Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Відкрите акціонерне товариство "Об’єднання склопластик" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 19 591,86грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.12.2011р. у справі №11/196/2011 позовні вимоги задоволені у повному обсязі з мотивів їх доведеності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник зазначив, що судом першої інстанції порушення норм процесуального права, рішення у справі прийнято за відсутністю його представника та неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи.

Крім того, скаржник посилався на те, що заборгованість за договором № ХД-19-437 від 31.08.2009 р. відсутня, оскільки за актами звіряння взаємних розрахунків та договором №20т від 08.08.2007р. відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог на суму позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні 17.01.2012 р. проти вимог скаржника заперечував, вважає рішення обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права; відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.01.2012р. підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі; повідомив про існування заяви про залік зустрічних однорідних вимог, що здійснена ним в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, яку надати до матеріалів справи не має можливості.

Представником позивача у судовому засідання 17.01.2012 р. надано для огляду колегії суддів направлену на його адресу заяву відповідача про залік зустрічних однорідних вимог, з якої вбачається, що вона направлена після прийняття оскаржуваного рішення, а саме 08.12.2012 р.

Крім того, скаржник надав до апеляційної скарги додаткові докази, а саме: копії актів звіряння взаємних розрахунків, договір №20т від 08.08.2007р.

У судовому засіданні 17.01.2012 р. усно заявив клопотання про залучення вказаних матеріалів до справи.

Розглянувши зазначене клопотання, судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, оскільки доказів у розумінні статті 101 Господарського процесуального кодексу України в обґрунтування неможливості надання вказаних доказів до суду першої інстанції апелянтом надано не було. Враховуючи викладене, вказані документи підлягають поверненню останньому.

Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав сторін, суд встановив наступне.

31.08.2009 р. між сторонами був укладений договір № ХД-19-437 (далі –Договір), за умовами якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити товар, асортимент, якість, кількість, вартість, строки та умови поставки кожної партії якого зазначаються у Додатках (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Згідно п.11.1 Договору він діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2009р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення. Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Сторонами був підписаний Додаток №1 до Договору, в якому визначили найменування, кількість, ціну товару, строк і умови його поставки (копія –а.с.11).

Позивачем на виконання умов Договору на адресу відповідача 03.09.2009р. здійснена поставка товару на загальну суму 19 591,86 грн., що підтверджується довіреністю №84 від 02.09.2009р. та накладною № С-00000736 від 03.09.2009р., яка підписана сторонами без жодних зауважень із зазначенням підстави: "договір № ХД-19-437 від 31.09.2009р…."(копії –а.с.12-13).

Вказані обставини по суті сторонами у поясненнях та апелянтом у скарзі не заперечувались.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вже встановлено, товар за накладною № С-00000736 від 03.09.2009р. був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання Договору № ХД-19-437, оскільки найменування товару, його характеристики і ціна, що вказані у накладній, відповідають тим, що погоджені сторонами в Додатку №1 до Договору. Крім того, вказана накладна має посилання на Договір.

Проти вказаного факту сторони у судових засідання та письмових поясненнях у судах обох інстанцій не заперечували.

Відповідно до п.4.1 Договору сторони домовились, що оплата за товар, що поставляється, здійснюється покупцем протягом 30 банківських днів з моменту відвантаження товару на підставі виставлених продавцем рахунків.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до положень п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу.

Як визначено положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору. Аналогічні положення містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Факт поставки товару визнаються судової колегією доведеними. Належні та допустимі докази виконання обв’язку щодо оплати вартості отриманого товару відповідачем до суду надані не були.

Всупереч приписам вищевказаних норм, відповідач на час розгляду справи не виконав обов’язок покупця в частині оплати вартості продукції, тому позовні вимоги цілком правомірно задоволені судом першої інстанції на суму 19 591,86 грн.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини .

Судовою колегією не приймаються до уваги заперечення апелянта щодо наявності зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вони не обґрунтовані та юридично неспроможні з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Частиною другою цієї статті передбачено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Місцевий господарський суд, встановивши, що відповідач не здійснив своєчасно оплату отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість, дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості.

Доводи відповідача про необхідність припинення спірного зобов’язання в частині зарахування зустрічних однорідних вимог (вимог про стягнення заборгованості в сумі 19 591,86грн. за умовами Договору № ХД-19-437) не беруться до уваги апеляційною інстанцією, оскільки матеріалами справи не підтверджується виконання відповідачем дій згідно частини другої статті 601 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо надіслання заяви про зарахування зустрічних вимог тощо.

Отже, визначені законом підстави для скасування оскаржуваного судового акту із зазначених підстав відсутні.

Доводи скаржника щодо неналежно повідомлення про час та місце розгляду справи також не приймаються до уваги колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи. Зокрема, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення 18.11.2011р. представнику відповідача ухвали про порушення провадження у справі від 04.11.2011р. про призначення засідання суду у справі на 21.11.2011р. (а.с.37), що розцінюється судовою колегією як належне повідомлення сторони про час та місце розгляду справи. Отже, вказані доводи не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 01.12.2011р. у справі №11/196/2011 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 01.12.2011р. у справі №11/196/2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 01.12.2011р. у справі №11/196/2011 –без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСЛО

5-ДАГС