Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства Агроінвест-Топилище (надалі ФГ "Агроінвест-Топилище") за №06-2/05 від 06.05.2010р.

на рішення господарського суду Волинської області від 28.04.2010р.

у справі № 01/35-38

за позовом: т овариства з обмеженою відповідальністю "Каліта"(надалі ТзОВ "Каліта"), с. Миколаївкуа, Дніпропетровської області

до відповідача: ФГ "Агроінвест-Топилище", с. Топилище, Іваничівський р-н, Волинська область

про стягнення 348 356,85 грн.,

учасники судового процесу в судове засідання : не з`явились

У зв`язку з неявкою учасників судового процесу в судове засідання у відповідності до ч.8 ст. 81-1 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заяв про відвід суддів від сторін не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.04.2010р. у справі

№ 01/35-38 (суддя Якушева І.О.) позовні вимоги ТзОВ "Каліта"до ФГ "Агроінвест-Топилище"про стягнення 348 356,85грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 347 500,00грн., 3 475,00грн. витрат по сплаті державного мита, 235,41грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позову про стягнення 856,85грн. процентів річних відмовлено (а.с. 40).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним та необ`єктивним через невідповідність висновкам, викладеним в оспорюваному рішенні, фактичним обставинам справи та чинному законодавству України. На думку скаржника, вказане рішення прийняти з порушенням норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ "Каліта"залишити без задоволення. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не було витребувано від позивача оригінал рахунку –фактури № 26 від 07.12.2009р., а факсова копія даного документу, яка міститься в матеріалах справи не може бути належним та допустимим доказом перерахування позивачем коштів відповідачу.

Розгляд даної справи зупинявся з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2010р.

Після усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2010р. було поновлено розгляд даної справи.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 11.11.2010р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, проте надіслав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга є безпідставною та просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області без змін.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, надіслав телеграму від 10.11.2010р., в якій просить відкласти розгляд даної справи у зв`язку із пізнім отриманням ухвали Львівського апеляційного господарського суду та неможливістю безпосередньо прибути в дане судове засідання і надати докази зменшення суми боргу, що не була врахована в суді першої інстанції.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки, як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2010р., якою розгляд справи було призначено на 11.11.2010р., отримана ФГ "Агроінвест –Топилище"02.11.2010р. Таким чином, у останнього було достатньо часу для надання доказів. Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на навмисне затягування розгляду справи, в зв"язку з поданням необгрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи та поданням касаційних скарг.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності в порядку ст.ст. 75, 101 ГПК України.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2009р. між ТзОВ "Каліта"та ФГ "Агроінвест-Топилище"було укладено усну домовленість про купівлю сої, в зв"язку з чим відповідачем було виставлено рахунок № 26 від 07.12.2009р. позивачу на оплату 232 400,00грн. (а.с. 8).

08.12.2009р. позивачем було перераховано відповідачу оплату за сою у розмірі 232 400,00грн., про що свідчить платіжне доручення № 410 (а.с. 9).

Окрім того, 09.12.2009р. за усною домовленістю позивача та відповідача про купівлю сої, позивачем було перераховано відповідачу суму в розмірі 97 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 412 та суму в розмірі 18 100,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 944, як попередню оплату за товар (а.с. 9-10).

З наведеного вбачається, що позивачем перераховано кошти за товар, проте відповідач взятих на себе за усною домовленістю зобов`язань не виконав сої не передав, в зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 347 500,00грн.

В судовому засіданні 01.07.2010р. позивачем було надано і судом апеляційної інстанції було оглянуто оригінали платіжних доручень № 410 від 08.12.2009 р.; №№ 412,944 від 09.12.2009р.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У відповідності до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Беручи до уваги наведене та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про передачу відповідачем товару на вищевказану суму перерахованих позивачем коштів чи доказів повернення коштів, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 347 500,00грн., що складають суму попередньої оплати за товар, оскільки дана вимога підтверджена матеріалами справи. Відповідач зі своєї сторони не надав суду будь-який пояснень чи заперечень по суті позовних вимог, а зловживаючи процесуальними правами всіляко затягував розгляд справи.

Щодо заявленої вимоги ТзОВ "Каліта"про стягнення з відповідача - 3 % річних в сумі 856,85грн., то дана вимога є безпідставною, оскільки суперечить чинному законодавству України, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.. 625 ЦК України (435-15) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу даної норми права вбачається, що проценти річних сплачуються боржником у випадку прострочення ним виконання грошового зобов`язання.

Проте, як зазначалось вище, відповідач за умови усної домовленості взяв на себе та не виконав зобов`язання з передачі товару, а не грошового зобов`язання, а тому судом першої інстанції правомірно відмолено у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо тверджень позивача про надсилання відповідачеві претензії про оплату боргу, суд звертає увагу, що претензія, яка міститься в матеріалах справи (а.с.14) є без номера і без дати, тому неможливо прослідкувати: чи поштова квитанція (а.с.15) є доказом надсилання відповідачеві саме цієї претензії чи іншого документу.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, всупереч зазначеним вимогам ГПК України (1798-12) відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

1. Рішення господарського суду Волинської області від 28.04.2010р. у справі № 01/35-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України (1798-12) .

3. Справу передати в господарський суд Волинської області.