34/692 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 06.02.2012 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2011 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Приватного підприємства "Розмарин" про звернення стягнення на предмет іпотеки. Визнано за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" право власності на нежилий будинок (магазин), загальною площею 257,4 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, бул. Перова 52, літера "А"та нежиле приміщення (магазин), загальною площею 318 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Райдужна 6, літера "А". Стягнуто з Приватного Підприємства "Розмарин" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду від 18.10.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2011 відновлено ПП "Розмарин" строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 23.01.2012 року.

Через канцелярію суду 30.01.2012 року надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Також, через канцелярію суду 31.01.2012 року від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Довідкою від 23.01.2012 року, в зв'язку з хворобою судді - доповідача Сітайло Л.Г., господарська справа № 34/692, що призначена до розгляду 23.01.2012 року, знята зі складу розгляду та відкладена до 06.02.2012 року.

Через канцелярію суду 31.01.2012 року від відповідача надійшло клопотання про повернення помилково сплаченого державного мита.

Дане клопотання не підлягає задоволено, оскільки відповідно до вимог ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" повернення державного мита провадиться за умовами, якщо разом з заявою надано оригінал платіжного документа, проте заявником не надано суду оригіналів платіжних доручень.

Через канцелярію суду 02.02.2012 від арбітражного керуючого Захарчука В.С. надійшло клопотання про зупинення провадження по справ оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2011 року порушено провадження у справі № 50/318-б про банкрутство ПП ".Розмарин" та введено мараторій на задоволення вимог кредиторів.

Частина 1 ст. 79 ГПК України встановлює, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Колегія суддів приходить до висновку що справа № 50/318-б не пов’язана зі справою № 34/692, тому заявлене клопотання не може бути задоволено в зв’язку з його безпідставністю.

У судове засідання 06.02.2012 року з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові додаткові пояснення, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2011 року.

Також представником відповідача заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання – якою є ринкова вартість предметів іпотеки, та зупинення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та заявленого клопотання.

Згідно зі ст. 44 ГПК України, господарський суд призначає судову експертизу для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Колегією суддів відмовила в задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі в зв’язку з його безпідставністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

23 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор за договорами) та Закритим акціонерним товариством "Розмарин" (позичальник за договорами) укладено договір кредиту № 24-12/261.

Згідно з положеннями статуту Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" банк є правонаступником прав та обов’язків Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Приватне підприємство "Розмарин" є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Розмарин".

Згідно з п. 1.1. договору кредиту, кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченності, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 1 163 712,20 швейцарських франків, але сума кредиту у швейцарських франках за курсом НБУ на дату видачі кредитних коштів не повинна перевищити гривневий еквівалент 5 000 000,00 грн. позичальник зобов’язувався сплачувати: 10 % річних та комісії, в розмірі та порядку, визначені тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до даного договору; повертати кредит рівними частинами, в сумі 10 208,20 швейцарських франків не пізніше 22 числа, кожного місяця, починаючи з сьомого місяця, наступного за місяцем, в якому було надано кредит, а саме не пізніше 22.05.2008 року; кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом в сумі 10 208,20 швейцарських франків не пізніше 22.10.2017 року, на умовах, визначених даним договором.

26.10.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель за договорами) та Закритим акціонерним товариством "Розмарин" (іпотекодавець за договорами), в забезпечення виконання зобов’язання, укладено договір іпотеки № 02-10/3624 (далі - договір іпотеки-1).

Відповідно до умов п. 1.1. договору іпотеки-1, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту № 24-12/261 від 23.10.2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, нежиле приміщення - магазин, загальною площею 318 кв.м., який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Райдужна, будинок № 6, літера А.

Згідно з п. 1.2. договору іпотеки-1, загальна заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 3 737 000,00 грн., що за офіційним курсом гривні по відношенню до швейцарського франку встановленим Національним банком України на день укладення цього договору (100 швейцарських франків = 432, 6714 грн.), становить 863 703,96 швейцарських франків.

Вартість предмету іпотеки, відповідно до довідки характеристики № 1286290, виданої 24.10.2007 року Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"становить 38 415,20 грн. (п. 1.3. договору іпотеки-1).

Відповідно до звіту про оцінку вартості майна № 03-7-11-02 від 12.07.2011 року, виконаного суб’єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю "Українська оціночна компанія", ринкова вартість об’єкту оцінки, а саме нежилого будинку –магазин літ. "А", загальною площею 316,60 кв.м., розташованого за адресою: вул. Райдужна, 6, м. Київ, що знаходиться у власності ЗАТ "Розмарин", складає 2 788 000,00 грн.

26.10.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"року (іпотекодержатель за договорами) та закритим акціонерним товариством "Розмарин" (іпотекодавець за договорами) укладено договір іпотеки № 02-10/3608 (далі договір іпотеки-2).

Відповідно до умов п. 1.1. договору іпотеки-2, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту № 24-12/261 від 23.10.2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, нежиле приміщення - магазин, загальною площею 257,4 кв.м., який розташований за адресою: місто Київ, бульвар Перова, будинок № 52, літера А.

Згідно з п. 1.2. договору іпотеки-2, загальна заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 4 120 800,00 грн., що за офіційним курсом гривні по відношенню до швейцарського франку встановленим Національним банком України на день укладення цього договору (100 швейцарських франків = 432, 6714 грн.) становить 952 408,67 швейцарських франків.

Вартість предмету іпотеки, відповідно до довідки характеристики № 1286305, виданої 24.10.2007 року Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"становить 130 061,70 грн. (п. 1.3. договору іпотеки-2).

Відповідно до звіту про оцінку вартості майна № 03-7-11-01 від 12.07.2011 року, виконаного суб’єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю "Українська оціночна компанія", ринкова вартість об’єкту оцінки, а саме нежилого будинку –магазин літ. "А"(1-й поверх та підвал), загальною площею 257,50 кв.м., розташованого за адресою: бул. Перова, 52, м. Київ, що знаходиться у власності ЗАТ "Розмарин", складає 2 175 000,00 грн.

В порушення умов кредитних договорів та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами, в зв’язку з чим станом на 26.10.2009 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 979 968,20 швейцарських франків за простроченим кредитом, 65 784,29 швейцарських франків за простроченими відсотками та 5 533,12 швейцарських франків комісій, передбачених договором кредиту.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається такий вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (898-15) .

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

В апеляційній скарзі ПП "Розмарин" посилається на порушення ПАТ "Укрсоцбанк" вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

В той же час, матеріали справи свідчать проте що, позивач звертався до відповідача з вимогами щодо виконання зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами із застереженням про звернення стягнення на майно та задоволення кредиторських вимог за рахунок заставленого майна, але відповідач залишив вказані вимоги без розгляду, а зобов'язання –без виконання (листи-вимоги № 2396/1 від 02.03.2009 р., № 5452/1 від 27.07.2009 р., № 1725 від 27.01.2010 р.).

Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Виходячи з вищенаведених норм законодавства, насамперед ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає положенням ст.ст. 55, 124 Конституції України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно ст. 44 ГПК України господарський суд призначає експертизу для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Так п. 4. 5. 3 іпотечного договору передбачає, що шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Доводи апелянта, що судом першої інстанції порушено норми процесуального законодавства, в зв’язку з залишенням без задоволення клопотання про призначення судової експертизи щодо визначення вартості іпотечного майна, колегією суддів вважаються необґрунтованими, оскільки останній не надав суду доказів, обгрунтовуючих неможливість прийняття до уваги звітів про оцінку вартості майна ТОВ "Українська оціночна компанія" від 12.07.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду щодо правомірності звернення стягнення на майно іпотеки шляхом визнання права власності.