6/32-71 Про повернення майна переданого за недійсним правочином - 29.11.2010 Прийняття

рішенням господарського суду Волинської області від 07.09.2010 р. у справі № 6/32-71 задоволено позов Волинської обласної спілки споживчих товариств, м. Луцьк, зобов’язано СПД-ФО ОСОБА_5, с. Гаразджа, Волинська область повернутоз позивачу майно, передане за недійсним правочином, а саме: приміщення надбудови загальною площею 209, 9 кв. м, яке розташоване по вул. Карпенка-Карого, 1, м. Луцьк (ринок "Завокзальний") по акту прийому-передачі, з СПД-ФО ОСОБА_5 на користь позивача стягнуто 85 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що надбудова, яка отримана підприємцем ОСОБА_5 у власність на підставі недійсного правочину, підлягає поверненню облспоживспілці, за актом приймання-передачі, як правонаступнику Луцького госпрозрахункового ринку. Крім цього, судом враховано, що СПД-ФО ОСОБА_5 побудував надбудову без згоди наймодавця, як це встановлено рішенням господарського суду Волинської області від 15.11.2007 р. у справі № 8/77-92 (а. с. 20 –21), зробивши при цьому поліпшення які неможливо відокремити без шкоди для об’єкта оренди.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.05.2007 р. № 322-19 "Про оформлення права власності на нерухоме майно", відповідно до якого СПД-ФО ОСОБА_5 було оформлено право власності на магазин промислових товарів загальною площею 209, 9 м кв. по вул. Карпенка-Карого, 1 у м. Луцьку. Дане рішення Луцькою міською радою було прийняте на підставі розгляду матеріалів погодження самочинного будівництва та введення об’єкта нерухомого майна в експлуатацію, а тому застосовувати ст. 216 ЦК України є помилковим і не стосуються повернення новоствореного майна. Посилаючись на судові рішення по справі № 1/104-11а, відповідач вважає відсутніми підстав застосування реституції та задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що твердження апелянта про те, що він побудувавши самочинно надбудову, створив нове майно і на підставі рішення виконавчого комітету став його власником, а договір оренди з викупом від 23.02.2002 р. не стосується цієї надбудови, спростовується додатковою угодою від 11.01.2003 р. до договору оренди та актом приймання-передачі, згідно яких відповідач отримав надбудову у власність від Луцького госпрозрахункового ринку. А оскільки договір оренди з викупом від 23.02.2002 р. визнаний судом недійсним, недійсними визнаються і всі зміни і доповнення до нього, в тому числі і додаткова угода від 11.01.2003 р. Крім цього, на час розгляду справи також визнаний судом недійсним договір оренди землі від 18.02.2005 р., укладений між СПД-ФО ОСОБА_5 та Луцькою міською радою.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами даної справи встановлено, що 23.02.2002 р. між орендодавцем –Луцький госпрозрахунковий ринок в особі директора Ломаги М. В. та орендарем –СПД-ФО ОСОБА_5 укладено договір оренди з викупом терміном на 12 років 9 міс., відповідно до якого останньому було передано в тимчасове користування об’єкт нерухомості приміщення громадської вбиральні, розташованого на території ринку "Завокзальний", що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул..Карпенка-Карого,1.

Відповідно до п. 4.1.2 договору оренди від 23.02.2002 р., орендар взяв на себе зобов’язання провести капітальний ремонт орендованого приміщення. Вартість проведеного капремонту зараховується в орендну плату за користування майном (п.3.1 договору).

Орендар зобов’язувався провести капітальний ремонт об’єкту що орендується у строки узгоджені сторонами.

Згідно додаткової угоди від 11.01.2003 р. до договору оренди з викупом від 23.02.2002 р., підписаної сторонами передбачено:

П.4.2 змінити і викласти в редакції: кошторисна вартість ремонту становить 319 125 грн., фактичне виконання робіт становить 319 125 грн.

П. 6.2 договору доповнити: орендарю укласти договір оренди з Луцькою міською радою на оренду земельної ділянки, на якій знаходиться споруда туалету ( п.1.3 доповнення).

На підставі п. 1.4 доповнення розділ 8 договору було доповнено п. 8.3 договору, відповідно до якого надбудова як окрема будівля над орендованою спорудою туалету у відповідності з затвердженим орендодавцем планом даху туалету (додаток № 4 до договору оренди з викупом від 23.02.2002 р) є власністю орендаря, який використовує її на власний розсуд.

Згідно п. 1.5, розділ 11 доповнено п. 11.4, відповідно до якого вартість робіт, які виконанні орендарем, згідно акту приймання на дах і надбудову в сумі 54 557 грн. і включені в кошторисну вартість і фактичне виконання робіт.

Згідно договору, п. 1.1 Додаткової угоди від 11.01.2003 р. до договору оренди з викупом від 23.02.2002 р. сторони дійшли згоди не змінювати розрахунку в сторону збільшення терміну оренди споруди туалету на ринку "Завокзальний".

Як визначено в п.1.6 доповнення, враховуючи, що вартість надбудови не включається до суми виконаних робіт по капітальному ремонту для зарахування їх в оплату оренди об’єкта, тому надбудову над спорудою туалету ринку "Завокзальний"вважати власністю орендаря з моменту підписання даної угоди.

Згідно Акту прийомки-передачі від 11.01.2003 р., об’єкт незавершеного будівництва –надбудова над орендованим приміщенням туалету на ринку "Завокзальний"залишковою балансовою вартістю в сумі 54 557 грн. Луцьким госпрозрахунковим ринком було передано СПД-ФО ОСОБА_5

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.07.2003 р. у справі № 7/106-72 за Волинською обласною спілкою споживчих товариств визнано право власності на торговий комплекс –ринок "Завокзальний"площею 11 063, 6 м кв. по вул. Карпенка-Карого, 1 в м. Луцьку, який до 01.06.2006 р. перебував на балансі Луцького госпрозрахункового ринку.

Постановою Волинської обласної спілки споживчих товариств від 14.09.2005 р. № 153 "Про припинення юридичної особи –Луцького госпрозрахункового ринку"діяльність ринку припинена шляхом його приєднання до Волинської облспоживспілки з передачею всіх прав і обов’язків, в тому числі майнових, правонаступнику –облспоживспілці.

На підставі рішення господарського суду Волинської області від 15.11.2007 р. у справі № 8/77-92 за позовом Волинської облспоживспілки до СПД-ФО ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна визнано недійсним договір оренди з викупом від 23.02.2002 р. укладений на 12 років 9 місяців між Луцьким госпрозрахунковим ринком та СПД-ФО ОСОБА_5 на споруду туалету площею 216 кв. м, що розташована на території ринку "Завокзальний".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2008 р. рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду від 22.05.2008 р. судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно вимог ст. 216 ЦК України, недійсний правочин, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки договір оренди з викупом від 23.02.2002 р. визнаний судом недійсним, недійсними визнаються усі зміни та доповнення до нього, оформлені в письмовій формі як додатки до нього, в тому числі і додаткова угода від 11.01.2003 р.

Заперечення відповідача про те, що додаткова угода від 11.01.2003 р. не визнавалась судом недійсною є безпідставними, оскільки додаткова угода від 11.01.2003 р. є договором приєднання до основного договору від 23.02.2002 р. і не може розглядатись як самостійна угода.

Водночас, рішенням господарського суду Волинської області від 15.11.2007 р. у справі № 8/77-92 встановлено невідповідність угоди вимогам закону, перевищення Луцьким госпрозрахунковим ринком повноважень при передачі майна в оренду з викупом та з правом переходу майна у приватну власність відповідачу, порушенням прав членів споживчих товариств, які на добровільних засадах об’єдналися в обласну спілку і мають свою частку в майні.

Крім того, перехід майна у власність відповідачу перешкоджало б належному функціонуванню ринку.

За таких обставин, надбудова, яка отримана підприємцем ОСОБА_5 у власність на підставі недійсного правочину, підлягає поверненню облспоживспілці, за актом приймання-передачі, як правонаступнику Луцького госпрозрахункового ринку.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.11.2006 р. у справі № 7/153-75 за позовом СПД-ФО ОСОБА_5 до Волинської обласної спілки споживчих товариств, КП "Волинське БТІ"про визнання права власності на приміщення надбудови на спорудою громадської вбиральні, що знаходиться на території Луцького ринку "Завокзальний"по вул. Карпенка-Карого, 1 в позові відмовлено.

Згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р. у даній справі рішення, в частині відмови, визнання права власності на приміщення надбудови залишено без змін.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 1/84-78 від 18.06.2008 р. позов Волинської спілки споживчих товариств задоволено, визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 18.02.2005 р., укладеного між СПД-ФО ОСОБА_5 та Луцькою міською радою.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 р. у справі № 1/84-78 рішення суду від 18.06.2008 р. залишено без змін.

Суд не бере до уваги дововоди СПД-ФО ОСОБА_5 про те, що йому виконавчим комітетом Луцької міської ради 21.05.2007 р. на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.05.2007 р. № 322-19 видано свідоцтво про право власності на магазин промислових товарів загальної площею 209, 9 м кв., який розташований в м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 1, оскільки дане спростовується матеріалами справи. Посилання позивача на застосування двохсторонньої реституції стосується лише майна отриманого за недійсним правочином і не стосується новоствореного майна, відповідно до якого застосовується норма ч. 1 ст. 331 ЦК України.

Крім цього, слід врахувати, що СПД-ФО ОСОБА_5 побудував надбудову без згоди наймодавця, як це встановлено рішенням господарського суду Волинської області від 15.11.2007 р. у справі № 8/77-92 (а. с. 20 –21), зробивши при цьому поліпшення які неможливо відокремити без шкоди для об’єкта оренди.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв’язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України (1798-12) , Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Волинської області від 07.09.2010 р. у справі 6/32-71 залишити без змін, апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5, с. Гаразджа, Волинська область –без задоволення.