9/714-08 Про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами - 22.11.2010 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3879С/3-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 06.10.10 за заявою відповідача про перегляд рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2008 р. за нововиявленими обставинами у справі № 9/714-08

за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Шостка

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Шостка

про стягнення 22883,00 грн. –

В листопаді 2008 р. позивач - Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Шостка звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Шостка 22883 грн. за надані позивачем та спожиті відповідачем послуги.

Рішенням господарського суду від 11.12.2008 р. по справі № 9/714-08 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 28776,58 грн. заборгованості, 287,76 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2009 р. по даній справі, в зв’язку з чим, воно у встановленому законом порядку набрало законної сили.

В вересні 2010 р. відповідач звернувся до господарського суду з заявою про перегляд прийнятого по даній справі рішення від 11.12.2008 р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Сумської області (суддя Лущик М.С.) від 06.10.2010 р. по справі № 9/714-08 в задоволенні заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2008 р. по даній справі відмовлено.

Відповідач з ухвалою господарського суду не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та задовольнити його заяву про перегляд прийнятого по даній справі рішення за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні ухвали безпідставно не взяв до уваги той факт що при винесенні рішення від 11.12.2008 р. суд виходив з того, що відповідач порушив умови договору № 283 від 01.01.2005 р. щодо оплати спожитих послуг, проте рішенням господарського суду Сумської області від 02.02.2010 р. по справі № 5/583-08 вказаний вище договір було визнано недійсним. Зазначене, на думку відповідача спростовує його відповідальність за порушення зобов’язань в рамках договору № 283 від 01.01.2005 р. та є підставою для перегляду рішення від 11.12.2008 р., його скасування, та прийняття нового про відмову в задоволенні позову та ін.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на те, що факт наявності стягнутої за рішенням суду від 11.12.2008 р. заборгованості та її розмір, підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростована. При цьому, відповідач з посиланням на постанову Вищого господарського суду від 02.02.2010 р. по справі № 5/583-08 зазначає, факт визнання договору № 283 від 01.01.2005 р. не свідчить про відсутність між сторонами правовідносин в рамках яких відповідач споживав надані позивачем послуги та про відсутність у відповідача обов’язку їх оплатити та ін.

Крім того, в додатку до заперечень на апеляційну скаргу (вх. № 10040 від 22.11.2010 р.) позивач також вказує на невідповідність поданої відповідачем апеляційної скарги вимогам ст.ст. 95- 97 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні до суду з позовом по даній справі просив суд стягнути з відповідача 22883 грн. заборгованості за надані позивачем та спожиті відповідачем послуги.

Рішенням господарського суду від 11.12.2008 р. по даній справі позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача вказану заборгованість.

При винесенні вказаного рішення суд виходив з того, відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 283 від 01.01.2005 р. не здійснив оплату наданих позивачем послуг водопостачання та водовідведення.

Вказане рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили.

Відповідач звернувся до господарського суду з заявою про перегляд прийнятого вказаного рішення за нововиявленими обставинами, в якій, з посиланням на те, що рішенням господарського суду Сумської області від 02.02.2010 р. по справі № 5/583-08, яке було залишено без змін постановою Вищого господарського суду від 02.02.2010 р., договір № 283 від 01.01.2005 р. було визнано недійсним. Зазначене, на думку відповідача спростовує його відповідальність за порушення зобов’язань в рамках договору № 283 від 01.01.2005 р. та є підставою для перегляду рішення від 11.12.2008 р., його скасування, та прийняття нового про відмову в задоволенні позову та ін.

Матеріали справи також свідчать про те, що господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу крім іншого виходив з того, що визнання договору № 283 від 01.01.2005 р. недійсним не свідчить про відсутність між сторонами правовідносин в рамках яких відповідач споживав надані позивачем послуги, зокрема договору № 283 від 01.01.2002 р., та про відсутність у відповідача обов’язку їх оплатити та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, судова колегія вважає такими що відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, суд надав належної правової оцінки наданим відповідачем в обґрунтування заяви доказам, в зв’язку підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятої по справі ухвали в даному випадку відсутні.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

При цьому, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи. Характерними ознаками нововиявлених обставин є зокрема те, що вони існували під час розгляду справи, але не були відомі заявнику; що вони є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а отже і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта; що вони виявлені після набрання чинності судовим актом. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Також, не можуть вважатись нововиявленими обставини, які могли бути встановлені при виконанні судом вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 714 ЦК України, За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали правомірно зазначив, що визнання у встановленому законом порядку договору № 283 від 01.01.2005 р. не свідчить про відсутність між сторонами договірних правовідносин за раніш укладеним договором між цими сторонами, а також не свідчить про відсутність фактичного користування позивачем послугами з водопостачання і водовідведення зі сплатою виставлених відповідачем позивачу рахунків, не позбавляє позивача обов’язку оплачувати відповідачу за надані послуги згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, та свідчить про відсутність позивача права про повернення оплати за фактично отримані від відповідача послуги з водопостачання і водовідведення, оплачені позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків.

Вказане також зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 11 серпня 2010 року по справі № 5/583-08, якою було залишено без змін рішення суду першої інстанції від 02.02.2010 р. по цій справі яким і було визнано недійсним договір № 283 від 01.01.2005 р.

Крім того, зазначено постановою Вищого господарського суду України хоча визнано договір № 283 від 01.01.2005 р. недійсним, проте встановлено, що договірні відносини між сторонами існували на основі раніш укладеного між сторонами договору № 283 від 01.01.2002 року, що споживач фактично користувався послугами по водопостачанню і водовідведенню згідно з цим договором.

Разом з тим, договором № 283 від 01.01.2002 року, як і договором № 283 від 01.01.2005 року, пунктами 2.1, 3.1, 6.3 (Примітка) також передбачена необхідність і обов’язковість встановлення абонентом (споживачем послуг –відповідачем) приладу обліку води за адресою м. Шостка вул. К.Маркса, 25, магазин "Єлектрон ХХІ", і визначення кількості спожитої води та стоків за приладами обліку до 31.03.2002 року. Всупереч умовам договору та неодноразовим зверненням позивача, приладу обліку води відповідачем встановлено не було (Акт перевірки від 11.07.2008 року). При цьому технічна можливість встановлення такого приладу мається, про що свідчить Акт перевірки від 11.07.2008 року та лист ТОВ "Шосткажитлосервіс"№ 144 від 13.10.2008 року.

Згідно з пунктом 4.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених Наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 01 липня 1994 року № 65 (z0165-94) , абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з "Водоканалом"за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Приєднання нових абонентів до комунальних систем водопостачання і водовідведення без приладів обліку забороняється.

Пунктом 4.2 Правил (z0165-94) передбачено, що абонент повинен придбати і встановити лічильник, який буде перебувати в нього на балансі. Абонент повинен виконувати усі рекомендації "Водоканалу", спрямовані на поліпшення якісного обліку води в його мережах. У разі відмови абонента виконати ці рекомендації його користування вважається без обліковим і витрати води розраховується згідно з п. 9.6 Правил (z0165-94) .

Відповідач всупереч вищевказаним нормам не виконав вимог КП ВУВКГ "Водоканал"по встановленню приладу обліку води в магазині "Єлектрон ХХІ", м. Шостка, вул. К.Маркса, 25, тому йому було законно і обґрунтовано виставлено рахунки за травень-жовтень 2008 року за користування водою згідно з пунктом 9.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (z0165-94) .

За таких виставлені позивачем до сплати рахунки № 1961 від 03.06.08р. на суму - 4635,40 грн. за травень 2008 року № 2540 від 01.07.08 р. на суму - 4488,40 грн. за червень 2008 року № 2814 від 01.08.08 р. на суму - 4635,40 грн. за липень 2008 року № 3086 від 01.09.08 р. на суму - 4635,40 грн. за серпень 2008 року № 3678 від 30.09.08 р. на суму - 4488,40 грн. за вересень 2008 року № 4043 від 31.10.08 р. на суму - 5893,58 грн. за жовтень 2008 року відповідають вимогам Правил (z0165-94) , договору № 283 від 01.01.20002 р. та таким чином, підлягають оплаті відповідачем.

Доводи відповідача на неможливість встановлення приладу обліку з посиланням при цьому на певні докази, та як наслідок, безпідставність здійснення позивачем розрахунку витрат води згідно з п. 9.6 Правил (z0165-94) , не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначені обставини могли бути та повинні були відповідачем доводитися під час безпосереднього розгляду даної справи. Тобто зазначені обставини не мають характеру нововиявлених обставин в розумінні положень ст.ст. 112- 114 ГПК України.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги відповідача про перегляд прийнятого по даній справі рішення за нововиявленими обставинами позбавленими фактичного та правового обґрунтування, доводи останнього викладені в даній заяві, не спростовують його відповідальності за порушення зобов’язань з оплати спожитих послуг.

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вона оспорюються, не можуть бути підставою для її скасування.