5008/1330/2011 Про стягнення безпідставно отриманих коштів - 23.01.2012 Прийняття

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про стягнення 100 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів

за участю представників:

від позивача - Радь Ю.О. –представник;

від відповідача - не з’явився.

Повна постанова складена 02.03.2012р.

Представнику позивача права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі ГПК України (1798-12) ), роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2011 року у цій справі, суддя Івашкович І.В., в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління майном міста Ужгородської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2011 року у справі № 5008/1330/2011 скасувати; винести нове рішення, яким позовні вимоги Управління майном міста Ужгородської міської ради у цій справі задоволити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що дане рішення є незаконним і необгрунтованим, а відтак підлягає скасуванню.

Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не перевірив наявність всіх істотних умов договору, чи вели сторони переговори про їх зміст, та чи відображають правовідносини сторін факт їх погодження, чи впливає наявність чи відсутність таких умов у Договрі на його виконання сторонами, чи відповідає зміст Договору вимогам законодавства України. Як зазначає далі скаржник, суд безпідставно обмежився виключно загальним висновком про відповідність правовідносин, які склались між сторонами договору підряду на капітальне будівництво.

Також скаржник посилається, що суд не встановив ступінь його виконання, та не переконався у тому, чи є достатніми дії сторін для висновку про його виконання. При цьому, вказуючи на доведеність того, що оспорюваний Договір виконується сторонами, суд покликався на обставини, встановлені Господарським судом Закарпатської області у справі № 5008/501/2011, рішення по якій не набрало законної сили через його оскарження в апеляційному порядку.

Таким чином, виходячи із очевидної суперечності змісту Договру, актів цивільного законодавства, а також з огляду на те, що Договір має безпосереднє відношення до предмета спору, суд мав застосувати ст. 83 ГПК України та визнати його недійсним.

При цьому, необгрунтованим є висновок суду про те, що клопотання позивача "не заслуговує на увагу", так як заявлені в обгрунтування такого клопотання обставини виходять за межі предмету дослідження у цій справі. Предметом дослідження у цій справі були обставини, наявність яких, на думку позивача, виключають підставу для отримання коштів у розмірі 962 000, 00 грн. відповідачем, а саме: факт неукладеності Договору. Однак, такими ж обставинами, які виключають підставність у отриманні вказаної суми відповідачем, є і ознаки недійсності Договору, а саме: суперечність його змісту актам цивільного законодавства. Таким чином, дослідивши наведені позивачем доводи, суд міг визнати недійсним оспорюваний Договір, а відтак і встановити відсутність підстав для оплати згаданих 962 000, 00 грн. відповідачу.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 96 ГПК України суду не направив.

23 січня 2012 року апеляційному господарському суду від представника Управління майном міста Ужгородської міської ради поступили письмові пояснення, у яких представник інформує суд про те, що згідно рішення ХІ сесії Ужгородської міської ради VІ скликання від 09.12.2011 року № 374 "Про реорганізацію управлінь міської ради", вирішено змінити назву "управління майном міста Ужгородської міської ради" на "департамент міського господарства Ужгородської міської ради". Відтак, відповідно до п. 3 вищевказаного рішення встановлено, що департамент міського господарства Ужгородської міської ради є правонаступником управління майном міста Ужгородської міської ради та головного управління міського господарства Ужгородської міської ради.

23 січня 2012 року апеляційному господарському суду від представника Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради поступили письмові пояснення, у яких представник зазначає, що згідно рішення ХІ сесії Ужгородської міської ради VІ скликання від 09.12.2011 року № 374 "Про реорганізацію управлінь міської ради", вирішено припинити діяльність головного управління міського господарства Ужгородської міської ради, шляхом приєднання до управління майном міста. У зв’язку з вищенаведеним, на момент судового засідання 23.01.2012 року третя особа у спірних правовідносинах –головне управління міського господарства Ужгородської міської ради перебуває в процедурі припинення та її правонаступником є позивач –департамент міського господарства Ужгородської міської ради.

У відповідності до вимог ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

За таких обставин, судова колегія вважає за доцільне здійснити процесуальне правонаступництво позивача у справі - Управління майном міста Ужгородської міської ради - на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі, –Головного управління міського господарства Ужгородської міської ради - на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради.

У судових засіданнях 22.12.2012р. та 23.01.2012р. представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу задоволити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

17 серпня 2010 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (Замовник) та ТОВ "Праймінвестбуд" (Підрядник) був укладений договір №10-04/150101 (далі –Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов’язується своїми силами і засобами організувати і здійснити на умовах цього Договору виконання робіт з реконструкції перехрестя вулиць Легоцького - Заньковецької -Тлехаса з влаштуванням кругового руху та тротуарів в напрямку вулиці Перемоги, згідно із затвердженою Замовником проектно-кошторисною документацією.

Відповідно до рішення ІІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради від 23.11.2010 року № 22 "Про затвердження положень структурних підрозділів Ужгородської міської ради" міською радою вирішено змінити назву "Департамент міського господарства Ужгородської міської ради" на "Управління майном міста Ужгородської міської ради" (п.3); затвердити положення про Управління майном міста Ужгородської міської ради, що вступить в силу з 01.02.2011 року (п.4); створити Головне управління міського господарства, як структурний підрозділ Ужгородської міської ради із статусом окремої юридичної особи (п.1); дати дозвіл Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради на укладання з Головним управлінням міського господарства Ужгородської міської ради договорів на переуступку прав та обов’язків в частині питань житлово-комунального господарства (п.7).

04 січня 2011 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (Первісний боржник) та Головним управлінням міського господарства Ужгородської міської ради (Новий боржник) був укладений Договір про переведення боргу.

Відповідно до п. 1 Договору про переведення боргу передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник переводить свій борг на Нового боржника, внаслідок чого Новий боржник заміняє Первісного боржника як зобов’язану сторону у Договорі № 10-04/150101 від 17 серпня 2010 року, укладеному між Первісним боржником і ТОВ "Праймінвестбуд".

Відповідно до п. 2 Договору про переведення боргу передбачено, що за цим Договором Новий боржник стає зобов’язаним здійснити замість Первісного боржника наступні обов’язки останнього: погасити заборгованість за виконані роботи з реконструкції перехрестя вулиць Легоцького - Заньковецької - Тлехаса з влаштуванням кругового руху та тротуарів в напрямку вулиці Перемоги в м.Ужгороді у сумі 1 896 461,55 грн.

Відповідно до умов Договору та доданих до справи документальних доказів встановлено, що сторонами Договору прийнято договір до виконання та відповідно вчинялись дії по виконанню взятих на себе взаємних зобов’язань.

З матеріалів справи вбачається, що доданими відповідачем до справи копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за вересень 2010 року, за станом на 05 жовтня 2010 року, за станом на 27 жовтня 2010 року, та за листопад 2010 року, які підписані з боку обох сторін, підтверджується виконання Підрядником (відповідачем) певного обсягу робіт згідно з Договором №10-04/150101 від 17 серпня 2010 року (а.с. 43 –50).

Відповідно до платіжних доручень від 27 серпня 2010 року № 32, від 01 вересня 2010 року № 33, від 06 жовтня 2010 року № 4, від 06 жовтня 2010 року № 34, від 12 жовтня 2010 року № 8, від 12 жовтня 2010 року № 7, від 19 жовтня 2010 року № 35 (а.с. 52 –55) позивачем здійснено перерахування відповідачу суми 962 000,00 грн. (спірної у цій справі); відповідно до наведеного у них призначення платежу підтверджується здійснення платежів згідно з Договором №10-04/150101 від 17 серпня 2010 року.

Як випливає з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за Договором №10-04/150101 від 17 серпня 2010 року щодо своєчасної та повної оплати вартості виконаних будівельних робіт, ТОВ "Праймінвестбуд" звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Головного управління міського господарства про стягнення заборгованості з врахуванням індексу інфляції, річних, пені (загальний розмір позовних вимог –2 402 455,88 грн.). Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2011 року у справі № 5008/501/2011 стягнуто з Головного управління міського господарства Ужгородської міської ради на користь ТОВ "Праймінвестбуд" 1 896 461,55 грн. основного боргу, 104 115,73 грн. інфляційних та 44 701,93 грн. 3% річних за прострочення оплати.

Причиною виникнення цього спору є твердження позивача про те, що Договір №10-04/150101 від 17 серпня 2010 року є неукладеним, оскільки його сторонами не досягнуто домовленості з усіх істотних умов для договору підряду на капітальне будівництво, у зв’язку з чим безпідставним є перерахування Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради на користь відповідача ТОВ "Праймінвестбуд" суми 962 000,00 грн., а відповідач відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України зобов’язаний повернути сплачені йому кошти. Позовні вимоги заявлені щодо стягнення суми 100 000,00 грн. - частини сплачених відповідачу грошових коштів.

Нормами глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Згідно ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зокрема, згідно з ч.1 вказаної статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із таких підстав визначено договори та інші правочини.

До господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання застосовуються норми Господарського кодексу України (436-15) .

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно приписів статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (226 ГК України (436-15) ).

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

За правилами ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до зазначених правових норм визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), а отже, таким, що не породжує для сторін певних правових наслідків, в т.ч. підстав для отримання коштів, може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов. Однак, у разі виконання такого договору обома сторонами, необхідним є застосування правових наслідків вчинення ними відповідних дій.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися господарські правовідносини, які відповідають договору підряду на капітальне будівництво, а підставою для сплати позивачем спірних грошових сум є вчинення відповідачем дій, направлених на виконання досягнутої згідно з договором №10-04/150101 від 17 серпня 2010 року домовленості, а саме фактичне виконання обумовлених договором будівельних робіт.

Правова природа відносин сторін Договору, які фактично склалися, не обмежується виключно укладенням договору №10-04/150101 від 17 серпня 2010 року, оскільки кожною із сторін вчинено юридично значимі дії по виконанню обумовлених договором умов.

Поведінка сторін у даних господарських зобов'язаннях свідчить про їх намір до настання відповідних правових наслідків у встановленій законом формі, а отже спірні грошові кошти одержано за наявних підстав. Фактичне виконання Підрядником будівельних робіт породжує для Замовника обов’язок здійснити їх оплату.

Відповідно до ст.4 ГПК України (1798-12) , судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст. ст. 4, 32, 33, 43 ГПК України (1798-12) , скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Закарпатської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відтак, немає підстав для скасування рішення.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

1. Здійснити процесуальне правонаступництво позивача у справі - Управління майном міста Ужгородської міської ради - на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі, –Головного управління міського господарства Ужгородської міської ради - на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради.