686/20228/16-а Про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - 14.03.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради (далі - Управління) на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року (суддя Курко О.П.) у справі № 686/20228/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

Постановою від 23 листопада 2016 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, Хмельницький міськрайонний суд позов задовольнив.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Управління 20 грудня 2016 року подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржену постанову.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 січня 2017 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовив, залишив апеляційну скаргу без руху і надав строк (протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху) для усунення недоліків апеляційної скарги, як-от: надати суду апеляційної інстанції докази на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження та докази сплати судового збору.

Копію ухвали апеляційного суду від 12 січня 2017 року апелянт отримав 18 січня 2017 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З огляду на те, що станом на 28 березня 2017 року недоліки апеляційної скарги не усунені, від апелянта не надходило заяв (клопотань) на її виконання, Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 березня 2017 року, керуючись частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС) відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Управління не погодилося із рішенням суду апеляційної інстанції і звернулося із касаційною скаргою про його скасування та направлення справи до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду по суті.

Скаржник вважає, що строк апеляційного оскарження він не пропустив з огляду на те, що оскаржена постанова суду першої інстанції була направлена 12 грудня 2016 року, та, оскільки з 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) (далі - Закон № 1774-VIII (1774-19) ), згідно з яким виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення, звільнені від сплати судового збору, то в апеляційного суду не було перешкод для прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження станом на дату винесення ухвали від 12 січня 2017 року.

ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року - без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанцій, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

За змістом частини 2 статті 186 КАС (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційний суд встановив, що копію постанови суду першої інстанції від 23 листопада 2016 року, яка була направлена сторонам 07 грудня 2016 року, апелянт отримав 09 грудня 2016 року, а апеляційну скаргу подав 20 грудня 2016 року, тобто після закінчення всиновленого статтею 186 КАС строку.

Частиною четвертою статті 189 КАС було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З огляду на те, що апелянт не надав належних доказів на підтвердження поважності пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційний суд підставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Стосовно правових підстав сплати судового збору на час подання апеляційної скарги слід зазначити таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (3674-17) (далі - Закон № 3674-VI (3674-17) ).

Умови та порядок звільнення від сплати судового збору передбачені у статті 8 Закону № 3674-VI та статті 88 КАС.

Зокрема, Кодексом передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічна норма міститься у статті 133 КАС у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року. Закон № 1774-VIII (1774-19) , яким частину першу статті 5 Закону № 3674-VI доповнено пунктом 19 (щодо пільг зі сплати судового збору органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій, виконавчими органами міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення) набрав чинності з 01 січня 2017 року. Але на момент звернення Управління із апеляційною скаргою (у грудні 2016 року), тобто на час вчинення відповідної процесуальної дії, законодавець визначав обов'язок виконавчих органів міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення, сплачувати судовий збір. На необхідність сплати цього платежу на підставі закону суд апеляційної інстанцій вказав у своїй ухвалі від 12 січня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Вимоги закону і присуд суду апелянт не виконав.

Вирішення суддею питання про можливість звільнення від сплати судового збору залежить від наведених у клопотанні обставин, підтверджених відповідними засобами доказування, стадії провадження, а також оцінки предмету, суті позовних та інших вимог, значення для особи тих прав та інтересів, які вона намагається захистити в суді.

Отже, у справі, що розглядається, комплексна оцінка вказаних у клопотанні обставин не дала суду можливість за внутрішнім переконанням прийняти рішення про звільнення від сплати судового збору.

Покликання скаржника на зміни до Закону№ 3674-VI (3674-17) про запровадження пільг з 01 січня 2017 року для органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення, в частині звільнення від сплати судового збору є неприйнятними, оскільки встановлене право на звільнення від сплати судового збору має перспективну дію, поширюватиметься на правовідносини, що виникатимуть після набрання чинності цими положеннями закону, і не має застосуватися до правових відносин, що виникли до їх запровадження.

В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 КАС (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року - без змін.