2-9/459-2010 Про звернення стягнення на предмет застави - 10.11.2010 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 01.10.2010 у справі № 2-9/459-2010

за позовом публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" (Контрактова площа, 4, м. Київ, 04070); (98112, м. Феодосія, б-р Старшинова, 27)

до фірми "Движеніє-21" (вул. Севастопольська, 41/1, м. Сімферополь, 95013)

агрофірми "Дніпро-Прогрес" (вул. Трубаченка, 5-9, м. Сімферополь, 95006)

сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Буревестник" (пров. Садовий, 26, Плодове, Нижньогірський р-н, 97134)

про звернення стягнення в розмірі 1841736,48 грн. на предмет застави

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2010 у справі № 2-9/459-2010 замінено позивача - ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ". У частині стягнення кредитної заборгованості у сумі 5000,00 грн. та відсотків за користування кредитом у сумі 3370,69 грн. провадження у справі припинено. В інший частині позову відмовлено.

В основу рішення покладений висновок судової бухгалтерської експертизи, згідно з яким за фірмою "Двіженіє-21" за договором кредитної лінії рег. № 16/06 від 29.12.2006 заборгованість перед позивачем була підтверджена в сумі 5000,00 грн. та відсотки в сумі 3370,69 грн., які відповідачем були сплачені під час розгляду справи. В цій частині вимог провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В інший частині надання кредиту відповідачем не було підтверджено, у зв’язку з чим у позові відмовлено за недоведеністю.

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи позивача полягають в тому, що суд порушив норми матеріального права та не в повній мірі дослідив всі обставини справи.

Апеляційна скарга по суті не містить будь-яких посилань, які б вказували на порушення судом першої інстанції норм закону, проте, позивач безпосередньо в судовому засіданні висловив свої доводи та заперечення щодо рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2010 у справі № 2-9/459-2010.

Так, позивач зазначає, що видача кредиту була здійснена меморіальними ордерами № 141508, 141518, 141520, 141522, 141524, 141526, що також підтверджується виплатою процентів відповідачем.

Представник фірми "Движеніє-21" у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2006 між відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство та фірмою "Двіженіє-21" укладений договір кредитної лінії реєстраційний номер 16/06.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов кредитного договору банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 1300000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит (грошові кошти) у повному обсязі не пізніше 28.12.2007 та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 18 відсотків річних, а також сплатити інші платежі у розмірі, строк та в порядку, передбаченому кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та майновими поручителями було укладено договори застави.

Договір застави № 3-16-1/06 від 29.12.2006 укладено з агрофірмою "Дніпро-Прогрес".

Згідно з пунктом 1.2.3. договору застави, з метою забезпечення зобов'язань фірмою "Двіженіє-21" за кредитним договором № 16/06 від 29.12.2006 у заставу позивачу агрофірма "Дніпро-Прогрес" надала врожай зернових 2007 року всього на суму 1543100,00 грн.

Також укладено договір застави № 3-16/06 від 29.12.2006 з агрофірмою "Дніпро-Прогрес".

Згідно з п. 1.1., 1.2, 1.3. договору застави з метою забезпечення зобов'язань фірмою "Двіженіє-21" за кредитним договором № 16/06 від 29.12.2006 у заставу позивачу агрофірма "Дніпро-Прогрес" надала транспортні засоби та сільгособладнання балансова вартість яких становить 404690,00 грн. Загальна вартість по даному договору застави склала 1050250,00 грн.

З товариством з обмеженою відповідальністю "Буревестник" укладено договір застави б/н від 12.07.2007.

Згідно з п. 1.1., 1.2 договору застави з метою забезпечення зобов'язань фірмою "Двіженіє-21" за кредитним договором № 16/06 від 29.12.2006 у заставу позивачу товариство з обмеженою відповідальністю "Буревестник" надало зерно пшениці вартість якої сторонами визначена в розмірі 468000,00 грн.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до розділу 2 вищевказаних договорів застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмети застави при невиконанні Заставодавцем та/або Позичальником за кредитним договором (фірма Двіженіє-21) своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та цих договорів застави.

Згідно частині 2 статті 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач посилається на наявність заборгованості за відповідачем за кредитним договором в сумі 1841736,48 грн., з яких: заборгованість за кредитом 1299058,18 грн. та проценти за користування кредитом 612678,30 грн.

У матеріалах справи є висновок судово-бухгалтерської експертизи № 18 від 18.08.2010 з якого вбачається, що заборгованість по кредитної лінії рег. № 16/06 від 29.12.2006 первісними документами наданими на дослідження фірмою "Двіженіє-21" та Банком підтверджуються в сумі 5000,00 грн. Заборгованість по відсоткам за кредит наданими документами не підтвердилась.

При цьому, посилання позивача на те, що видача кредиту була здійснена меморіальними ордерами № 141508, 141518, 141520, 141522, 141524, 141526 є неспроможним. Зміст висновку експертизи свідчить про те, що вказані документи надавались позивачем на дослідження експерту, що відображено в таблиці. Так, експерт зазначив, що для договірного списання грошових коштів банку потрібна письмова вказівка платника, яка повинна бути відображена в договорі, при цьому списання грошових коштів по меморіальному ордеру здійснюється тільки в тому випадку, якщо кредитором по списуваних засобах є банк, в решті випадків окрім наявності договірних вказівок на списання грошових коштів необхідною умовою для списання грошових коштів є наявність платіжної вимоги виставленого одержувачем грошових коштів.

Проте, на дослідження платіжні вимоги не були представлені і в договорі переуступки права вимоги вказівки на домовленості про перерахування банком грошових коштів з рахунку платника не передбачені.

В наданих на дослідження меморіальних ордерах платником зазначена фірма Двіженіє-21", отримувачем - агрофірма "Дніпро-Прогрес", в призначенні платежу відображено посилання на договір уступки права вимоги, положення якого не передбачають права банка здійснювати договірне списання з рахунків платника фірми "Двіженіє-21".

Таким чином, надані позивачем докази не можуть самостійно свідчити про наявність з боку фірми "Двіженіє-21" заборгованості у розмірі 1841736,48 грн. і, як наслідок, невиконання боржником умов кредитного договору.

Виходячи з суми наданого кредиту - 5000,00 грн., заборгованість по відсоткам за період з 2006 року по 2010 року складає 3370,69 грн.

В матеріалах справи є квитанції від 30.09.2010 № 4148293 та № 4148323, від 01.10.2010 № 51648651, які свідчать про погашення відповідачем вищенаведених сум (5000,00 грн. та 3370,69 грн.).

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі у цій частині на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При відсутності належних доказів наявності заборгованості в більший частині, ніж встановлено судом, за відповідачем - в інший частині суми позовних вимог у позові відмовлено правомірно.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.