також настання світової фінансової кризи відповідач повинен бути звільнений від відповідальності за невиконання Договору, а саме від сплати нарахованої пені, штрафу та витрат на виконавчий напис нотаріуса.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 01.12.2010 року у зв’язку з виробничою необхідністю – перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, розгляд апеляційної скарги у справі № 14/137-10 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Калатай Н.Ф. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2010 року у справі №14/137-10 скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача штрафу у розмірі 98 300,96 грн., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2010 року у справі №14/137-10 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

20.05.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № KL 0804109, згідно умов розділу "Спеціальні умови фінансування" договору предметом договору лізингу є сідловий тягач Renault Magnum, 2008 р.в., новий, ціна майна за договором лізингу 806 304, 46 грн., продавцем якого є компанія Renault Trucks S.A.S. (Франція).

Відповідно до підпункту 3 пункту Б розділу "Спеціальні умови фінансування" договору лізингодавець здійснює поетапне авансування продавця майна, за поставлене в майбутньому майно: 15 % вартості сплачується при розміщенні заказу, 85 % перед відвантаженням з заводу.

Згідно п. В розділу "Спеціальні умови фінансування" вартість майна за договором складає 828 074, 68 грн. або 105 267, 50 євро, сума фінансування –89 47, 37 євро, адміністративний платіж 9 675, 65 грн., початковий внесок –15 790, 13 євро, строк лізингу –60 місяців, кількість платежів на рік –12, відсотки –12, 50 %, подорожчання за рік –5, 40 %, строк платежів –з 09.06.2008 р.

Згідно умов п. 1.1. договору лізингодавець, відповідно до заявки лізингоодержувача, набуває (купує) у продавця майно, вказане лізингоодержувачем і надає лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку цього договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов’язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. Після завершення строку лізингу, при виконанні лізингоодержувачем всіх умов цього договору, майно передається у власність лізингоодержувачу.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно, передане лізингоодержувачу на умовах даного договору є власністю лізингодавця впродовж всього строку дії договору.

Відповідно до п. 2.2. договору лізингоодержувач зобов’язується в строк, встановлений Спеціальними умовами фінансування і вказаний в попередньому графіку платежів, оплатити лізингодавцю початковий внесок та виконати інші вимоги, передбачені Спеціальними умовами фінансування, а також оплатити адміністративний платіж протягом 10 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Згідно 3.2. договору лізингоодержувач повинен оплачувати лізингодавцю лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний лізингодавцем у розділі 14 цього договору. Якщо в уточненому графіку платежів є формула розрахунку платежів, то лізингоодержувач на дату оплати самостійно розраховує суми, які підлягають оплаті, відповідно до наведеної формули і оплачує їх. Усі необхідні платежі за договором повинні бути сплачені в повному обсязі на дату, вказану в уточненому графіку платежів, якщо платіж буде оплачений частково, то такий платіж буде вважатися неоплаченим.

Пунктом 3.9. договору передбачено, що сума всіх платежів лізингоодержувача на користь лізингодавця є ціною даного договору. Ціна даного договору вказана в уточненому графіку платежів і встановлена в умовних одиницях та виражена в гривнях. Платіж на дату його оплати обчислюється за формулою: УО х К х (С\К), де К- офіційний курс гривні по відношенню до УО, встановлений НБУ на дату укладення цього договору лізингу, С- офіційний курс гривні по відношенню до УО на дату платежу, "х" знак множення, "/"- знак ділення. Оплата проводиться в гривнях та на умовах, передбачених в уточненому графіку платежів. Ціна даного договору може змінюватися на підставах і в порядку, передбаченому даним договором. Датою платежу є дата, вказана в уточненому графіку платежів.

Примітка 1: У випадку, коли лізингодержувач не оплатив платіж у вказану дату (повністю або частково) та коли результат ділення курсу гривні щодо УО, встановленого НБУ на дату фактичного виконання оплати платежу, на курс гривні щодо УО, встановленого НБУ на дату платежу, вказану в уточненому графіку платежів більше одиниці, то показник С означає офіційний курс гривні по відношенню до УО на фактичну дату виконання оплати простроченого платежу. Положення даної примітки застосовується і до нарахування пені та штрафів.

Відповідно до п. 4.2. договору передача лізингодавцем майна лізингоодержувачу у фінансовий лізинг оформляється шляхом складання акта прийому-передачі майна, який повинен підтверджувати якість, комплектність, справність майна і його відповідність техніко-економічним показникам і умовам договору. Лізингоодержувач зобов’язаний на власний ризик і за власний рахунок оглянути предмет лізингу. Акт прийому-передачі майна складається у трьох екземплярах і підписується продавцем та лізингоодержувачем та лізингодавцем. У випадку, якщо по договору придбання майна майно приймає лізингодавець, то акт прийому-передачі майна підписує лізингодавець та лізингоодержувач. Лізингоодержувач набуває право на користування та володіння предметом лізингу після підписання уточненого графіку платежів.

Відповідно до п. 11.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і підлягає виконанню лізингодавцем з моменту внесення лізингоодержувачем початкового внеску та/або адміністративного платежу, а також виконання лізингоодержувачем інших зобов’язань, вказаних у Спеціальних умовах фінансування, і діє до моменту повної оплати лізингодавцю лізингових платежів по уточненому графіку платежів і, якщо такі є, інших боргів (пеня, штрафи, суми компенсацій, які передбачені в даному договорі) та передачі лізингоодержувачу права власності на предмет лізингу, тобто до повного виконання сторонами своїх обов’язків.

Згідно п. 11.5. договору цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший укладений між сторонами договір фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 календарних днів до дати розірвання. Зокрема, згідно з п. 11.5.3 договору істотним порушенням вважається прострочення лізингоодержувачем більше одного місяця оплати хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнення з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим договором.

Пунктом 11.6. договору передбачено, що коли лізингоодержувач істотно порушує даний договір, то лізингодавець має право вимагати, щоб лізингоодержувач через певний час, але не пізніше 15 робочих днів, усунув вчинене порушення, якщо це можливо за даних обставин. Коли є підстава розірвати цей договір, то лізингодавець має право вимагати, від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися до кінця строку лізингу або розірвати договір. Після розірвання даного договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 15 відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу. Також лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов’язані з розривом договору. Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому стані, в якому одержував його, беручи до уваги нормальний знос. Коли лізингоодержувач не прибув, щоб передати предмет лізингу, то лізингодавець має право узяти його одноособово.

23.07.2008 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі предмету лізингу, згідно якого лізингодавець передав у користування та володіння, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу згідно специфікації з наведеними характеристиками: сідловий тягач Renault Magnum, 2008 р.в., новий, серійний номер VF617GKA000012522, кількістю 1 шт.

23.07.2008 р. між позивачем та відповідачем було підписано уточнений графік платежів за договором, згідно умов якого вартість майна за договором складає 797 718, 74 грн. або 104 580, 38 євро, сума фінансування –88 296, 37 євро, початковий внесок –16 284, 01 євро, строк лізингу –60 місяців, відсотки –12, 50 %, подорожчання за рік –5, 56 %, строк платежів –з 30.08.2008 р. по 23.07.2013 р.

26.07.2009 р. позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору № KL 0804109 від 20.05.2008р., згідно умов якої сторони домовились викласти п. 3.9. договору у наступній редакції: "Сума всіх платежів лізингоодержувача на користь лізингодавця є ціною договору. Ціна договору вказана в уточненому графіку платежів і встановлена в умовних одиницях (УО), та виражена в гривнях. Платіж на дату його оплати обчислюється (з урахуванням Примітки 1 та 2) за формулою: УО х К х (С/К), де К –офіційний курс гривні по відношенню до УО, встановлений НБУ на дату укладення договору лізингу, С –офіційний курс гривні по відношенню до УО на дату платежу. Якщо значення, що утворилось в результаті ділення показника С на показник К, менше одиниці, то результат такого ділення прирівнюється до одиниці. Оплата проводиться в гривнях та на умовах передбачених в уточненому графіку платежів. Ціна даного договору може змінюватися на підставах і в порядку, передбаченому даним договором. Датою платежу є дата, вказана в уточненому графіку платежів.

Примітка 1: У випадку, коли лізингодержувач не оплатив платіж у вказану дату (повністю або частково) та коли результат ділення курсу гривні щодо УО, встановленого НБУ на дату фактичного виконання оплати платежу, на курс гривні щодо УО, встановленого НБУ на дату платежу, вказану в уточненому графіку платежів більше одиниці, то показник С означає офіційний курс гривні по відношенню до УО на фактичну дату виконання оплати простроченого платежу з урахуванням примітки 2. Положення примітки застосовується і до нарахування пені та штрафів.

Примітка 2: У випадку, коли позитивний результат віднімання офіційного курсу гривні по відношенню до УО, встановленим НБУ на дату платежу, від максимального курсу купівлі УО за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу більше або дорівнює 0, 1, то на вибір лізингодавця показник С буде означати максимальний курс купівлі УО за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу або на дату фактичної оплати простроченого платежу у разі такого прострочення. Якщо значення, що утворилось в результаті ділення показника С на показник К, менше одиниці, то результат такого ділення прирівнюється до одиниці".

Пункт 10.2. договору викладено у наступній редакції: "За несвоєчасне виконання зобов’язань, передбачених пунктами 2.4., 2.6., 3.1., 3.2. і 6.4. договору, лізингодержувач зобов’язується виплатити пеню у розмірі 0, 5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати. Нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Лізингоодержувач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень цього договору. Оплата пені не звільняє лізингоодержувача від виконання основного зобов’язання. Сторони домовились, що за договором УО прирівнюється до євро."

Відповідно до п. 8 додаткової угоди № 1 до договору лізингоодержувач зобов’язаний у термін до 30.07.2009 р. сплатити на користь лізингодавця заборгованість по відсотках та пеню, які станом на 26.07.2009 р. складають: відсотки –1 417, 44 УО, пеня –464, 13 УО, всього –1 881, 57 УО, проте сума пені, відповідно до умов договору лізингу, щоденно зростає, та має уточнюватись на дату фактичної оплати. Зазначена сума заборгованості по пені вказана в УО і оплачується в порядку п. 3.9. договору лізингу.

26.07.2009 р. сторонами було підписано додаток № 1 до додаткової угоди № 1 до договору - Уточнений графік сплати лізингових платежів № 2 від 26.07.2009 р. за договором фінансового лізингу № KL 0804109 від 20.05.2008 р.

13.01.2010 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору № KL 0804109 від 20.05.2008 р., згідно умов якої сторони домовились викласти примітку 2 п. 3.9. договору у наступній редакції: "У випадку, коли позитивний результат віднімання офіційного курсу гривні по відношенню до УО, встановленим НБУ на дату платежу, від максимального курсу купівлі УО за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу більше або дорівнює 0, 1, то на вибір лізингодавця показник С буде означати максимальний курс купівлі УО за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу або на дату фактичної оплати простроченого платежу у разі такого прострочення. Якщо значення, що утворилось в результаті ділення показника С на показник К, менше одиниці, то результат такого ділення прирівнюється до одиниці".

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 2 до договору сторони домовились, що за внесення змін до договору лізингу лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця адміністративний платіж в розмірі 1 017, 41 грн., який лізингоодержувач зобов’язується сплатити до 30.01.2010 р.

Згідно п. 6 додаткової угоди № 2 до договору лізингодержувач зобов’язаний у термін до 30.01.2010 р. сплатити на користь лізингодавця заборгованість по відсотках та пеню, які станом на 13.01.2010 р. складають: відсотки –1 110, 19 УО, пеня –474, 93 УО, всього –1 585, 12 УО, проте сума пені, відповідно до умов договору лізингу, щоденно зростає, та має уточнюватись на дату фактичної оплати. Зазначена сума заборгованості по пені вказана в УО і оплачується в порядку п. 3.9. договору лізингу.

Пунктом 7 додаткової угоди № 2 передбачено, що у випадку невиконання умов п. 5 та/або п. 6 додаткової угоди, лізингодавець має право достроково розірвати дану додаткову угоду шляхом направлення письмового повідомлення на адресу лізингоодержувача. В такому випадку додаткова угода вважається достроково розірваною з моменту відправлення такого повідомлення, а лізингодавець залишає за собою право застосовувати до лізингоодержувача всі наслідки, передбачені договором лізингу на випадок порушення лізингодержувачем своїх зобов’язань.

13.01.2010 р. сторонами було підписано додаток № 1 до додаткової угоди № 2 до договору - Уточнений графік сплати лізингових платежів № 3 від 13.01.2010 р. за договором фінансового лізингу № KL 0804109 від 20.05.2008 р.

02.06.2010 р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 03/06 від 02.06.2010 р. про розірвання договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.06.2010 р. та фіскальним чеком № 5064 від 02.06.2010 р.

Згідно зазначеного повідомлення позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 12.06.2010 р., вимагав не пізніше 14.06.2010 р. повернути позивачу сідловий тягач Renault Magnum 460.19 ТНТ 1100-EURO5, 2008 р.в., номер шасі VF617GKA000012522, державний реєстраційний номер АА0756НО та просив сплатити йому 105 031, 22 грн. основного боргу, 32 576, 62 грн. пені, 661 677, 45 грн. неоплаченої вартості предмету лізингу та штраф у розмірі 15 % від несплаченої вартості предмета лізингу, що складає 99 251, 62 грн. в термін до 12.06.2010 р.

Відповідач у визначені позивачем у повідомленні про розірвання договору строки заборгованість не сплатив, предмет лізингу позивачу добровільно не повернув.

18.06.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та ст. 7 Закону "Про фінансовий лізинг" вчинено виконавчий напис № 1277 про повернення відповідачем на користь позивача предмета фінансового лізингу: сідловий тягач Renault Magnum 460.19 ТНТ 1100-EURO5, 2008 р.в., номер шасі VF617GKA000012522, державний реєстраційний номер АА0756НО, вартістю 435 339, 16 грн. Позивачем за вчинення зазначеного виконавчого напису було сплачено 4 353, 39 грн., що підтверджується написом на виконавчому написі та банківською випискою з рахунку позивача за 25.06.2010 р.

29.06.2010 р. сторонами було підписано акт повернення предмета лізингу, згідно якого відповідач повернув позивачу предмет лізингу: сідловий тягач Renault Magnum 460.19 ТНТ 1100-EURO5, 2008 р.в., номер шасі VF617GKA000012522, державний реєстраційний номер АА0756НО.

Позивач стверджує, що відповідач не виконує свої зобов’язання щодо сплати у повному обсязі лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу №KL 0804109 від 20.05.2008 р., уз в’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 107 318, 20 грн. заборгованості, 8 230, 15 грн. пені, 98 300, 96 грн. штрафу, 4 353, 39 грн. збитків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин. пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування з плату на певний строк.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що у встановлений договором строк та станом на момент розгляду справи відповідач не виконав у повному обсязі свій обов’язок щодо сплати лізингових платежів та відсотків за користування предметом лізингу і його заборгованість за період з січня 2010 р. по травень 2010 р. перед позивачем складає 107 318, 20 грн., що підтверджується договором фінансового лізингу № KL 0804109 від 20.05.2008 р., додатковою угодою № 1 від 26.07.2009 р. до договору, додатковою угодою № 2 від 13.01.2010 р., уточненими графіками сплати лізингових платежів до договору, додатком до позовної заяви –розрахунком основного боргу, довідкою № 01-01/07 від 02.07.2010 р., платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку позивача, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення із відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів та відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 107 318, 20 грн. за договором фінансового лізингу № KL 0804109 від 20.05.2008 р. (в редакції додаткових угод до договору) є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання зобов’язання сталось не з його вини.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов’язань, передбачених пунктами 2.4., 2.6., 3.1., 3.2. і 6.4. договору, лізингодержувач зобов’язується виплатити пеню у розмірі 0, 5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати. Нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Лізингоодержувач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень цього договору. Оплата пені не звільняє лізингоодержувача від виконання основного зобов’язання.

Оскільки виконаний позивачем розрахунок пені є невірним, судом першої інстанції здійснено вірний розрахунок пені, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 8 229, 29 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, понесені останнім у зв’язку із оплатою витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, у розмірі 4 353, 39 грн. внаслідок порушення його прав на своєчасне повернення предмету лізингу та своєчасну сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу № KL 0804109 від 20.05.2008 р., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5. ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 11.6. договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов’язані з розривом договору. Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому стані, в якому одержував його, беручи до уваги нормальний знос.

Колегією судддів встановлено, що у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо своєчасної сплати лізингових платежів та своєчасного повернення предмету лізингу за договором, позивач був змушений звернутись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. для вчинення у відповідності до Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) виконавчого напису, що був вчинений 18.06.2010 р. та на вчинення якого позивачем було понесено витрати у розмірі 4 353, 39 грн., що підтверджується договором фінансового лізингу № KL 0804109 від 20.05.2008 р., повідомленням № 03/06 від 02.06.2010 р. про розірвання договору, виконавчим написом, вчиненим 18.06.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1277, випискою з банківського рахунку позивача за 25.06.2010 р., та іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, понесених ним у зв’язку із оплатою витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса, у розмірі 4 353, 39 грн. внаслідок порушення його прав на своєчасне повернення предмету лізингу та своєчасну сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу № KL 0804109 від 20.05.2008 р є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Окрім пені позивач також просив суд першої інстанції стягнути штраф у розмірі 98300,96 грн.

Однак, судом першої інстанції було відмовлено позивачу в частині стягнення штрафу, посилаючись на ст. 61 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Судова колегія не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України)

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Частини 2 та 3 статті на законодавчому рівні розгляда ють штраф та пеню як різновиди неустойки.

Відповідно кваліфікуючими озна ками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зо бов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналеж но виконаного зобов'язання.

У свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується наступними оз наками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконан ня (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоє часно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер — нарахування пені за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1,2,3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зміст договору становлять, по-перше, ті умови (пункти), які визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Як зазначено у ч. 1 ст. 638, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягнули згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені як істотні законом або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Оскільки договір є підставою виникнення цивільно-пра вового зобов'язання, то зміст цього зобов'язання розкривається через права та обов'язки його учасників, визначені умовами договору.

У зміст договору, крім погоджених сторонами умов, входять і ті положен ня (умови), які приймаються ними як обов'язкові в силу чинного цивільного законодавства. Воля і волевиявлення учасників договору формуються насампе ред під впливом приписів норм права, які містять абстрактну модель взаємовід носин сторін. Договір же є індивідуальним правовим актом, у якому абстрактна модель стосунків осіб, окреслена в загальних рисах у законі, наповнюється кон кретним змістом, набирає своєї "плоті та крові". Але в договорі немає потреби дублювати положення, які є загальними для даного виду договору і передбачені у відповідних нормативних актах (наприклад, щодо розмірів законної неустой ки за порушення умов договору), оскільки сторони повинні керуватися ними незалежно від того, включені вони в договір чи ні. При визначенні окремих умов договору сторони можуть враховувати й взірцеві умови, вироблені практикою для договорів певного виду й опубліковані у пресі.

Свобода договору, як зазначалось, проявляється також у наділенні сторін правом включати в договір умови, які є характерними (істотними) для різних видів договорів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чин ності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаєм ними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односто ронньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом. Обов'язкову силу для сторін має й такий договір, який законом не передбачений, але й не супере чить йому. Відповідно до ст. 8 ЦК, якщо певні цивільні відносини не врегульо вані цим Кодексом (435-15) , іншими актами цивільного законодавства або договором, їх регулювання здійснюється правовими нормами, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а при неможливості використати анало гію закону для регулювання певних цивільних відносин, вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Пунктом 11.6. договору сторони узгодили, що після розірвання даного договору Лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 15 відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним пункту 11.6 Договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодиться з висновком суду першої інстанції, що стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, як це передбачено п. 11.6 Договору, суперечить Конституції України (254к/96-ВР) та загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні штрафу підлягає скасуванню.

Позивачем вірно було здійснено розрахунок штрафу, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача штраф у розмірі 98 300,96грн.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 10.09.2010 року у справі №14/137-10 – частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 2418,01 грн. (в тому числі державне мито у розмірі 2182,02грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,99 грн.).

У зв’язку з задоволенням апеляційної скарги позивача з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 491грн. 50 коп.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача(апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" задовольнити повністю.

2. Апеляційну Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2010 року у справі №14/137-10 частково скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" (ідентифікаційний код 31256942) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (ідентифікаційний код 34003114) 107 318 (сто сім тисяч триста вісімнадцять) грн. 20 (двадцять) коп. заборгованості, 8 229 (вісім тисяч двісті двадцять дев’ять) грн. 29 (двадцять дев’ять) коп. пені, 98300 (дев’яносто вісім тисяч триста) грн. 96 (дев’яносто шість) коп. штрафу, 4 353 (чотири тисячі триста п’ятдесят три) грн. 39 (тридцять дев’ять) коп. збитків, 2182,02 грн. державного мита та 235,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 491грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (ідентифікаційний код 34003114) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 599,52 грн., перераховане до Державного бюджету України згідно платіжного доручення №5473 від 21.10.2010р.