50/128-10 Про визнання права власності - 17.11.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. № 3538 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2010 р. у справі № 50/128-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтек Сіті", м. Харків

до Революційної сільської ради, с. Революційне, Вовчанського району, Харківської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

про визнання права власності,

У червні 2010 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, в якій просив суд визнати за ним право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: с. Революційне, вул. Росяна, б.7 та 8, Вовчанського району, Харківської області, а саме: котедж літ."А-2" загальною площею 246,2 кв. м., в тому числі основної - 143,7 кв. м., допоміжної - 102,5 кв. м. з банею та навісом, що знаходиться за адресою: с. Революційне, вул. Росяна, б. 7; котедж літ."Б-1" загальною площею 152,7 кв. м., в тому числі основної - 93,0 кв. м. та допоміжної - 59,7 кв. м., що знаходиться за адресою: с. Революційне, вул. Росяна, б. 7; котедж літ."В-2" загальною площею 343,4 кв. м., в тому числі основної - 87,6 кв. м. та допоміжної - 255,8 кв. м., що знаходиться за адресою: с.Революційне, вул. Росяна, б. 7; котедж літ."Д-2" загальною площею 257,0 кв. м., в тому числі основної - 122,8 кв. м. та допоміжної - 134,2 кв. м., що знаходиться за адресою: с. Революційне, вул. Росяна, б. 7; котедж літ."А-2" загальною площею 226,9 кв. м., в тому числі основної - 79,5 кв. м. та допоміжної - 147,4 кв. м., що знаходиться за адресою: с. Революційне, вул. Росяна, б. 8.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 липня 2010 року у справі № 50/128-10 (суддя Усатий В.О.) позов задоволено повністю та визнано за ТОВ "Сінтек Сіті" право власності на зазначене нерухоме майно.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2010р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора Харківської області посилається на те, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, а саме статей 13, 14 Конституції України, статей 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 12, частини 3 статті 18, статті 22 Закону України "Про основи містобудування", статті 125 Земельного кодексу України, статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 20 Лісового кодексу України. Крім того прокурор зазначає, що приймаючи рішення про визнання права власності на самочинне збудоване майно без наявності у позивача наданої уповноваженим органом територіальної громади, а саме Революційною сільською радою дозволу на збереження об'єкту самочинного будівництва та надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно, суд фактично взяв на себе обов'язки та повноваження територіальної громади в особі Революційної сільської ради та вийшов за межі своїх повноважень при прийнятті судового рішення, які визначені господарсько-процесуальним законодавством.

ТОВ "Сінтек Сіті", Революційна сільська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області відзиви на апеляційну скаргу прокурора не надали.

Прокурор, позивач та відповідач у судове засідання апеляційного господарського суду своїх уповноважених представників не направили, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи належне повідомлення прокурора та представників сторін про час та місце засідання суду, а також те, що їх явка не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 18.04.2008 р. Харківською обласною державною адміністрацією винесено розпорядження № 205 "Про надання лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування лісами", відповідно до якого позивачу надано лісову ділянку площею 2,30 га в довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісового фонду, що знаходяться в користуванні ДП "Вовчанський лісгосп", у кварталі 95 виділ 1, 2, 3 Рубіжанського лісництва.

25.04.2008 р. Харківською обласною державною адміністрацією винесено розпорядження № 243 "Про надання лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування лісами", відповідно до якого позивачу надано лісову ділянку площею 6,68 га в довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісового фонду, що знаходяться в користуванні ДП "Вовчанський лісгосп", у кварталі 95 виділ 2, 5, 7, 15 Рубіжанського лісництва.

Зазначені лісові ділянки надані строком на 49 років для рекреаційних цілей (створення зони відпочинку).

На підставі вказаних розпоряджень між позивачем та ДП "Вовчанський лісгосп"укладені відповідні договори довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 40 від 22 квітня 2008 року та № 42 від 08 травня 2008 року (надалі - Договір № 1 та Договір № 2 відповідно).

23.04.2008 р. та 13.05.2008 р. між сторонами складені акти про приймання-передачу лісових ділянок, відповідно до яких позивач прийняв лісові ділянки, що знаходяться на території Революційної сільської ради в кварталі 95 виділ 1, 2, 3 згідно Договору № 1 та 2, 5, 7, 15 згідно Договору № 2 Рубіжанського лісництва.

Відповідно до п. 4.1. Договорів позивачу надано право здійснювати господарську діяльність на лісовій ділянці по організації зони відпочинку. А згідно з пунктом 4.2.2. Договорів позивач зобов’язався використовувати лісову ділянку як зону відпочинку.

Матеріали справи також свідчать, що позивач з метою організації відпочинку на лісових ділянках за власні кошти побудував п’ять котеджів.

Рішеннями Революційної сільської ради № 5/3, № 5/4 від 25.05.2010 р. були надані поштові адреси лісовім ділянкам, що належать позивачу відповідно до Договорів: вул. Росяна, 7 та 8, с. Революційне, Вовчанський район, Харківська область.

У травні 2010 року Вовчанським "БТІ"проведено технічну інвентаризацію зазначених будівель, про що складені технічні паспорти. А в червні 2010 року ТОВ "Харківреконструкція"видано технічні висновки, в яких зазначено, що всі основні будівельні конструкції знаходяться в задовільному технічному стані та придатні для подальшої експлуатації за призначенням.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення про визнання за позивачем права власності на вищезазначене нерухоме майно з урахуванням статті 41 Конституції України та статей 321, 331, 392 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна у власності позивача та задовольнив позовні вимоги.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка. Таки й висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 16 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. За статтею 17 цього Кодексу у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцевим державним адміністраціям надані повноваження розпоряджатись землями державної власності відповідно до закону.

Як вже було зазначено вище, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 18.04.2008 р. за № 205 ТОВ "Сінтек Сіті"надано лісову ділянку площею 2,30 га в довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісового фонду, що знаходяться в користуванні ДП "Вовчанський лісгосп"у кварталі 95 виділ 1, 2, 3 Рубіжанського лісництва. А розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 25.04.2008 р. за № 243 ТОВ "Сінтек Сіті"надано лісову ділянку площею 6,68 га в довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісового фонду, що знаходяться в користуванні ДП "Вовчанський лісгосп"у кварталі 95 виділ 2, 5, 7, 15 Рубіжанського лісництва. На підставі вказаних розпоряджень 22 квітня 2008 року та 08 травня 2008 року між позивачем та ДП "Вовчанський лісгосп"укладені відповідні договори довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою строком на 49 років.

Відповідно до статті 20 Лісового кодексу України тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору та за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Як зазначає прокурор в апеляційній скарзі, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в Рубіжанському лісництві ДП "Вовчанське лісове господарство"від 08.10.2010 р. встановлено, що будівництво об’єкту здійснено в порушення статті 20 Лісового кодексу України, а саме без погодження з постійним користувачем лісової ділянки - ДП "Вовчанський лісгосп".

Статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Слід зазначити, що на момент здійснення позивачем будівництва законодавством України була встановлена процедура будівництва об'єктів нерухомого майна, яка регулюються Законами України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , "Про основи містобудування" (2780-12) , "Про архітектурну діяльність" (687-14) , а також регіональними й місцевими правилами забудови, державними будівельними нормами й правилами і передбачала наступні основні етапи:

1. Оформлення прав на земельну ділянку й отримання правовстановлюючого документа (державного акту про право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки, договір про право забудови чужої земельної ділянки (суперфіцій) або отримання нотаріально засвідченої згоди власника (користувача) земельної ділянки на її забудову.

2. Отримання дозволу на будівництво об'єкту містобудування (видається місцевими радами або їх виконавчими органами. Також дозволом на будівництво є рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування (стаття 24 Закону України "Про планування і забудову територій").

3. Отримання вихідних даних на проектування, до яких відносять: архітектурно-планувальне завдання, технічні умови щодо інженерного забезпечення, завдання на проектування (стаття 5 Закону України "Про архітектурну діяльність").

4. Пошук архітектурного рішення, розробка, погодження і затвердження проекту (регулюється ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування, склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", затвердженими наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 20 січня 2004 року № 8 (va008509-04) ).

5. Виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням.

6. Отримання дозволу на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю згідно з переліком, який встановлений Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт і затверджений наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 р. № 273 (z0945-00) .

7. Будівництво об'єкта (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт), яке відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" здійснюється на підставі затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

8. Прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію державною приймальною комісією, яка утворюється відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, як це врегульовано Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1243 (1243-2004-п) .

9. Реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна в органах БТІ на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

З огляду на ці приписи законодавчих актів, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Харківської області визнав право власності за позивачем на самочинно збудоване нерухоме майно, що розташоване за адресою: с. Революційне, вул. Росяна, б.7 та 8, Вовчанського району, Харківської області без врахування процедури будівництва об'єктів нерухомого майна, без відповідних документів на об'єкт нерухомого майна, наявність яких необхідна для визнання права власності у встановленому порядку.

Так, відповідно до статті 23 Закону України "Про планування і забудову територій" забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Позивачем ні до суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду не надана належним чином розроблена та затверджена відповідно до чинного законодавства проектна документація на будівництво об’єкту.

Також в матеріалах справи відсутнє архітектурно-планувальне завдання, отримання якого є обов'язковою умовою розроблення проектної документації.

Згідно із статтею 29 Закону України "Про планування і забудову територій" інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю повинен надаватися дозвіл на виконання будівельних робіт.

В матеріалах справи відсутні докази надання позивачу відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, який надається забудовнику на підставі проектної документації на будівництво об’єкту, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.

Прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію державною приймальною комісією, яка утворюється відповідним органом місцевого самоврядування, врегульовано Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (1243-2004-п) .

Відповідно до пункту 27 та 29 даного Порядку (1243-2004-п) за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Держбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Позивачем в порушення цих приписів законодавчих актів не наданий до суду відповідний акт державної приймальної комісії та в матеріалах справі він не міститься.

Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З урахуванням зазначеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував вимоги Цивільного кодексу України (435-15) , Законів України "Про основи містобудування" (2780-12) , "Про планування та забудову територій" (1699-14) , "Про архітектурну діяльність" (687-14) , а також те, що будівництво спірного об’єкту вимагало розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту проведення перепланування об'єкту нерухомості та отримання дозволу відповідних органів і служб на здійснення будівельних робіт і прийняття об'єкту нерухомості в експлуатацію.

Надані позивачем технічні висновки ТОВ "Харківреконструкція", в яких зазначено, що всі основні будівельні конструкції знаходяться в задовільному технічному стані та придатні для подальшої експлуатації за призначенням, колегія суддів не приймає до уваги як доказ відповідності самочинно збудованого нерухомого майна відповідним державним будівельним нормам і правилам, оскільки із даних висновків не вбачається яким саме державним будівельним, санітарним, екологічним та протипожежним нормам відповідає об'єкт нерухомого майна. Крім того, ці висновки не можуть замінити Акт про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об’єкта.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем технічні паспорти, складені Вовчанським "БТІ"є лише етапом процедури будівництва об'єктів нерухомого майна, а не підтверджують право власності на збудований об’єкт у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2010 р. у справі № 50/128-10 про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, в зв’язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.