49/151 Про розірвання договору фінансового лізингу - 16.11.2010 Прийняття

Мале підприємство "КМТ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про спонукання вчинити дії та розірвання договору №696 від 03.03.2008 року.

В процесі розгляду справи Позивачем подавались уточнення позовних вимог, згідно яких останній просив суд розірвати договір фінансового лізингу №696 від 03.03.2008 року за рішенням суду з 27.10.2008 року відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України в зв‘язку з істотним порушенням умов договору Відповідачем, зобов‘язати Відповідача вчинити певні дії, пов‘язані з поверненням предмету лізингу та стягнути судові витрати.

03.06.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою про стягнення з Малого підприємства "КМТ" заборгованості в розмірі 149 034грн. 65коп., пені в розмірі 10 711грн. 86коп., 874грн. 00коп. - 3% річних та 3 306грн. 79коп. – інфляційних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08 червня 2009 року прийнято до провадження зустрічну позовну заяву.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 серпня 2009 року позовні вимоги Малого підприємства "КМТ" задоволенні повністю.

Розірвано договір фінансового лізингу №696 від 03 березня 2008 року з 27.10.2008 року в зв‘язку з істотним порушенням умов договору Відповідачем. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" на користь малого підприємства "КМТ" 275,00грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зобов‘язано ТОВ "Євро Лізинг" вчинити дії, пов‘язані з поверненням предмету лізингу.

У задоволені зустрічного позову відмовити.

Дане рішення мотивоване тим, що Відповідач порушив умови Договору з 27.10.2008 року в частині неправомірного збільшення суми лізингових платежів і тому відповідно стягнення таких платежів за спірний період є незаконним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог Малого підприємства "КМТ" в повному обсязі та задовольнити повністю зустрічний позов ТОВ "Євро Лізинг".

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, Апелянт стверджує, що МП "КМТ" оплату за збільшеними платежами не проводило. Порушення Позивачем п.п. 13.1.4. та 13.1 спірного Договору.

Щодо зустрічних позовних вимог, то ТОВ "Євро Лізинг" наполягає на тому, що заборгованість Лізингоодержувача станом на 29 квітня 2009 року існує і не погашена.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2009 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2010 року призначено по справі №49/151 судово-бухгалтерську експертизу, апеляційне провадження зупинено.

На вирішення судово-бухгалтерської експертизи були поставлені наступні питання:

- яка сума лізингових платежів за договором фінансового лізингу №696, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" та Малим підприємством "КМТ" підлягала сплаті за грудень 2008 року?

- станом на 31.12.2008 року за договором фінансового лізингу №696, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" та Малим підприємством "КМТ" існувала заборгованість чи переплата по сплаті лізингових платежів? В якій сумі?

До Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №4550/6383/6384/10-19 судово-економічної експертизи від 13 серпня 2010 року.

Згідно зазначеного висновку КНДІСЕ були зроблені наступні висновки, а саме: по першому питанню, то сума відшкодування вартості транспортного засобу за період лізингу з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, що підлягала сплаті становить 11 187,42грн.

По другому питанню, то станом на 31.12.2008 року за Договором фінансового лізингу № 696, укладеного між ТОВ "Євро Лізинг" та МП "КМТ", існувала переплата по сплаті лізингових платежів.

Мале підприємство "КМТ" погоджується із висновком КНДІСЕ та вважає, що подальше виконання погоджених сторонами умов договору є не доцільним та оформлення права власності на предмет лізингу, як це передбачено п. 12.5 Договору є неможливим.

ТОВ "Євро Лізинг" не погоджується із висновком КНДІСЕ та стверджує. що він складається з недоліків та неточностей, а тому він не може бути доказом в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України. Висновок експертизи не містить обґрунтованих відповідей, а тому не може бути обов‘язком для суду.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов‘язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.03.2008 року між Малим підприємством "КМП" -- Лізингоодержувач та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" - Лізингодавець укладено договір фінансового лізингу за № 696, згідно з яким Позивач отримав від Відповідача в лізинг самоскид Форд 3430 Д 15.04.2008 р., державний номер АА 7429НС і зобов’язався своєчасно, у відповідності до графіку лізингових платежів здійснювати необхідні платежі /а.с. 34-53/.

Додатком № 3 до Договору сторонами було затверджено план лізингу та встановлено розмір та періодичність платежів за курсом 1 долар США = 5,05 грн. /а.с. 54-55/.

20.11.2008 року Позивач отримав від Відповідача лист від 03.11.2008 року вих. № 696, яким останній повідомляв про прийняте рішення скористатись своїм правом, передбаченим п. 5.7 Договору та внести зміни до Планів лізингу в частині розміру лізингових платежів. При цьому, Відповідач зазначив, що підвищення розміру лізингових платежів відбулося внаслідок зростання ставок на міжбанківському кредитному ринку /а.с. 13-14/.

У відповідності до п. 5.7 Договору Лізингодавець має право змінити розмір лізингового платежу пропорційно або на одну й ту ж суму, якщо ціни, тарифи, платежі, податки, нормативи страхування ТЗ, що входять до складу лізингового платежу і пов’язані з виконанням даного Договору, змінюються внаслідок дій органів державної влади, тобто з незалежно від Лізингодавця причин. Розмір лізингового платежу, належного до сплати за цим Договором, коригується Лізингодавцем на дату, коли такі зміни набули чинності. В такому випадку Лізингодавець зобов’язаний надати Лізингоодержувачу розрахунок такого збільшення та, на вимогу Лізингоодержувача, підтверджуючі документи.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання шляхом розірвання договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Те, що зростання ставок на міжбанківському кредитному ринку України по кредитам overnight в середньому на 5,72% являються наслідком дій органів державної влади України і можуть бути підставою для збільшення лізингових платежів ТОВ "Євро Лізинг" не навело та не довело у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов‘язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право, зокрема вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а). суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б). платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в). компенсацію відсотків за кредитом;

г). інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов‘язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п.1 ст. 17 зазначеного Закону спори, що виникають при укладанні та виконанні лізингових договорів, вирішуються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов‘язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов‘язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Господарський суд міста Києва приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку, що зміна істотної умови Договору як розмір лізингового платежу з підстав, не передбачених Договором є істотним порушенням договору з боку Лізингодавця –Відповідача, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що Відповідач за Договором порушував умови договору з 27.10.2008 р. в частині неправомірного збільшення суми лізингових платежів, то відповідно стягнення таких платежів за спірний період є незаконним.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року у справі № 49/151.

Доводи наведені Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.