22/87-06-1979 Про визнання права власності на жилу будівлю - 23.11.2010 Прийняття

(надалі –позивач, ПП) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" про визнання за останнім права власності на жилу будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та зобов’язання відповідача передати зазначену будівлю по акту приймання-передачі необоротних активів відповідно до договору купівлі-продажу юридичної особи –Дочірнього підприємства "Будсервіс" Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" від 02.12.2004р., посилаючись на положення ст.ст. 191, 328, 329, 657 ЦК України та дійсність договору від 02.12.2004р., встановлену рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2005р. по справі №22-23/321-05-10190.

02.03.2006р. ПП "Генеральний будівельний менеджмент" подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій просило визнати право власності на житловий будинок №6 по вул. Окружній за ПП "Генеральний будівельний менеджмент".

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.03.2006 р. (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено повністю; визнано ПП "Генеральний будівельний менеджмент" власником нерухомого майна –жилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, зобов’язано Одеську обласну спілку споживчих товариств "Облспоживспілка" передати ПП "Генеральний будівельний менеджмент" за актом приймання-передачі жилу будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду вмотивовано ч.1 ст.2 ЗУ "Про власність", ч.1 ст. 181, ст. 191, ч.1 ст. 317, ст.ст. 328, 329, 392, 655 ЦК України та обґрунтовано тим, що рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2005р. по справі №22-23/321-05-10190 визнано дійсним договір купівлі-продажу юридичної особи –ДП "Будсервіс" Одеської обласної спілки споживчих товариств, укладений 02.12.2004р. між Одеською обласною спілкою споживчих товариств "Облспоживспілка" та ПП "Генеральний будівельний менеджмент", в цьому рішенні встановлені факти, що мають преюдиційне значення для даної справи; доказів скасування зазначеного рішення суду Облспоживспілка не надала, також не було надано доказів передачі ПП "Генеральний будівельний менеджмент" зазначеного нерухомого майна.

28.09.2007р. до господарського суду Одеської області ОСОБА_6 було подано заяву про перегляд судового рішення від 10.03.2006р. за нововиявленими обставинами, заяву про допущення до участі у справі в якості третьої особи та поновлення строку на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2007р. по справі №22/87-06-1979 заяву ОСОБА_6 задоволено; скасовано рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2006р.; відмовлено ПП "Генеральний будівельний менеджмент" у задоволенні позову. Рішення обґрунтовано тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 ніколи не належав жодній юридичній особі.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2008р. по справі №22/87-06-1979 касаційну скаргу ПП "Генеральний будівельний менеджмент" задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2007р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду зі стадії отримання заяви ОСОБА_6 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.11.2008р. (суддя Д’яченко Т.Г.) відмовлено у прийнятті заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, на підставі ст.ст. 112, 113 ГПК України, у зв’язку з тим, що заяву про перегляд за нововиявленими обставинами подано особою, яка не є стороною у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2010р. відмовлено ОСОБА_6 у відновленні строку подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2006 р. у справі №22/87-06-1979; апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишено без розгляду.

28.10.2010р. з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_4, в якій просить залучити її та ОСОБА_6 до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача; скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2006р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПП "Генеральний будівельний менеджмент" відмовити. Одночасно скаржниця заявила клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга вмотивована наступним: позивач не мав жодних правових підстав пред’являти позов, так як він не набув і не міг набути право власності на житлову будівлю, суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позову; майно, яке було придбано ОСОБА_6 17.06.2006р., є спільною сумісною власністю скаржниці та її колишнього чоловіка ОСОБА_6; суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визнавши позивача власником жилого будинку по АДРЕСА_1, та зобов’язавши Облспоживспілку передати нерухоме майно за актом приймання-передачі; ПП "Генеральний будівельний менеджмент" вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ОСОБА_6 права власності, заявляючи вимоги в судах про усунення перешкод в користуванні майном; ОСОБА_4 позбавлена можливості здійснити розподіл спірної будівлі між нею та ОСОБА_6 у зв’язку з тим, що існує оскаржуване рішення господарського суду і воно впливає на її права та обов’язки.

Ухвалою від 04.11.2010р. відновлено ОСОБА_4 пропущений строк подання апеляційної скарги, прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 та призначено до розгляду. Також ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залучено до участі у справі № 22/87-06-1979 в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р.

03.11.2010р. від ПП "Генеральний будівельний менеджмент" надійшли заперечення на клопотання ОСОБА_4 про відновлення пропущеного процесуального строку, мотиви відхилення доводів якого висвітлені в ухвалі апеляційного суду від 04.11.2010р.

19.11.2010р. ПП "Генеральний будівельний менеджмент" (надалі – ПП, позивач) подав письмове клопотання про встановлення обставин справи, які мають принципове значення для вирішення апеляційної скарги, вимагаючи встановити певні факти та надати правову оцінку обставинам справи, які, на його думку, свідчать про відсутність будь-яких речових прав у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на спірне майно у зв’язку з його відчуженням ОСОБА_6 особою, яка на це не мала права (ОСОБА_11), за договором від 17.06.2006р., врахувати право позивача на створений відповідно до закону суд, не порушення принципу правової визначеності, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого оскаржуване рішення не може бути переглянуто судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_4

У запереченнях на апеляційну скаргу ПП зазначає, що оскаржене рішення не порушує прав та інтересів ОСОБА_4, яка на час його постановлення разом з ОСОБА_6 не мала будь-яких прав стосовно спірного майна, тому суд апеляційної інстанції не вправі задовольнити апеляційну скаргу незалежно від існування будь-яких інших обставин; інші обставини свідчать, що ОСОБА_6 не є законним власником спірного жилого будинку, отже вимоги ОСОБА_4 як похідні від прав ОСОБА_6 є безпідставними.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник ПП "Генеральний будівельний менеджмент" заперечував проти її задоволення з мотивів, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, зазначивши також, що обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, правильності його висновків та встановлення фактичних обставин справи не можуть бути предметом дослідження суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_4

Представник третьої особи ОСОБА_6 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" певної позиції по суті вимог апеляційної скарги не висловив.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування норм процесуального та матеріального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Насамперед, колегія суддів констатує, що питання наявності чи відсутності у ОСОБА_4 права на апеляційне оскарження судового рішення від 10.03.2006р. вирішене судом апеляційної інстанції на стадії прийняття апеляційної скарги до провадження ухвалою від 04.11.2010р. з наведенням в останній як передбачених ч.1 ст. 91 ГПК України підстав для прийняття скарги, так і мотивів відхилення судом апеляційної інстанції доводів ПП "Генеральний будівельний менеджмент" проти наявності у ОСОБА_4 процесуального права на апеляційне оскарження.

Відтак подальший правовий аналіз наголошених ПП "Генеральний будівельний менеджмент" мотивів відхилення апеляційної скарги ОСОБА_4 в відповідній частині за наявності оформленої згідно з вимогами ст. 86, 98 ГПК України правової позиції стосовно цього питання є безпредметним, судом апеляційної інстанції не здійснюється і оскаржене судове рішення перевіряється у повному обсязі з дотриманням вимог ст. 101 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.12.2004р. Одеська обласна спілка споживчих товариств "Облспоживспілка" як Продавець та ПП "ГБМ" (Покупець) уклали договір купівлі-продажу юридичної особи —Дочірнього підприємства "Будсервіс" Одеської Облспоживспілки, згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власність покупця юридичну особу —ДП "Будсервіс" Одеської облспоживспілки у розмірі 100% Статутного капіталу та відомчий житловий фонд облспоживспілки, відповідно до свідоцтв про право власності, реєстраційних посвідчень і акту приймання-передачі, а Покупець —сплатити вартість юридичної особи відповідно до умов, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п.2 договору купівлі-продажу Покупець набуває право власності на ДП "Будсервіс" з моменту повного виконання зобов'язань за цим договором по оплаті вартості підприємства та підписання акта приймання передачі; договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню протягом року з моменту підписання його сторонами. Договірна вартість юридичної особи за п.3 договору склала 1500грн. з ПДВ, яку Покупець зобов'язався сплатити Продавцю до 10.11.2004р. безготівковим перерахуванням коштів зі свого рахунку на рахунок Продавця.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 02.12.2004р. відповідач 09.12.2004р. за актом приймання-передачі юридичної особи передав ДП "Будсервіс" в розмірі 100% статутного капіталу, а Покупець прийняв придбану юридичну особу.

Актом приймання-передачі необоротних активів ДП "Будсервіс" від 09.12.2004р. Продавець передав, а Покупець прийняв основні засоби згідно з умовами договору купівлі-продажу ДП "Будсервіс" від 02.12.2004р., у тому числі відомчий житловий фонд Облспоживспілки з 11 житлових будинків з дворовими спорудами згідно переліку в акті приймання-передачі, у тому числі, житлову будівлю по АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.06.2007р. по справі №9/69-07-1394 за позовом ОСББ "Високий" до Облспоживспілки, ПП "ГБМ", КП "ОМБТІ та РОН" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП "Фортуна-АС" про визнання недійсним договору купівлі-продажу та за позовом третьої особи з самостійними вимогами —ПП "Фортуна-АС" до Облспоживспілки, ПП "ГБМ", КП "ОМБТІ та РОН" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії, визнано недійсним п.1.1. договору купівлі-продажу від 02.12.2004р. в частині включення обов'язку продавця передати у власність покупцю відомчий житловий фонд Облспоживспілки, відповідно до свідоцтв про право власності та реєстраційних посвідчень. Рішення набрало законної сили 04.06.2008р. (постановою Вищого господарського суду України по справі №9/69-07-1394 залишено без змін).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що в акт приймання-передачі необоротних активів ДП "Будсервіс" від 09.12.2004р. включений спірний об’єкт нерухомості по вул. Окружній, 6, у м. Одесі, (житловий будинок), власником якої за оскарженим судовим рішенням визнаний позивач. При цьому названий житловий будинок станом на час прийняття оскарженого рішення від 10.03.2006р. був зареєстрований за гр. ОСОБА_12 на праві власності, в подальшому –з 22.05.2006р. за ОСОБА_11 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2006р. ( в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12).

Станом на 16.11.2010р. домоволодіння по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2006р. №5778, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією листа КП "ОМБТІ та РОН" від 16.11.2010р., та не заперечується учасниками судового процесу.

У листопаді 2005р. Приватне підприємство "Генеральний будівельний менеджмент" (надалі —позивач, ПП "ГБМ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" (надалі —відповідач, Облспоживспілка) про визнання договору купівлі-продажу Дочірнього підприємства "Будсервіс" як цілісного майнового комплексу, укладеного 02.12.2004р. між Облспоживспілкою та ПП "ГБМ", дійсним (з урахуванням уточненої позовної заяви), посилаючись на необхідність нотаріального посвідчення вказаного договору згідно його умов та приписів ст.ст. 191, 657 ЦК України; виконання позивачем своїх зобов'язань за договором; вчинення перешкод ОМБТІ та РОН у наданні Облспоживспілці витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що передбачено п.5.8. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (z0157-02) ; невиконання відповідачем умов договору щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу через вказані дії реєстратора; наявність підстав для визнання судом дійсним договору за ч.2 ст. 220 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2005р. позов задоволено; визнано договір купівлі-продажу юридичної особи ДП "Будсервіс" Одеської обласної спілки споживчих товариств, укладений 02.12.2004р. між позивачем та відповідачем, дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.

У лютому 2006р. ПП звернулось з позовом до господарського суду Одеської області, вимагаючи (з врахуванням уточнень до позовних вимог) визнати його власником житлового будинку №6 по вул. Окружній та зобов’язати Одеську обласну спілку споживчих товариств "Облспоживспілка" передати зазначену будівлю по акту приймання-передачі необоротних активів відповідно до договору купівлі-продажу юридичної особи –Дочірнього підприємств "Будсервіс" Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" від 02.12.2004р.

Оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду позовні вимоги ПП "Генеральний будівельний менеджмент" задоволені у повному обсязі з підстав, викладених вище по тексту постанови суду апеляційної інстанції.

При цьому господарський суд виходив з правомірності набуття позивачем права власності на житловий будинок по вул. Окружній,6 у м. Одеса (ст. 328 ЦК України), ненадання Облспоживспілкою доказів скасування рішення від 20.12.2005р. про визнання договору купівлі-продажу юридичної особи Дочірнього підприємств "Будсервіс" Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" від 02.12.2004р. дійсним та доказів передачі позивачу спірної будівлі, що стало підставою для задоволення позову ПП "Генеральний будівельний менеджмент" відповідно до ст. 392 ЦК України.

Проте, колегія суддів не погоджується з такою правовою позицією суду першої інстанції, вважаючи, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права –ст. 392, ст. 328 ЦК України та безпідставно визнав ПП "Генеральний будівельний менеджмент" власником нерухомого майна, при цьому виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже умовою визнання права власності за ст. 392 ЦК України, є по-перше, пред’явлення відповідного позову власником майна, по-друге, встановлення обставин невизнання або оспорювання права власності позивача іншою особою, яка і є відповідачем у відповідному спорі.

Виключно за наявності таких умов суд може прийняти рішення про визнання права власності за позивачем, констатуючи цим рішення правомочність позивача як власника перед третіми особами, які мають сумніви щодо цього права або претендують на спірний об’єкт права власності.

При цьому застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що відповідач не перебуває із власником в зобов’язальних відносинах стосовно спірного об’єкту права власності, в протилежному випадку права власника захищаються з застосуванням відповідних норм інституту зобов’язального права.

В порушення вимог ч.1 ст. 4- 7, ст. 43 ГПК України, ст.ст. 210, 640 ЦК України місцевий господарський суд, зазначивши підставою набуття ПП "Генеральний будівельний менеджмент" права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 договір купівлі-продажу від 02.12.2004р. юридичної особи –Дочірнього підприємств "Будсервіс" Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" за актом приймання-передачі від 09.12.2004р. як невід’ємною частиною договору купівлі-продажу, не встановив, чи набуло ПП права власності на цей об’єкт відповідно до положень ст.ст. 328, 334 ЦК України

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як вбачається з умов договору від 02.04.2010р. його предметом згідно п.1.1. виступало одночасно передача Облспоживспілкою у власність ПП "ГБМ" юридичної особи ДП "Будсервіс" у розмірі 100% Статутного капіталу та відомчого житлового фонду Облспоживспілки, в той час як правління Укоопспілки надало згоду на продаж тільки юридичної особи ДП "Будсервіс", оскільки відомчі житлові будинки Одеської облспоживспілки не перебували у власності ДП "Будсервіс", це майно було передане в оперативне управління ДП "Будсервіс" виключно для здійснення останнім своєї господарської діяльності.

У зв’язку з цим чинним наразі рішенням господарського суду Одеської області від 15.06.2007р. по справі №9/69-07-1394 встановлена недійсність відповідної частини п.1.1. договору від 02.12.2004р. у зв'язку з незаконністю включення до його положень умови передачі у власність ПП "ГБМ" відомчого житлового фонду Облспоживспілки. Зазначене судове рішення містить встановлення преюдиційних фактів, які мають значення для вирішення даного спору, зокрема, стосовно незаконності фактичного продажу спірного житлового будинку по вул. Окружній, 6 ПП "Генеральний будівельний менеджмент" у складі відомчого житлового фонду Облспоживспілки, оформленого шляхом складання і підписання його сторонами акту приймання-передачі необоротних активів ДП "Будсервіс" від 09.12.2004р. як додатку до договору купівлі-продажу юридичної особи від 02.12.2004р.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Стаття 640 ЦК України у частині 3 встановлює, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Таким чином, договір купівлі-продажу від 02.12.2004р. в частині передачі нерухомого майна покупцю ПП "Генеральний будівельний менеджмент", зокрема й житлової будівлі по АДРЕСА_1 крім нотаріального посвідчення вимагав державної реєстрації, а у випадку недотримання цих вимог такий договір вважається неукладеним, тобто таким, що не породжує для сторін прав і обов’язків, оскільки момент укладення такого правочину пов’язується з його державною реєстрацією.

Таким чином, станом на дату прийняття оскарженого рішення від 10.03.2006р. договір купівлі-продажу від 02.12.2004р. був неукладеним, відтак вважатись правочином, на підставі якого ПП "Генеральний будівельний менеджмент" набуло право власності на житлову будівлю за ст. 328 ЦК України, не спроможний, оскільки договір від 02.12.2004р. не пройшов державну реєстрацію, не був включений до державного реєстру правочинів і є таким, що не був вчинений сторонами.

Колегія суддів констатує, що на час перегляду рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2006р. в апеляційному порядку рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2005р. по справі №22-23/3231-05-10190 про визнання дійсним договору від 02.12.2004р. купівлі-продажу юридичної особи ДП "Будсервіс" скасовано в установленому процесуальним законом порядку рішенням господарського суду Одеської області від 15.06.2009р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського від 25.08.2009р., що набрали законної сили (постанова Вищого господарського суду України від 17.12.2009р. по справі №33-22-23/3231-05-10190).

Залишаючи без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2009р., суд касаційної інстанції навів аналогічну правову оцінку договору купівлі-продажу ДП "Будсервіс" від 02.12.2004р. як такому, що вважається неукладеним.

Повертаючись до підставності застосування судом першої інстанції норм ст. 392 ЦК України, колегія суддів виходячи з вищевикладеного правового аналізу приходить до висновку, що встановлених законом підстав для визнання за ПП "Генеральний будівельний менеджмент" права власності на житлову будівлю не існувало та не існує, позаяк позивач ніколи не набував та не міг набути права власності на спірний житловий будинок, а Облспоживспілка його право щодо цього об’єкту не оспорювала, більш того, за змістом описової частини оскарженого рішення позовні вимоги ПП "Генеральний будівельний менеджмент" визнало у повному обсязі.

Виходячи з викладеного, висновок оскарженого рішення від 10.03.2006р. про задоволення позову та визнання ПП "Генеральний будівельний менеджмент" власником жилої будівлі по АДРЕСА_1 не відповідає обставинам справи, спирається на неправильне застосування та порушення норм матеріального права і є хибним. Поряд з цим, застосований судом спосіб судового захисту не узгоджується з положеннями ч.2 ст. 16 ЦК України, оскільки за заявленими ПП "Генеральний будівельний менеджмент" вимогами кореспондується такий спосіб захисту як визнання права, в даному випадку –права власності.

Відповідно, необґрунтованим також є судове рішення в частині зобов’язання відповідача передати ПП "Генеральний будівельний менеджмент" спірний об’єкт нерухомості за актом приймання-передачі, оскільки така вимога випливає з невчиненого правочину.

Аналізуючи доводи ПП "Генеральний будівельний менеджмент" в запереченнях на апеляційну скаргу, колегія суддів констатує, що принцип правової визначеності, гарантований Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) , дозволяє переглядати остаточні судові рішення з метою виправлення суттєвих судових помилок та на законних підставах, а заборона на такий перегляд розповсюджується на ініціативу сторін спору, стосовно позицій яких при вирішенні спору висловився суд в такому рішенні. Саме наявність виключного і поодинокого випадку, яким є дана справа, вбачав суд апеляційної інстанції, прийнявши апеляційну скаргу ОСОБА_4 до провадження та допустивши цим апеляційний перегляд ухваленого судового рішення господарського суду від 10.03.2006р. по суті, встановивши в результаті цього його незаконність.

Відповідно до статті 2 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. ч. 1, 3 статті 7 цього Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Статтею 14 цього Закону встановлено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

За переконанням суду апеляційної інстанції перегляд оскарженого рішення в апеляційному порядку (якщо взяти до уваги те, що такий перегляд вчасно не відбувся та не міг відбутися з огляду узгодженої позиції сторін по суті спору) саме й забезпечує введення зацікавлених осіб у стан правової певності та правової визначеності, оскільки усуває з правовідносин навколо спірного об’єкту нерухомості таку правову підставу, як неправомірний судовий акт, на існування якого спираються претензії ПП "Генеральний будівельний менеджмент" на це майно.

Інша частина доводів ПП "Генеральний будівельний менеджмент" залишається поза межами аналізу та надання правової оцінки, оскільки базується на доведенні відсутності прав на спірне майно третіх осіб –ОСОБА_4 та ОСОБА_6, незаконності договору купівлі-продажу від 17.06.2006р., укладеного ОСОБА_11 з ОСОБА_6, тощо, що тягне необхідність вирішення питань, які не стосуються предмету спору та виходять за його межі.

Судова колегія в цьому аспекті має зазначити, що заперечення ПП "Генеральний будівельний менеджмент" на апеляційну скаргу ОСОБА_4 мають спростовувати твердження останньої стосовно незаконності визнання за позивачем права власності на спірне майно, а не доводити незаконність претензій ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на це майно, оскільки даний спір є господарським та його сторонами у розумінні ст.ст. 1, 21 ГПК України треті особи не є.

Усі інші обставини, що викладені ПП "Генеральний будівельний менеджмент" стосовно прав третіх осіб на предмет спору та історії правовідносин навколо спірного об’єкту, можуть бути предметом розгляду виключно в межах інших судових проваджень, порушених за позовами зацікавлених осіб.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів скасовує оскаржене рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2006р. у зв’язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП "Генеральний будівельний менеджмент" у повному обсязі.