826/12543/17 Про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 14.03.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Наш дім" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року (суддя Літвінова А.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (головуючий суддя Карпушова О.В., судді: Губська Л.В., Епель О.В.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Наш дім" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Державне підприємство "Наш дім" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 липня 2017 року №Ю-878-17.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що оскаржувана вимога про сплату боргу є протиправною, оскільки вона була сформована відповідачем 06 липня 2017 року, однак на адресу платника надіслана лише 12 липня 2017 року, чим порушено вимоги пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (z0508-15) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (z0508-15) (далі - Інструкція).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суди прийшли до висновку про правомірність винесеної відповідачем вимоги від 06 липня 2017 року №Ю-878-17, оскільки факт наявності у Підприємства недоїмки зі сплати єдиного внеску підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими та достатніми доказами та, крім того, не заперечується позивачем; твердження ж останнього про надіслання вимоги з порушенням встановленого для цього законодавством строку не впливає на правильність її формування як такої та не спростовує самого факту існування недоїмки.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати з мотивів, наведених в позовній заяві, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 липня 2017 року Управлінням сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-878-17, якою визначено, що станом на 30 червня 2017 року заборгованість Підприємства зі сплати єдиного внеску становить 66110,22 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач скористався правом на її адміністративне оскарження, подавши до Державної фіскальної служби України відповідну скаргу, за результатом розгляду якої Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 22 серпня 2017 року №18711/6199-99-11-02-02-25, яким скаргу залишено без задоволення, а вимогу - без змін.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (2464-17) (далі - Закон №2464), за змістом пунктів 2 та 6 частини 1 статті 1 якого єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону №2464).

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктами ж 6 та 7 частини 1 статті 13 Закону №2464 передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно із частинами 1 - 4 статті 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція.

Як встановлено пунктом 3 розділу VI ("Порядок стягнення заборгованості з платників") Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

При цьому підпункт 1 пункту 1 розділу II ("Платники єдиного внеску") Інструкції містить положення, аналогічні за своїм змістом наведеному вище пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 30 червня 2017 року за Підприємством рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 66110, 22 грн., що підтверджується поданим відповідачем в матеріали справи детальним розрахунком заборгованості та не заперечувалось самим позивачем, в зв'язку з чим відповідачем і було сформовано та надіслано платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 липня 2017 року №Ю-878-17 на суму 66110,22 грн.

Що ж до тверджень позивача про те, що оскаржувана вимога, хоча й була сформована відповідачем 06 липня 2017 року, однак на адресу платника надіслана лише 12 липня 2017 року, чим порушено вимоги пункту 3 розділу VI Інструкції, то, як правильно вказали суди, таке незначне порушення строку її надіслання (з врахуванням вихідних днів липня 2017 року останнім днем надіслання вимоги було 11 липня 2017 року) по суті не впливає на правильність формування вимоги, не спростовує наявності у позивача недоїмки з єдиного внеску та не нівелює обов'язку його сплати як такого.

За наведеного висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про правомірність винесеної Головним управлінням ДФС у м.Києві вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 липня 2017 року №Ю-878-17 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Наш дім" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 - без змін.