Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.11.2011 року у справі №30/123 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 смт. Мангуш Донецької області (далі ФОП ОСОБА_7) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 смт. Мангуш Донецької області (далі –ФОП ОСОБА_6) про стягнення заборгованості у сумі 49 800,00 грн. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 25.10.2011р.: т.1, а.с.94) –задоволено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалене рішення від 07.11.2011 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.10р., який підписаний представником орендодавця та орендарем, заборгованість з орендних платежів перед орендодавцем відсутня (зокрема зафіксовано факт виплати орендарем орендодавцю орендну плату в сумі 6000,00 грн. за період з вересня по грудень 2009 року).

Посилання позивача на додаткову угоду до договору оренди №13 від 01.09.09р., якою збільшено орендовану площу до 50 кв.м, на думку апелянта, є безпідставними, оскільки дана угода не набрала чинності з тих підстав, що вона не підписана з боку орендодавця та додаткові 20 кв.м не передано відповідачу за відповідним актом.

Також скаржник вказує на той факт, що ним орендоване приміщення звільнено з 16.02.2011 року, тому є неправомірними позовні вимоги про стягнення орендної плати за період невикористання об’єкту оренди.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вищевказані апеляційні вимоги, а також заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які були надані ним в якості додатку до апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів з підстав, що вказані документи не відповідають вимогам ст. 36 ГПК України, а наданий в судовому засіданні оригінал акту звірки станом на 01.01.2010 року не спростовує позовних вимог, оскільки такий акт не містить інформації щодо якого періоду була сплачена орендна плати та не вказано щомісячного розміру останньої. Крім того, акт звірки не є первинним бухгалтерським документом. Відповідно до приписів чинного законодавства акт звірки - є документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками, тощо). Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов’язків.

Представник позивача як у відзиві на апеляційну скаргу, так і під час судового засідання просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представником позивача заявлено:

ѕ клопотання №1 від 29.12.11р., яким просить не приймати в якості додаткових доказів надані відповідачем акт звірки взаємних розрахунків, договір оренди від 20.02.11р. та довідку по ньому, трудовий договір між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_9, витяг з трудової книжки ОСОБА_9, свідоцтво про шлюб, оскільки вони не мають значення для справи.

ѕ клопотання №2 від 29.12.11р. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів: додаткової угоди від 01.08.11р. до договору оренди №12 від 10.08.09р., постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 25.07.11р., мотивуючи неможливість їх подання суду першої інстанції тим, що про доводи відповідача йому стало відомо тільки після отримання апеляційної скарги.

Розглянувши вищевказані клопотання позивача, судова колегія апеляційної інстанції їх відхиляє з огляду на недоведеність позивачем неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

01.09.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень №13 (а.с.а.с.7-9), згідно п.п.1.1. –1.4.,2.1. якого Орендодавець зобов'язується надати орендарю майно - нежитлове приміщення в платне тимчасове користування загальною площею 30 кв.м., яке розташоване за адресою: 87400, АДРЕСА_1, 1 поверх, строком з 01.09.2009р. до 31.08.2010р., для розміщення магазину.

Майно, надане в оренду, належить орендодавцю на праві власності (а.с.80) на підставі договору міни від 03.04.2007р. (а.с.а.с.90-93).

Положеннями розділу 4 договору встановлені домовленості сторін щодо обсягу і порядку виконання грошових зобов’язань Орендаря, зокрема:

- орендна плата за користування орендованим приміщенням відбувається як готівковим так і безготівковим шляхом та складає суму, указану в Протоколі узгодження договірної ціни (а.с.10) та вноситься впродовж всього строку дії договору на підставі рахунку, наданого Орендодавцем (п.п. 4.1., 4.6.);

- орендатор зобов’язується сплатити рахунок у повному обсязі впродовж трьох робочих днів з моменту отримання рахунку (п. 4.5.);

- зобов’язання по сплаті вважається виконаним у день надходження відповідної частини грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця або у день передачі їх Орендодавцю готівковими коштами з урахуванням вимог законодавства (п. 4.3.).

Положеннями розділу 5 договору врегульовано умови передачі майна в оренду, згідно яких майно має бути передано Орендареві за актом приймання-передачі не пізніше 3 робочих днів з моменту набрання чинності договору

01.09.2009р. майно було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено і підписано відповідний акт приймання-передачі (а.с.87).

Додатковою угодою від 01.10.2009р. (а.с.26) сторони збільшили суму орендної плати, з 1500грн. до 2300 грн. на місяць, а також обсяг орендованого майна до 50 кв.м., і продовжили строк дії договору до 31.12.2010р. В подальшому, 01.01.2011р. (а.с.10) сторонами продовжено строк дії договору на тих же умовах на 6 місяців (до 30.06.2011р.)

Орендодавцем за період орендного користування з вересня 2009р. по червень 2011р. був вставлений рахунок–фактура №107 від 22.06.2011р. (а.с.11) на загальну суму 49800 грн., надісланий Відповідачу 04.07.2011р. (а.с.11 зворотна сторона) та був отриманий ним 07.07.2011р. (а.с.83).

Претензією №1 від 08.07.2011р. Позивач повідомив Відповідача про необхідність сплатити заборгованість за оренду майна в сумі 49 800 грн., однак вона була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Донецької області з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01.09.2009 року по 30.06.2011 року в розмірі 49800,00 грн. ( з урахуванням заяви від 25.10.2011р. (а.с.94).

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні орендарем (відповідач у справі) умов договору оренди нежитлових приміщень №13 від 01.09.09р. у частині обов’язку вчасно сплачувати орендну плату за користування переданим майном.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму (п. п. 1, 2 ст. 762 ЦК України).

За визначенням п. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, положення яких кореспондуються з нормами ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

В силу вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, позивач зобов'язання щодо виконання умов спірного Договору виконав у повному обсязі; відповідач, в свою чергу, не виконав зобов’язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати платежів за користування отриманим в оренду приміщенням, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 49 800,00 грн. за період з 01.09.2009 року по 30.06.2011 року.

В матеріалах справи відсутні докази оплати вищевказаної заборгованості. Не надано таких доказів як суду першої, так і апеляційної інстанції.

Враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, господарський суд першої інстанції підставно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 49800 грн. 00 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог в цій частині та вважає, що доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Твердження скаржника щодо належного виконання ним зобов’язань зі сплати орендних платежів за спірним договором оренди є безпідставним, оскільки відповідних доказів в підтвердження цього факту відповідачем не надано

Що стосується доводу відповідача про неукладеність додаткової угоди до договору оренди №13 від 01.09.09р., згідно якої "сума оплати становить з 01.10.09р. по 30.04.2010р. –2300,00 грн., орендуємо квадратура 50 кв.м., а з 01.05.2010р. сума оплати становить 2300, 00 грн.", з підстав непідписання її орендодавцем до уваги судовою колегією не приймається, оскільки спростовується матеріалами справи (а.с.26). Крім того, посилання скаржника на те, що оскільки позивачем відповідачу не було передано додаткові 20кв.м. за актом приймання-передавання, тому розмір оренди залишається незмінним (тобто 1500,00 грн. за 30 кв.м, також є безпідставними, оскільки за змістом додаткової угоди до договору оренди №13 від 01.09.09р. розмір орендної плати не прив’язаний до квадратури орендованої площі.

Також факт звільнення відповідачем орендованого приміщення 16.02.2011 року є недоведеним за відсутності відповідного акту приймання-передачі майна з оренди, а тому також залишається поза увагою апеляційного суду.

При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, тому судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2011 року у справі №30/123 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2011 року у справі №30/123 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 смт. Мангуш Донецької області - залишити без задоволення.

Надруковано: 6 прим.

1.позивачу

2,3 відповідачу

4. у справу

5. апеляційному суду.

6. ГСДО