823/2144/17 Про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову особі у призначенні одноразової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зобов'язання Міністерства оборони України призначити особі одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" - 15.03.2019 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду (суддя Гаращенко В. В.) від 09 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Літвіної Н. М., Федотова І. В., Сорочка Є. О.) від 12 червня 2018 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Черкаський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 33 протоколу № 121 від 24 листопада 2017 року) про відмову ОСОБА_2 у призначенні одноразової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII (2011-12) ) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загиблі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (975-2013-п) (далі - Порядок № 975) та здійснити її виплату.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що з 02 по 20 листопада 1986 року, як військовозобов'язаний був призваний на спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві. Під час проходження служби позивач отримав захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого 11 серпня 2016 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, а в подальшому 29 травня 2017 року - ІІ групу інвалідності та має статус інваліда війни.

Позивач зазначає, що в зв'язку із встановленням групи інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII, у призначенні якої відповідач протиправно відмовив, посилаючись на те, що інвалідність настала понад 3-хмісячних строк після закінчення зборів.

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 04 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

5. Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. 20 липня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Міністерства оборони України на касаційну скаргу, в якому останнє просило залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

7. 26 липня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Черкаського обласного військового комісаріату на касаційну скаргу, в якому останнє просило залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у період з 03 травня 1976 року проходив військову службу та 02 вересня 1983 року звільнений у запас.

10. У подальшому, позивач у період з 02 листопада 1986 року по 20 листопада 1986 року направлявся на спеціальні збори в якості військовозобов'язаного Черкаським МВК для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

11. Згідно відомостей, які містяться в довідці до акту огляду спеціалізованої радіологічної МСЕК м. Черкаси серії 12 ААА №205444 від 11 серпня 2016 року за наслідками проведення первинного огляду ОСОБА_2встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

12. Відповідно до довідки до акту огляду обласної МСЕК №1 м. Черкаси серії 12 ААА №542157 від 29 травня 2017 року за наслідками проведення повторного огляду ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

13. За результатами розгляду поданої позивачем заяви та документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії № 121 від 24 листопада 2017 року (п. 33 протоколу) про відмову ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги. Вказане рішення мотивоване тим, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році після звільнення його з військової служби, як військовозобов'язаний, призваний на збори, а не як військовослужбовець, тому згідно п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII не має права на отримання допомоги після сплину трьох місяців після закінчення військових зборів.

14. Вважаючи таке рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, оскільки брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та призваний на спеціальні збори як військовозобов'язаний, а інвалідність ОСОБА_2 встановлена понад трьохмісячний строк після закінчення таких зборів.

16. В обґрунтування такого висновку суди попередніх інстанцій зазначили, що Закон № 2011-XII (2011-12) відрізняє умови виплати допомоги військовослужбовцям та військовозобов'язаним, які призвані на спеціальні збори. Військовослужбовцям така допомога виплачується за умови отримання інвалідності, яка настала у період проходження служби, в тому числі зі сплином трьох місяців після звільнення зі служби. У той же час, військовозобов'язаному, якого призвано на спеціальні збори допомога виплачується за умови настання інвалідності при виконанні обов'язків військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після закінчення спеціальних зборів. В разі сплину цього строку військовозобов'язаний не набуває права на отримання допомоги, оскільки це не передбачено Законом № 2011-XII (2011-12) .

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

18. Скаржник зазначає, що положення п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII у редакції на дату встановлення йому як ІІІ так і ІІ групи інвалідності, пов'язаної із проходженням військової служби, дають йому право на отримання одноразової грошової допомоги.

19. Водночас, п. 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

20. У зв'язку з наведеним, скаржник вважає, що застосування ст. 16 Закону № 2011-XII пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

22. Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII (2011-12) .

23. Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

24. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (975-2013-п) , прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).

25. Відповідно до п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

26. Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

27. Отже, одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

28. Пунктом 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

29. Отже, цією нормою встановлено особливий порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов'язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, тобто є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги таким особам, зокрема:

1) особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов'язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

2) визначений час настання інвалідності - при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

3) відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві.

30. Аналогічний підхід закріплено Порядком № 975.

31. Так, відповідно до пп. 3 п. 6 вказаного Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.

Цією ж нормою визначено розмір такої допомоги при дотриманні особливих критеріїв для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги.

32. Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 806/1989/18 висловив правовий висновок, згідно якого, п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ для військовослужбовців строкової військової служби, військовозобов'язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право цих осіб на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.

У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві не виникає.

33. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у період з 03 травня 1976 року проходив військову службу та у 1983 року звільнений у запас. У 1986 році як військовозобов'язаний був призваний на військові збори і в період з 02 листопада 1986 року по 20 листопада 1986 року приймав участь з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

34. Первинну інвалідність ІІІ групи, пов'язану з виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивачу було встановлено лише у серпні 2016 року.

35. Відтак, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що інвалідність, яка при дотриманні часових проміжків її встановлення дає право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, позивачу встановлена у понад трьохмісячний строк після закінчення військових зборів, він не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог Закону № 2011-XII (2011-12) та Порядку № 975.

36. Доводи позивача, що у спірних правовідносинах після того, як його було призвано на військові збори, він став військовослужбовцем, а тому застосуванню підлягає п. 5 ч. 2 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки Закон № 2232-ХІІ (2232-12) розрізняє види військової служби (ст. 2 Закону № 2232-ХІІ) і встановлює категорії, на які поділяються громадяни України щодо військового обов'язку, зокрема, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Оскільки позивач був звільнений у запас, що ним не заперечується, він є військовозобов'язаним, який був призваний на спеціальні (військові) збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

37. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

38. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

41. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі № 823/2144/17 залишити без змін.