Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Лазаренко Ю.Г. (дов. № 301 від 01.10.2010р.),

Федоренко Ю.В. (дов. № 271 від 01.10.2010р.),

від відповідача - Тесля Ю.О. (дов. № 63-Д від 05.10.2010р.),

від третьої особи - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.03.2010

у справі № 21/13 ( )

за позовом ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

третя особа Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення - 12027228,73 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення заборгованості за надання послуг згідно Договору № 05618/2-10 від 20.04.2005р. за період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. у розмірі 11 789 745,79 грн. основної суми боргу, 369 782,46 грн. інфляційних, 98 048,23 грн. 3% річних, 725 038,55 грн. пені (з урахуванням заяви про збільшення суми позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2010 р. у справі № 21/13 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 11 789 745,79 грн. основного боргу, 285 129,80 грн. інфляційних втрат, 95 860,99 грн. три відсотки річних,

665 152,15 грн. пені, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2010 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю з підстав невідповідності висновків суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою від 15.06.2010р. строк розгляду справи № 21/13 було продовжено за заявою сторін відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 29.06.2010р. провадження у справі № 21/13 було зупинено у зв’язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою від 20.09.2010р. провадження у справі було поновлено у зв’язку з надходженням матеріалів з експертної установи без виконання ухвали від 29.06.2010р.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 15.10.2010р. № 01-23/3/1 склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 21/13 колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.

19.10.2010р., 26.10.2010р., 02.11.2010р., 09.11.2010р., 30.11.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2005р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Комунальним підприємством - управління житлового господарства Шевченківського району було укладено Договір №05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

За умовами даного Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України (z0165-94) , Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (z0403-02) , а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до підпункту 2.1.1. Договору облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у позивача. У випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за відповідачем. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з позивачем розрахунком на підставі наданих відповідачем офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Відповідно до підпункту 2.1.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю стічних вод, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Згідно з підпунктом 2.1.2. Договору зняття показань з лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача у присутності представника відповідача у строки згідно з графіком обслуговування позивача. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням), зняття показань з лічильника може здійснюватись позивачем поквартально, при цьому останній направляє відповідачеві щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послу, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків позивачем від відповідача в письмовому вигляді. В разі, якщо відповідач не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті позивачем, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з підпунктом 2.1.3. Договору якщо водолічильник не працює не з вини відповідача, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати відповідача, яка визначається за показанням працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10-ти днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунки за відповідний період не проводяться.

У відповідності до підпункту 2.2.1. Договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії даного Договору позивач доводить відповідачеві нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього Договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з підпунктом 2.2.2. та підпунктом 2.2.3 Договору оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу. У разі неотримання від позивача поточного місячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до розділу 7 Договору цей Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Договір може бути розірвано у випадках, передбачених чинним законодавством, за згодою сторін або у судовому порядку. Сторона, що бажає достроково розірвати Договір має письмово попередити про це іншу сторону за один місяць до визначеної дати припинення Договору.

Доказів припинення або розірвання Договору в установленому порядку господарському суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач утримує на балансі житлові будинки, нежитлові приміщення, які здані в оренду, та забезпечує їх послугою з постачання питної води, яка ним отримується на умовах Договору (додаток № 1 до справи № 21/13).

У зазначених будинках та приміщеннях, на вводах у вбудовані та виносні бойлери встановлені пристрої обліку споживання води – водолічильники, показання з яких щомісячно знімаються представниками позивача та відповідача та складаються відповідні акти про зняття показань з водолічильника (з приладу обліку) (додатки №№ 2-8, 10).

Відповідно до актів про зняття показань у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. сторонами зафіксовано споживання холодної води та води, яка йде на підігрів в обсязі

15 314 111,45 м3

За даними позивача, нараховано відповідачу на підставі Договору плату за послуги з постачання води у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. у розмірі 32 352 255,19 грн., що підтверджується дебетовими інформаційними повідомленнями та платіжними вимогами-дорученнями (додатки №№ 8-9).

Відповідачем оплачено послуги на підставі Договору в розмірі 20 562 509,40 грн.

Таким чином, за даними позивача заборгованість відповідача становить

11 789 745,79 грн.

За даними, наданими Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр", мешканцями будинків, які обслуговуються відповідачем, у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. сплачено та зараховано на рахунки позивача:

за послугу постачання холодної води та водовідведення холодної води –

13 556 452,11 грн.;

за послугу холодна вода для підігріву – 2 916 269,48 грн.;

за послугу водовідведення гарячої води – 2 035 655,38 грн.;

а всього – 18 508 376,97 грн.

При цьому, за даними відповідача, у спірному періоді позивач нарахував відповідачу за надані послуги на підставі Договору 26 024 490,21 грн. за споживання 15 314 111,45 м3.

Відповідачем оплачено отримані послуги в розмірі 21 208 759,49 грн. (з урахуванням оплат мешканців, самостійної оплати з розрахункового рахунку та пільг і субсидій) за споживання 7 390 856,97 м3.

Спір у даній справі виник у зв’язку з наявністю/відсутністю підстав для нарахування та стягнення з відповідача на підставі Договору плати за послуги з постачання холодної води та водовідведення, холодної води для підігріву на підставі тарифів, які встановлені або погоджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховував відповідачу плату за послуги з постачання води у спірний період відповідно до тарифів, що були затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а саме:

"Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої" № 1127 від 28.08.2007 р. (ra1127017-07) ;

"Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів" № 1780 від 25.12.2008р. (ra1780017-08) ;

"Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих суб'єктів господарювання" № 33 від 16.01.2009р. (ra0033017-09) ;

"Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення" № 95 від 30.01.2009р. (ra0095017-09) ;

"Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ" № 128 від 05.02.2009р. (ra0128017-09) ;

"Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів" № 758 від 30.06.2009р. (ra0758017-09) ;

"Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення" № 980 від 31.08.2009 р. (ra0980017-09) Указом Президента України № 65/2009 від 03.02.2009 "Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації" (65/2009) скасовано, як таке, що не порушують вимоги Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1780 від 25.12.2008 (ra1780017-08) "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів". Указом Президента України № 76/2009 від 09.02.2009 "Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації" (76/2009) скасоване, як таке, що суперечить Конституції України (254к/96-ВР) , Господарському кодексу України (436-15) , Закону України "Про житлово-комунальні послуги (1875-15) , Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) , Постанові Кабінету Міністрів України (955-2006-п) "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" та економічно необґрунтованими, неефективними за очікуваними результатами розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 127 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для інших споживачів" та № 128 від 05.02.2009 (ra0128017-09) "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ".

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про столицю – місто-герой Київ" (401-14) міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом (401-14) вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Рішенням від 11 березня 1999 року № 161/262 (ra0161023-99) Київська міська рада сформувала власний виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до Закону України "Про столицю – місто-герой Київ" (401-14) та рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003 (v021p710-03) Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 року (1548-96-п) право встановлювати тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності для всіх споживачів, і комплекс робіт, пов'язаних з відпуском цим суб'єктам води та її очищенням делеговано Київській міській державній адміністрації (п. 16).

Такі повноваження Київська міська державна адміністрація мала до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 р. № 342 (342-2005-п) , якою внесено зміни до постанови № 1548 від 25.12.1996 року (1548-96-п) та пункт 16 визнано таким, що втратив чинність.

Таким чином, у спірний період єдиним органом, який у межах міста Києва мав право на встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги є Київська міська рада, а на виконання делегованих повноважень – виконавчий орган Київради, який відповідно до ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" очолює міський голова, який зокрема, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, видає розпорядження у межах своїх повноважень.

При цьому міському голові не надано повноваження щодо встановлення цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються міським головою.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003р. № 21-рп/2003 (v021p710-03) , однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві є зосередження у Київській міській державній адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування. Безпосередньо функції у сфері виконавчої влади реалізуються спеціально уповноваженими посадовими особами Київської міської державної адміністрації. Київський міський голова виконує функції голови Київської міської державної адміністрації за законом. Особа, обрана Київським міським головою, відповідно призначається головою Київської міської державної адміністрації.

Таким чином, законодавством розмежовуються повноваження Київського міського голови (голова Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради) та голови Київської міської державної адміністрації, які на виконання своїх та делегованих повноважень видають акти:

у формі рішення – як особа, що очолює виконавчий орган Київської міської ради, міський голова;

у формі розпорядження – як особа, що очолює державний виконавчий орган, голова державної адміністрації.

Зазначені вище розпорядження про встановлення/погодження тарифів на комунальні послуги підписані одноособово головою Київської міської держадміністрації (його заступником) без зазначення щодо використання повноважень міського голови як голови органу місцевого самоврядування, а отже відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" такі розпорядження підлягають державній реєстрації у відповідному органі юстиції (Головному управлінні юстиції у місті Києві) в установленому органом порядку і набирають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності згідно Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (493/92) .

Оскільки названі розпорядження Київської міської державної адміністрації не було зареєстровано у органах юстиції, вони відповідно не набрали чинності, а отже, у позивача відсутні підстави для їх застосування.

Також, колегія суддів вважає, що розпорядження про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, які прийняті після набрання чинності постановою КМ України від 11.05.2005 р. № 342 (342-2005-п) , прийнято Київською міською державною адміністрацією без необхідних повноважень, оскільки таке право є компетенцією Київської міської ради як органу місцевого самоврядування та може бути делеговано її виконавчому органу або Київській міській державній адміністрації.

Доказів на підтвердження делегування повноважень Київській міській державній адміністрації щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, сторонами не надано.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до п. 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше, ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування позивачем тарифів на послуги з водопостачання, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 р. (ra1127017-07) , № 1780 від 25.12.2008р. (ra1780017-08) , № 33 від 16.01.2009р. (ra0033017-09) , № 95 від 30.01.2009р. (ra0095017-09) , № 128 від 05.02.2009р. (ra0128017-09) ; № 758 від 30.06.2009р. (ra0758017-09) ; № 980 від 31.08.2009 р. (ra0980017-09) є безпідставним.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" від 28.08.2002р. № 1680 (ra0066017-02) , зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 30 серпня 2002 р. за № 66/449, з внесеними змінами згідно розпорядження "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245" № 1907 від 14.10.2003р (ra0072017-03) ., зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 30 жовтня 2003 р. за № 72/558, передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій та для населення за 1 куб.м в розмірі 0,82 грн. наданих послуг з водопостачання та водовідведення, який необхідно застосувати для визначення вартості наданих позивачем та отриманих відповідачем послуг, оскільки у спірний період органами місцевого самоврядування міста Києва не було прийнято нормативно-правових актів про встановлення/погодження тарифів, які у встановленому законодавством порядку набули чинності.

Таким чином, за спірний період у відповідача згідно Договору відсутня заборгованість за отримані послуги з водопостачання питної води та приймання стічних вод.

Щодо доводів апелянта, про обов’язок відповідача сплачувати за воду, яка призначена для виготовлення гарячої води, згідно укладеного договору № 05618/02-10 від 20.04.2005 року, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України (435-15) ). Одностороння відмова від зобов’язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Згідно п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (z0936-08) , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за № 936/15627 (z0936-08) , договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) та "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7).

Враховуючи зазначені вище норми законодавства, колегія суддів відзначає, що у позивача відсутні підстави для виставлення рахунків відповідачу за постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу надання таких послуг.

За таких обставин, колегія суддів відзначає, що Договір не передбачає обов’язку відповідача сплачувати послуги з постачання холодної води, що використовувалась для виготовлення гарячої, оскільки угода укладена у 2005 році, а вимоги про плату послуги за гаряче водопостачання позивач став пред’являти абоненту вже у процесі дії договору, не вимагаючи при цьому його зміни, уточнення або доповнення.

Доказів на підтвердження укладення договору на постачання питної води для виготовлення гарячої між позивачем та відповідачем, сторонами не надано.

Також необхідно зазначити, що відповідачем (споживач) та третьою особою (постачальник) укладено низку договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов яких постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі (додатки № 11-16 до справи № 21/13).

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (630-2005-п) , Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) , розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Як вбачається з пояснень відповідача, питна вода, яка постачається для виготовлення гарячої, надходить до бойлерів, які знаходяться на балансі Акціонерної енергогенеруючої компанії "Київенерго" (третя особа), яка, відповідно, надає відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді. При цьому, послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді оплачуються відповідачем у порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства згідно укладених договорів.

Отже, відповідно до матеріалів справи, станом на час виникнення спірних правовідносин відповідач перебував у договірних відносинах з АЕК "Київенерго", яким у відповідності до умов договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді здійснювалось постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання.

За таких обставин, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості на підставі Договору за послугу з постачання питної води, яка йде на підігрів.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України, пені на підставі Договору, які були заявлені позивачем в позовних вимогах, колегія суддів вважає, що оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу задоволенню не підлягають, то, як наслідок, задоволенню не підлягають і вимоги про стягнення з останнього інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення місцевого господарського суду від 19.03.2010р. підлягає скасуванню, а в позові належить відмовити з викладених у даній постанові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на позивача та підлягають стягненню з нього на користь відповідача в розмірі 12750,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 ГПК України (1798-12) Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2010р. у справі № 21/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. В позові відмовити повністю.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, код 31731838) 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. судових витрат.

6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 21/13 повернути Господарському суду міста Києва.