5002-24/3238-2010 Про визнання недійсним договору фінансового лізингу - 08.11.2010 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г. ) від 02 вересня 2010 року у справі № 5002-24/3238-2010

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 98300)

до дочірнього підприємства Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" (вул. Новоселів, 2, місто Керч, 98307)

приватного підприємства "Трейд и Сервис" (вул. Колобова, 21, кв. 336, місто Севастополь, 99038)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (бул. Л. Українки, 26, місто Київ,01133)

Сімферопольської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" (вул. Куйбишева/Київська, 2/79, місто Сімферополь, 95000)

про визнання недійсним договору фінансового лізингу,

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до дочірнього підприємства Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море", приватного підприємства "Трейд і Сервіс" про визнання недійсним договору фінансового лізингу №1-Л від 24 липня 2007 року, укладений між приватним підприємством "Трейд и Сервис" та дочірнім підприємством Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море", предметом лізингу за яким є риболовне судно "Алголь", 1981 року побудови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний договір є фіктивним, оскільки вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені законом для операцій фінансового лізингу.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2010 року у справі № 5002-24/3238-2010 у задоволенні позову відмовлено.

В основу судового рішення покладений висновок про те, що позивач не зазначив, чим порушуються саме його права наявністю оспорюваного ним договору фінансового лізингу, та не обґрунтував, у зв’язку з чим саме він звернувся з позовом у даній справі.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у справі.

Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що про факт оспорювання охоронюваних прав позивача, який є власником риболовного судна "Алголь", свідчить подання дочірнім підприємством Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2010 року у справі №2-22/5295-2009 за позовом дочірнього підприємства Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" до приватного підприємства "Трейд и Сервис" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу судна "Алголь". Окрім того, заявник апеляційної скарги вказує на ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам, які переконливо свідчать про невідповідність спірного договору вимогам чинного законодавства.

Розгляд справи відкладався.

У судове засідання, призначене на 08 листопада 2010 року, представники сторін не з’явились, про місце судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

24 липня 2007 року між дочірнім підприємством Кримської Спілки риболо вецьких колгоспів "Торгівельно-промисловий комплекс "Море" (лізингоодержувач) та приватним підприєм ством "Трейд и Сервис" (лізингодавець) був укладений договір фінансового лізингу № 1-Л (далі –договір) (а.с.15-17, т. 1), предметом якого є риболовне судно "Алголь", 1981 року побудови (місце побудови - СРСР, Азов, порт приписки Севастопольський морський торговий порт, прапор - Україна, номер ІМО 8974336), яке має наступні головні розміри за обмірним свідоцтвом: довжина -23,63 м, ширина - 6,50 м, осадка - 2,34 м, валова місткість -103 т, чиста місткість - 31 т, дедвейт –61т (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.3. договору вартість предмету лізингу становить 1 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ -166 666,67 гривень.

У пункті 1.6 договору передбачено, що на момент укладення цього договору предмет лізингу виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань лізингоодержувача перед товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" за Кредитним договором № 36/К-07 на відкрит тя невідновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 23 липня 2007 ро ку.

Відповідно до пункту 2.1. договору строк лізингу за цим договором становить 367 днів (до "24" липня 2008 року включно) з дня передачі предмета лізингу у лізинг, яким є день підписання сторонами цього договору та акта приймання –передачі предмету лізингу у лізинг.

Відповідно до п. 8.2 вказаного договору фінансового лізингу строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 (з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін) цього договору та закінчується тільки після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

24 липня 2007 ро ку між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисло вий банк" та приватним підприємством "Трейд и сервис", яке виступило майновим пору чителем дочірнього підприємства Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торгівельно-промисловий комплекс "Море", укладено іпотечний договір (а. с. 21-23,т. 1).

Відповідно до умов іпотечного договору іпотека судна "Алголь" забезпечувала кредитні зобов'язання дочірнього підприємства Кримської Спілки риболовецьких колго спів "Торгівельно-промисловий комплекс "Море" за кредитним договором № 36/К-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії, укладеного між дочірнім підприємством Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торгівельно-промисловий комплекс "Море" та товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", від 23 липня 2007 року (пункт 1.1).

27 червня 2008 року між приватним підприємством "Трейд і Сервіс" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено до говір купівлі-продажу риболовного судна "Алголь", який було посвідчено нотаріально 27 червня 2008 року за реєстровим номером № 2343 (а. с. 19-20, т. 1).

З пункту 1.4 договору купівлі-продажу від 27 червня 2008 року вбачається, що майно, яке є предметом цього договору, станом на час укладення та нотаріального посві дчення цього договору перебуває в іпотеці у товаристві з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"за іпотечним договором від 24 липня 2007 року, укладеним між приватним підприємством "Трейд и Сервис"та товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"та посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Волковою В.М. за реєстровим № 2418, та воно знаходяться під забороною відчуження об'єктів нерухомого майна. Дозвіл товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на відчуження предмета цього договору-лист банку вихідний № 2195 від 27 червня 2008 року отрима но.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв’язку з тим, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 вважає договір фінансового лізингу № 1-Л від 24 липня 2007 року укладено між дочірнім підприємством Кримської Спілки риболове цьких колгоспів "Торгівельно-промисловий комплекс "Море" та приватним підприємст вом "Трейд и сервис" без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином всупереч нормам діючого законодавства, у зв’язку з чим просить визнати його фіктивним та недійсним на під ставі статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"від 6 листопада 2009 року N 9 (v0009700-09) цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (435-15) та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до пункту 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України"від 07 квітня 2008 року N 01-8/211 (v_211600-08) за загальним правилом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Цивільний кодекс України (435-15) не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту позовної заяви про визнання оскаржуваного договору недійсним судова колегія не встановила, в чому полягає зацікавленість фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 у визнанні оспорюваного правочину недійсними, всі доводи позивача стосуються невідповідності договору фінансового лізингу вимогам законодавства в сфері фінансового лізингу.

Аналіз статті 215 Цивільного кодексу України свідчить про те, що перевірка відповідності договору нормам чинного законодавства за заявою заінтересованої сторони повинна здійснюватись на момент його вчинення –24 липня 2007 року, однак на цей момент позивач в жодних правовідносинах з відповідачами не перебував, а тому ніяких прав спірною угодою позивача порушено бути не могло.

Більш того, в матеріалах справи наявне Свідоцтво про власності на судно "Алголь"1981 року побудови серії PV №02737 від 07 серпня 2008 року, видане ОСОБА_2 (а. с. 37, т. 1), що свідчить про зареєстроване право позивача на вказане риболовне судно, і оскаржуваним договором дане право ніяк не порушене, оскільки воно виникло після вченення спірного правочину.

Доводи апеляційної скарги про те, що про факт оспорювання прав позивача свідчить подання дочірнім підприємством Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2010 року у справі №2-22/5295-2009 за позовом дочірнього підприємства Кримської Спілки риболовецьких колгоспів "Торговельно-промисловий комплекс "Море" до приватного підприємства "Трейд и Сервис" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу судна "Алголь", на думку судової колегії, є цілком необґрунтованими, оскільки оспорювання відповідачем правочину купівлі-продажу не є підставою для звернення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 з позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стороною якого він навіть не являється.

При цьому, колегія суддів зазначає, що право власності позивача на риболовне судно "Алголь"підлягає захисту у разі порушення чи оспорювання кимось в іншій спосіб, ніж заявлений у даному позові.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що позиція позивача заснована на його помилковому уявленні про порушене право та про наявність правових підстав для заявлення подібних вимог.

В листі Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24 листопада 2008 року зазначено, що якщо під час судового розгляду встановлено відсутність у позивача права на задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним, суд має відмовити в задоволенні позову. Відповідно до пункту 3 статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у Цивільному кодексі України (435-15) й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.

За правилами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 цього Кодексу, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 зазначеного Кодексу передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнається чи оспорюється.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що його цивільне право порушене, не визнається чи оспорюється відповідачем і що саме йому належить право вимоги.

Відсутність факту порушення права чи взагалі суб'єктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв’язку з чим вони задоволенню не підлягають.

За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України з правильним встановленням всіх обставин справи.