2/127 Про відмову в поновленні пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду - 01.02.2012 Прийняття

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 26.12.2011 р. задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Тіпіко"м. Ужгород та поновлено пропущений строк для пред’явлення наказу господарського суду від 28.10.2004 р. до виконання у справі № 2/127 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тіпіко"м. Ужгород до Державної податкової інспекції у м. Ужгород та до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області м. Ужгород про відшкодування 189 926,50 грн.

З даною ухвалою не погоджується Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути її в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в поновленні пропущеного строку для пред’явлення наказу господарського суду від 28.10.2004 р. до виконання. При цьому, апелянт покликається на те, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви, в зв’язку з чим був позбавлений можливості подати суду свої доводи стосовно поданої заяви. Крім того, судом не взято до уваги те, що заява позивача про поновлення строку для пред’явлення наказу до виконання вже була розглянута судом першої інстанції. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 19.02.2009 р. було відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення строку, а постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2009 р. дана ухвала залишена без змін.

ДПІ у м. Ужгороді доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у своїх письмових поясненнях, оскаржену ухвалу просить скасувати та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про поновлення пропущеного позивачем строку для пред’явлення наказу до виконання.

ТОВ "Тіпіко"проти доводів апеляційної скарги заперечує з підстав та мотивів викладених у відзиві, ухвалу господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 р. направленою рекомендованою кореспонденцією.

Позивач та відповідач-1 явку своїх представників в призначене судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце його проведення, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали, причини не явки суду не повідомляли.

Як вбачається із свідоцтва А00 № 784411, 26.12.2011 р. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи –Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 р. № 651 (651-2011-п) "Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби" утворено Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, як юридичну особу публічного права, відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб 02.12.2011 р., про що свідчить виписка з ЄДРПОУ ААБ № 975569.

22.12.2011 р. проведено державну реєстрацію створення юридичної особи –Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді, про що свідчить виписка з ЄДРПОУ ААБ № 975569.

В зв’язку з вищенаведеними обставинами, апеляційний господарський суд дійшов висновку відповідно до приписів ст. 25 ГПК України здійснити процесуальне правонаступництво, замінити відповідача-2 у даній справі з Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області на його правонаступника Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутнього представника апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Закарпатської області від 26.12.2011 р. –без змін . При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Так, рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.08.2004 р., яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2004р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2005 р. в даній справі позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тіпіко" задоволено частково, стягнувши з Державної податкової інспекції у м. Ужгороді 269,72 грн. судових витрат та з відділення Державного казначейства в м. Ужгород 34 838, 41 грн. шкоди заподіяної незаконними діями посадових осіб ДПІ у м. Ужгороді.

28.10.2004 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Закарпатської області видано накази № 2/127.

01.12.2011 р. позивач повторно звернувся до господарського суду Закарпатської області із заявою про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу господарського суду Закарпатської області від 28.10.2004 р. № 2/127 про примусове виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 05.08.2004 р. до виконання, яким присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 34 838, 41 грн. шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач звертав увагу суду на те, що після отримання ним наказів та з огляду на те, що на той час законодавчо не був встановлений Кабінетом Міністрів України механізм та порядок виконання судових рішень, підприємство звернулося до Державного казначейства України, яке згідно закону є розпорядником державних коштів, із заявою на виконання даного наказу про стягнення 34 838, 41 грн. шкоди та 269,72 грн. судових витрат

09.06.2005 р. Державне казначейство України листом № 13-04/1494-4914 повідомило позивача про те, що в Державному бюджеті України не передбачені видатки для відшкодування збитків, завданих юридичним особам незаконними діями органів державної влади, а відповідно і рахунків з яких списуються кошти.

З огляду на те, що заява позивача залишена без задоволення, останній 09.11.2005 р. звернувся до Секретаріату Європейського суду з прав людини із заявою про незаконні дії щодо виконання рішення господарського суду.

16.12.2005 р. Секретаріатом Європейського суду з прав людини була прийнята до розгляду заява ТОВ "Тіпіко".

Як вбачається із наявних матеріалів справи, 10.02.2010 р. Секретаріат Європейського суду з прав людини повідомив товариство про те, що провідне ("пілотне") рішення суду у справі № 40450/04 за позовом Юрія Миколайовича Іванова стало остаточним 15.01.2010 р. В тексті зазначеного рішення (§99 та п. 5, 6 резолютивної частини), зазначено що протягом року від зазначеної дати держава-відповідач Україна зобов'язана забезпечити належне та достатнє відновлення прав заявників, включно з відшкодуванням шкоди, у справах, про які Уряд було повідомлено до його винесення чи згідно з цим рішенням в порядку ст. 54 § 2 (б) Регламенту Суду та в яких скарги, що можуть бути доведені, стосуються лише тривалого невиконання рішень на національному рівні, за що несе відповідальність держава, в тому числі у справах, які також містять скарги на відсутність ефективних засобів правового захисту щодо такого невиконання.

З огляду на те, що справа позивача належить до згаданої категорії справ, Європейський суд прийняв рішення зупинити провадження до 15.01.2011 р. ( § 98 та п. 7 резолютивної частини рішення).

18.08.2010 р. Державне казначейство України у відповідь на звернення позивача листом № 5- 04/4677-15462 повідомило останнього, про неможливість виконання наказу господарського суду, в зв’язку з тим, що на законодавчому рівні видатки на виконання його не передбачено. Даним листом також поставлено позивача до відома про те, що у разі визначення на законодавчому рівні відповідних видатків для здійснення виплат, Державним казначейством України в межах компетенції будуть здійсненні відповідні заходи, спрямовані на виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 08.8.2004 р.

Як вбачається із листа від 04.02.2011 р. Секретаріату Європейського суду з прав людини, Уряд України 10.12.2010 р. звертався до Секретаріату Європейського суду з прав людини з проханням продовжити до 15.01.2012 р. термін, встановлений судом для виконання рішення у справі Юрія Миколайовича Іванова, яка стосується проблем тривалого невиконання рішень на національному рівні.

Розглянувши прохання Уряду, Палата вирішила частково його задовольнити, встановивши новий термін для виконання вищезазначеного провідного ("пілотного") рішення до 15.07.2011 р., про що товариство було повідомлено Секретаріатом Європейського суду з прав людини цим же листом від 04.02.2011 р.

Взявши до уваги вказаний лист Секретаріату Європейського суду з прав людини, ТОВ "Тіпіко" повторно 21.05.2011 р. звернулось з заявою № 03-06-2011 до Державного казначейства України з проханням повідомити, чи передбачені видатки на виконання рішення в сумі 34 838,41 грн., як шкоди заподіяної незаконними діями посадових осіб ДПІ м. Ужгород.

03.06.2011 р. у відповідь на вказаний лист Державне казначейство України листом №5-04/2020-7897 повідомило позивача про можливість виконання даного рішення від 05.08.2004 р., прийнятого господарським судом Закарпатської області, у разі надходження від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до Державного казначейства України документів згідно п.12 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. (609-2008-п)

З огляду на вказані обставини та повідомлення про можливість виконання Державним казначейство України прийнятого рішення, позивач при наявних обставинах 01.12.2011 р. звернувся до господарського суду з заявою про відновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу господарського суду Закарпатської області від 28.10.2004 р. № 2/127 про примусове виконання рішення.

В силу приписів ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.

Господарський суд в силу приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду акцентує увагу на тому, що в силу приписів ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 05.08.2004 р., яким присуджено до стягнення з відповідача-1 34 838,41 грн. шкоди заподіяної незаконними діями посадових осіб ДПІ м. Ужгород набрало законної сили, а відповідно є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як прослідковується із наявних матеріалів справи, позивач звертаючись до Державного казначейства України вчиняв дії спрямовані на реалізацію виконання прийнятого рішення, однак присуджена до стягнення сума коштів не могла бути відшкодована останньому, з огляду на те, що в той час, коли рішення набрало законної сили, законодавчо не був встановлений Кабінетом Міністрів України механізм та порядок виконання таких судових рішень.

Те, що позивач вчиняв дії спрямовані на виконання прийнятого господарським судом рішення також свідчить і те, що в провадженні Європейського суду з прав людини знаходиться справа позивача з 16.12.2005 р.

Судова колегія бере до уваги також і те, що Секретаріатом Європейського суду частково задоволено клопотання Уряду встановивши термін для виконання провідного ("пілотного") рішення у справі № 40450/04 за позовом Юрія Миколайовича Іванова, що стосуються тривалого невиконання рішень на національному рівні про відшкодуванням шкоди до 15.07.2011 р.

Виходячи із приписів ст. 43 ГПК України, з огляду на вказані обставини, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується із правовою позицією місцевого господарського суду про відновлення позивачу строку для пред'явлення наказу до виконання.

Апелянт у своїх доводах апеляційної скарги покликається на те, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви, в зв’язку з чим був позбавлений можливості подати суду свої доводи стосовно поданої заяви.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, ухвала про призначення до розгляду заяви позивача про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання на 26.12.2011 р. була надіслана сторонам 13.12.2011 р., про що свідчить штамп господарського суду, який міститься на зворотній сторінці ухвали. Крім того, апеляційний господарський суд виходячи із приписів ст. 99 ГПК України надав апелянту всі процесуальні можливості подати свої доводи та міркування стосовно заяви позивача, які не були подані до суду першої інстанції.

Апелянт також звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що заява позивача про поновлення строку для пред’явлення наказу до виконання вже була розглянута судом першої інстанції. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.02.2009 р. було відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення строку, а постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2009 р. дана ухвала залишена без змін.

Судова колегія звертає увагу апелянта на те, що ст. 119 ГПК України не обмежує заявника кількістю звернень до господарського суду із відповідною заявою. Крім того, правові підстави для поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання наведені позивачем в заяві поданій 13.03.2008 р. не є аналогічними правовим підставам викладених в розглядуваній заяві.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що оскаржувана ухвала повністю відповідає вимогам процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 25, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

1. Здійснити процесуальне правонаступництво, замінити відповідача-2 у даній справі з Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області на його правонаступника Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області м. Ужгород.