33/86-08 Про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з його добровільним виконанням - 29.11.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2008р. частково задоволені позовні вимоги Лозівського КП "Теплові мережі", присуджено до стягнення з відповідача 708674,83 грн. боргу, 7186,75 грн. витрат по сплаті державного мита та 112,95 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

05.08.2008р. видано відповідний наказ на примусове стягнення вказаних сум.

19.11.2009р. КП "ВТП "Вода" звернулось до суду з заявою в порядку ст. 117 Господарського процесуального кодексу України про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв’язку з його добровільним виконанням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2010р. (суддя Смірнова О.В.) в задоволенні заяви КП "ВТП "Вода" відмовлено. Ухвалено ВДВС Жовтневого району Харківської області вжити заходи з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.08.2008р.

Відповідач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині відмови відповідачу у задоволенні поданої заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв’язку з його добровільним виконанням та прийняти в цій частині нову ухвалу, якою заявлену відповідачем заяву задовольнити та визнати погашення заборгованості за послуги теплопостачання на загальну суму 197723,53 грн., посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Скаргу мотивує, зокрема, тим, що КП "Вода"правомірно листами №4367/6 від 10.11.2009р. та №4378/29 від 11.11.2009р., направленими на адресу позивача, просило суму у розмірі 24276,47 грн. зарахувати за водовідведення та очистку стічних вод, а залишок суми- 92723,53 грн. зарахувати в рахунок погашення заборгованості згідно рішення суду по справі №33/86-08 від 22.07.2008р. у відповідності до призначення платежу згідно платіжному дорученню №2814 від 10.11.2009р. Право визначати або змінювати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику. У зв’язку з чим сума у розмірі 92723,53 грн. повинна була бути зарахована Лозівським КП "Теплові мережі"у рахунок заборгованості згідно рішення суду.

Відповідач у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови відповідачу у задоволенні поданої заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв’язку з його добровільним виконанням.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечують та просять ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що наказ господарського суду про примусове стягнення з КП "ВТП "Вода" 715974,53 грн. фактично не виконаний протягом 2,5 років. Також, як зазначає позивач, відповідачем дійсно були проведені добровільні платежі на суму 105000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

22.07.2008р. господарським судом Харківської області прийнято рішення, яким частково задоволенні позовні вимоги Лозівського КП "Теплові мережі". Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Виробничо-технологічного підприємства "Вода" 708674,83 грн. боргу, 7186,75 грн. витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 112,95 грн.

05.08.2008 р видано відповідний наказ на примусове стягнення вказаних сум.

19.11.2009 р. КП ВТП "Вода" звернулося до суду з заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з його добровільним виконанням, в якій просило також зупинити виконавче провадження ВДВС Жовтневого р-ну Харківської області з примусового виконання наказу господарського суду від 05.08.2008 р., відкликати наказ з виконання до вирішення питання по суті цієї заяви. Свою заяву обґрунтовувало тим, що на виконання вимог ст. 53 Закону України "Про державний Бюджет на 2009 р." та відповідної постанови Кабінету Міністрів України між сторонами підписано договір № 21/115 на суму 518251 грн., за яким погашення відповідної заборгованості має бути проведено з державного бюджету. Згідно п.3.1 вказаного договору до проведення взаєморозрахунку сторони зобов'язалися не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору. Крім того, позивач послався на те, що ним проведено оплату платіжним дорученням № 2814 від 10.11.2009 р. у розмірі 117 000,00 грн., яка не врахована позивачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2010 р. в задоволенні заяви відповідачу відмовлено. Заходи щодо зупинення стягнення за наказом господарського суду від 05.08.2008 р. по справі № 33/86-08, вжиті ухвалою суду від 19.11.2009р., скасовано.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2010 р.

апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, ухвалу господарського суду від 11.02.2010 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2010 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.2010 р. у справі №33/86-08 в частині відмови у задоволенні заяви Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, скасовано. Заяву Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №33/86-08 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду. постанова мотивована тим, що судами не було перевірено, чи було відповідачем фактично здійснено ці часткові оплати за платіжними дорученнями, доданими до його заяви, чи були ці оплати здійснені відповідачем як фактичне виконання судового рішення боржником за межами розпочатого примусового виконання судового рішення, чи були ці оплати здійснені відповідачем саме у строк, визначений виконавцем для добровільного погашення заборгованості під час виконавчого провадження у даній справі.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Цей перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ суду видано на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, у відповідності до вимог ст. 116, 117 ГПК України.

Постановою Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ від 02.10.2008 р. виконавче провадження з примусового виконання рішення про стягнення з КП "Вода"суми боргу на користь Лозівського КП "Теплові мережі"в розмірі 715974,53 грн. поновлено. Як встановлено в постанові строк відстрочки виконання вище вказаного виконавчого документу скінчився 27.09.2008р.

Після відкриття виконавчого провадження КП "ВТП "Вода"були проведені платежі на суму 105000,00 грн., а саме: платіжними дорученнями за № 1287 від 22.06.2009 р на суму 30000,00 грн.; за № 1409 від 02.07.2009 на суму 25000,00 грн.

Також в жовтні 2009р. між стягувачем та боржником був укладений графік реструктуризації залишку заборгованості за використану теплову енергію на три місяці на суму 142723,53 грн. ( основний борг -135423,83 грн. та судові витрати -7299,70 грн.), згідно з яким відповідач сплатив заборгованість за жовтень 2009р. платіжними дорученнями № 1017 від 23.10.2009 р. на суму 30000,00 грн. та № 1044 від 30.10.2009 р на суму 20000,00грн. За листопад 2009р. сплата за графіком реструктуризації не здійснена.

Щодо посилання боржника на укладення між сторонами договору від 05.03.2009р. за № 21/115 про організацію взаєморозрахунків на суму 518251 грн., укладеного у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів № 193 від 05.03.2009 р. (193-2009-п) , за яким погашення відповідної заборгованості має бути проведено з державного бюджету України у зв'язку з різницею у тарифах, слід зазначити наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність вказаного договору про проведення розрахунків не підтверджує те, що фінансування проведене. Заборгованість у сумі 518251,00 грн. яка повинна була бути перерахована субвенцією не перерахована у зв'язку з дефіцитом у 2009 році держбюджету фінансування, а у 2010 році зовсім не передбачається.

У відповідності до п. 5.3 договору від 05.03.2009 р. вищезазначений договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги водопостачання, водовідведення, що вироблялися транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у заявку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 193 (193-2009-п) передбачає, що у договорі про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків, форма якого затверджена Державним казначейством, обов'язково передбачається умова, що договір дійсний лише у разі проведення відповідного фінансування. Порядок перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах затверджується Кабінетом Міністрів на кожний фінансовий рік. Термін дії постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 193 (193-2009-п) , яка передбачає перерахування субвенції у 2009 році закінчився з прийняттям Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" (2154-17) .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджено сплату відповідачем на виконання рішення суду лише суми 105000,00 грн. та не доведено відсутності у нього обов'язку щодо виконання рішення суду в повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на те, що ним платіжним дорученням № 2814 від 10.11.2009 р. було перераховано грошові кошти у сумі 117000,00 грн., з яких він просить зарахувати в рахунок погашення заборгованості за теплову енергію на виконання рішення суду від 22.07.2008 р. суму 92 723,53 грн., посилаючись на листи від 10.11.2009 р. за № 4367/6 та від 11.11.09 р. за вих. № 4378/29., якими підприємство двічі змінювало призначення платежу та суму, слід зазначити наступне.

10.11.2009р. КП "ВТП" Вода"перерахувало Лозівському КП "Теплові мережі" платіжним дорученням №2814 117000,00 грн. з призначенням платежу: "сплата за теплову енергію згідно рішення суду справа №33/86-08 від 22.07.08р. ПДВ 19500,00 грн.".

10.11.2009 р. від КП "ВТП "Вода" надійшов лист за вих. № 4367/6 про те, що в платіжному дорученні № 2814 помилково вказано призначення платежу "сплата за теплову енергію згідно рішення суду справа № 33/86-08 від 22.07.2008 р ПДВ 19500,00 грн." і боржник просив вважати вірним наступне призначення платежу: "сплата за водовідведення та очистку стічних вод згідно договору № 4а юр./122 від 01.11.2005 р. ПДВ 20% 19500 грн."

Відповідно до п.3.8 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті"реквізит "Призначення платежу"платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Тобто, листом № 4367/6 КП "ВТП"Вода"використало своє право платника на зміну призначення платежу і платіж у сумі 117000,00 грн. був зарахований позивачем як сплата за водовідведення.

Листом від 11.11.2009 р. за вих. № 4378/29, врученому Лозівському КП "Теплові мережі", згідно поштового повідомлення - 27.11.2009р. боржник повідомив стягувана про допущену помилку у листі від 10.11.2009 за № 4367/6 та замість суми 117000,00 грн. просив читати суму 24276,47 грн. Однак, даний платіж ще 10.11.2009р. був зарахований позивачем як сплата за водовідведення.

Слід зазначити, що посилання відповідача на те, що право вчиняти або змінювати призначення платежу належить виключно платнику в даному випадку є необґрунтованим, оскільки КП "ВТП "Вода"двічі змінювало призначення платежу, і як вже зазначалось Лозівське КП "Теплові мережі"відповідно до першого листа за вих. № 4367/6 від 10.11.2009р. вже змінило призначення платежу на вимогу платника та зарахувало платіж як сплата за водовідведення.

Щодо добровільного виконання наказу, то слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) цей Закон (606-14) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 24 Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених Законом (606-14) .

Відповідно до ст.30 Закону у разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ на примусове стягнення з КП "Вода"суми боргу на користь Лозівського КП "Теплові мережі"в розмірі 715974,53 грн. було видано 05.08.2008р.

Постановою Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ від 02.10.2008 р. виконавче провадження з примусового виконання рішення поновлено.

07.04.2009р. постановою Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ відкрито виконавче провадження та постановлено боржнику добровільно виконати наказ суду до 14.04.2009р.

Боржником проведено наступні перерахування заборгованості: 22.06.2009 р на суму 30000,00 грн.; 02.07.2009 на суму 25000,00 грн.; 23.10.2009 р. на суму 30000,00 грн. 30.10.2009 р на суму 20000,00грн., всього на суму 105000,00 грн.

Тобто, боржник повного добровільного виконання рішення суду у встановлений законом строк не виконав, тому вимога відповідача в частині добровільного погашення заборгованості на загальну суму 197723,53 грн. та визнання наказу в цій частині таким, що не підлягає виконанню у зв’язку з його добровільним виконанням є необґрунтованою.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.10р. у справі № 33/86-08 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.