Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Рєпіної Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_3;

ОСОБА_4 – представник за дов. №1375 від 12.04.2011р.;

від відповідача Шевченко П.Г. – директор;

ОСОБА_6 – представник за дов. 33-11 від 01.12.2011р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Рубін-ЛПГ"

на рішення Господарського суду

Київської області

від 19.12.2011р. (дата підписання повного тексту рішення 20.12.2011р.)

№21/159-11 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Приватного підприємства "Рубін-ЛПГ"

про стягнення 36000,00 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач) в листопаді 2011 року звернувся до Господарського суду міст Київської області з позовом до Приватного підприємства "Рубін-ЛПГ" (далі – відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 36000,00грн. основного боргу, 360,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрата на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.12.2011р. у справі №21/159-11 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 36 000,00 грн. заборгованості, 360,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду Київської області, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2011р. у справі №21/159-11 та постановити нове рішення, яким відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з’ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.01.2012р. у справі №21/159-11 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/4 від 23.01.2012р. "Про зміну складу колегії суддів" в зв’язку з виробничою необхідністю (виходом у відпустку судді Тищенко А.І. та зайнятістю судді Михальської Ю.Б. в іншому судовому процесі) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 21/159-10 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Корсакова Г.В., Рєпіна Л.О.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не надав, що відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення (ухвали) місцевого господарського суду.

Проте, в судовому засіданні 23.01.2012р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги зазначивши, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Рубін-ЛПГ" є необґрунтованою належними та вичерпними доводами, а тому не може бути задоволена апеляційним судом.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства "Рубін-ЛПГ" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами 28.05.2008р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (підрядник) та Приватним підприємством "Рубін-ЛПГ" (замовник) було укладено договір на виконання монтажно-оздоблювальних робіт №04/05 (далі-договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є зобов’язання підрядника виконати монтажно-оздоблювальні роботи згідно ескізів:

- "АЗС в п. Мыкулычи (левая) (облицовка здания, 2 моноколон и фриза навеса";

- "АЗС в п. Мыкулычи (правая) (облицовка здания, 2 моноколон и фриза навеса";

Відповідно до п. 3.1 договору замовник здійснює попередню оплату у розмірі 10 000,00 грн. та сплачує 36 000,00 грн. після закінчення робіт. Загальна сума Договору становить 46 000,00 грн.

Згідно п. 4.1.2 договору замовник зобов’язується здійснювати оплату виконаних робіт в порядку та строки, передбачені умовами договору.

Підрядник здає, а замовник приймає роботи у випадку їх належного виконання підрядником, у відповідності до умов Договору, з підписанням сторонами Акта приймання-передачі.

Акт приймання-передачі підписується замовником протягом 3 днів з дати отримання цих актів. У випадку, коли замовник відмовляється підписати Акт приймання-передачі, він (замовник) зобов’язаний надати письмове обґрунтування своєї відмови у трьохденний термін (п.п. 5.1-5.3 договору).

Відповідно до п.п. 9.5, 9.6 договір дійсний до 20.12.2008р. Договір складений у двох примірниках: по одному для кожної сторони, які мають однакову юридичну силу, вступає в силу з дати його підписання та діє до виконання своїх зобов’язань.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем у відповідності до п. 5.2 договору, 13.04.2011р. було надіслано відповідачу для підписання акт прийняття-передачі виконаних кінцевих робіт б/н від 01.08.2008р. згідно договору, що підтверджується поштовим відбитком №13041115 на описі вкладенні у цінний лист №0219203319853.

Зазначений акт відповідачем отриманий 15.04.2011р., що підтверджується листом УДППЗ "Укрпошта"№303/06-Г-1157 від 20.06.2011р. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач акт прийняття-передачі виконаних кінцевих робіт б/н від 01.08.2008р. не підписав, вмотивованої відмови від його підписання не надіслав, вартість виконаних за договором підрядних робіт не оплатив.

Відповідно до ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 837, 854 629 Цивільного кодексу України (435-15) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договір є обов’язковим для виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем було надіслано відповідачу спірний акт для підписання, у той час як відповідачем спірний акт не підписаний, як і не надано вмотивованої відмови від його підписання в порядку п. 5.3 договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що виконані позивачем підрядні роботи за спірним актом вартістю 36 000,00 грн. вважаються прийнятими, і підлягають оплаті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2011р. у справі №08/43-48.

Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження посилання відповідача на відсутність в нього обов’язку по оплаті вартості виконаних за договором робіт з огляду на невиконання позивачем вимог ст. 882 Цивільного кодексу України в частині надіслання замовнику (відповідачу) повідомлення про готовність до передання робіт, оскільки вимоги зазначеної норми застосовуються до правовідносин в сфері будівельного підряду, якими спірні відносини за своєю правовою природою не являються.

Крім того, при винесенні спірного рішення судом першої інстанції також були правомірно враховані положення п. 9.6 договору, яким передбачено, що договір вступає в силу з дати його підписання та діє до виконання своїх зобов’язань, що спростовує посилання відповідача на безпідставність надіслання позивачем спірного акту після закінчення строку дії договору (20.12.2008р.).

З огляду на викладене та враховуючи, що станом на день прийняття спірного рішення відповідач частково оплатив вартість виконаних за договором підрядних робіт (10000,00 грн. попередньої оплати згідно п. 3.1 спірного договору), розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 36 000,00 грн. заборгованості за актом прийняття-передачі виконаних кінцевих робіт б/н від 01.08.2008р. згідно договору підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рубін-ЛПГ", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2011р. у справі №21/159-11 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 21/159-11 повернути до Господарського суду Київської області.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.