Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

за участю представників сторін:

представник позивача, Здоров Олексій Вікторович, довіреність № б/н від 16.08.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Левада";

представник відповідача, не з'явився,, Лівадійська селищна рада;

представник третьої особи, не з'явився,, Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 30.09.2010 року у справі № 5002-32/3665.1-2010

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада" (вул. Артема, 58б,Донецьк,83000) Представник: Здоров О.В. (вул. Сергєєва-Ценського, 36 кв. 8, м. Сімферополь, 95001)

до Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8,Лівадія, м. Ялта,98655)

3-тя особа Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19,Сімферополь,95015)

про стягнення 100 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 30.09.2010 року у справі №5002-32/3665.1-2010 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановленим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Левада" подало апеляційну скаргу, просило скасувати рішення суду першої інстанції, позов задовольнити, посилаючись, що йому було завдано шкоду саме внаслідок здійснення відповідачем повноважень розпорядника землями комунальної власності, які прямо передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) .

Письмових заперечень проти апеляційної скарги не надходило.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 16 листопада 2010 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Фенько Т.П.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 року розгляд апеляційної скарги був відкладений.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року суддю Заплава Л.М. було замінено на суддю Остапову К.А.

У судове засідання 23 листопада 2010 року представники відповідача та третьої особи не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У травні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Левада" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Лівадійської селищної ради, просило стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 100 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю неправомірних дій відповідача щодо ухилення від затвердження проекту землеустрою та укладання з позивачем договору оренди земельної ділянки, що згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України на думку позивача є підставою для стягнення збитків.

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 р. у справі №2-22/2594-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 р., позов задоволено: стягнуто з Лівадійської селищної ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Левада" завдані збитки в сумі 100 000,00 грн., 1 000,00 грн. державного мита, 312,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2010 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 р. у справі №2-22/2594-2009 скасовано, справу №2-22/2594-2009 передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Заявою від 30 серпня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши, зокрема, в якості нормативного обґрунтування підстави позову статтю 1191 Цивільного кодексу та, посилаючись як на підставу позову, на регресні вимоги.

Оскаржене рішення мотивоване тим, що позивач не надав належних та допустимих у господарському судочинстві доказів на підтвердження факту наявності безпосереднього причинного зв'язку між заявленою позивачем до стягнення сумою шкоди, неправомірними діями і виною відповідача.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 03.02.2005 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Промкерам" та товариством з обмеженою відповідальністю "Левада" належать об'єкти нерухомості, а саме: курзал, біокліматична станція, спортивні майданчики за адресою: місто Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, 12-а.

10.07.2007 р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" було укладено договір про дольову участь в інвестуванні будівництва (інвестиційну діяльність), згідно з умовами якого позивач здійснював свій внесок у вигляді права власності на вищезгадані об'єкти нерухомості у вигляді грошових коштів для фінансування робіт із розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під об'єктами нерухомості, а товариство з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" зобов'язувалося зробити інвестиційний вклад у вигляді будівельних матеріалів та грошових коштів для забезпечення реконструкції з розширенням (із збільшенням фізичних розмірів) існуючих об'єктів нерухомості: фінансування робіт з розроблення ескізного проекту реконструкції об'єктів інвестування; фінансування робіт з розроблення проекту реконструкції об'єктів інвестування та його погодження у встановленому законодавством порядку; фінансування підрядних робіт з реконструкції об'єкта інвестування в еколого-просвітницький центр; фінансування інших робіт, необхідних для реконструкції об'єктів нерухомості (п.п. 2.2, 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.2.3 договору вклад позивача оцінюється сторонами у розмірі 2 000 000,00 грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що позивач зобов'язується до 30.10.2007 р. оформити право користування земельною ділянкою площею 0,6485 га за адресою: смт.Лівадія, вул.Батуріна, 12-а.

Додатковою угодою від 16.07.2007р. товариством з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Левада" було внесено виправлення в пункт 9.4 Договору, та викладено його в наступній редакції : Якщо Договір припиняється з ініціативи Інвестора внаслідок невиконання Замовником обов'язків за цим Договором, Замовник зобов'язаний повернути Інвестору внесені ним на момент припинення Договору інвестиції, а також сплатити Інвестору штраф у розмірі 1 відсотка від суми інвестиції вказаної в пункті 2.3.3. договору протягом двох місяців з моменту втрати чинності даним договором". ( а.с. 25 т.2).

Пунктом 2.3.3 договору встановлено, що вклад інвестору становить 10 000 000, 00 грн. ( десять мільйонів гривень).

Позивач на виконання вимог договору розробив проект відведення в оренду земельної ділянки площею 0,6485 га за адресою: смт.Лівадія, вул.Батуріна, 12-а та подав його відповідачу для затвердження, однак, відповідач ухилився від затвердження даного проекту землеустрою та укладення з позивачем договору оренди зазначеної земельної ділянки.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач оскаржив їх у судовому порядку і рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2007 р. у справі №2-7/14903-2007, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.02.2008 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Левада" до Лівадійської селищної ради про визнання незаконною бездіяльності, скасування рішення та спонукання до виконання певних дій було визнано незаконною бездіяльність відповідача та скасовані рішення відповідача від 25.07.2007 р. №83 та від 14.10.2007 р. №21, якими порушувалися права позивача.

Як свідчать матеріали справи, листом від 31.03.2008 року інвестор –товариство з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" повідомив позивача про розірвання договору про дольову участь в інвестуванні будівництва від 10.06.2007 року та заявив вимогу про сплату штрафу за невиконання зобов’язань в сумі 100 000 грн., яка була сплачена 25.03.2009 року (а.с. 10, том 1).

Вважаючи, що збитки у вигляді сплати штрафу в сумі 100 000,00 грн. контрагенту за договором про дольову участь в інвестуванні будівництва було сплачено внаслідок неправомірних дій відповідача, який ухилився від укладення договору оренди земельної ділянки, товариство з обмеженою відповідальністю "Левада" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Лівадійської селищної ради про стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. збитків.

Відповідно до статті 56 Конституції України проголошене право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як було зазначено вище, в якості обґрунтування своєї правової позиції товариство з обмеженою відповідальністю "Левада" посилається на рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 10 грудня 2007 року у справі № 2-7/14903-2007, залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2008 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Левада" до Лівадійської селищної ради про визнання незаконною бездіяльності, скасування рішення та спонукання до виконання певних дій, яким було скасовано рішення відповідача № 83 від 25.07.2007 року та №21 від 14.10.2007 року, якими порушувалися права позивача та зобов'язано відповідача укласти договір оренди земельної ділянки в редакції позивача.

Пунктом 6 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим передбачено, що в разі неприйняття Лівадійською селищною радою на черговій сесії селищної ради рішення про затвердження проекту землеустрою з відведення товариству з обмеженою відповідальністю "Левада" земельної ділянки та неукладення договору оренди земельної ділянки площею 0,6485 га з товариством з обмеженою відповідальністю "Левада" протягом тридцяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили договір вважається укладеним в редакції товариства з обмеженою відповідальністю "Левада", наданій суду та викладеній у тексті судового рішення (а.с. 29 т.1).

Вказане рішення набрало законної сили 18.02.2008 року, в день проголошення постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.

В матеріалах справи відсутні докази виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду Лівадійською селищною радою, та надано рішення Лівадійської селищної ради №36 від 14.11.2008 року про відмову товариству з обмеженою відповідальністю "Левада" в підписанні договору оренди земельної ділянки від 10.12.2007р., зареєстрованого в державному кадастрі 03.07.2008р. за №040800700017, яке ніким не оскаржене, що, у свою чергу, свідчить про те, що з часу набрання чинності рішенням договір оренди земельної ділянки в редакції товариства з обмеженою відповідальністю "Левада" вважається укладеним.

З аналізу вищенаведених пунктів 9.4, 12.3 договору про дольову участь в інвестуванні будівництва від 10.07.2007р. вбачається, що в інвестора виникає право на розірвання договору в односторонньому порядку в разі якщо товариство з обмеженою відповідальністю "Левада" не виконає зобов'язання по оформленню права оренди на земельну ділянку, про що інвестор, в разі прийняття такого рішення про розірвання договору, повинен сповістити замовника не менш ніж за 10 календарних днів. Таким чином, зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Левада" перед Інвестором по сплаті штрафу за порушення обов'язку з оформлення права оренди земельної ділянки виникає лише за умови розірвання договору з ініціативи інвестора та повинно бути виконано протягом двох місяців з моменту припинення договору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що товариство з обмеженою відповідальністю "Левада" у період дії договору про дольову участь в інвестуванні будівництва мало можливість виконати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, яке набрало законної сили до вимоги інвестора про розірвання договору.

При цьому, обов'язок щодо реєстрації укладеного договору в редакції, викладеній в рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим, у відповідності до вимог діючого законодавства, покладений саме на позивача. А отже, зволікання останнього з своєчасною реєстрацією договору оренди у жодному разі не може трактуватися як вина відповідача, внаслідок якої позивачеві довелось сплатити штраф.

Таким чином, ухилення Лівадійської селищної ради від укладання договору оренди не перешкодило тому, що договір оренди був укладений за рішенням суду, проте, зареєстрований в державному кадастрі лише 03.07.2008 року.

Крім того, укладаючи 10.07.2007 року договір з товариством з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" та приймаючи, згідно пункту 6.1 договору, на себе обов’язок до 30.10.2007 року оформити право користування земельною ділянкою позивач, на думку колегії, неналежно оцінив можливість дотримання визначених Земельним кодексом України (2768-14) строків оформлення документів, тому, встановлюючи у договорі 3-х місячний термін для оформлення права землекористування, позивач повинен був передбачити певні ризики невиконання зазначеної умови договору.

Як було зазначено вище, у позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю "Левада" просило стягнути 100 000 грн. збитків, посилаючись на статті 1173, 1191 Цивільного кодексу України.

Однак, зазначені норми матеріального права передбачають стягнення шкоди, а не збитків.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, на боржника за регресною вимогою покладається обов'язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі.

За загальним правилом, для застосування деліктної відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Особа, яка вимагає відшкодування шкоди, повинна довести факт її заподіяння та розмір, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між заподіянням шкоди і збитками та вину особи, яка заподіяла шкоду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав належних та допустимих у господарському судочинстві доказів на підтвердження факту наявності безпосереднього причинного зв'язку між заявленою позивачем до стягнення сумою, неправомірними діями і виною відповідача.

Судова колегія зазначає, що позивач сплатив суму штрафу на підставі порушення ним умов договору, та, як вже було встановлено вище, частково внаслідок власної бездіяльності.

З врахуванням вищенаведеного оскаржене рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Левада" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2010 року у справі № 5002-32/3665.1-2010 залишити без змін.