18/2925/11 Про стягнення дизельного пального підвищеної якості - 06.02.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 93 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.11 р. у справі № 18/2925/11

за позовом ПАТ "Укрнафта", м. Київ

до ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук

т реті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору:

1. Статутне територіально-галузеве о'єднання " Південна залізниця", м. Харків

2. ТОВ " Торговий дім" Укрнафта", м. Кременчук

про стягнення дизельного пального в кількості 3446,00 кг

У жовтні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення дизельного пального підвищеної якості ( Евро) марки " В" виду 11 ДСТУ 4840 :2007 в кількості 3442,00 кг.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.12.2011р. по справі № 18/2925/11 (суддя Білоусов С.М.) у позові відмовлено, з посиланням на відсутність у відповідача обов’язку здійснювати перевезення, несвоєчасне прийняття нафтопродуктів, тому нестача вантажу могла виникнути як при перевезенні так і до прийняття вантажу комісією.

Позивач з рішенням господарського суду Полтавської області не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач вважає, що відповідач за договором зобов’язаний організувати навантаження залізничного рухомого складу, оформлення перевізних залізничних документів та передачу вантажів підприємствам залізничного транспорту - "Укрзалізниці", для подальшого перевезення на станції призначення, що вказані у письмових розпорядженнях ПАТ "Укрнафта"(замовник), а також здійснити відвантаження (відправку) вантажів замовника трубопровідним транспортом згідно наданого ПАТ "Укрнафта"письмового розпорядження.

Позивач зазначає, що відповідач, залучивши третіх осіб: ТОВ "ТД "Укртатнафта"та СТГО "Південна залізниця"до виконання договору транспортного обслуговування, вчинив порушення його умов, оскільки вказані треті особи неналежно виконали свої обов'язки перед відповідачем, що призвело до поставки дизельного пального підвищеної якості (Євро) марки В виду II ДСТУ 4840:2007 в кількості меншій ніж ним було отримано для транспортного експедирування та повинен нести відповідальність за дії третіх осіб.

Позивач вважає, що порушення кримінальної справи по факту викрадення дизельного палива свідчить про прямий зв'язок злочину та дій залучених відповідачем до виконання договору транспортного обслуговування третіх осіб, пов’язаних з неналежною схоронністю дизельного пального під час організації відправлення /перевезення/ та здійснення доставки товару до станції призначення, його передачі вантажоодержувачу.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що за договором організує завантаження залізничного рухомого складу, оформлення перевізних залізничних документів та передачі вантажів залізниці, яка несе відповідальність за збереження вантажу під час перевезення.

Відповідач вважає, що розкрадання сталося в процесі перевезення, коли за охорону вантажу ніс відповідальність перевізник.

Третя особа 1 –Статутне територіально-галузеве об’єднання "Південна залізниця" вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа 2 - ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта" у призначене судове засідання не з’явилася, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про причини не прибуття суд не повідомила, не з’явлення представника третьої особи у призначене судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 16 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" (перейменованим у Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" згідно рішення Загальних зборів акціонерів від 22.03.11р.) укладений договір поставки нафтопродуктів № 2051/2/2118, за умовами якого (п.п. 1.1., З.1., 3.3.) з урахуванням умов Додаткової угоди № 1 від 01.06.2011 року, постачальник зобов'язується поставити покупцю з поміж іншого, нафтопродукти, - дизельне пальне підвищеної якості (Євро) марки В виду II ДСТУ 4840:2007 в загальній кількості 550,750 тонн; строк передачі товару - період з липня 2010 року по червень 2011 року (п. 3.3. Договору поставки); базис поставки: EXW (франко-резервуар ПАТ "Укртатнафта" м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3) згідно з інкотермс-2000. (п. 3.1 Договору поставки).

Пунктом 4.3. договору поставки передбачено, що розрахунки проводяться в розмірі 100 % від загальної вартості кожної партії поставленого товару протягом 60-ти календарних днів від дати пред'явлення постачальником рахунку. Підставою для перерахування коштів за товар є рахунок-фактура постачальника, який ним надається після поставки відповідної партії товару. Факт повної оплати позивачем товару, що підлягав поставці підтверджується копією банківської виписки від 20.07.2011 року на суму 5740755.84 грн.

Пунктом 3.7. договору поставки встановлений обов'язок покупця самостійно та за свій рахунок організувати відвантаження та транспортування товару.

17.05.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено договір транспортного обслуговування № 3594/10/2119, а 01.10.2010 року сторонами підписано Додаткову угоду №1 до цього договору № 3594/10/2119 від 17.05.2010 р. з урахуванням змін внесених за угодою №1 ( іменується договір ТО).

У п. 1.1.1. договору ТО зазначено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати транспортне обслуговування замовника, яке полягає у наданні послуг по відвантаженню, організації оформлення і відправлення вантажів замовника з промислового майданчика виконавця, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3 та оплаті перевезення вантажів замовника залізничним транспортом до вказаних позивачем залізничних станцій призначення.

Пунктом 1.2. договору ТО встановлено, що перевезення вантажів до вказаних у письмових розпорядженнях замовника залізничних станцій здійснюється відповідно до чиного законодавства України, нормативно-правових документів, Правил перевезення вантажів, що регламентують залізничні перевезення територією України.

Пунктом 1.3. договору ТО передбачено, що при відвантаженні, оформленні, відправленні та прийомі вантажів сторони керуються положеннями даного договору, "Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року за N 281/171/578/155 (z0805-08) (надалі - Інструкція), а також діючим законодавством України, що регламентує дані відносини.

Пунктом 1.4 договору ТО передбачено, що відповідач при виконанні своїх зобов'язань за договором транспортного обслуговування, залучає треті особи для організації перевезень вантажів позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з п. 2.1. договору ТО відповідач взяв на себе обов'язки з організації завантаження залізничного рухомого складу, оформлення перевізних залізничних документів та передачі вантажів підприємствам залізничного транспорту "Укрзалізниці" для подальшого перевезення на станції призначення, що вказані у письмових розпорядженнях замовника.

Отже, сторони домовились про те, що з моменту передачі товару перевізнику, з урахуванням забезпечення навантаження рухомого складу та оформлення необхідних документів, обов'язки виконавця за договором ТО вважаються виконаними.

Пунктом З.1. договору ТО передбачено, що замовник повинен своєчасно, у відповідності з Правилами перевезення вантажів не менше ніж за 3 (три) доби до дати відвантаження, надавати виконавцю письмові розпорядження, що стосуються відвантаження, оформлення і перевезення вантажів до станції призначення.

Як свідчать матеріали справи на виконання умов Договору ТО та письмового розпорядження позивача щодо відвантаження нафтопродуктів від 31.05.2011 року, відповідачем залучено до відправлення вантажу третю особу - ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта", яка 02.06.2011 року зі станції Кагамлицька Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" за залізничною накладною № 44104198 від 02.06.2011 року відправила на залізничну станцію Прилуки одержувачу - відокремленому структурному підрозділу ПАТ "Укрнафта" - Нафтогазовидобувному управлінню "Чернігівнафтогаз" (далі - НГВУ "Чернігівнафтогаз"), опломбовану запірно-пломбувальним пристроєм (ЗПП) "Варта-Універсал-М № 431571, цистерну № 74746223 з дизельним пальним підвищеної якості (Євро) марки В виду II ДСТУ 4840:2007 в кількості 53650,00 кг (вага нетто). Маса вантажу визначалась на вагонних електричних вагах вантажовідправника ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта", які знаходяться на його під'їзній колії.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що вагон № 74746223 (вантаж-паливо дизельне) прибув на станцію Прилуки по залізничній накладній № 44104198 на адресу НГДУ "Чернігівнафтогаз" зі станції Кагамлицька Південної залізниці від ТОВ Торговий дім "Укртатнафта" зі справним ЗПП без слідів доступу до вантажу, що підтверджується також відомостями викладеними позивачем в позовній заяві.

Згідно Правил видачі вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (z0861-00) ) залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу лише у випадках передбачених статтею 52 Статуту залізниць України (457-98-п) , а саме: прибуття вантажу в пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами (ЗПП) відправника або пломбами (ЗПП) попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачено Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму транспортування в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею.

У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули в справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами (z0861-00) , видаються без перевірки їх кількості й стану.

Як свідчать матеріали справи вантажоотримувачем, після прибуття на станції призначення, від залізниці вагон №74746223 прийнятий без зауважень 05.06.2011р. об 00:30, на підтвердження чого складені та підписані представниками залізниці і вантажовласника пам'ятка про подавання вагоні форми ГУ- 45 № 668 і відомість плати за користування вагонами форми ГУ 46а № 05060310 від 05.06.2011 р.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що лист Нафтогазовидобувного управління "Черніґівнафтогаз" вих. № 377 з вимогою забезпечити комісійну видачу вантажу із складанням комерційного акту, направлений начальнику станції Прилуки Південної залізниці 06.06.2011 року, тобто наступної доби після прийняття вагону від залізниці, але в складанні комерційного акту відмовлено. Відмова у складанні комерційного акту в установленому законом порядку позивачем не оскаржувалась.

Як свідчать матеріали справи за участю представників НГВУ "Чернігівнафтогаз", представника ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта" ОСОБА_1., що діяв на підставі довіреності № 23ю/446 від15.11.2010р. та представника сектора Державної служби боротьби з економічною злочинністю Прилуцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України Івахненка О.А. 07.06.2011 року складено Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю №1 від 07.06.2011р. за формою № 5-НП встановленою Інструкцією, комісія зробила висновок, що нестача товару виникла під час перевезення вантажу залізничною дорогою, шляхом доступу до дизельного пального через повітряний (дихальний) клапан цистерни та встановлений розмір нестачі дизельного пального в кількості 3442,00 кг

По факту викрадення дизельного пального з цистерни № 74746223 Прилуцьким міським відділом УМВС України порушено кримінальну справу № 16/17441 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що підтверджується листом заступника Прилуцького міжрайонного прокурора радника юстиції В. Пугачова від 29.08.2011 року .

Суд першої інстанції правомірно встановив, що приймання вантажу, під час якого виявлена недостача та складений Акт №1 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, розпочате тільки 07.06.201р. об 09:00, тобто більш ніж через 32 годин від дати приймання вантажу від залізниці, що не виключає виникнення нестачі вантажу як при перевезенні вантажу так і за період до приймання вантажу комісією за участю представників обох сторін.

Згідно із п. 31 Правил видачі вантажів (ст.35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту залізниць України (457-98-п) ) (затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року (z0861-00) ) для вантажів, які прибули в критому вагоні (контейнері) за пломбами (ЗПП) відправника (порту, експедитора), на вимогу одержувача станція зобов’язана зробити в накладній відмітку про прибуття вагона (контейнера) за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки згідно із статтею 52 Статуту (457-98-п) .

Як свідчать матеріали справи в наданій позивачем залізничній накладній № 44104198 відмітка про видачу вантажу без перевірки відсутня, тому відсутні підстави для покладання відповідальності за недостачу вантажу на відповідача (постачальника).

Посилання позивача на обов’язок відповідача за договором здійснювати перевезення та нести відповідальність за дії третих осіб залучених до виконання договору безпідставне та спростовується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 932. ст. 934 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору; порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього кодексу.

З договору ТО, укладеного між позивачем та відповідачем вбачається, що відповідач здійснює транспортно-експедиторську діяльність саме в тих обсягах, що передбачені умовами договору, а саме організація навантаження залізничного рухомого складу, оформлення перевізних документів та передача вантажів підприємствам залізничного транспорту, а також оплата провізної плати та інших платежів "Укрзалізниці". За умовами даного договору відповідач не має обов’язку із здійснення перевезення вантажу позивача, отже відповідальність за вказані нафтопродукти виконавець несе до моменту передачі їх залізниці.

Порядок перевезення вантажу та відповідальність осіб, що здійснюють перевезення вантажу, визначається чинним законодавством України, що регламентує правила перевезення вантажів та залізничні перевезення.

Згідно п. 1.11.3. Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 листопада 2008 p. N 1430, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2009 р. за 180/16196 (z0180-09) , перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний забезпечити належне зберігання вантажу під час перевезення.

Статтею 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998р. (457-98-п) , визначено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до 127 Статуту залізниць України (457-98-п) , залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за втрату вантажу після передачі його перевізнику та яка виникла при перевезенні вантажу.

Позивач не надав документів підтверджуючих виникнення нестачі вантажу з вини вантажовідправника або відповідача.

Відповідно до ст. ст. 11, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" №1955-1У від 01.07.2004 р., експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку; експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Суд першої інстанції правомірно не погодився з посиланням позивача на вказану норму закону, оскільки позивач не надав доказів порушення договору відповідачем або вантажовідправником, нестача товару виникла не до передачі вантажу перевізнику, а після передачі, що підтверджується наданими позивачем актами, листами, та не заперечується ним в позовній заяві.

Пунктом 5.4. договору ТО визначено межі відповідальності відповідача, а саме –відповідач несе відповідальність за своєчасне відвантаження, оформлення і відправлення вантажів позивача, тобто відповідач не відповідає за сохранність вантажу при перевезенні.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа несе відповідальність за порушення зобов'язань тільки за наявності вини, проте доказів наявності вини відповідача або вантажовідправника у виникненні недостачі нафтопродуктів позивачем не надано.

Посилання позивача на порушення кримінальної справи по факту викрадення дизельного палива, яка підтверджує порушення умов договору третіми особами, залученими відповідачем до виконання договору транспортного обслуговування, пов’язаних з неналежною схоронністю дизельного пального під час організації відправлення /перевезення/ та здійснення доставки товару, як доказ вини відповідача не може бути взято до уваги, так як відсутні дані про встановлення правоохоронними органами місця крадіжки вантажу та винних в крадіжці осіб.

Суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що позивач не надав належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 610, 614, 929, 932, 934 ЦК України 101-105 ГПК України (1798-12) колегія суддів