42/676 Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг водопостачання та водовідведення - 02.11.2010 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2010р. у справі № 42/676 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 29 476,33 грн. боргу, 6 147,76 грн. інфляційних втрат, 356,24 грн. державного мита та 143,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2010р. у справі №42/676 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2010р. апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-4" було прийнято до провадження.

Ухвалою від 06.04.2010р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, апеляційне провадження у справі №42/676 було зупинено до здійснення розгляду Шевченківським районним судом м. Києва адміністративної справи № 2А-3475/09 (2А-673/10).

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2010р. касаційну скаргу позивача було задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду у справі № 42/676 від 06.04.2010р. скасовано, а справу направлено на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010р. задоволено заяву судді Лосєва А.М. про самовідвід від участі у розгляді апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-4" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2010р. у справі № 42/676.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 22.09.2010р. № 01-23/3/3 склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 42/676 колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2003 року між сторонами у справі було укладено договір № 03265/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення (далі – Договір).

За умовами п. 1 Договору позивач зобов’язався надавати послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов’язується розраховуватися за вищевказані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65 (z0165-94) .

Кількість поданої води згідно п.п. 3.1, 3.2 договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об’ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Кількість стічних вод згідно п. 3.3 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (z0165-94) .

Строк оплати за договором відповідно до умов п. 3.4 встановлений п’ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Згідно п. 5.2 Договору у випадку прийняття органами виконавчої влади рішень щодо змін порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами та громадянами, новий порядок поширюється на умови цього договору без їх узгодження сторонами.

Відповідно до розділу 7 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховував відповідачу плату за послуги з постачання води у період з 01.10.2006р. по 01.10.2009р. у розмірі 142161,03 грн.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем подано клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, що згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові в частині вимог про стягнення заборгованості у період з жовтня по листопад 2006 року.

У період з 01.12.2006р. по 01.10.2009р. позивачем спожито послуг за Договором у розмірі 62119,30 куб.м.

За період грудень 2006 року – вересень 2009 року позивачем сплачено грошові кошти за послуги згідно Договору у розмірі 59548,13 грн., що не заперечується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховував відповідачу плату за послуги з постачання води у період з 01.10.2006р. по 01.10.2009р. у розмірі 142161,03 грн. відповідно до тарифів, що були затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а саме:

"Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" від 30.10.2006р. № 1576 (ra1576017-06) із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМДА № 1786 від 15.12.2006р. (ra1786017-06) , в редакції розпорядження КМДА № 143 від 12.02.2007 (ra0143017-07) - тарифи діють з 01.12.2006р.

"Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної і водовідведення холодної та гарячої води" № 640 від 30.05.2007 р. (ra0640017-07) тарифи діють з 01.12.2006р.;

"Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої" № 1127 від 28.08.2007 р. (ra1127017-07) ;

"Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення" № 516 від 29.04.2009 р. (ra0516017-09) ;

"Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення" № 980 від 31.08.2009 р. (ra0980017-09)

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про столицю – місто-герой Київ" (401-14) міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Рішенням від 11 березня 1999 року № 161/262 (ra0161023-99) Київська міська рада сформувала власний виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до Закону України "Про столицю – місто-герой Київ" (401-14) та рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003 (v021p710-03) Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 року (1548-96-п) право встановлювати тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності для всіх споживачів, і комплекс робіт, пов'язаних з відпуском цим суб'єктам води та її очищенням делеговано Київській міській державній адміністрації (п. 16).

Такі повноваження Київська міська державна адміністрація мала до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 р. № 342 (342-2005-п) , якою внесено зміни до постанови № 1548 від 25.12.1996 року (1548-96-п) та пункт 16 визнано таким, що втратив чинність.

Таким чином, у спірний період єдиним органом, який у межах міста Києва мав право на встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги є Київська міська рада, а на виконання делегованих повноважень – виконавчий орган Київради, який відповідно до ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" очолює міський голова, який зокрема, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, видає розпорядження у межах своїх повноважень.

При цьому міському голові не надано повноваження щодо встановлення цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються міським головою.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003р. № 21-рп/2003 (v021p710-03) , однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві є зосередження у Київській міській державній адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування. Безпосередньо функції у сфері виконавчої влади реалізуються спеціально уповноваженими посадовими особами Київської міської державної адміністрації. Київський міський голова виконує функції голови Київської міської державної адміністрації за законом. Особа, обрана Київським міським головою, відповідно призначається головою Київської міської державної адміністрації.

Таким чином, законодавством розмежовуються повноваження Київського міського голови (голова Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради) та голови Київської міської державної адміністрації, які на виконання своїх та делегованих повноважень видають акти:

у формі рішення – як особа, що очолює виконавчий орган Київської міської ради, міський голова;

у формі розпорядження – як особа, що очолює державний виконавчий орган, голова державної адміністрації.

Усі зазначені розпорядження підписані одноособово головою Київської міської держадміністрації без зазначення щодо використання повноважень міського голови як голови органу місцевого самоврядування, а отже відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" такі розпорядження підлягають державній реєстрації у відповідному органі юстиції (Головному управлінні юстиції у місті Києві) в установленому органом порядку і набирають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності згідно Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (493/92) .

Оскільки названі розпорядження Київської міської державної адміністрації не були зареєстровані у органах юстиції, вони відповідно не набрали чинності, а отже, у позивача відсутні підстави для їх застосування.

Також, колегія суддів вважає, що розпорядження про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, які прийняті після набрання чинності постановою КМ України від 11.05.2005 р. № 342 (342-2005-п) , прийнято Київською міською державною адміністрацією без необхідних повноважень, оскільки таке право є компетенцією Київської міської ради як органу місцевого самоврядування та може бути делеговано її виконавчому органу або Київській міській державній адміністрації.

Доказів на підтвердження делегування повноважень Київській міській державній адміністрації щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, сторонами не надано.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до п. 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше, ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

За приписом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, розпорядження Київської міської державної адміністрації, які були прийняті 15.12.2006 року, 31.01.2007 року, 12.02.2007 року та 30.05.2007 року, але вводили в дію тарифи з 01.12.2006 року, що протирічить вищезазначеним нормам законодавства України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування позивачем тарифів на послуги з водопостачання, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1576 (ra1576017-06) в редакції від 15.12.2007 року № 1786 (ra1786017-06) , № 86 від 31.01.2007 року (raa086017-07) , № 143 від 12.02.2007 року (ra0143017-07) , № 640 від 30.05.2007 року (ra0640017-07) , № 1127 від 28.08.2007 р. (ra1127017-07) , № 516 від 29.04.2009 р. (ra0516017-09) , № 980 від 31.08.2009 р. (ra0980017-09) є безпідставними.

Крім того, розпорядження КМДА від 30.05.2007 р. № 640 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" (ra0640017-07) визнано протиправним та скасовано згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2008 року.

Розпорядження КМДА від 29.04.2009 р. № 516 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення" (ra0516017-09) визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття згідно з постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2009 року.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Чинним у період з 01.12.2006 року по 25.05.2008 року, розпорядженням Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" від 28.08.2002р. № 1680, зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 30 серпня 2002 р. за № 66/449 (ra0066017-02) , передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,68 грн. (без ПДВ) за 1 куб.м наданих послуг з водопостачання та водовідведення, який необхідно застосувати для визначення вартості наданих позивачем та отриманих відповідачем послуг.

Таким чином, за спірний період позивачем було надано послуг в розмірі: 62119,30 м3 (об’єм спожитої води) * 0,816 (тариф) – 2787,91 грн. (знижка 5,5 %), на загальну суму 47901,43 грн.

Відповідачем сплачено за надані послуги грошові кошти в розмірі 59548,13 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відповідача згідно Договору існує переплата в розмірі 11646,70 грн.

Щодо доводів апелянта, про обов’язок відповідача сплачувати за воду, яка призначена для виготовлення гарячої води, згідно укладеного договору № 02525/4-08 від 03.06.2003 року, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України (435-15) ). Одностороння відмова від зобов’язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Відповідно до п. 1.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 р. № 65 (z0165-94) (далі – Правила № 65), ці Правила запроваджують порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств (надалі - Водоканал) та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Пунктом 1.2. Правил № 65 (z0165-94) встановлено, що дотримання цих Правил є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та Водоканалу.

Згідно п. 12.17 Правил № 65 (z0165-94) розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до п. 12.1 Правил № 65 (z0165-94) встановлюється такий порядок відпускання води та приймання стічних вод для підприємств - шляхом укладання договору з Водоканалом.

Згідно п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (z0936-08) , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за N 936/15627 (z0936-08) , договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) та "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7).

Враховуючи зазначені вище норми законодавства, колегія суддів відзначає, що у позивача відсутні підстави для виставлення рахунків відповідачу за постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу надання таких послуг.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Договір не передбачає обов’язку відповідача сплачувати послуги з постачання холодної води, що використовувалась для виготовлення гарячої, оскільки договір укладений у 2003 році, а вимоги про плату послуги за гаряче водопостачання позивач став пред’являти абоненту вже у процесі дії договору, не вимагаючи при цьому його зміни, уточнення або доповнення.

Доказів на підтвердження укладення договору на постачання питної води для виготовлення гарячої між позивачем та відповідачем, апелянтом не надано.

За таких обставин, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставку питної води, що використовується для виготовлення гарячої на підставі Договору та Правил у розмірі 29476,33 грн. та інфляційних у розмірі 6147,76 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення місцевого господарського суду від 03.02.2010р. підлягає скасуванню, а позов належить задовольнити частково з викладених у даній постанові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на позивача та підлягають стягненню з нього на користь відповідача в розмірі 292,05 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 ГПК України (1798-12) Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-4" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2010р. у справі № 42/676 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. В позові відмовити повністю.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-4" (03148, м. Київ, вул. Г.Юри, 14-В, код 21617785) 292 (двісті дев’яносто дві) грн. 05 коп. судових витрат.