50/14 Про визнання недійсним договору іпотеки - 09.02.2012 Прийняття

У грудні 2010 р. заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Верховної Ради України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання договору іпотеки земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, площею 10 740 кв. м.(1,0740 гектарів), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 12.07.2009 р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" недійсним, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 6/140 задоволено позовні вимоги позивача і визнано недійсним рішення Київської міської ради № 423/3257 (ra_423023-07) "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою діяльністю "ВК-Брок" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщенні громадського та торговельного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва" і договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; рішенням господарського суду м. Києва у справі № 32/454-6/51 були задоволені позовні вимоги позивача і визнано недійсним рішення Київської міської ради № 429/1090 (ra0429023-07) "Про передачу товариству з обмеженою діяльністю "ВК-Брок" земельної ділянки для будівництва та експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщені громадського та торговельного призначення та підземним паркінгом АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва", а також визнано за Верховною Радою України право користування вказаною земельною ділянкою.

В ході розгляду справи у місцевому господарському суді представник прокуратури подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить визнати недійсним договір іпотеки та поруки земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 15.08.2008 р., укладений між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок"; визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки, кадастровий номер 80000000000:91:119:0046, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, у Шевченківському районі м. Києва від 12.07.2010 р., укладений між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 р. допущена заміна первісного відповідача-1 публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" належним відповідачем-1 ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ.

В ході розгляду справи у місцевому господарському суді представник прокуратури також подав заяву про зміну предмету позову, у якій просить визнати недійсним договір іпотеки та поруки земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 15.08.2008 р., укладений між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок"; визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки, кадастровий номер 80000000000:91:119:0046, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 у Шевченківському районі м. Києва від 12.07.2010 р., укладений між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок"; зобов’язати ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок" повернути Верховній Раді України земельну ділянку, кадастровий номер 80000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; зобов’язати Головне управління земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати державний акт серія ЯЖ №007202 від 08.05.2008 р. про право власності ТОВ "ВК-Брок" на земельну ділянку, кадастровий номер 80000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В наступному представник прокуратури подав до місцевого господарського суду заяву про уточнення позовних вимог та остаточно просив суд визнати недійсним договір іпотеки та поруки земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 15.08.2008 р. між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок"; визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 12.07.2010 р. між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок"; зобов'язати ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ повернути Верховній Раді України земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у Шевченківському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі № 50/14 позов задоволено частково; визнано недійсним договір іпотеки та поруки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у Шевченківському районі м. Києва, укладений 15.08.2008 р. між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок"; визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у Шевченківському районі м. Києва, укладений 12.07.2010 р. між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок"; в частині позовних вимог про зобов'язання ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ повернути Верховній Раді України земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у Шевченківському районі м. Києва відмовлено; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині визнання недійсним договору іпотеки земельної ділянки та визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору іпотеки земельної ділянки та визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя з посиланням на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судові рішення, на яких ґрунтуються позовні вимоги, стосуються визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування, а предметом спору в даній справі є договір іпотеки земельної ділянки. Апелянт не був стороною або учасником даних справ, а тому встановлені зазначеними рішеннями факти підлягали встановленню і оцінці в повному обсязі. Суд першої інстанції не здійснив належного дослідження рішення Київської міської ради від 14.03.2002 р. №312/1746 (ra0312023-02) , яким скасоване рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 15.05.1986 р. № 423/3, яке стосувалось відведення Президії Верховної Ради РСР земельної ділянки близько 2,0 га, зазначає, що визнання недійсним рішень Київської міської ради не є підставою для визнання недійсним спірного договору.

У доповненнях до апеляційної скарги представник ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ додатково посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив, яким чином спірні договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотеко держателя, стороною в яких не був позивач, порушують права чи законні інтереси Верховної Ради України, і чи можливе відновлення права позивача шляхом визнання недійсним спірних договорів. Позивачем не надано ні державного акту, ні договору оренди спірної земельної ділянки, а тому він не є власником або землекористувачем, крім того посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 р. "Стреч проти Об’єднаного Королівства Великобрітанії і Північної Ірландії".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" також звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині визнання недійсним договору іпотеки земельної ділянки та визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга крім підстав аналогічних підставам, які викладені в апеляційній скарзі відповідачем-1, обґрунтована тим, що Верховна Рада України не є правонаступником Президії ВР УРСР в сфері земельних правовідносин, а тому припинення повноважень ВР УРСР є юридичним фактом для припинення і права користування ВР УРСР спірною земельною ділянкою.

Представник Верховної ради України в своїх письмових поясненнях посилається на безпідставність доводів, викладених в апеляційних скаргах, просить відмовити в їх задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник прокуратури в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

08.02.2012 р. через канцелярію суд надійшло клопотання представника ТОВ "ВК-Брок" про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки представника відповідача-2.

Колегія суддів відхиляє дане клопотання з наступних підстав.

Згідно роз’яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Так, до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодного доказу неможливості направити представника в судове засідання, крім того в судовому засіданні був присутній представник відповідача-2, який клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

Також 08.02.2012 р. через канцелярію суду від представника ТОВ "ВК-Брок" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом України заяви ТОВ "ВК-Брок" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09.12.2010 р. у справі № 6/140.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Колегія суддів відхиляє клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки представником ТОВ "ВК-Брок" не надано будь-яких відомостей щодо відкриття провадження Верховним Судом України у справі № 6/140 за заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09.12.2010 р.

Крім того в судовому засіданні був присутній представник відповідача-2, який клопотання про зупинення провадження у справі не заявляв.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, у господарських справах № 6/140 та № 32/454-6/51 судами всіх інстанцій встановлено, що правовідносини, які пов'язані з відведенням Президії Верховної Ради Української РСР земельної ділянки площею близько 2,0 га для будівництва автобази по АДРЕСА_4, виникли у 1981 році.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради № 777 від 11.05.1981 р. (п.1) було дозволено Президії Верховної Ради Української РСР провести проектно-розвідувальні роботи для будівництва нової автобази по АДРЕСА_3. Також зобов'язано Президію Верховної Ради Української РСР виконати умови архітектурно-планувального завдання головАПУ виконкому міськради. Питання відведення земельної ділянки, відселення мешканців та знесення зелених насаджень, що попадають під забудову, згідно з даним рішенням, вирішено відкласти до погодження в головАПУ проекту забудови земельної ділянки.

З 1981 р. до 1985 р. проводилася робота з відповідними обстеженнями, узгодженнями та висновками, отриманням технічних умов інженерних служб міста тощо. Державним інститутом "Укргіпродор" у 1985 р. розроблено передпроектні пропозиції.

На підставі вказаних документів 15.05.1986 р. рішенням № 424/3 Київська міська рада відвела земельну ділянку площею 2,0 га Президії Верховної Ради Української РСР під будівництво автобази по АДРЕСА_4. Як зазначено у рішенні, дана земельна ділянка відведена за рахунок земель міської забудови.

Станом на час прийняття виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів рішення від 15.05.1986 р. № 424/3 земельні відносини регулювались Земельним кодексом Української PCP від 08.07.1970 р. (2874а-07)

Так, статтею 16 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 р. було передбачено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української PCP (ч. 2 ст. 16 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 р.).

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 р. право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української PCP. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється (ст. 22 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 р.).

Аналіз матеріалів справи та наданих доказів свідчить про встановлення відповідними землевпорядними органами меж виділеної Президії Верховної Ради УРСР земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Зокрема, виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів прийнято рішення № 425/7 "Про дозвіл спеціалізованому управлінню протизсувних підземних робіт виконкому міськради здійснити протизсувні роботи по вул. Глибочицькій у Шевченківському районі".

Рішенням № 425/7 дозволено спеціалізованому управлінню протизсувних підземних робіт виконкому міськради здійснити протизсувні роботи у відповідності з розробленою і погодженою документацією по АДРЕСА_4.

Надання дозволу на виконання протизсувних робіт свідчить про встановлення в натурі меж земельної ділянки.

30.12.1987 р. прийнято в постійну експлуатацію об'єкт "Комплекс протизсувних заходів на схилах вздовж АДРЕСА_4" та затверджено акт державної приймальної комісії від 29.12.1987 р., про що свідчить рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів рішення № 1287 від 30.12.1987 р.

Виконання робіт у відповідності з робочим проектом для підготовки будівельного майданчика під будівництво автобази Президії Верховної Ради УРСР за бюджетні кошти підтверджується довідкою № 3/556 від 25.07.2008 р. ВАТ "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт". Вартість основних фондів, переданих на баланс СУППР, складає 827560 грн.

Президією Верховної Ради УРСР протягом 1985-1987 років витрачено 172,0 тис. крб. для проектування будівництва, які були виділені з державного бюджету. Даний факт підтверджується балансами виконання кошторисів витрат у 1985 р. 1986 p., 1987 р. та пояснювальними записками до них.

Також, на підставі розпорядження Ради Міністрів Української PCP № 142-р від 18.04.1989 р. було виділено з резервного фонду Президії Верховної Ради УРСР на консервування будівництва вищезазначеного об'єкту (проведення робіт по нульовому циклу та благоустрою території) 100000 крб.

Вищезазначені обставини та наведені докази свідчать про виникнення у Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з прийняттям виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів рішення від 15.05.1986 р. № 424/3 певних правовідносин, які пов'язані з реалізацію певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до Конституції Української PCP від 20.04.1978 р. Верховна Рада Української PCP була єдиним законодавчим органом. Президія Верховної Ради Української PCP була підзвітним Верховній Раді Української PCP органом, який забезпечував організацію роботи Верховної Ради Української PCP .

Статтею 1 Закону України "Про правонаступництво України" встановлено, що з моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української PCP.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України" органи державної влади і управління, сформовані на підставі Конституції Української PCP (888-09) , діють в Україні до створення органів державної влади і управління на основі нової Конституції України (254к/96-ВР) .

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг про те, що Верховна Рада України не є правонаступником Верховної Ради Української PCP, у тому числі і Президії Верховної Ради Української PCP, а також доводи про те, що Верховна Рада України не є належним позивачем у даній справі, як необґрунтовані та такі, що ґрунтуються на невірному тлумаченні приписів законодавства.

У 1986 - 1989 роках виконувалися роботи підготовчого періоду: влаштована підпірна стіна вздовж підніжжя гори Щекавиця (300п/м) з буронабивних залізобетонних паль, виконано облицювання стіни гранітом (1300 м2), лотки та дренажні системи для відведення дощових та ґрунтових вод з майданчика забудови, частково виконано фундаменти на влаштованих залізобетонних палях. На виконання робіт підготовчого періоду з державного бюджету витрачено 2,7 млн. карбованців (47,7 млн.грн.).

У 1988 р., фінансування будівництва було припинено, а сам об'єкт законсервовано, на що розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 18.04.1989 р. за № 142-р було виділено 100 тис. карбованців (1,77 млн.грн.) з резервного фонду на проведення робіт з нульового циклу та часткового благоустрою у зв'язку з консервацією будівництва інженерного комплексу по АДРЕСА_4.

З метою поновлення будівництва на зазначеній ділянці Управлінням справами Апарату Верховної Ради України та Холдинговою компанією "Київміськбуд" було укладено угоду № 25 від 17.07.2001 р. та додаткову угоду № 170 від 18.10.2006 р. про спільну забудову земельної ділянки по АДРЕСА_4 житловими будинками. Пунктом 5.4 угоди № 25 чітко визначено, що жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за цією угодою третім особам без письмової згоди іншої сторони.

24.10.2002 р. рішенням Київської міської ради № 68/228 погоджено місце розташування об'єктів. При укладенні додаткової угоди № 170 від 18.10.2006 р. із двох запланованих до зведення будинків Управління справами визначено замовником з будівництва житлового будинку № 1 (205 кв.), а Холдингову компанію "Київміськбуд" замовником, інвестором та генпідрядником житлового будинку № 2 (163 кв.) за кошти населення.

З 2001 р. по 2006 р. ХК "Київміськбуд" проводив підготовку документів та узгодження проекту землеустрою Д-1490.

Матеріалами справи підтверджено, що з вересня 2006 р. по травень 2007 р. керівництвом Верховної Ради України та головами депутатських фракцій було надіслано ряд звернень до Київради та її виконавчих органів щодо прискорення розгляду та затвердження проекту землеустрою. На більшість з цих листів відповіді не надійшло. А ті, що отримано, містили інформацію про нібито планомірне здійснення процедури, підсумком якої стане затвердження на наступній сесії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під житлове будівництво.

Однак, в подальшому, в порушення законодавства та укладених угод керівництво ХК "Київміськбуд" самовільно розпорядилося земельною ділянкою по АДРЕСА_4. Так, 20.03.2007 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 письмово звернулися до секретаря Київради Довгого О.С. та голови постійної комісії з земельних питань Євлаха О.Ю. з проханням "скоригувати" межі земельної ділянки в проекті землеустрою Д-1490 до 0,85 га замість 1,8 га.

29.03.2007 р. рішеннями Київської міської ради № 429/1090 та № 430/1091 земельну ділянку Верховної Ради України розділили: 1,074 га - відведено ТОВ "ВК-Брок" та 0,85 га - для АТХК "Київміськбуд". Звернень до землекористувача Верховної Ради України про надання згоди на передачу більшої частини ділянки ТОВ "ВК- Брок" не було.

Рішенням Київської міської ради № 429/1090 від 29.03.2007 р. (ra0429023-07) було вирішено: визнати таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 15.05.1986 р. № 424/3 "Про відведення земельної ділянки Президії Верховної Ради Української РСР для будівництва автобази по вул. Глибочицькій в Шевченківському районі" як таке, що не було виконане; затвердити проект землеустрою щодо відведення земельною ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1; передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 1,07 га, в тому числі площею 0,17 га без права капітальної забудови, для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Також, рішенням Київської міської ради № 429/1091 від 29.03.2007 р. визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 15.05.1986 № 424/3 "Про відведення земельної ділянки Президії Верховної Ради Української РСР для будівництва автобази по вул. Глибочицькій в Шевченківському районі" як таке, що не було виконане; затверджено проект землеустрою щодо відведення земельною ділянки акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення на АДРЕСА_4 м. Києва; передати акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,85 га, в тому числі площею 0,30 га - без права капітальної забудови, для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення на АДРЕСА_4 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, при винесенні Рішень Київської міської ради № 429/1090 та № 429/1091 від 29.03.2007 р. не було взято до уваги листи Голови Верховної Ради України про те, що на об'єкті за рахунок бюджетних коштів виконано значний обсяг будівельно-монтажних робіт. Крім того, саме на цій частині ділянки мав споруджуватися 205-квартирний будинок як службове житло для народних депутатів України.

Листом за № 15/21-249 від 05.02.2007 р. Голова Верховної Ради України застерігав Київського міського голову, що в матеріалах, які готуються на сесію, допущено суттєву помилку щодо адреси ділянки по АДРЕСА_1, тому що вона своїми межами охоплює ділянку по АДРЕСА_4.

У результаті розподілу землі, яка повинна була забезпечувати діяльність парламенту, адреси виявилися підміненими, а саме 73-77 це фактично 73-89, 79-97-89-97.

В подальшому 01.10.2007 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 423/3257 (ra_423023-07) "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва".

16.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" (покупцем) та Київською міською Радою (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 3262.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець на підставі рішення продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на АДРЕСА_1, у Шевченківському районі міста Києва, площею 1,0740 га, в тому числі площею 0,1700 га без права забудови, кадастровий номер 8000000000:91:119:0046 у межах, які перенесені у натурі і зазначені у технічній документації земельної ділянки. Земельна ділянка, що продається, належить до земель державної власності, повноваження щодо розпорядження якими здійснює Київська міська рада.

В наступному, 15.08.2008 р. між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1(далі договір іпотеки).

Договір укладено на виконання кредитного договору про надання довгострокового кредиту між компанією "Серджфілт Пропертіз Лімітед" (компанія зареєстрована та діюча за законодавством Кіпру) та ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ, тобто товариство з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" передало ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ в іпотеку земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у Шевченківському районі м. Києва.

12.07.2010 р. між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та товариством з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору іпотекодавець (ТОВ "ВК- Брок") зобов'язується передати, а іпотекодержатель (ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ) зобов'язується прийняти у власність за вартістю і на умовах, визначених цим договором, належну іпотекодавцю на праві приватної власності земельну ділянку, що має загальну площу 10 740 кв. м. (1, 0740 гектарів), кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у Шевченківському районі м. Києва, та цільове призначення (використання) якої – будівництво, експлуатація та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом.

Згідно з п. 1.1.2 договору вищевказана земельна ділянка передається у власність іпотекодержателю в рахунок виконання іпотекодавцем як майновим поручителем зобов'язань боржника перед іпотекодержателем за кредитним договором.

Місцевий господарський суд правильно визначив, що укладення 15.08.2008 р. та 12.07.2010 р. між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" відповідно договору іпотеки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у Шевченківському районі м. Києва та договору про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 було здійснено всупереч вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим вказані договори підлягають визнанню недійсними.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 09.07.2009 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р., у справі № 32/454-6/51 позов задоволено частково, визнано недійсним рішення IV сесії V скликання Київської міської ради № 429/1090 від 29.03.2007 р. (ra0429023-07) "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва", визнано недійсним рішення IV сесії V скликання Київської міської ради № 430/1091 від 29.03.2007 р. "Про передачу акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" земельної ділянки для будівництва житлових будинків з об’єктами соціально-побутового призначення на АДРЕСА_4 м. Києва", визнано право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_4 за Верховною Радою України згідно з рішенням Київської міської ради народних депутатів № 424/3 від 15.05.1986 р. "Про відведення земельної ділянки Президії Верховної Ради Української РСР для будівництва автобази по вул. Глибочицькій в Шевченківському районі".

Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 29.04.2010 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 р., у справі № 6/140 частково задоволено позов заступника прокурора м. Києва, визнано недійсним рішення Київської міської ради № 423/3257 від 01.10.2007 р. (ra_423023-07) "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі Києва", договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 10 740 кв. м. (1, 0740 гектарів) від 16.11.2007 № 3262, укладений між ТОВ "ВК-Брок" та Київською міською радою.

Оскільки, рішення VI сесії V скликання Київської міської ради № 429/1090 від 29.03.2007 р. (ra0429023-07) "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва", рішення Київської міської ради № 423/3257 від 01.10.2007 (ra_423023-07) "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі Києва" та договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 10 740 кв. м. (1, 0740 гектарів) від 16.11.2007 № 3262, укладений між ТОВ "ВК-Брок" та Київською міською радою, визнані недійсними у встановленому законом порядку, то відповідно договори між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та товариством з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" від 15.08.2008 іпотеки земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та від 12.07.2010 - про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 також є недійсними з моменту їх укладення.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що встановлені зазначеними рішеннями господарських судів обставини і факти не мають преюдиціального значення, оскільки крім даних рішень господарських судів зазначені обставини підтверджені сукупністю доказів у даній справі.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Цивільним кодексом України (435-15) також передбачено відносини щодо визнання недійсності правочинів.

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку заінтересованою особою є Верховна Рада України, яка у встановленому законом порядку набула права користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення –відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

У листі Верховного Суду України від 24.11.2008 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (n0003700-08) зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК (435-15) й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів. Якщо під час судового розгляду встановлено відсутність у позивача права на задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним, суд має відмовити в задоволенні позову.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині 2 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В даному випадку, в момент переходу (12.07.2010 р.) до іпотекодержателя – ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ права власності на земельну ділянку, що має загальну площу 10 740 кв. м. (1, 0740 гектарів), кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2009 р. по справі № 32/454-6/51 було визнано недійсним рішення, яким іпотекодавцю – Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" було передано вказану земельну ділянку, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 10 740 кв. м. (1, 0740 гектарів) від 16.11.2007 р. № 3262, укладений між ТОВ "ВК-Брок" та Київською міською радою та визнано право користування цією земельною ділянкою за Верховною Радою України, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" не мало права передавати земельну ділянку, що має загальну площу 10 740 кв. м. (1, 0740 гектарів), кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ, що є підставою для визнання недійсним як договору від 12.07.2010 р. між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, так і визнання недійсним договору від 15.08.2008 між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" іпотеки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, на час укладання оспорюваних договорів право користування земельною ділянкою належало Верховній Раді України, що встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2009 по справі № 32/454-6/51.

Згідно зі ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Тобто, наслідком укладення Договору купівлі-продажу є виникнення у покупця права власності на спірну земельну ділянку.

В силу ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Матеріалами даної справи та рішеннями господарського суду міста Києва по справі 32/454-6/51 від 09.07.2009 та по справі № 6/140 від 29.04.2010 р. встановлено, що право Верховної Ради України на користування спірною земельною ділянкою не було припинено у передбаченому законом порядку.

Згідно зі ст. 95 Земельного кодексу України до прав землекористувачів належить, зокрема, право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Оскільки, позивач є користувачем спірної земельної ділянки, її відчуження є порушенням права позивача, яке підлягає захисту.

Відповідно до ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Отже, з урахуванням всього вищевикладеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним договору іпотеки та поруки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 15.08.2008 р. між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок"; визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 12.07.2010 р. між ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ та ТОВ "ВК-Брок".

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 р. у справі "Стретч проти Об’єднаного королівства Великобританії та Північної Ірландії", оскільки з матеріалів справи не вбачається та апелянтом не доведена подібність правовідносин у справі розглянутої Європейським судом з прав людини і даної справи.

Також місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ повернути Верховній Раді України земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:119:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1,.

Згідно зі ст. 330 ЦК України добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

В даному випадку підстава, на якій ТОВ "ВК-Брок", а в подальшому і ЕРСТЕ БАНК ДЕР ОСТЕРРАЙХІШЕН ШПАРКАССЕН АГ отримали спірну земельну ділянку у власність відпала, а отже дане майно може бути витребуване у вказаних осіб за окремим позовом в порядку ст. 388 ЦК України.

За загальним правилом, право користування - це юридично закріплена можливість щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами.

В даному випадку власником спірного майна є Київська міська рада, вона є правонаступником Київської міської ради народних депутатів, яка своїм рішенням № 424/3 від 15.05.1986 р. делегувала позивачу право користуватися спірною земельною ділянкою.

Крім того, прокурор дану вимогу пред’являв як реституцію за спірними договорами, проте реституція передбачає повернення сторонами угоди отриманого одна одній, а Верховна Рада України не є стороною спірних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов’язків, які вони мають встановлювати, а породжує наслідки, що пов’язані з його недійсністю. Зазначена норма передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання правочину, а у разі неможливості такого повернення –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (реституція).

Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК, є можливим лише тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

В даному випадку власником спірного майна є Київська міська рада, яка не є учасником провадження по даній справі та не заявляла вимог про повернення їй спірної земельної ділянки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг, та залишення без змін рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.