5020-10/226 Про стягнення вартості виконаних підрядних робіт - 02.11.2010 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 27 серпня 2010 року у справі № 5020-10/226

за позовом Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1,Сімферополь,95000)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко" (пр. Ген. Острякова 15,Севастополь,99029)

про стягнення 1572948,97 грн.;

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко"

до Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 20391,97 грн.

Позивач, Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко", про стягнення заборгованості за договором №35/6/337 від 29 грудня 2006 року в сумі 7 719,38 грн. (т.1, а.с. 3-4).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко", не виконав прийняті на себе зобов’язання за договором підряду №35/6/337 від 29 грудня 2006 року в частині сплати виконаних робіт. Зазначені вимоги позивач обґрунтував положеннями статей 610, 526 Цивільного кодексу України.

11 серпня 2010 року відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко" звернувся до господарського суду з зустрічними позовними вимогами до Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" щодо стягнення 20 391,97 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань з боку Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" щодо своєчасної оплати етапів судоремонтних робіт.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27 серпня 2010 року у справі №5020-10/226 (суддя Юріна О.М.) позов Державного товариства "Чорноморнафтогаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко" про стягнення збитків у розмірі 1 572 948,97 грн. задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко" на користь Державного товариства "Чорноморнафтогаз" 1 572 948,97 грн..

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко" до Державного товариства "Чорноморнафтогаз" про стягнення 20 391,97 грн. відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити.

Доводи апеляційних скарг обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

У судове засідання, призначене на 02 листопада 2010 року, представники сторін не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, до початку судового засідання від сторін будь-яких клопотань не надавалось.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившихся представників сторін.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 березня 2007 року між Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко" (підрядник) було укладено договір №35/6/337, відповідно до умов якого підрядник зобов’язався виконати ремонтні роботи на судні "Іня" в обсязі технологічного кошторису виконання робіт, а замовник зобов'язався прийняти та сплатити виконані роботи, у порядку та на умовах, визначених договором.

Пунктом 2.2 вищевказаного договору було встановлено, що вартість робіт складає 15 546 272, 00 грн.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору, замовник перерахував підряднику авансовий платіж для закупівлі замінних запасних частин та авансування робіт у розмірі 22,2% від вартості вказаної у пункті 2.2 Договору, що склало 3 453 225,60 грн.

Згідно з Договором, з урахуванням авансового платежу. Замовником оплачено роботи у сумі 14 457 623,28 грн., що підтверджується виставленими рахунками (т.1 а.с.36-44) та відповідними платіжними дорученнями щодо їх сплати (т.1 а.с.46-73), а також актом звірки взаємних розрахунків станом на 01 червня 2010 року, що підписаний представниками обох сторін без зауважень (т.1, а.с. 105).

Однак, відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт (т.1 а.с.74-85) підрядник виконав роботи на суму 12 884 674,31 грн. тобто, вартість невиконаних робіт складає 1 572 948.97 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що здача виконаних підрядником робіт і приймання їх замовником оформлюється Актом здачі-приймання виконаних робіт протягом 3-х календарних днів з моменту повідомлення Підрядником Замовника про готовність робіт до здачі.

Відповідно до пункту 2.3.3 передостанній Акт виконаних робіт в обсязі 95 % погодженої сторонами вартості робіт, зазначеної в пункті 2.2 договору, підписується сторонами після підписання Акта, що свідчить про успішне завершення швартових випробувань судна. Після підписання передостаннього Акта замовник проводить оплату зазначеного обсягу робіт відповідно до умов договору.

За пунктом 2.3.4 остаточний розрахунок за договором складає всього 5% від вартості робіт, зазначеної в пункті 2.2 договору, та проводиться протягом 5 банківських днів від дати підписання сторонами Акта приймання-здавання, оформленого у відповідності з умовами пункту 3.1 Договору, після успішного завершення ходових випробувань та усунення підрядником всіх зауважень замовника.

Згідно з пунктом 2.6 вказаного договору, якщо підрядник не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов’язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування понадкошторисних витрат.

До Договору були укладені додаткові угоди, якими обов'язки сторін частково змінювались, в тому числі, стосовно строку закінчення ремонту та дії договору (т.1, а.с. 15-20, 25-35).

Відповідно до додаткової угоди від 01 березня 2010 року №10/143 строк закінчення ремонту судна "Іня" визначений сторонами до 01 травня 2010 року, а строк дії договору - до 30 травня 2010 року (т.1, а.с.35).

Проте, судом першої інстанції було встановлено, що Акта про успішне завершення швартових випробувань судна, передостаннього Акта виконаних робіт та остаточного Акта виконаних робіт сторонами не складено і не підписано, роботи в повному обсязі не виконанні.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відлсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Оскільки зі змісту спірних договорів у справі вбачається, що вони за своєю правовою природою є договорами підряду, правовідносини, які виниклі у зв’язку з їх укладенням, повинні регулюватися положеннями глави 61 Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей стосовно виконання господарських зобов’язань, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Частиною 2 статті 317 Господарського кодексу України визначено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Отже, згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина перша статті 846 Цивільного кодексу України).

Відповідно частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими

Згідно з статтею 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що матеріалами справи підтверджується невиконання підрядником у повному обсязі умов договору.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України (436-15) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.5 Договору, датою закінчення робіт вважається дата підписання акту, узгодженого сторонами після виконання виконавцем робіт у повному обсязі, а також виконавча ремонтна відомість, яка уточнює обсяги виконаних робіт. Тобто, документом, що підтверджує виконання сторонами обов'язків по договору є акт та виконавча ремонтна відомість.

Проте, таких підписаних актів та відомості сторонами не надано, невиконання в повному обсязі робіт за Договором сторонами підтверджується, суперечності щодо обсягу невиконаних робіт відсутні.

Крім того, строк виконання роботи, встановлений в Договорі в редакції додаткової угоди від 01 березня 2010 року №10/143 сплинув 01 травня 2010 року, а 30 травня 2010 року також закінчився строк дії Договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору обмежується час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а на підставі частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України та умов Договору з закінченням строку його дії припиняються і зобов'язання за ним.

Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" просив суд першої інстанції стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко" сплачені грошові кошти в розмірі 1 572 948,97 грн., що перевищують вартість виконаних робіт підрядником, на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінивши в сукупності представлені докази, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги в частині стягнення 1 572 948,97 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" сплачено роботи на суму 14 457 623,28 грн. та відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко" виконало роботи на суму 12 884 674,31 грн.

Таким чином, сплачені Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" грошові кошти в частині, що перевищує вартість виконаних робіт 1 572 948.97 грн., підлягають поверненню йому у зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко" своїх зобов’язань за договором.

Таким чином, вимоги Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" щодо повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні у розмірі 1 572 948,97 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко" до Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" щодо стягнення 20 391,97 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань з боку Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" щодо своєчасної оплати етапів судоремонтних робіт, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2.3, 2.3.1 Договору Замовник зобов'язувався перерахувати Підряднику авансовий платіж для закупівлі замінних запасних частин та авансування робіт у розмірі 22,2% від вартості вказаної у пункті 2.2 Договору, що склало 3 453 225,60 грн. протягом 5-ти банківських днів з дня підписання Договору.

Пунктами 2.3. 2.3.2 Договору передбачено, що наступні платежі здійснюються протягом 5-ти банківських днів віддати оформлення сторонами відповідних актів виконаних робіт. Згідно з пунктами 2.3. 2.4.2 остаточний розрахунок за Договором, що складає 5% від вартості робіт, зазначеної у пункті 2.2 Договору, виконується протягом 5-ти банківських днів від дати підписання сторонами акта приймання-здавання. оформленого згідно з умовами пункту 3.1 Договору, після успішного завершення ходових випробувань та усунення Підрядником всіх зауважень замовника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко" в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зобов'язане було сплатити суму 14 768 958,40 грн. (з урахуванням авансу) до початку ходових випробувань, та на те, що останній має заборгованість за виконані судноремонтні роботи відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт у сумі 208 875,85 грн.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" не було сплачено акт №11 від 02 жовтня 2009 року на суму 1 371 532,52 грн. та №12 від 25 грудня 2009 року на суму 508 744,12 грн. але вартість оплачених робіт за актами №№1-10. сума авансового платежу та вартість акту №11 від 02 жовтня 2009 року при складанні дають суму, що перевищує суму 95 % вартості робіт, зазначеної у пункті 2.2 Договору, тоді як, ні Акт про успішне завершення швартових випробувань судна, ні передостанній Акт виконаних робіт, ні остаточний Акт виконаних робіт, сторонами не складено і не підписано.

На підставі викладеного, обов’язок оплатити акти №11 від 02 жовтня 2009 року та №12 від 25 грудня 2009 року у Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" не виник.

Також, фактична вартість робіт, виконаних підрядником за Договором, значно менша ніж сума грошових коштів, сплачених замовником за Договором з урахуванням авансового платежу.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко" щодо стягнення з Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що розрахунок пені складений товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко" з порушенням вимог статті 232 Господарського кодексу України, в частині порядку нарахування штрафних санкцій, а саме, не застосовано правило нарахування пені з дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв’язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.