44/326 Про визнання права на оренду земельної ділянки - 29.11.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.05.2010

у справі № 44/326 ( .....)

за позовом ТОВ "Інформзахист"

до 1. Київської міської ради

2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа відповідача 1 Державне підприємство "Український художньо-спортивний ансамбль "Балет на льоду"

про зобов"язання вчинити дії

У травні 2010 р. до Господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформзахист" (далі – ТОВ "Інформзахист") з позовом до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі – Головне управління земельних ресурсів), у якому просило визнати право позивача на оренду земельної ділянки для реконструкції з надбудовою під готель нежитлової будівлі з подальшим обслуговуванням та експлуатацією, площею 0,2013 га на вул. Еспланадній, 17 у Печерському районі м. Києва; вважати укладеною угоду, з дня набрання чинності судовим рішенням, на умовах та у редакції, визначених Договором оренди земельної ділянки.

Вимога до Головного управління земельних ресурсів сформульована як спонукання до реєстрації Договору оренди земельної ділянки у встановленому порядку.

Обґрунтування позову здійснено з посиланням на відсутність прийнятого з боку Київської міської ради рішення на пропозицію позивача укласти з ним договір оренди земельної ділянки, від якої раніше, подавши заяву до Київської міської ради, відмовилося ДП "Балет на льоду".

Як вказував позивач, у відповідності до інвестиційного договору, сторонами якого є позивач та ДП "Балет на льоду", він звернувся до свого контрагента з клопотанням про переоформлення на позивача земельної ділянки на вул. Експланадній,17 у Печерському районі м. Києва .

ДП "Балет на льоду" відмовилося від земельної ділянки, подавши відповідну заяву до Київської міської ради, проте остання не розглянула заяву позивача і не надала йому вказану земельну ділянку в оренду.

Цим міська рада порушила право позивача на оформлення земельної ділянки, а тому порушене право, на думку позивача, підлягає захисту шляхом його визнання.

Направлені у березні 2010р до Київської міської ради проекти договорів земельної ділянки міським головою не підписані. Утім, вважав позивач, вони є укладеними у відповідності до ст.ст. 187, 188 Господарського кодексу України . Спираючись на ст. 10 ГПК України, ч. 3 ст. 152 та ст. 123 ЗК України, позивач просив вважати укладеним договір оренди землі на умовах, запропонованих позивачем, та зобов’язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) зареєструвати договір у встановленому порядку та внести зміни в базу даних автоматизованої системи "Кадастр" в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:76:058:0002), площею 2013 кв.м.

Відповідачі позов не визнавали, посилаючись на відсутність прийнятого Київською міської радою рішення про надання позивачу в оренду земельної ділянки, площею 0,2013 га на вул. Еспланадній, 17 у Печерському районі м. Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2010 у справі №44/326, повністю задоволено позовні вимоги ТОВ "Інформзахист".

Умотивовуючи свій висновок, місцевий господарський суд послався на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інформзахист" вчинило всі передбачені законодавством дії, спрямовані на оформлення землі, а відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право користування посвідчується договором оренди земельної ділянки, то за наявності всіх підстав для укладання договору (в даному випадку всі підстави є), та зважаючи на те, що одна із сторін ухиляється від укладання договору, інша сторона чиє право на оформлення землі порушується може звернутись до суду та просити суд визнати право користування на землю.

Задовольняючи вимоги до міської ради про визнання договору оренди укладеним, суд першої інстанції зазначив, що при умові виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Інформзахист" всіх передбачених земельним законодавством вимог у відповідача-1 виник цивільно-правовий обов’язок (належне виконання обов’язку, який на нього покладено законом –ст. 526 Цивільного кодексу України) щодо надання земельної ділянки в оренду для реконструкції з надбудовою під готель нежитлової будівлі з подальшим обслуговуванням та експлуатацією на вул. Еспланадній, 17 у Печерському районі м. Києва .

Вимоги до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) задоволені на підставі того, що, на думку суду першої інстанції, управління не забезпечило підготовку договору оренди земельної ділянки та не здійснило державну реєстрацію договору.

Крім того, місцевий господарський суд, врахувавши звернення Державного підприємства "Український художньо-спортивний ансамбль "Балет на льоду" до Київської міської ради, дійшов висновку, що постійне користування землею є припиненим з моменту надання Державним підприємством "Український художньо-спортивний ансамбль "Балет на льоду" згоди на припинення права користування зазначеною земельною ділянкою.

Не погоджуючись з рішенням суду, Головне управління земельних ресурсів звернулося з апеляційною скаргою, у якій просило відновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скарга умотивована не повним дослідженням судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосуванням норм матеріального і процесуального права. На думку апелянта, суд не встановив, у чому полягає порушення прав позивача, внаслідок чого не встановлено наявність предмету спору та правових підстав для задоволення позову.

ТОВ "Інформзахист" у відзиві на апеляційну скаргу заперечило доводи апелянта, пояснюючи тим, що рішення про надання земельної ділянки Київська міська рада не приймала і безпідставно ухилилася від пропозицій позивача укласти з ним договір оренди земельної ділянки, а Головне управління земельних ресурсів не забезпечило своєчасної підготовки даного договору та не здійснило його державної реєстрації, чим порушило права ТОВ "Інформзахист".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2010 року у складі колегії суддів: головуючої судді – Коротун О.М., суддів Кропивної Л.В. (доповідач), Поляк О.І. апеляційна скарга прийнята до провадження. Розгляд справи було призначено на 10.11.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року №01-23/1/7 "Про зміну складу колегії суддів" у зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі №44/326 колегії суддів у складі: Кропивної Л.В. – головуючий суддя, суддів Поляк О.І., Чорної Л.В.

До початку судового засідання до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від ТОВ "Інформзахист" про перенесення розгляду справи у зв’язку із хворобою представника, у якої знаходяться матеріали справи. Як зазначалося у клопотанні, терміново ознайомитися з матеріалами справи та призначити нового представника у позивача не було можливості.

У судове засідання 10.11.2010 р. не з’явився лише представник позивача, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши думку відповідачів, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги з тих мотивів, що апеляційна скарга була направлена апелянтом усім сторонам по справі і позивач мав можливість ознайомитися з доводами апеляційної скарги, які у більшості своїй відтворюють наданий ним до суду першої інстанції відзив.

Поряд з цим, з пояснень Головного управління земельних ресурсів апеляційному суду стало відомо, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконано та зареєстровано договір оренди земельної ділянки між позивачем та Київською міською радою. Одночасно ним вчинені дії по реєстрації припинення право постійного користування землею за ДП "Український художньо-спортивний ансамбль "Балет на льоду" .

З огляду на це, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), суд апеляційної інстанції залучив до участі у справі державне підприємство "Український художньо-спортивний ансамбль "Балет на льоду" (далі – ДП "Балет на льоду") як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Київської міської ради.

У зв’язку з цим розгляд справи був відкладений на 29.11.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2010 року №01-23/1/3 "Про зміну складу колегії суддів" у зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі №44/326 колегії суддів у складі: Кропивної Л.В. – головуючий суддя, суддів Поляк О.І., Пашкіної С.А.

У судове засідання 29.11.2010 р. не з’явився лише представник Головного управління земельних ресурсів, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Відповідач 1 (Київська міська рада) звернувся до суду апеляційної інстанції із усним клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку із відсутністю відповідача 2 (Головного управління земельних ресурсів). Київський апеляційний господарський суд, заслухавши думку інших представників сторін, у задоволенні клопотання відмовив та ухвалив розглянути апеляційну скаргу без участі представника Головного управління земельних ресурсів, зважаючи на те, що правова позиція останнього докладно викладена у його апеляційній скарзі та наданих поясненнях суду апеляційної інстанції .

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, які взяли участь у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом №3 від 18.02.2010 р. (а.с.23), відповідно до абзацу 2 пункту 4.2. Інвестиційного договору №1 від 22.08.2007 р. між ДП "Балет на льоду" та ТОВ "Інформзахист" (а.с.11-20), звернувся до ДП "Балет на льоду" з проханням надати згоду на переоформлення за позивачем на праві оренди земельну ділянку, площею 0,2013 га за адресою ул. Експланадна,17 у м. Києві.

У свою чергу державне підприємство направило клопотання до Київської міської ради припинити право постійного користування земельною ділянкою ДП "Балет на льоду", посвідчене Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії № 380311 і який видано державному підприємству 28.01.2010 р. ( а.с. 21)

Згодом, позивач направив міській раді два примірники підготовленого ним самостійно договору оренди земельної ділянки, вважаючи, що дії, вчинені сторонами інвестиційного договору, поряд із направленими в адресу міської ради двома проектами підписаного позивачем договору оренди щодо земельної ділянки, є підставою для припинення права постійного землекористування у ДП "Балет на льоду" і виникнення у міської ради обов’язку надати вказану земельну ділянку в оренду позивачу.

Суд попередньої інстанції повністю підтримав доводи позивача і пославшись на положення ст. 141 ЗК України вказав, що право постійного користування земельною ділянкою є припиненим з моменту надання землекористувачем згоди на таке припинення.

Проте такий висновок Господарського суду міста Києва не можна визнати законним, з огляду на наступне.

Згідно з частинами 3, 4 ст.142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою і потребує відповідного рішення власника земельної ділянки, яким у справі є Київська міська рада і яка приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Місцевий господарський суд на вказані положення Кодексу належної уваги не звернув і одночасно визнав право оренди земельну ділянку за однією особою і припинив право постійного землекористування іншої особи, тоді як щодо жодної із цих осіб рішення на пленарному засіданні міської ради не приймалося.

Разом з тим, за умовами Інвестиційного договору від 22.08.2007р. запланована реконструкція будівлі, загальною площею 2 718 кв.м., повинна відбуватися на земельній ділянці, кадастровий номер якої 76.0580011, у той час як кадастровий номер земельної ділянки, наданої у постійне користування ДП "Балет на льоду" і підтверджене Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії № 380311, який видано державному підприємству лише 28.01.2010 р., 8000000000:76:058:0002.

Задовольняючи позов про укладення договору оренди земельної ділянки у адміністративно-територіальних межах міста Києва, місцевий господарський суд, слідом за позивачем у справі, послався на порядок укладення господарських договорів, встановлений статтями 181- 188 ГК України.

Проте, суд попередньої інстанції не звернув уваги, що в силу частини 1 статті 4 Господарського Кодексу України, земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу (436-15) .

Стаття 3 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) встановлює, що земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як зазначено у ч.8 ст.93 ЗК України, відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються законом. Таким нормативно-правовим актом є Закон України "Про оренду землі" (161-14) , де у відповідності до статті 2 передбачено, що відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом (161-14) , законами України, іншими нормативно-правовим актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Зазначені акти є спеціальними у відносинах оренди землі, а тому положення Господарського кодексу України (436-15) у частині укладення, зміни, розірвання господарських договорів до спірних відносин не застосовуються.

Як випливає з оскаржуваного рішення, Господарському суду міста Києва було відомо про відсутність рішення Київської міської ради про укладення з позивачем Договору оренди земельної ділянки.

Однак, місцевий господарський суд, керуючись загальним порядком укладення господарських договорів (ст. 181 ГК України), нормами ЗК України (ст.ст.123, 126), Закону України "Про оренду землі" (161-14) (ст.15), визнав, в силу ст. 526 ЦК України, наявність у Київської міської ради цивільно-правового обов’язку щодо надання ТОВ "Інформзахист" земельної ділянки в оренду.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду попередньої інстанції погодитися не може і вважає, що прийняте місцевим господарським судом рішення суперечить нормам матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Як зазначено у Конституції України (254к/96-ВР) (ч.1 ст.13, ч.2. ст.19) земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтями 142-144 Конституції передбачено, що однією із матеріальних і фінансових основ місцевого самоврядування є земля, управління якою здійснюють територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Частина 7 ст.93 ЗК України вказує, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно абз.3 п.1 Прикінцевих положень Закону України "Про оренду землі" (161-14) та п.12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених ЗК України (2768-14)

Відповідно до п. "в" ч.1 ст.9 ЗК України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Представницьким органом місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду міста Києва, є виборний орган, який складається з депутатів, і який (орган), відповідно до закону, наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення (стаття 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ).

Зі змісту положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) (п.34 ч.1 ст.26, частини 1,2 ст.59) випливає, що рада на пленарному засіданні у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Зі змісту статей 116, 123, 124 ЗК України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі" випливає, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування громадянам та юридичним особам, передача їх в оренду, як і укладення договору оренди земельних ділянок, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування – орендодавця, в межах їх повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка у встановленому земельним законодавством України порядку позивачу надана не була, адже рішення про надання земельної ділянки, площею 0,2013 га на вул. Еспланадній, 17 у Печерському районі м. Києва, стосовно позивача на пленарному засіданні міської ради рада не приймалося .

Більше того, землекористувачем щодо земельної ділянки на момент прийняття рішення господарським судом м. Києва було ДП "Балет на льоду", оскільки рішення про припинення права користування земельною ділянкою за згодою землекористувача міською радою теж не було прийнято.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції проігнорував також загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема приписи ч.3 ст. 203 ЦК України, згідно якими волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Визнаючи укладеним договір оренди земельної ділянки, суд першої інстанції порушив також частину 1 статті 626 ЦК України, за якою договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін.

Волевиявлення територіальної громади міста Києва втілюється у рішенні обраного громадою представницького органу - міської ради.

Відсутність прийнятого на пленарному засіданні міської ради рішення про надання земельної ділянки не може бути замінена судовим рішенням .

У іншому випадку, відбуватиметься втручання суду попередньої інстанції у виключну компетенцію органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями територіальної громади.

Суд попередньої інстанції залишив поза увагою і ту обставину, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Згідно з ст. 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Суд першої інстанції не врахував, що позови про визнання права, як одного із способів захисту цивільних прав, передбачених частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно.

За загальним правилом, використання речово-правових способів захисту від дій третіх осіб належить орендарю з моменту отримання ним у користування (володіння ) речі та за відсутністю між орендарем та порушником його прав на користування (володіння ) річчю зобов’язальних відносин.

Відсутність у позивача заснованого на договорі права володіння та користування земельною ділянкою позбавляє позивача можливості захисту за допомогою речово-правового позову.

Не можна визнати законними мотиви і висновок місцевого господарського суду, прийнятий ним за результатами розгляду вимог до іншого відповідача – Головного управління земельних ресурсів Київради.

Місцевий господарський суд задовольнив вимогу позивача у повному обсязі і зобов’язав вказане управління зареєструвати Договір оренди земельної ділянки на підставі того, що управління не забезпечило підготовку запропонованого позивачем договору у встановленому порядку та не здійснило її державної реєстрації.

Водночас і без залучення до участі у справі ДП "Балет на льоду", як землекористувача, якому надано у постійне користування земельну ділянку, місцевий господарський суд зобов’язав відповідача -2 внести зміни в базу даних автоматизованої системи "Кадастр" в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:76:058:0002) площею 2013 кв.м., чим порушив права та охоронювані законом інтереси ДП "Балет на льоду" і у зв’язку із чим допустив порушення норм процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що саме судом попередньої інстанції порушено встановлений порядок, а таким є затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N 2073 (2073-98-п) "Порядок державної реєстрації договорів оренди землі", який здійснення державної реєстрації договорів оренди пов’язував з перевіркою Київським міським управлінням земельних ресурсів складу наявності передбачених цим Порядком документів, серед яких мало бути рішення органу місцевого самоврядування щодо надання в оренду позивачу земельної ділянки.

Місцевий господарський суд, розглядаючи спір, не врахував, що державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Головне управління земельних ресурсів без наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування і без самого факту укладення договору, відтак, виникнення у позивача права на землекористування, не вправі було самостійно здійснювати підготовку договору оренди земельних ділянок до державної реєстрації, і, внаслідок цього, не могло порушити права чи інтереси позивача на момент його звернення до місцевого господарського суду з даним позовом.

Вказана обставина, з огляду на ст. 1 ГПК України, була самостійною підставою для відмови у задоволенні позову до другого відповідача.

Суд першої інстанції, усупереч приписам ст. 43 ГПК України, всебічно, повно та об’єктивно дослідити усі обставини у справі, керуючись законом, наявним у справі доказам правої оцінки не дав, прав та обов’язків сторін у спірних відносинах належним чином не з’ясував, норми закону, які регулюють спірні правовідносини, витлумачив невірно, відтак, прийняв незаконне рішення, яке підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Інформзахист" у повному обсязі. У зв’язку з викладеним апеляційна скарга Головного управління земельних ресурсів підлягає задоволенню.

Наведені у відзиві заперечення позивача щодо відкриття апеляційного провадження, не можуть бути підставою для припинення розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідної норми процесуального законодавства, що передбачає таке право суду апеляційної інстанції. Доводи позивача з приводу залишення без змін рішення місцевого господарського суду, яке позивач вважав законним, на висновки суду апеляційної інстанції про незаконність оскарженого судового акту не вплинули .

Судові витрати у розмірі 127,50 грн. державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції підлягають стягненню з позивача на користь Головного управління земельних ресурсів.

У судовому засіданні 29.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 12, 33, 34, 43, 49, 85, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 року у справі № 44/326 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 року у справі № 44/326 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інформзахист" у задоволені позову до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформзахист" (01601, м. Київ, пл. Спортивна, 3, ідентифікаційний код 33403372, п/р 2600401420 в АБ "Кліринговий Дім", МФО 300647) на користь Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) ( м. Київ, вул. Хрещатик,32-А, код 26199097, банк платника ГУДКУ у м. Києві, код банку 820019, рах. № 35411010001627) у розмірі 127,50 грн. державного мита за розгляд справи у апеляційній інстанції.