34/243 Про стягнення заборгованості за договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії - 10.11.2010 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 р. у справі № 34/243 від 05.07.2010 р. позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі – ПАТ "Укрсоцбанк", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віра" (далі – ТОВ "Фірма "Віра", відповідач) про стягнення 14360433,32 грн.

" В рахунок погашення заборгованості ТОВ "Фірма "Віра" перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії №06-10/61 від 05.03.2007 в сумі 14 360 433 грн. 32 коп., яка складається з:

- 12 000 000 грн. – непогашеної заборгованості за кредитом;

- 2 258 999 грн. 99 коп. – заборгованості за процентами відповідно до п.1.1.1 кредитного договору;

- 101 433 грн. 33 коп. –донарахованих відсотків (1) за невиконання умов п.2.1.4 (3.3.4) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме:

- нежитлову будівлю – АЗС (автозаправочна станція) (Літера "Б"), заг. пл. 18,7 кв.м., що розташована за адресою : м. Київ, вул. Волинська, буд. № 66-"А";

- земельну ділянку загальною площею 0,0478 гектара (цільове призначення – реконструкція, експлуатація, та обслуговування автозаправочної станції) кадастровий номер - 8000000000:72:476:0017, на якій розташована нежитлова будівля АЗС (автозаправочна станція) (Літера "Б"), переданий в іпотеку Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Віра" за іпотечним договором №26/І-09 (з майновим поручителем), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Віра", що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю фірмою "Віра" шляхом проведення публічних торгів.

Встановити початкову ціну предмета іпотеки згідно експертного висновку суб’єкту оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірмою "Віра" на користь Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" 25 500 грн. –витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 12.08.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 13.10.2010 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

За заявами сторін, відповідно до статті 69 ГПК України, продовжувався строк розгляду апеляційної скарги.

В судове засідання 10.11.2010 р. з’явились представники сторін. Представник третьої особи в судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове зворотне повідомлення. В зв’язку з вказаним та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

5 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі – Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МС ОЙЛ КАРД" (Позичальник) було укладено Кредитний договір, згідно з яким позивач зобов’язався надати Позичальнику грошові кошти в доларах США та/або гривнях окремими частинами (кожна частина окремо - Транш) в межах максимального ліміту заборгованості до 12 000 000 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10% річних від заборгованості в євро та 17 % річних від заборгованості в гривнях та комісій, в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід’ємною складовою частиною цього договору.

Договором від 26.09.2007 про внесення змін та/або доповнень до Кредитного договору встановлено, що процентна ставка в межах максимального ліміту заборгованості до 12 000 000 грн. встановлена в розмірі 16% річних заборгованості в гривнях та комісій.

Договором від 27.06.2008 про внесення змін та/або доповнень до Кредитного договору встановлено, що процентна ставка в межах максимального ліміту заборгованості до 12 000 000 грн. встановлена в розмірі 17,5% річних заборгованості в гривнях та комісій.

Договором від 06.11.2008 про внесення змін та/або доповнень до Кредитного договору встановлено, що процентна ставка в межах максимального ліміту заборгованості до 12 000 000 грн. встановлена в розмірі 22% річних заборгованості в гривнях та комісій.

Пунктом 2.14 Кредитного договору передбачено, що у разі порушення Позичальником умов п. 3.3.4 цього договору, за весь період дії порушення нарахування процентів за користування кредитом або його частиною здійснюється в розмірі процентів за користування кредитом, вказаному в п. 1.1.1 цього договору, збільшеному на 1 (один) пункт.

Згідно п.п.1.1.2 Кредитного договору – кінцевий термін, до якого має бути повністю повернена заборгованість за кредитом – це 4 березня 2010 року, або достроково у випадках, передбачених цим договором або договорами, які забезпечують виконання зобов’язань за цим договором, або чинним законодавством України.

Згідно п.п. 2.16 Кредитного договору – термін користування Позичальником кожним траншем кредиту не може перевищувати 90 (дев’яносто) календарних днів від моменту його надання.

Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору, сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно не пізніше 5 (п’ятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти за користування кредитом, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, на рахунок №20689400751481 в гривнях та/або на рахунок №20688400751482 в євро в Київській обласній філії кредитора.

Третій особі було надано суму кредиту межах максимального ліміту заборгованості у розмірі 12 000 000 грн., що підтверджується виписками по рахункам.

Отримавши згідно Кредитного договору кошти у тимчасове користування, третя особа (Позичальник) не виконала взятих на себе договірних зобов’язань, а саме: припинила сплату процентів, сплата яких передбачена п. 2.5 Кредитного договору та додатковими договорами до нього та припинила сплату суми заборгованості по кредиту (Траншів по кредиту) в строки, передбачені п. 2.16 Кредитного договору чим порушила умови Договору.

26.03.2009 Банком було направлено Позичальнику вимогу про усунення порушень та виконання порушених зобов’язань перед Банком, передбачених Кредитним договором протягом тридцяти днів, з дня отримання вимоги.

Як слідує з матеріалів справи, Позичальник отримавши вказану вимогу, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за №09751450 від 26.03.2010, заборгованість протягом 30-ти днів з отримання даного листа не сплатив, відповіді на вказану вимогу не надав.

Пізніше Банком було направлено майновому поручителю відповідачу (ТОВ Фірма "Віра") вимогу про усунення порушень договірних зобов’язань, передбачених Кредитним договором протягом 30 днів, з дня отримання вимоги.

Відповідно до п.п.3.3.7 Кредитного договору, третя особа зобов’язана повернути кредит не пізніше терміну, вказаного в п. 1.1.2 Кредитного договору, а також достроково повернути наяву заборгованість за кредитом та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, комісії, можливі пені та штрафи, у розмірі передбаченому цим договором та тарифами, витрати кредитора на здійснення забезпечення заставою вимоги за цим договором, а також інші грошові витрати кредитора, пов’язані з захистом свого порушеного права - у разі невиконання Позичальником цього договору та з пред’явленням вимог і отримання виконання за цим договором, у випадках, визначених будь-яким з п.п.2.13.3, 3.2.5, 4.4, 5.5 цього договору.

Згідно з п. 4.4 Кредитного договору - у разі невиконання Позичальником зобов’язань, визначених будь-яким з п.п.3.3.5, 3.3.6, 3.3.8 - 3.3.16, 3.3.18, 3.3.20 Кредитного договору порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов’язань за кредитом, умов договорів, визначених в п. 1.3 цього договору, більше 30 (тридцять) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов’язаний не пізніше наступного робочого для після спливу вказаного тридцяти денного строку повернути Кредитору існуючу заборгованість за Кредитом, сплатити нараховані проценти за користування Кредитом, комісії, можливі пені та штрафи, у розмірі передбаченому цим договором та тарифами, витрати Кредитора на здійснення забезпечення заставою вимоги за цим договором, а також інші грошові витрати Кредитора, пов’язані з захистом свого порушеного права у разі невиконання позичальником цього договору та з пред’явленням вимог отримання виконання за цим договором.

З 6 січня 2009 року Третьою особою було припинено сплату процентів, з 4 лютого 2009 року Третьою особою було припинено сплату кредиту.

Суду не було надано доказів виконання умов Кредитного договору третьою особою або відповідачем протягом 30 днів з моменту отримання листа вимоги позивача від 23.03.2009 №21-03/67-869, а отже строк повернення кредиту є таким, що настав.

Станом на момент розгляду справи заборгованість за Кредитним договором погашена не була.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, станом на 25.05.2009 у позивача виникло право вимоги погашення Позичальником суми кредиту, нарахованих відсотків (плати) за користування кредитом в повному обсязі, що становить 14 360 433,32 грн., яка становить:

-12 000 000 грн. – непогашена заборгованість за кредитом;

-2 258 999,99 грн. – заборгованість за процентами відповідно до п.п.1.1.1 п.1.1 Кредитного договору;

-101 433,33 грн. – донарахована сума процентів (1%) за невиконання умов п.п.2.1.4 (3.3.4) Кредитного договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.2.7 Кредитного договору передбачено, що Кредитор має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов’язань за Кредитом у разі неповернення позичальником кредиту або його окремого траншу, визначених п. 1.1 цього договору, несплати процентів за користування кредитом, комісій, пень та штрафів згідно з умовами договору.

В забезпечення виконання зобов’язань по Кредитному договору між позивачем та відповідачем було укладено наступний договір забезпечення: Іпотечний договір, згідно з яким ТОВ Фірма "Віра" передало в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме:

- нежитлову будівлю - АЗС (автозаправочна станція) (Літера "Б"), заг. пл. 18,7 кв.м., що розташована за адресою : м. Київ, вул. Волинська, буд. № 66 – "А";

станція) (Літера "Б").

Згідно п.п.2.4.3 п.2.4 Іпотечного договору у разі порушення іпотекодавцем основного зобов’язання, іпотекодержатель може задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.п.2.4.7 Іпотечного договору у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки, іпотекодержатель має право реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема, Закону України "Про іпотеку" (898-15) , Цивільного кодексу України (435-15) , тощо, за своїм вибором.

Відповідно до п. 4.1 Іпотечного договору у разі порушення Основного зобов’язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.3 Іпотечного договору встановлено, що у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, початку процедури припинення (реорганізації або ліквідації) Позичальника та/або Іпотекодавця, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання Основного зобов’язання для задоволення вимог, що випливають з Основного зобов’язання.

24.03.2009 Господарський суд м. Києва порушив провадження в справі про банкрутство ТОВ "МС ОЙЛ КАРД". Підготовче засідання суду призначено на 23.04.2009.

Не погодившись із зазначеною ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 ДПІ у Деснянського району м. Києва звернулась до ВГСУ з касаційною скаргою. Ухвалою ВГСУ БІД 20.05.2009 відмовлено у прийнятті касаційної скарги. Підготовче засідання відкладалось.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.08.2009 призначено розпорядника майна попереднє судове засідання призначено на 17.11.2009.

12.09.2009 опубліковано оголошення про банкрутство ТОВ "МС ОЙЛ КАРД". 17.11.2009 засідання відкладалось на 04.12.2009 в зв’язку з невиконанням розпорядником майна своїх обов’язків

04.12.2009 розгляд справи було відкладене на 18.12.2009 та в третє зобов’язано розпорядника майна подати на затвердження реєстр вимог кредиторів.

18.12.2009 в судовому засіданні встановлено, що розпорядник майна втретє вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва розпорядника майна ТОВ "МС ОЙЛ КАРД" Долича О.В. від виконання обов’язків розпорядника майна усунуто, призначено нового розпорядника майна ТОВ "МС ОЙЛ КАРД".

Не погодившись із зазначеною ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.12.2009 ТОВ "МС ОЙЛ КАРД"19.01.2010 звернулась до ВГСУ з касаційною скаргою. Ухвалою ВГСУ від 30.03.2010 відмовлено у прийнятті касаційної скарги. Попереднє засідання відкладалось.

21.04.2009 справа № 28/118-6 направлена господарським судом м. Києва до Київського апеляційного господарського суду.

У даний час справа № 28/118-6 про банкрутство ТОВ "МС ОЙЛ КАРД" перебуває в Київському апеляційному господарському суді. Попереднє засідання не проведено, реєстр вимог кредиторів до цього часу не затверджений.

На момент звернення позивача до суду зобов’язання за Кредитним договором продовжувало діяти та заборгованість по ньому не була погашена.

Посилання третьої особи на те, що Банк вступивши у справу про банкрутство боржника (третьої особи) та у випадку затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів боржника (третьої особи) до якого будуть включені вимоги позивача, тим самим захистив свої права, суд вважає необґрунтованими, так як лише факт затвердження реєстру кредиторів боржника Банк не одержав би виконання зобов’язань за Кредитним договором.

Тобто, в даному випадку позивач правомірно звернувся до ТОВ фірми "Віра", як майнового поручителя за невиконання третьою особою, як Позичальником, умов Кредитного договору, щодо своєчасного повернення кредиту сплати процентів за користування кредитом, розмір, термін, умови повернення та сплати яких встановлюється Кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" (далі –Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 12 Закону встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до п.1 ст. 7 Закону визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Статтею 11 Закону визначено, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов’язанням.

Судом враховано, що статтю 39 Закону передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

З встановлених в ході судового розгляду обставин, господарський суд дійшов висновку, що задоволення вимог Іпотекодержателя (позивача) має відбуватись шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано належних доказів на спростування викладеного в позові, тому, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.