6/140-11 Про стягнення боргу за надані послуги щодо перевезення вантажу за договором з надання транспортно –експедиційних послуг - 01.02.2012 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором з надання транспортно –експедиційних послуг № 21/4 від 04.04.2011р. щодо оплати за надані послуги пов’язані з перевезенням вантажу. В зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 54 801,21 грн. заборгованості, з яких: 54 510 грн. - основного бору та 291,21 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2011р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс" 54 510 грн. - основного боргу, 291,21 грн. - 3% річних та 1 411,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 20.12.2011р. по справі № 6/140-11 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" на рішення господарського суду Київської області від 20.12.2011р., згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 19.01.2011р. порушено апеляційне провадження.

Позивач не скористався передбаченим статтею 96 ГПК України правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

На підставі Розпорядження Секретаря палати від 01.02.2012р., розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі суддя – Корсакова Г.В., судді – Сулім В.В., Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 01.02.2012р. представник відповідача подав клопотання, в якому просить зупинити провадження у справі №6/140-11, обґрунтовуючи клопотання тим, що 27.01.2012р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі №7/1/2012/5003 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс" про визнання недійсними актів здачі-прийняття виконаних робіт №31 від 19.08.2011р., №35 від 31.08.2011р., №42 від 09.09.2011р., №47 від 19.09.2011р. та акту звірки розрахунків від 28.09.2011р., які є підставою розгляду справи №6/140-11, в зв’язку з чим, відповідач вважає, що розгляд Київським апеляційним господарським судом справи №6/140-11 є неможливим до вирішення пов’язаної з нею справи №7/1/2012/5003.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідачем в поданому ним клопотанні не обґрунтовано в чому полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №7/1/2012/5003 господарським судом Вінницької області.

Судова колегія не вбачає неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №7/1/2012/5003, а відтак вважає відсутніми підстави для задоволення заявленого клопотання.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" (далі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс" (далі – виконавець) було укладено договір з надання транспортно-експедиційних послуг № 21/4 (далі –договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) виконавець зобов’язується протягом строку дії договору за заявками замовника виконувати транспортно-експедиційні послуги довіреного йому вантажу до пунктів призначення та у строки, зазначені у маршрутному листі, а замовник - сплатити за транспортно – експедиційні послуги вантажу встановлену плату згідно додатків до цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору виконавець, який виконує перевезення за цим договором є повною матеріально відповідальною особою і зобов’язується здійснювати пов’язані з перевезенням вантажу замовника допоміжні (експедиційні) послуги.

Сторонами в п. 3.1. договору погоджено, що розмір плати за перевезення вантажів, послуги, пов’язані з перевезенням, визначаються сторонами згідно протоколу погодження цін за виконані роботи, вказаних у додатку № 1, який є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до протоколу погодження цін за виконані роботи (додаток № 1 до договору), вартість послуг за перевезення по місту з експедиційними послугами –600 грн. (вантаж до 1500 кг, пробіг до 150 км, кількість місць розвантаження –до 15, кількість районів міста –до 2-х розташованих поруч, час роботи –6 годин). В разі перевищення вимог викладених в п. 1 додатку замовник доплачує: за кожні 100 кг вантажу вище домовленого (до 2000 кг) – 40 грн., за кожне місце розвантаження 30 грн. без ПДВ, при перевищені пробігу 1 км. – 3,50 грн. (без ПДВ). Оплата послуг перевезення за містом: 1 км = 3,50 грн. (без ПДВ).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р. (п. 7.1. договір).

Як вказує позивач, відповідач не здійснив оплату виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт, в зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 54 510,00 грн. та 291,21 грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Приписами ч. 1 ст. 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування, що встановлено ст.12 Закону.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були надані автотранспортні послуги по доставці (поверненню) товару на загальну суму 54 510 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 31 від 19.08.2011р., № 35 від 31.08.2011р., № 42 від 09.09.2011р. та № 47 від 19.09.2011р.

Пунктом 3.2. договору визначено, що розрахунки між перевізником та замовником здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок перевізника за кожний відпрацьований тиждень протягом 3-х банківських днів після надання перевізником акту виконаних робіт.

Відповідач, всупереч умов договору, надані позивачем послуги пов’язані з перевезенням вантажу не оплатив.

Заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 54 510,00 грн. підтверджується також актом звірки від 28.09.2011р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 31 від 19.08.2011р., № 35 від 31.08.2011р., № 42 від 09.09.2011р. та № 47 від 19.09.2011р., на які посилається і надає позивач та акт звірки від 28.09.2011р., керівник відповідача не підписував, на актах відсутні посада та прізвище осіб, що їх підписали, а відбиток печатки неможливо ідентифікувати, як таку, що належить відповідачу. Крім того, скаржник зазначає, що відповідач не міг застосувати печатку на актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №42 від 09.09.2011р., №47 від 19.09.2011р. та акті звірки розрахунків від 28.09.2011, оскільки попереднім керівником відповідача було втрачено печатку ТОВ "Комерційна фірма "Афіна", в підтвердження чого, скаржник надав довідку Шевченківського районного управління внутрішніх справ м. Києва №59/24967 від 07.09.2011р.

Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в суді першої інстанції позовні вимоги не оспорив, відзиву на позов не надав, свого представника в засідання суду не направив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Скаржник, надаючи до суду апеляційної інстанції довідку Шевченківського районного управління внутрішніх справ м. Києва №59/24967 від 07.09.2011р., не обгрунтував неможливість її подання суду першої інстанції, а відтак остання не приймається апеляційним господарським судом.

Як встановлено колегією суддів та вбачається зі спірних актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 31 від 19.08.2011р., № 35 від 31.08.2011р., № 42 від 09.09.2011р. та № 47 від 19.09.2011р. (оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні) останні скріплені печаткою відповідача, яка співпадає з його печаткою, яка міститься на актах здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за договором № 21/4 від 04.04.2011р., а саме: №1 від 15.04.2011р., №3 від 26.04.2011р., №6 від 30.04.2011р., №7 від 03.05.2011р. (залучені до матеріалів справи), які відповідачем оплачені, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Відповідачем не надано доказів виготовлення нової печатки, а тому доводи скаржника щодо втрати печатки судова колегія до уваги не приймає.

Доказів, які б підтверджували, що спірні акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) підписані зі сторони відповідача не уповноваженою особою відповідачем не надано.

Таким чином, судова колегія вважає, що факт виконання позивачем робіт з перевезення вантажу за договором № 21/4 від 04.04.2011р. на суму 54 510,00 грн. та прийняття їх відповідачем підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та належними засобами доказування не спростовані, з огляду на що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 54 510 грн. основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 291,21 грн. 3% річних нарахованих на прострочену суму боргу по кожному акту виконаних робіт окремо.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає обставинам справи, умовам договору та вимогам закону, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги позивача про стягнення 291,21 грн. 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позивачем доведено наявність обставин, які є підставою позовних вимог, та такі обставини підтверджено належними доказами, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 20.12.2011р. відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" на рішення господарського суду Київської області від 20.12.2011р. у справі № 6/140-11 залишити без задоволення.