донецький апеляційний господарський суд
постанова
Іменем України
|
30.01.2012 р. справа №3/215
|
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
|
головуючого:
суддів
|
Стойка О.В.
Діброви Г.І., Бойченка К.І.
|
|
за участю представників сторін
від позивача
від відповідача
|
Бугай В.Н., директор;
ОСОБА_1., за довіреністю;
|
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
|
Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області
|
|
на рішення господарського суду
|
Донецької області
|
|
від
|
27.12.2011 року (підписано 27.12.2011р.)
|
|
у справі
|
№ 3/215 (суддя Овсяннікова О.В.)
|
|
за позовом
|
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь Донецької області
|
|
до
|
Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області
|
|
про
|
стягнення 47 318,71 грн.
|
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2011 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь Донецької області (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області (Відповідач) про стягнення боргу у сумі 47 318,71 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2011р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі
47 318,71 грн. по оплаті вартості послуг з надання персоналу.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що позивачем заявлено позов до відповідача не в рамках договору № 7 про надання послуг по поданню персоналу від 01.08.2009р., а на підставі акту № ОУ-081 від 31.05.2011р.
Крім того, заявник вважає, що позивач не довів направлення відповідачу рахунка-фактури та податкової накладної, у зв'язку з чим має місце прострочення кредитора та строк виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг не настав.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні клопотав про долучення до матеріалів справи рахунку-фактури № 081/7 від 31.05.2011р., листа № 423 від 19.10.11 р. та листа № 02-1949 від 10.11.2011р.
Судова колегія задовольнила зазначене клопотання, оскільки на відсутність вказаних доказів посилається відповідач в апеляційній скарзі та їх дослідження необхідно для розгляду справи.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь Донецької області та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області 01.08.2009р. був укладений договір № 7 про надання послуг по поданню персоналу (далі –Договір), за умовами п. 1.1. якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов’язання надавати по заявці послуги з надання відповідачу робітників для участі у виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання інших функцій, пов’язаних з виробництвом і (або) реалізацією продукції в період часу і на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 11.1. Договору строк дії договору до 31.12.2009р.
Між сторонами підписані додаткові угоди № 1 від 01.11.2009р., № 2 від 14.12.2009р., № 3 від 01.04.2010р., № 4 від 15.07.2010р., № 5 від 01.09.2010р., № 6 від 01.11.2010г. та № 7 від 01.12.2010р., що є невід'ємними частинами Договору № 7 від 01.08.2009р. (а.с. 42-47).
Господарський суд дійшов вірного висновку про те, що своїми діями, зокрема, укладенням вищевказаних додаткових угод та підписанням в травні 2011р. акту про надання послуг, сторони продовжили строк дії договору на 2010–2011рр.
Позивач зобов’язався передавати відповідачу не пізніше 12–го і 27–го числа поточного місяця, після підписання акта надання послуг двома сторонами, рахунок–фактуру на підставі акта і податкову накладну, а відповідач зобов’язався оплатити послуги позивача шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок останнього на підставі рахунку і підписаного акта наданих послуг впродовж п’яти банківських днів від дати надання вищевказаних документів (п.п. 5.3.3., 5.4. Договору).
Судом першої інстанції встановлено, що 31.05.2011р. між сторонами був складений акт № ОУ-081 про надання послуг за Договором, відповідно до якого позивачем було виконано, а відповідачем прийнято послуг на загальну суму 47 318,71 грн., який підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень (а.с. 8).
Як вбачається з матеріалів справи, в додатку № 1 до акту № ОУ-081 від 31.05.2011р. підставою виконання робіт зазначено Договір № 7 від 01.08.2009р. (а.с. 9).
Отже, відповідач підтвердив факт надання позивачем послуг на виконання цього договору на зазначену суму.
Представник позивача в судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції докази направлення рахунку-фактури № 081/7 від 31.05.2011р. (а.с. 93, 94 ) на оплату наданих послуг на суму 47 318,71 грн. та податкової накладної, а саме – лист № 423 від 19.10.2011р., отриманий відповідачем 19.10.2011р., про що свідчить відмітка штампу відповідача.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (436-15)
, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання згідно укладеного між сторонами договору № 7 від 01.08.2009р. щодо своєчасного розрахунку за надані послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 47 318,71 грн. та вважає його законним та обґрунтованим.
Посилання заявника на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, є помилковими з огляду на те, що предметом позову у даній справі є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов’язання оплатити вартість наданих послуг, а підставою позову –невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати цих послуг. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тому прийняття судом першої інстанції договору № 7 від 01.08.2009р., як одного із доказів, на якому ґрунтуються позовні вимоги, не свідчить про зміну підстав позову за наявності акту № ОУ-081 про надання послуг від 31.05.2011р.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 27.12.11 року у справі № 3/215 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.12.11 року у справі
№ 3/215 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
|
Головуючий
Судді
|
О.В.Стойка
Г.І. Діброва
К.І. Бойченко
|
Надр. 5 прим
1 позивачу
2 відповідачу
3 до справи
4 ДАГС
5 ГС