818/196/18 Про визнання протиправними дії ДМС України в частині визнання недійсним бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон та скасування наказу - 13.03.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

Київ

справа №818/196/18

провадження №К/9901/58846/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу №818/590/17

за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання дій протиправними та скасування наказу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_1 - Молібог Юлії Миколаївни на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 09 липня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Любчич Л.В., суддів: Калиновського В.А., Калитки О.М.,

І. Суть спору:

1. У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі також - ДМС України), у якому, просив:

1.1. визнати протиправними дії ДМС України в частині визнання недійсним бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1;

1.2. скасувати наказ ДМС України від 30 серпня 2016 року № 218 в частині визнання не дійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він є уродженцем Палестини міста Сарта, з 1984 року постійно проживав на території півострова Крим УРСР.

2.1. 24 серпня 1991 року під час проголошення незалежності України ОСОБА_1 проживав на території півострова Крим, який став територією України.

2.2. 16 жовтня 2012 року Залізничним РВ у м. Симферополі ГУ ДМС України в АР Крим ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2.

2.3. 23 жовтня 2012 року позивачу виданий паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_3.

2.4. В 2015 році, в зв'язку з анексією АР Крим, ОСОБА_1 покинув анексовану території та оселився в смт. Низи, Сумського району, Сумської області.

2.5. Керуючись вимогами Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (1382-15) ОСОБА_1 звернувся з заявою про реєстрацію його місця проживання.

2.6. 18 березня 2015 року УДМС України в Сумській області здійснило реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: Сумський р-н, смт. Низи, вул. Чапаева (змінено назву на Берегова), буд. 43.

2.7. Наказом Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року № 218 "Про визнання недійсними бланків документів" відповідачем анульовано бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_2, виданого ОСОБА_1.

2.8. Крім того, згідно наказу Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року № 218, у зв'язку з тимчасового окупацією Автономної республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на ліні зіткнення", ураховуючи положення статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України", визнано недійсним (анульованим) бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1.

2.9. Зазначений бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон належить ОСОБА_1 та видавався йому 23 жовтня 2012 року органом 0101. На даний час паспорт перебуває у ОСОБА_1, він не вилучався, відмітки в паспорті про його анулювання відсутні.

2.10. Наказ № 218 від 30 серпня 2016 року в частині визнання недійсним паспорту громадянина України та анулювання бланка паспорта серії НОМЕР_2 позивачем оскаржувався в судовому порядку.

2.11. Постановою Сумського окружного адміністративного суду по справі № 818/591/17 від 05 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

2.12. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року по справі № 818/590/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року та ухвалено нову, якою скасовано наказ Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року № 218 "Про визнання недійсними бланків документів" в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України серії НОМЕР_2.

2.13. Не погоджуючись з наказом № 218 від 30 серпня 2016 року в частині визнання не дійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог зазначав, що рішення про прийняття ОСОБА_1 до громадянства України не приймалось, отже паспорт громадянина України, а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон використовуються позивачем за відсутності законних підстав, оскаржуваний наказ про визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 прийнятий відповідачем цілком обгрунтовано, тому підстави для задоволення позову відсутні.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Сумський окружний адміністративний суд постановою від 27 березня 2018 року, позов задовольнив.

4.1. Визнав протиправними дії Державної міграційної служби України в частині визнання недійсним бланка паспорта Громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1.

4.2. Скасував наказ Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року № 218 в частині визнання не дійсним (анулювання) бланка паспорта Громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1.

4.3. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

5. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу від 30 серпня 2016 року № 218 в частині визнання недійсним бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про громадянство України" (2235-14) , а отже, суд дійшов висновку про скасування даного наказу в оскаржуваній частині та визнання протиправними дій ДМС України щодо визнання недійсним бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1.

6. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 9 липня 2018 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасував, прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив повністю.

7. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, та приймаючи нову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, який підтверджує громадянство України, доказів набуття якого позивачем матеріали справи не містять, а тому суд дійшов висновку, що ДМС України правомірно, в межах та на підставі повноважень прийняла оскаржуваний наказ ДМС України від 30 серпня 2016 року № 218 в частині визнання не дійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, отже позовні вимоги ОСОБА_1 до ДМС про визнання дій протиправними та скасування наказу в цій частині задоволенню не підлягають.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

8. Представник позивача подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

9. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі представник позивача наполягає на тому, що рішення про скасування громадянства позивача уповноваженими органами не приймалось, рішення ГУ ДМС України в АР Крим щодо набуття позивачем громадянства України не скасовувалось, не визнавалось недійсним та є чинним на даний час. В даному випадку позивач не приймався до громадянства, а набув його за територіальним походженням, а тому відносно нього не має бути Указу президента України про прийняття до громадянства.

10. У скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2018 року відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

12. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на необгрунтованість та безпідставність останньої просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

13. З матеріалів справи вбачається, що позивач набув громадянство України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України "Про громадянство України" у зв'язку з постійним проживанням на території України до 24 серпня 1991 року.

14. 16 жовтня 2012 року Залізничним РВ у м. Сімферополі ГУДМС України в АР Крим позивачу ОСОБА_1 був виданий паспорт серії НОМЕР_2.

15. 23 жовтня 2012 року позивачу виданий паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_4

16. Наказом Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року №218, у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", ураховуючи положення статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України", визнано недійсним (анульованим) бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5.

17. Не погодившись із зазначеним наказом, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про його скасування в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта Громадянина України серії НОМЕР_2, а також про визнання протиправними дій ДМС України щодо визнання недійсним бланка паспорта Громадянина України серії НОМЕР_2.

18. Постановою Сумського окружного адміністративного суду по справі № 818/590/17 від 05 липня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

19. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року по справі № 818/590/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю.

19.1. Скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року та ухвалено нову, якою скасовано наказ Державної міграційної служби України від 30.08.2016 року № 218 "Про визнання недійсними бланків документів" в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України серії НОМЕР_2.

19.2. Предметом оскарження в цій справі є той самий наказ Державної міграційної служби України від 30.08.2016 року № 218 "Про визнання недійсними бланків документів" однак в іншій частині, а саме в частині визнання не дійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III "Про громадянство України" (2235-14) (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2235-III (2235-14) ).

22. Згідно з статтею 3 Закону № 2235-ІІІ Громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (2235-14) (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

22.1. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

23. Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

24. Згідно зі статтею 6 Закону № 2235-ІІІ Громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

25. Статтею 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" (1543-12) , або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

25.1. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

26. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320 (z1089-12) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за №1089/21401 (z1089-12) , затверджено порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок № 320), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судами попередніх інстанцій (наразі втратив чинність).

27. Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

28. У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

29. Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.

30. У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.

31. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (302-2015-п) (далі по тексту - Порядок № 302).

32. У відповідності до п.39 Порядку № 302 (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.

33. Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону № 2235-ІІІ (2235-14) , зобов'язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (п. 40 Порядку № 302).

34. Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (п.43 Порядку № 302).

35. Згідно з п.44 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.

36. За приписами п.45 Порядку № 302 паспорт вважається недійсним у разі:1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

37. Положенням про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23 березня 2007 № 719-V, визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном. Паспорт є власністю України.

38. Паспорт оформляється громадянам України, що досягали 18-річного віку і постійно проживають в Україні, - за їх особистим зверненням або зверненням законних представників таких громадян щодо одержання паспорта до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, за місцем проживання.

39. Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (231-95-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 №380 (380-2004-п)(далі - Правила), що діяли на 2012 рік, визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу і підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дають право цій особі на виїзд з У країни і в'їзд в Україну.

40. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (152-2014-п) в редакції від 12 грудня 2014 року, яка діяла на момент видання ДМС України наказу Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року № 218 "Про визнання недійсними бланків документів", затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилущення, (далі по тексту - Порядок № 152).

41. Пунктом 55 Порядку № 152 встановлено, що паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною прізвища, імені та по батькові; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

42. Відповідач обгрунтовуючи заперечення проти позову посилається на те, що оскаржуваний наказ винесено на підставі п.5.1 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, обліку, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України, затвердженої наказом Державної міграційної служби України від 18 липня 2012 року №153 (далі по тексту - Інструкція № 153), відповідно до якого недійсними бланками вважаються зіпсовані (при виготовлені документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність або пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.

42.1. А саме, на думку представника відповідача, бланк паспорту серії ЕТ № 457914 був визнаний недійсним як такий, дія якого не відбулася (анульований).

43. Однак, суд першої інстанції ухвалюючи рішення правильно звернув увагу на те, що вищевказана Інструкція № 153 не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а відтак, не є нормативно-правовим актом, а є виключно внутрішнім документом ДМС України.

44. Так, за визначенням пункту 1.4 розділу 1 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (z0381-05) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за № 381/10661 (z0381-05) (в редакції, чинній на час прийняття Інструкції № 153), нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

45. За приписами п.1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03 жовтня 1992 року № 493/92 (493/92) установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

46. Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України (п.2 Указу Президента України № 493/92).

47. У відповідності до п.3 Указу нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

48. На виконання Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03 жовтня 1992 року (493/92) 493/92 постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (731-92-п) затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі по тексту - Положення № 731).

49. Пунктами 2-3 вказаного Положення№ 731 (в редакції, чинній на час прийняття Інструкції № 153) передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

50. На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

51. Згідно з п.5.4. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (z0381-05) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за № 381/10661 (z0381-05) нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено самими актами, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

52. За приписами п.5.6 цього Порядку суб'єкти нормотворення направляють нормативно-правові акти для виконання лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.

53. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.

54. Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що Інструкція № 153 не є належною нормативною підставою для визнання недійсним бланку паспорту позивача, а тому посилання відповідача на вказану Інструкцію № 153 як на доказ правомірності спірного наказу є безпідставними.

55. Відповідно до п. 56 Порядку № 152 у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.

56. Паспорти для виїзду за кордон списує та знищує територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України, які прийняли рішення про списання та знищення таких паспортів (пункт 57 Порядку № 152).

57. Списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон здійснюється комісією у складі не менше трьох посадових осіб територіального органу або підрозділу ДМС, а за кордоном - закордонної дипломатичної установи України. Комісія складає акт про списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон у трьох примірниках (пункт 58Порядку № 152)

58. Паспорти для виїзду за кордон, вилучені територіальним органом або підрозділом ДМС, а за кордоном - закордонною дипломатичною установою України, знищуються щомісяця згідно з актом про знищення паспортів для виїзду за кордон. Територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України з використанням відомчої інформаційної системи вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт знищення паспорта для виїзду за кордон та інформує про це територіальний орган або підрозділ ДМС, що видав паспорт для виїзду за кордон, а за кордоном - закордонну дипломатичну установу України (пункт 60 Порядку № 152).

VI. Позиція Верховного Суду

59. Враховуючи наведені норми діючого законодавства та встановлені судами фактичні обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

60. Так, судами встановлено що приймаючи оскаржуваний наказ від 30 серпня 2016 року № 218 "Про визнання недійсними бланків", відповідач керувався статтею 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" та постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", водночас посилання на норму Закону України "Про громадянство України" (2235-14) або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ відсутнє.

61. Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання відповідача на зазначене законодавство не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорту, оскільки не регулює спірних відносин.

62. Доводи відповідача, з яким помилково погодився суд апеляційної інстанції, про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланку паспорту.

63. Водночас, відповідачем не надано доказів та судами не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України.

64. Отримавши паспорт громадянина України ОСОБА_1 надалі добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо набуття громадянства України.

65. З аналізу встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що Паспорт громадянина України для виїзду закордон було отримано позивачем на підставі Закону України "Про громадянство України" (2235-14) , а тому наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог.

66. Відповідно до частини першої статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

67. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону й фактично встановленим обставинам справи, отже суд апеляційної інстанції скасував її помилково.

Керуючись статтями 3, 12, 262, 263, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Молібог Юлії Миколаївни задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду прийняту 09 липня 2018 року у цій справі скасувати.

3. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року залишити в силі.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич