52/382 Про скасування рішення міської ради про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками - 08.02.2012 Прийняття

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімател" до Київської міської ради про скасування рішення Київської міської ради від 14.07.2011р. № 789/6176 (ra0789023-11) "Про розгляд протесту виконуючого обв’язки прокурора міста Києва від 02.08.2010 №№ 08/1-464-вих на пункти 56, 57 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення від 14.07.2011р. № 789/6176 (ra0789023-11) "Про розгляд протесту виконуючого обв’язки прокурора міста Києва від 02.08.2010 №№ 08/1-464-вих на пункти 56, 57 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками" прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, та порушує законні права та охоронювані законом інтереси позивача.

24.10.2011 року представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив суд визнати недійсним рішення від 14.07.2011р. № 789/6176 (ra0789023-11) "Про розгляд протесту виконуючого обв’язки прокурора міста Києва від 02.08.2010 №№ 08/1-464-вих на пункти 56, 57 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2011 року у справі № 52/382 позов задоволено. Визнано недійсним рішення від 14.07.2011р. № 789/6176 (ra0789023-11) "Про розгляд протесту виконуючого обв’язки прокурора міста Києва від 02.08.2010 №№ 08/1-464-вих на пункти 56, 57 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками". Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімател" 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) по справі № 1-9/2009 встановлено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Також, у зазначеному рішенні Конституційного суду України підкреслено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.12.2011 року у справі № 52/382, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що у Київської міської ради відсутні повноваження щодо передачі в оренду земель загальнодержавного значення, дані обставини не були враховані судом першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.02.2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 28.12.2011 р. у справі № 52/382 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 28.12.2011 р. у справі № 52/382 .

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

Рішеннями Київської міської ради від 25.09.2003 року № 31/905 (ra0031023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею"(пп. 56, 57) позивачу були передані земельні ділянки загальною площею 0, 99 га для будівництва, експлуатації та обслуговування водно-спортивного комплексу у парку "Дружби народів" в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель, вилучених відповідно до п. 56 цього рішення, в тому числі: ділянку N 1 площею 0,47 га, в межах прибережних захисних смуг, - в довгострокову оренду на 10 років; ділянку N 2 площею 0,52 га - в довгострокову оренду на 25 років (п. 56 рішення), та земельні ділянки загальною площею 2, 14 га для будівництва, експлуатації та обслуговування водно-спортивного комплексу у парку "Дружби народів" в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу рекреаційного призначення, в тому числі: ділянку N 1 площею 1, 31 га, в межах прибережних захисних смуг, - в довгострокову оренду на 10 років; ділянку N 2 площею 0,83 га - в довгострокову оренду на 25 років.

На виконання зазначеного рішення Київської міської ради від 25.09.2003р. № 31/905 (ra0031023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" між Київською міською радою та ТОВ "Прімател" було укладено 4 (чотири) договори оренди земельної ділянки, а саме:

договір оренди земельної ділянки від 21.05.2004 року, площа земельної ділянки 0, 8344 кв.м., терміном дії - 25 років;

договір оренди земельної ділянки від 21.05.2004 року, площа земельної ділянки 1, 31 га, терміном дії - 10 років;

договір оренди земельної ділянки від 01.09.2004 року, площа земельної ділянки 5 228 кв.м., терміном дії - 25 років;

договір оренди земельної ділянки від 01.09.2004 року, площа земельної ділянки 4 626 кв.м., терміном дії - 10 років.

02.08.2010 року в.о. прокурором міста Києва старшим радником юстиції В.Молодик було внесено протест на рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 (ra0031023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками".

14 липня 2011 року рішенням Київської міської ради № 789/6176 (ra0789023-11) "Про розгляд протесту виконуючого обов'язки прокурора міста Києва від 02.08.2010 №№ 08/1-464-вих на пункти 56, 57 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками" було задоволено протест виконуючого обов'язки прокурора міста Києва від 02.08.2010 № 08/1-464-вих на пункти 56, 57 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 (ra0031023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками" та скасовано пункти 56, 57 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 №31/905 (ra0031023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками" в частині передачі товариству з обмеженою відповідальністю "ПРІМАТЕЛ" двох земельних ділянок в межах прибережних захисних смуг площею 0, 47 та 1, 31 га у парку "Дружби народів" в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва.

Позивач вважає, що рішення Київської міської ради від 14.07.2011р. № 789/6176 (ra0789023-11) "Про розгляд протесту виконуючого обв’язки прокурора міста Києва від 02.08.2010 №№ 08/1-464-вих на пункти 56, 57 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками" прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, та порушує законні права та охоронювані законом інтереси позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України (254к/96-ВР) чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до ч. ч. 1 та 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 Цивільного кодексу України).

Згідно п. "г"ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" з наступними змінами, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

У Рішенні Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) по справі № 1-9/2009 встановлено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції (254к/96-ВР) чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144 Конституції України). Цьому конституційному положенню відповідають Закон, у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, та інші закони України, зокрема "Про столицю України - місто-герой Київ" (401-14) , згідно з частиною третьою статті 8 якого рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру" (1789-12) , прийнятий до набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) , є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України (254к/96-ВР) , і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції (254к/96-ВР) чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України "Про прокуратуру").

Крім того, Конституційний Суд України у вищезазначеному рішенні зазначає, що в Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп (v001p710-97) у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Також, у зазначеному рішенні Конституційного суду України підкреслено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни у разі, якщо на їх підставі виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Київської міської ради від 25.09.2003р.№ 31/905 (ra0031023-03) позивачем розпочата діяльність з фактичного використання переданих позивачу земельних ділянок в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва, що підтверджується паспортом опорядження тимчасового влаштування огорожі водно-спортивного комплексу в парку "Дружби народів"в урочищі Чорторий, Свідоцтвом № 03/10 про реєстрацію бази для стоянки маломірних (малих) суден від 30.04.2010 року із схемами розміщення та руху суден, актами огляду бази для стоянки маломірних (малих) суден Держфлотінспекції від 28.04.2009 року, від 18.09.2009 року, від 05.05.2010 року, від 27.04.2011 року, 11.08.2009 року, а також понесені затрати, що підтверджується довідкою позивача від 23.11.2011 року.

Тобто, на підставі рішення Київської міської ради від 25.09.2003р. № 31/905 (ra0031023-03) виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача і позивач заперечує проти їх припинення, зокрема, шляхом подання даного позову.

Спірне рішення Київської міської ради прийнято з порушенням норм чинного на момент його прийняття законодавства України та порушує законні права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про визнання недійсним рішення від 14.07.2011р. № 789/6176 (ra0789023-11) "Про розгляд протесту виконуючого обв’язки прокурора міста Києва від 02.08.2010 №№ 08/1-464-вих на пункти 56, 57 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками" є обґрунтованою, отже судом першої інстанції правомірна була задоволена.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.