9/142-10 Про припинення провадження справи - 09.11.2010 Прийняття

Не погодившись з ухвалою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, посилаючись на те, що висновки викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що він звертався до позивача з листами ( № 63 від 25.11.2009, № 12 від 03.03.2010р.) про прийняття орендованих приміщення, однак, судом першої інстанції, на думку відповідача, не надано оцінки зазначеним листам. Підтвердженням направлення листа (вих. № 63) є копія із журналу вихідної кореспонденції ТОВ "Будмеханізація", а листа (вих. № 12) -відмітка про прийняття позивачем.

Відповідач вважає, що наданий позивачем витяг із електронного реєстру вхідної кореспонденції, на підтвердження надання відповідачу листів №№ 337 від 12.07.2010 та 341 від 15.07.2010, не може бути письмовим доказом, оскільки електронний реєстр підлягає редагуванню, його оригіналу не існує.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2010 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 09.11.2010.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою про розірвання Договору оренди (найму) об’єктів нерухомості № 01/12/08 від 01.12.2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний Договір має бути розірваний на підставі ч. 2 ст. 769 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

В подальшому 02.09.2010 представник позивача надав заява про зміну підстав позову., відповідно до якої просив розірвати Договір оренди (найму) об’єктів нерухомості № 01/12/08 від 01.12.2008 на підставі відмови від Договору, що підтверджується листом від 15.07.2010 р. № 341.

Крім того, представником позивача було подане клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ).

Відповідач у відзиві на позовну заяву повністю заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні.

Колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції, про припинення провадження по справі з наступних підстав:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Київ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмеханізація" укладено Договір оренди (найму) об’єктів нерухомості № 01/12/08 від 01.12.2008 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору відповідач передає, а позивач приймає в оплатне тимчасове користування нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення та склади відкритого зберігання матеріалів та техніки (далі по тексту договору – "Об’єкт оренди"), які належать відповідачу згідно свідоцтва про право власності і розташовані за адресою: 08132 Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м.Вишневе, вул. Чорновола 53.

В п.1.2 Договору зазначено, що Об’єкт оренди складається з: (1) - складське приміщення 417,5 кв.метрів; (2) - станція технічного обслуговування 331,6 кв.метрів; (3) - адміністративно-побутова будівля(крім ТП та котельні) 570,9 кв.метрів; (4) - склад-підвал 122,0 кв.метрів; (5) - склад паливно-мастильних матеріалів 168,0 кв.метрів; (6) - склади відкритого зберігання матеріалів та техніки 3300,0 кв.метрів, що знаходяться на території майнового комплексу відповідача, надалі "Територія", згідно Схеми розташування Об’єкту оренди, яка є невід’ємною частиною даного договору (Додаток №1).

Вартість Об'єкту оренди з урахуванням ринкової ціни становить 6004327,00 гривень (шість мільйонів чотири тисячі триста двадцять сім гривень 00 коп.). Об’єкт оренди використовується позивачем для розміщення об'єкту торгівлі, складу та офісу з метою здійснення позивачем торгівельної, виробничої та іншої діяльності, погодженною з відповідачем та не забороненої законодавством України (п.п. 1.3, 1.4 Договору).

Строк оренди за даним договором становить до "28" листопада 2011 року з моменту підписання Акту прийому-передачі у відповідності до п.2.2 договору (п. 3.1 Договору).

В свою чергу, в п. 4.1 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати становить: опалювальні приміщення: 174,00 (сто сімдесят чотири) гривень, у тому числі ПДВ 20% -

29,00 грн. (двадцять дев’ять) гривень за один квадратний метр площі; неопалювальні приміщення: 58,00 (п'ятдесят вісім) гривень, у тому числі ПДВ 20%-9,67грн.(дев’ять грн. 67 коп.) за один квадратний метр площі; склади відкритого зберігання матеріалів та техніки: 11,60 грн.(одинадцять гривень 60 копійок) у тому числі ПДВ 20% - 1,93 грн.(одна гривня 93 копійки) за один квадратний метр площі; підвал: 87,00 (вісімдесят сім гривень ) у тому числі ПДВ 20% -14,50грн (чотирнадцять гривень 50 копійок)) за один квадратний метр площі.

Загальний розмір орендної плати за місяць становить 196339,50 грн. (п. 4.2 Договору).

В подальшому, сторонами підписана Додаткова угода № 1 до Договору від 01.07.2009 (далі – Додаткова угода №1).

Відповідно до умов якої сторони прийшли згоди зменшити розмір орендної плати на 10 % і відповідно внести зміни до п. 4.1 Договору.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що об’єкт оренди повинен бути переданий відповідачем та прийнятий позивачем протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного Договору, але окремі частини об’єкту оренди, за згодою сторін, можуть бути передані в інший термін, але не пізніше ніж через 6 місяців з моменту підписання даного договору, тобто до 01.06.2009 р.

Обов’язок передати об’єкт в оренду і прийняти його по закінченню терміну оренди покладено на відповідача (п. 6.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, Акту здачі-прийняття від 01.01.2009р., відповідач, з порушенням встановлених Договором термінів, 15.12.2008 р. передав тільки частину об’єкту оренди площею 4400,4 кв. м. (перелік приміщень зазначений в Акті здачі-прийманні від 15.12.2008 р.) та 01.01.09 р. складське приміщення площею 72 кв. м.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні будь – які докази того, що приміщення площею 437,6 кв.м. станом на день розгляду справи було передане відповідачем позивачу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь – які докази домовленостей, листів з боку відповідача або додаткових угод, укладених між сторонами, щодо зміни умов договору в частині строків передачі об’єктів оренди.

Враховуючи те, що відповідач не передав частину об’єкту оренди, позивач вручив відповідачу лист № 337 від 12.07.2010 р. (отримання даного листа підтверджено штампом відповідача) в якому запропонував відповідачу розірвати Договір з надсиланням копії угоди про розірвання договору та прийняти 02.08.2010 р. приміщення з оренди за Актом приймання-передачі приміщення.

Відповіді про погодження або заперечення щодо розірвання договору та передачі приміщень відповідач не надав.

15.07.2010 р. позивач вручив відповідачу другий лист № 341 від 15.07.2010 p. (отримання даного листа підтверджено штампом відповідача), зі змісту якого вбачається, що позивач вимагав від відповідача у строк не пізніше 20.07.2010 р. підписати та повернути позивачу примірник угоди про розірвання договору. У разі неповернення відповідачем у вказаний строк угоди про розірвання Договору оренди вважати, що з 21.07.2010 р. позивач відмовився від Договору оренди на підставі ч. 2. ст. 766 ЦК України.

Відповіді про погодження або заперечення відповідачем також надано не було.

В свою чергу, в подальшому представниками позивача (орендар), ФОП - ОСОБА_1 (сторона) та ТОВ "Груп 1" (охорона) складено, підписано та скріплено мокрими печатками Акт про звільнення позивачем приміщень, переданих за договором оренди від 02.08.2010р.

Відповідачем не заперечується те, що встановлена умовами Договором орендна плата внесена позивачем включно по 02.08.2010 p., тобто позивач виконав умови Договору.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 ГК України (п.3 ст. 291 ГК України).

Виходячи з приписів статті 188 ГК України, зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку допускається у разі, якщо це передбачено законом або договором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.03.2006 р. у справі № 13/359-05.

Тобто, одностороння відмова від договору допускається виключно у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При односторонній відмові від договору, договір слід вважати зміненим чи розірваним з моменту одержання контрагентом повідомлення про відмову (за аналогією з офертою та акцептом при укладенні договору), якщо в повідомленні не встановлений інший строк.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що спірний Договір не містить спеціальних положень, які регламентують додаткові підстави для односторонньої відмови від Договору. Однак, пунктом 9.2 Договору встановлено, що дострокове розірвання договору за вимогою однієї із сторін допускається на підставах та в порядку, передбачених ЦК України (435-15) .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 766 ЦК України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Як було встановлено раніше, відповідач взяті на себе зобов’язання, за умовами Договору, не виконав, а саме, передати об’єкт оренди протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору, але окремі частини об’єкту оренди, за згодою сторін, повинні були бути передані в інший термін, але не пізніше ніж через 6 місяців з моменту підписання даного договору, тобто до 01.06.2009р.

Враховуючи вищезазначене, відповідач частково виконав взяті на себе зобов’язання щодо передачі об’єкту в оренду, у зв’язку з чим позивачем 15.07.2010 р. вручено відповідачу повідомлення про відмову від Договору, яке отримано відповідачем у цей же день. Відповідно до даного повідомлення позивач вимагав від відповідача у строк не пізніше 20.07.2010 р. підписати та повернути примірник угоди про розірвання Договору. У разі неповернення відповідачем у вказаний строк угоди про розірвання Договору оренди вважати, що з 21.07.2010 р. позивач відмовився від спірного Договору оренди на підставі ч. 2. ст. 766 ЦК України.

Відповідач відповіді на зазначений лист позивачу не надав та не надіслав, що сторонами не заперечується.

Тобто, позивач дотримався процедури, відповідно до чинного законодавства України (ст. 766 ЦК України та ст. 188 ГК України),а саме, відмовився від Договору. Позивач правомірно реалізував своє право на односторонню відмову від Договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач будь-яких листів-відповідей про погодження або заперечення на повідомлення позивача про відмову від Договору або дій щодо передачі майна, яке є предметом Договору оренди, не надав, в зв’язку з чим спірний Договір є розірваним з 21.07.2010 р.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Пунктом 3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. (v_612800-94) "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" (зі змінами та доповненнями, станом на 29.12.2008) передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у таких випадках: припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

В свою чергу, слід визнати правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що, оскільки предметом спору у даній справі є розірвання договору, який з 21.07.2010 р. вважається розірваним, тому фактично встановлено відсутність предмету спору у цій частині, у зв’язку з чим, провадження у справі про розірвання Договору підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.12.2006 р. у справі № 18/268.

Колегія суддів критично відноситься до посилань скаржника на те, що він звертався до позивача з листами ( № 63 від 25.11.2009, № 12 від 03.03.2010р.) про прийняття орендованих приміщень, однак, судом першої інстанції, не надано оцінки зазначеним листам, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмеханізація" направляло позивачу лист №63 від 25.11.2009 р., відповідно до якого повідомляє про те, що відповідач не отримав орендну плату у 2008 році на суму 359000,00 грн., при тому, що ним витрачено 80000,00 грн. на ремонтні роботи, пов’язані з необхідністю звільнення та подальшою передачею позивачу оговорених у Договорі площ в адміністративному будинку. Тобто, зі змісту зазначеного листа не вбачається пропозиції прийняти в оренду приміщення; крім того, зі змісту даного листа неможливо з’ясувати характер та необхідність ремонтних робіт, а також, які саме площі і в який термін будуть передані позивачу.

Крім того, слід зазначити, що кінцевий термін здачі приміщень сплив 01.06.2009 р., а лист відповідача датований 25.11.2009 р., тобто, майже через півроку.

Належних доказів того, що вищезазначений лист було отримано позивачем відповідач не надав, копія із журналу вихідної кореспонденції ТОВ "Будмеханізація" не є належним доказом.

В свою чергу, у листі №12 від 03.03.2010р. відсутня пропозиція прийняти в оренду приміщення, крім того, запис в нижньому правому куті листа про його отримання позивачем без штампу або печатки позивача не може вважатися належним доказом, оскільки не відомо ким було отримано зазначений лист.

Таким чином, у розгляді даної справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 28.09.2010 у справі № 9/142-10 відповідає чинному законодавству, підстав для її скасування не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.09.2010 у справі № 9/142-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмеханізація" - без задоволення.