50/198 Про стягнення збитків, пов'язаних із простоєм вагонів з цукром-піском на під'їзних коліях - 16.11.2010 Прийняття

Відшкодовано суму понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "САХАРА" збитків у розмірі 13 800 443,00 грн. за рахунок цукру піску – білого у кількості 2 098,964 тонн, який зберігається в складських приміщеннях за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, смт. Кирнасівка, вул. Новозаводська,1 шляхом його реалізації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САХАРА". В іншій частині позову відмовлено.

Рішення Господарського суду міста Києва мотивовано тим, що умовою для стягнення збитків за рахунок притриманого майна закон визначає перебування в правомірному володінні кредитора, в даному випадку спочатку перебування майна на під’їзних коліях, які належать позивачеві, а згодом в його складських приміщеннях, а отже судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач зазнав збитків у розмірі 13 800 443,000 грн., пов’язаних з перебуванням на його території цукру відповідача в кількості 2 098,964 тонни, спочатку у вагонах, а потім у складських приміщеннях. За висновком суду першої інстанції спірні праводносини чітко підпадають під регулювання статей 594, 595, 596, 597 Цивільного кодексу України, це дає позивачеві право на притримання цукру у кількості 2098,964 тонн та задоволення своїх вимог щодо відшкодування збитків за його рахунок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2010 у справі № 50/198 змінено порядок виконання рішення, а саме: звернуто стягнення на майно, за рахунок цукру-піску білого в кількості 2 098,964 тонн, який зберігається в складських приміщеннях за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, смт. Кирнасівка, вул. Новозаводська,1 шляхом реалізації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САХАРА" в рахунок відшкодування збитків в розмірі 13 800 443,00 грн., які завдані товариством з обмеженою відповідальністю "Астіка".

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2010 мотивовано тим, що в ході судового засідання не було встановлено власника цукру піску білого в кількості 2 098,964 тонн, але, враховуючи те, що відповідач є правонаступником по зобов’язаннях перед позивачем, так як відповідач набув право на річ вже після отримання позивачем цієї речі (товару) у володіння, тому суд вважає, що збитки, пов’язані з утриманням цієї речі та інших витрат повинні відшкодовуватися за рахунок відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду та винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Інвест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 50/198 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2010 у справі № 50/198 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Інвест" залучено до участі у справі № 50/198 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у судових рішеннях, обставинам справи та про права і обов’язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначено, що приймаючи оскаржувані судові рішення, Господарський суд міста Києва вважав встановленою недоведену обставину про те, що власником спірного цукру є ТОВ "Астіка", проте в дійсності власником цього цукру є ТОВ "Ресурс-Інвест" на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2008, укладеного між Державною податковою інспекцією у м.Києві (продавець) та ТОВ "Ресурс-Інвест" (покупець), зазначена обставина була досліджена Староміським районним судом міста Вінниці.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 50/198 від 02.06.2010 залишити без змін.

Так, позивач, зокрема, зазначив, що незалежно від права власності на цукор та зміни його власника в майбутньому, позивач має право на відшкодування понесених збитків за рахунок цього цукру та має притримати його до моменту реалізації згідно статті 594 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 3 статті 594 Цивільного кодексу України кредитор має право притримати річ, в тому числі у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. На думку позивача на юридичну природу даного позову не можуть впливати попередні чи майбутні права, в тому числі права власності третіх осіб на цукор, що дає юридичну можливість розгляду справи в терміновому порядку та стягнення цукру з відповідача на користь позивача.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Астіка" відзив на апеляційну скаргу не надав, подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі відповідача за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2010 було задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи (подано до канцелярії суду 14.10.2010), розгляд справи відкладено на 02.11.2010.

Представник позивача 02.11.2010 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про оголошення у судовому засіданні перерви для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 розгляд справи відкладено на 16.11.2010.

16.11.2010 позивач подав через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів не задоволено з огляду на наступне.

Згідно статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Частинами 1, 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивачем було подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, додаткових документів позивач до суду не подавав, доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні від 15.11.2010 вих. № 114/са (отримано судом 16.11.2010) не подав, клопотання про продовження строку розгляду спору також не подав.

Згідно заяви від 29.09.2010 № 05/2-р-10 прокуратура міста Києва відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України повідомила про участь у справі № 50/198.

Представник прокуратури надав письмові пояснення, в яких просив скасувати рішення, в позові відмовити та зазначив, що Вінницькою митницею 23.12.2009 укладено договір № 210/09 з ТОВ "Астіка" відповідального зберігання цукру-піску у кількості 2 098,964 тонн та на підставі акту приймання-передачі № 6 від 12.02.2010 цукор передано відповідачу. Цукор-пісок перебуває в режимі переробки на митної території України під митним контролем, ТОВ "Астіка" було лише відповідальним зберігачем цього цукру, який знаходиться під митним контролем Вінницької митниці і не може бути реалізований на території України без зміни митного режиму.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "САХАРА" у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 у справі № 50/198, повернуто касаційну скаргу та додані до неї документи скаржнику.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "САХАРА" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астіка" (відповідач) про відшкодування понесених ТОВ "САХАРА" збитків в розмірі 13 800 443,00 грн. за рахунок цукру-піску білого в кількості 2 098,964 тонн, який зберігається в складських приміщеннях за адресою Вінницька область, смт. Кирнасівка, вул. Новозаводська, 1 шляхом його реалізації на користь ТОВ "САХАРА".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником майнового комплексу Кирнасівського цукрового заводу. В складських приміщеннях заводу знаходиться цукор у кількості 2098,964 тонн, що покладений до орендованих складських приміщень на зберігання відповідачем, а до 12.02.2010 вказаний цукор зберігався в вагонах на під’їзних коліях № 3, № 5, № 9 та № 10 загальною довжиною 5 483,5 метрів погонних, починаючи з 15.09.2006, при цьому перебування вагонів на коліях не дозволяло будь-яким чином використовувати ці під’їзні колії, що призвело до припинення вільного доступу до виробничих цехів заводу, таким чином, в результаті простою вагонів з цукром-піском білим позивач зазнав збитків внаслідок блокування доступу до виробничих приміщень та викликаної цим неможливості здійснювати господарську діяльність з переробки цукру; крім того, довготривале перебування вагонів з цукром на коліях спричинило суттєві збитки у зв’язку з пошкодженням колій, для відновлення яких позивачу згідно кошторисної документації організації, яка буде проводити ремонтні роботи, необхідно буде заплатити 2 404 572,53 грн. Крім того, завод зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди та прямих збитків по підтриманню заводу в робочому стані (виплата зарплати, технічне обслуговування тощо) на суму 588 966,00 грн. В якості збитків позивач також зазначає загальний розмір неотриманого доходу за період 01.01.2007 по 01.01.2010 в сумі 10 806 904,47 грн. (3004898,60 грн. + 3674990,99 грн. + 4127014,88 грн.) з розрахунку загального доходу заводу в сумі 2 577 100,00 грн. згідно звіту про фінансові результати за 2006 рік, з урахуванням індексу інфляції.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 13 800 443,00 грн., які складаються з 2 404 572,53 грн. – вартості ремонту колій, які необхідно буде затратити позивачу, 11 395 870,47 грн. (10 806 904,47 грн. + 588 966,00 грн.) – загальний розмір упущеної вигоди, неотриманого доходу та понесених взагалі витрат на підтримку заводу за період простою.

Позивач вказав, що оскільки відповідач визнав його обов’язок по відшкодуванню понесених позивачем збитків та в листі від 01.03.2010 повідомив, що в нього немає коштів на покриття зазначених збитків, він сподівається на відшкодування збитків за рахунок реалізації цукру.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування збитків, позивач також посилається на норми статей 594, 595, 597, 591 Цивільного кодексу України та просив задовольнити позовні вимоги в сумі 13 800 443,00 грн. збитків за рахунок цукру-піску білого в кількості 2098,964 тонн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.10.2006 позивач є власником комплексу будівель та споруд за адресою Вінницька область, Тульчинський район, смт Кирнасівка, вул. Новозаводська, буд. 2.

04.01.2007 між ТОВ "САХАРА" (орендодавець) та ТОВ "Кирнасівкацукор" (орендар) було укладено договір № 04-01/07 оренди нерухомого майна, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування нежитлові будівлі і споруди виробничого комплексу цукрового заводу згідно акту приймання-передачі майна.

17.11.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "САХАРА" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астіка" (орендар) було укладено договір 01-11, згідно якого орендодавець передав орендареві в строкове платне користування складське приміщення по вул. Новозаводська, 1 в смт. Кирнасівка площею 5400 кв.м, приміщення надається для використання орендарем у підприємницької діяльності та орендар самостійно визначає напрями використання орендарем орендованого приміщення, волевиявлення сторін є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, договір діє до 17.11.2010, якщо за три місяці до спливу строку оренди жодна з сторін письмово не заявила про небажання продовжувати договір, він вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк (пункти 1.1, 1.3, 1.3.1.,2.5.3, 2.5.4, 6.1, 6.2).

До матеріалів справи на підтвердження позовних вимог позивачем надано акт обстеження та визначення технічного стану під’їзної колії ТОВ "САХАРА" від 22.12.2009, в якому вказано, що на під’їзних коліях товариства №№ 3, 5, 9, 10 загальна протяжність яких складає 5 483,5 метрів погонних, знаходяться завантажені цукром 29 залізничних вагони, які простоюють на території заводу з 2006 року, як наслідок перебування під постійним тиском завантажених вагонів з 2006 року залізничні під’їзні колії зазнали деформації; калькуляція вартості ремонтних робіт під’їзної колії ТОВ "Сахара" станом на 04.03.2010 на суму 2404 572,53 грн.; довідка про адміністративні витрати в сумі 588 966 грн.; звіт про фінансові результати за 2006 рік; контракт на поставку цукру-сирцю № АВ 170210 від 17.02.2010; колективне звернення трудового колективу ТОВ "САХАРА".

Розглянувши подані документи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення збитків, понесених ТОВ "САХАРА", з ТОВ "Астіка" за рахунок цукру-піску білого в кількості 2098,964 тонн задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 та ухвала Господарського суду міста Києва від 30.07.2010 у справі № 50/198 підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції при вирішенні даного спору до спірних правовідносин статей 594, 595, 597 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Інститут притримання відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України є способом забезпечення зобов’язання та застосовується як забезпечення зобов’язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сутність притримання полягає в можливості кредитора притримувати річ, що належить боржнику, до тих пір, доки останній не виконає свого зобов’язання, або задовольнити з неї свій інтерес, право на яке виникає в силу прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України. За загальним правилом притримання речі, що підлягає передачі боржникові або особі, яка ним вказана, можуть бути забезпечені вимоги кредитора про оплату цієї речі або відшкодування пов’язаних з нею витрат або інших збитків.

У спірних правовідносинах щодо стягнення збитків відсутня ознака правомірного володіння позивачем річчю (цукром-піском білим в кількості 2098,964 тонн), а також відсутні будь-які зобов’язання між позивачем та відповідачем щодо речі (цукру-піску білого в кількості 2098,964 тонн), на забезпечення якого могло б бути застосовано інститут притримання речі, в тому числі і для стягнення збитків, спричинених даної річчю.

Предметом позовних вимог у даній справі є відшкодування збитків.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Обов’язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно – правової відповідальності.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно – правової відповідальності відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України.

Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань (виключає його відповідальність).

Позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що відповідач, ТОВ "Астіка", мав будь-яке відношення до цукру-піску білого в кількості 2098,964 тонн, що знаходився на під’їзних коліях позивача з 2006 року.

Натоміть в матеріалах справи міститься лист ТОВ "Кірсанівкацукор" № 353 від 30.08.2006 до ТОВ "Цукрове виробниче об’єднання" з проханням вивезти цукор білий зі складських приміщень, який зберігається згідно з договором відповідального зберігання № 0506/ЗЦ від 05.06.2006 або укласти новий договір відповідального зберігання в іншому приміщенні з новою вартістю зберігання, а також лист ТОВ "Кирнасівкацукор" № 551 від 22.12.2006 до начальника станції Кирнасівка Одеської ж/д про неможливість вивантаження 29 вагонів, які знаходяться на під’їзних коліях ТОВ "Кирнасівкацукор" у зв’язку з відсутністю придатних для зберігання цукру складських приміщень.

Відповідно до договору купівлі-продажу цукру-піску білого на цільовому аукціоні від 26.01.2008 Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва, здійснюючи функції з реалізації майна, що перебуває в податковій заставі – цукру-піску білого (некондиційного), в тому числі в кількості 3393,2 тонни, який знаходиться на зберіганні у ТОВ "Кирнасівкацукор" (Вінницька область, смт Кирнасівка), право власності на який належить ДП "Укрспецпостач" відповідно до протоколу аукціону з продажу майна від 24.01.2008 продає у власність ТОВ "Ресурс-Інвест" (покупець) цукор-пісок білий (некондиційний), в тому числі який знаходиться на зберіганні у рухомому складі – критих вагонах у ТОВ "Кирнасівкацукор" (Вінницька область, смт Кирнасівка) у кількості 3393,2 тонн.

Відповідно до пункту 4.1. договору купівлі-продажу цукру-піску білого на цільовому аукціоні від 26.01.2008 покупець (ТОВ "Ресурс-Інвест") зобов’язаний вивезти і реалізувати вказаний цукор-пісок білий за межі території України в терміни згідно чинного законодавства України. Згідно Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" № 758-XIV від 17.06.1999 (758-14) його реалізація можлива виключно за межі України.

Згідно акту № 1 від 31.01.2008 відповідно до Протоколу аукціону з продажу майна від 24.01.2008 та договору купівлі-продажу ТОВ "Ресурс-Інвест" прийняв, а ДП "Укрспецпостач" передав цукор-пісок білий в кількості 3393200 кг в 51 вагоні, в тому числі в 29 вагонах, що зазначені позивачем.

23.12.2009 між Вінницькою митницею та ТОВ "Астіка" укладено договір по збереженню товарів № 210/09, згідно якого Вінницька митниця (сторона-1) передає, а ТОВ "Астіка" (сторона-2) приймає на оплатне зберігання товарно-матеріальних цінностей – цукру-піску білого на складі за адресою Вінницька область, смт Кирнасівка, вул. Новозаводська, 1 та повернути його стороні-1 у схоронності на умовах та в строки, зазначені договором за письмовою заявою сторони-1, а сторона-2 зобов’язується не здійснювати будь-яких дій відносно переданих на зберігання предметів та зобов’язана зберігати передані товарно-матеріальні цінності до моменту узгодження строків припинення зберігання з стороною-2 шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Згідно додаткової угоди від 11.01.2010 до договору № 210/09 від 23.12.2009 останній діє до 31.12.2010.

Згідно акту № 6 прийому-передачі матеріальних цінностей від 12.02.2010, складеного між Вінницькою митницею та ТОВ "Астіка" згідно договору по збереженню товарів, на відповідальне зберігання ТОВ "Астіка" передано цукор-пісок у мішках з поліпропілену (41215 мішків) у кількості 2060,723 тонн та цукор-пісок у мішках білих з поліпропілену, вологий (765 мішків) в кількості 38,241 тонн, загальною кількістю 2098,964 тонн.

Таким чином, як вбачається з поданих документів, відповідач – ТОВ "Астіка" був відповідальним зберігачем цукру-піску білого в кількості 2098,964 тонни та зберігав його з 12.02.2010 згідно акту приймання-передачі на підставі договору від 23.12.2009 зі строком дії до 31.12.2010.

Відповідно до постанови Староміського районного суду м.Вінниці від 22.03.2010 у справі № 3-354/10 зазначено, що внаслідок тяганини, пов’язаної із вивезенням спірного цукру, було допущено його розкрадання і, як наслідок втрату значної кількості цукру, зобов’язано власника цукру, яким згідно мотивувальної частини постанови вказано ТОВ "Ресурс-Інвест", а саме цукру-піску у мішках білих з поліпропілену вагою 2060723,00 кг та цукру-піску у мішках білих з поліпропілену з ознаками пошкодження вологою вагою 38241,00 кг, загальною вагою 2098964,00 кг вивезти його за межі України. постанова набрала законної сили 02.04.2010.

Отже, позивачем не доведено, яке відношення до цукру-піску білого в кількості 2098,964 тонн ТОВ "Астіка" мало до укладення договору зберігання цього цукру з Вінницькою митницею, а з 12.02.2010 відповідач зберігав цей цукор на підставі договору зберігання № 210/09 від 23.12.2009 у складських приміщеннях, орендованих у позивача згідно договору оренди від 17.11.2009 № 01-11.

Таким чином, позивач не надав доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідача, наявності його вини в спричиненні збитків та, відповідно, причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САХАРА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астіка" про стягнення збитків в сумі 13 800 443,00 грн. за рахунок цукру-піску білого кількості 2098,964 тонни задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 50/198 та ухвала Господарського суду міста Києва від 30.07.2010 у справі № 50/198 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Інвест" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.