Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: представник – Знобищева О.Г. – за довіреністю,

від відповідача: представник – Москаленко С.О. – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства "Об"єднання Комунар" в особі філії Науково-технічного спеціального конструкторського бюро "ПОЛІСВІТ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2010

у справі № 15/88-18/252 ( .....)

за позовом Державного науково-виробничого підприємства "Об"єднання Комунар" в особі філії Науково-технічного спеціального конструкторського бюро "ПОЛІСВІТ"

до Державної митної служби України

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 10734 грн.

В грудні 2008 року Державне науково-виробниче підприємство "Об’єднання Комунар" в особі філії Науково-технічного спеціального конструкторського бюро "Полісвіт" (надалі –позивач) звернувся до Державної митної служби України (надалі – відповідач) з позовом про стягнення збитків у розмірі 34 737,00 грн.; розірвання контракту №37/4 від 27.07.1999 року як недоцільного для подальшого виконання та зобов’язати відповідача прийняти виготовлений позивачем та сплачений відповідачем у повному обсязі комплекс "Поліскан-3", з встановленням терміну та порядку передачі комплексу за рахунок відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 р. у справі №15/88 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 10 734,00 грн. витрат на проведення експертизи, 107,34 грн. державного мита та 36,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2009 р. рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 р. у справі №15/88 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2010 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2009 р. у справі №15/88 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 р. у справі №15/88 скасовані в частині задоволення позову стосовно стягнення з Державної митної служби України на користь Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" в особі філії Науково-технічного спеціального конструкторського бюро "Полісвіт" 10 734,00 грн. витрат на проведення експертизи, 107,34 грн. державного мита та 36,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, справа в цій частині передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій частині постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2009 р. у справі №15/88 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 р. у справі №15/88 залишені без змін.

На новий розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" в особі філії Науково-технічного спеціального конструкторського бюро "Полісвіт" в частині стягнення з Державної митної служби України 10 734,00 грн. витрат на проведення експертизи, 107,34 грн. державного мита та 36,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Договору №77 від 31.05.2006 р., укладеного між позивачем, Укрінвестекспертизою та Одеською митницею, позивач оплатив вартість експертизи у розмірі 10 734,00, та просить стягнути її вартість з відповідача, оскільки останній, на думку позивача, незаконно виключив його зі складу замовників будівництва.

У відзиві відповідач проти позовних вимог в частині стягнення збитків у сумі 10 734,00 грн. (витрати на проведення експертизи) заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що замовником за Договором №77 від 31.05.2006 р. на проведення комплексної державної експертизи проекту рентгеноінтроскопічного комплексу "Поліскан –3" для контролю морських контейнерів і автофургонів в Іллічівському морському торговельному порту виступив саме позивач, який і оплатив за надані послуги.

Відповідач також стверджує, що у календарному плані виконання робіт до контракту №37/4 від 27.07.2009 р. "Розроблення рентгеноінтроскопічного комплексу для контролю морських контейнерів та автофургонів", укладеному між сторонами, кошти на оплату послуг з проведення комплексної державної експертизи проекту рентгеноінтроскопічного комплексу "Поліскан –3" передбачені не були.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.08.2010 року у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, посилаючись на порушення місцевим норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок місцевого господарського суду про те, що кошти на проведення експертизи не були передбачені в календарному плані, оскільки експертиза та її оплата входять до заходів щодо будівництва першої та другої черги комплексу – виконання проектних робіт, на які згідно з календарним планом заплановані кошти у розмірі 4 160 100,0 грн.

Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано правової оцінки тому факту, що відповідач, грубо порушуючи п.1. ст. 188 Господарського кодексу України, ст.525, п.1.ст. 651 Цивільного кодексу України в односторонньому порядку порушив умови Контракту №37/4 від 27.07.1999 року, укладеного між позивачем і відповідачем, та самостійно змінив його істотні умови, а саме: не зазначив позивача в календарному плані як замовника будівництва, при цьому, змусив бути замовником експертизи та оплатити її вартість.

У відзиві відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2010 року – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.1999 р. між позивачем та відповідачем був укладений Контракт № 37/4 на "Розроблення рентгеноінтроскопічного комплексу для контролю морських контейнерів та автофургонів"(надалі - контракт), відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов’язувався виконати роботи: "Розроблення рентгеноінтроскопічного комплексу для контролю морських контейнерів та автофургонів", а замовник (відповідач) - прийняти та оплатити виконані позивачем роботи.

Відповідно до календарного плану виконання робіт до контракту позивач є виконавцем першої та другої черги будівництва спорудження комплексу у м. Іллічівськ Одеської області.

31.05.2006 р. між позивачем, Одеською митницею Державної митної служби України та Одеською обласною службою Укрінвестекспертизи укладений Договір №77 (далі –Договір №77), за умовами якого позивача доручив, а митниця зобов'язалася одержати оформлений екземпляр комплексної державної експертизи проекту рентгеноінтроскопічного комплексу "Поліскан –3" для контролю морських контейнерів і автофургонів в Іллічівському морському торговельному порту.

Згідно з п. 1.2. Договору №77 Одеська митниця Державної митної служби доручила, а Одеська обласна служба Укрінвестекспертизи зобов'язалася провести комплексну державну експертизу проекту рентгеноінтроскопічного комплексу "Поліскан –3"для контролю морських контейнерів і автофургонів в Іллічівському морському торговельному порту.

Пунктом 2.1. Договору №77 передбачено, що позивач зобов'язався, зокрема, оплатити Одеській обласній службі Укрінвестекспертизи результати комплексної державної експертизи проекту в розмірах і строк, передбачених даним договором.

Пунктом 2.2. Договору №77 передбачено, що Одеська митниця Державної митної служби зобов’язалася, зокрема, прийняти від Одеської обласної служби Укрінвестекспертизи результати комплексної державної експертизи, якщо така експертиза відповідає умовам договору.

Пунктом 2.4. Договору №77 визначено, що Одеська обласна служба Укрінвестекспертизи зобов’язана видати комплексний висновок державної експертизи проекту рентгеноінтроскопічного комплексу "Поліскан –3"для контролю морських контейнерів і автофургонів в Іллічівському морському торговельному порту у двох примірниках в термін 60 днів з дня перерахування від позивача на рахунок Одеської обласної служби Укрінвестекспертизи оплати відповідно до п. 3.3. договору №77.

Згідно з п. 3.3. Договору №77 позивач бере на себе зобов’язання протягом трьох банківських днів з моменту одержання рахунку від експерта оплатити 30% вартості робіт по даному договору (2 683,50 грн.), крім того ПДВ 20% (536,70 грн.), всього –3 220,20 грн.

Пунктом 3.4. Договору №77 визначено, що остаточний розрахунок за проведення експертизи буде проведений позивачем протягом п’яти днів з дня отримання комплексного висновку державної експертизи проекту рентгеноінтроскопічного комплексу "Поліскан –3"для контролю морських контейнерів і автофургонів в Іллічівському морському торговельному порту від Одеської митниці Державної митної служби.

Проведення експертизи та приймання її результатів оформлюється актом прийому-передачі комплексного висновку державної експертизи проекту рентгеноінтроскопічного комплексу "Поліскан –3"для контролю морських контейнерів і автофургонів в Іллічівському морському торговельному порту, який підписується повноважними представниками сторін (п. 3.5. Договору №77).

На виконання п. 3.4. Договору №77 позивач здійснив оплату комплексної експертизи проекту у сумі 10 734,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1236 від 05.06.2006 р. та №1771 від 28.12.2007 р.

Між сторонами договору №77 складений та підписаний акт прийому-передачі попереднього комплексного експертного висновку від 03.08.2006 р. №67 проекту рентгеноінтроскопічного комплексу "Поліскан –3" для контролю морських контейнерів і автофургонів в Іллічівському морському порту.

Дослідивши матеріали справи, всі обставини справи у їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Відповідно до умов договору №77 зобов’язання щодо оплати послуг за проведення експертизи покладені на позивача, який належним чином виконав свої зобов’язання, перерахувавши на користь Одеської обласної служби Укрінвестекспертизи 10 734,00 грн.

Слід зазначити про те, що умовами договору №77 не передбачено відшкодування Одеською митницею сплачених позивачем коштів за проведення експертизи.

Таким чином, договір №77 є самостійним правочином, що не пов'язаний з іншими договірними зобов’язаннями.

За умовами пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи ту обставину, що сума у розмірі 10 734,00 грн. була сплачена позивачем на користь Одеської обласної служби Укрінвестекспертизи на виконання зобов'язань за договором №77, посилання позивача на ту обставину, що останнім понесені збитки у зазначеному розмірі, є безпідставним.

Крім того, між сторонами були підписані календарні плани виконання робіт до контракту №37/4 від 27.07.1999 р., в яких погоджені назви етапів та підетапів робіт, терміни їх виконання. У зазначених календарних планах не передбачено надання позивачем комплексної експертизи проекту.

Пунктом 1.1. контракту передбачено, що робота за цим контрактом виконується згідно з погодженим сторонами технічним завданням, яке є невід’ємною частиною контракту.

Повний обсяг роботи і окремі її етапи визначаються погодженим сторонами календарним планом, що є невід’ємною складовою частиною контракту. Роботи, не передбачені цим контрактом, мають оформлятися додатковою угодою.

У технічних завданнях, погоджених між сторонами, та підписаних додаткових угодах до контракту не передбачено надання позивачем комплексної експертизи проекту.

Відповідно до листа відповідача від 26.12.2006 р. вих. №11/3-30/14806 позивача повідомлено про те, що наказом Держмитсбужби України від 27.04.2006 р. №346 Одеську митницю визначено виконавцем функцій замовника з реалізації проекту будівництва приміщення для розміщення комплексу "Поліскан –3".

Проте, зазначена обставина, не впливає на умови договору №77, укладеного між позивачем, Одеською митницею та Одеською обласною службою Укрінвестекспертизи, та на зобов’язання сторін за значеним договором.

Зі змісту листа державної митної служби України від 16.01.2009 р. №17/1-5/157 вбачається, що відповідач не підтверджує факт наявності заборгованості перед позивачем згідно з актом звірки, складеним останнім 05.01.2009 р. відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 р. у справі №15/88.

Особа несе цивільно-правову відповідальність за наявності складу цивільного правопорушення, до якого віднесено: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою та вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Зважаючи на те, що у даному випадку у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 10 734,00 грн. (витрати на проведення експертизи), задоволенню не підлягають.

Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

В частині 1 статті 33 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України зазначені вище обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2010 р. у справі №15/88-18/252 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства "Об’єднання комунар" в особі філії Науково-технічного спеціального конструкторського бюро "Полісвіт" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2010 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2010 року у справі № 15/88-18/252 – без змін.

3. Матеріали справи №15/88-18/252 повернути до Господарського суду м. Києва.

постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.