5002-29/4153-2011 Про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна - 12.01.2012 Прийняття

Позивач - комунальне підприємство "Сімферопольський "Будинок кіно" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна (нежитлових приміщень) №2 від 23.03.2005 року в сумі 22663,73 грн. та судових витрат, понесених позивачем при подачі позову до суду у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови договору оренди комунального майна - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 34,7 кв.м. під розміщення кафе-бару, укладеного між сторонами по справі, а саме після закінчення строку дії договору (14.10.2009 року) відповідач не звільнив орендовані приміщення, продовжував користуватися ними, при цьому не сплачував орендні платежі, у зв'язку з чим за останнім склалася заборгованість в сумі 22 663,73 грн., що підтверджено актом №22-21г/018 від 28.04.2011 року планової ревізії Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 24.11.2011, позов задоволено.

З фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь комунального підприємства "Сімферопольський будинок кіно" стягнуто 22663,73 грн. - заборгованості, 226,64грн. - державного мита та 236грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З комунального підприємства "Сімферопольський будинок кіно" в дохід державного бюджету України стягнуто державне мито у сумі 26,64 грн.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням господарським судом норм процесуального та матеріального права без встановлення всіх обставин справи.

Так заявник зазначає, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме не було враховано, що позивачем не було надано детальний і обґрунтований розрахунок суми, що стягується. В порушення норм матеріального права судом була надана невірна оцінка фактам, що відповідач неодноразово письмово звертався до позивача з вимогами про надання відповідних рахунків на оплату орендної плати.

Відповідач з доводами викладеними в апеляційній скарзі не погодився та надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції –без змін.

У судовому засіданні, призначеному на 12 січня 2012 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів представника відповідача заперечує.

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2005 року між комунальним підприємством "Сімферопольський "Будинок кіно" (далі-орендодавець) і приватним підприємцем ОСОБА_3 (далі-орендар) був укладений договір №2 оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 (а.с. 12-16 том 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець, на підставі рішення виконавчого комітету від 25.02.2005 року №268, передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке знаходиться на балансі комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно", вартість яких визначена згідно незалежної оцінки від 28.02.2005 року і складає 39935,00грн. Без ПДВ. Приміщення передаються в оренду для розташування кафе-бару.

Згідно з пунктом 2.1 договору, орендар вступає в строкове платне користування нежитловими приміщеннями в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами даного договору і акту прийому-передачі нежитлових приміщень.

23 березня 2005 року по акту прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_2 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення площею 34,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17 том 1).

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору, сторони обумовили, що в, разі припинення цього договору нежитлові приміщення повертаються орендарем балансоутримувачу і вважаються повернутими з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

У відповідності до пункту 3.1 договору встановлено, що орендна плата визначається орендарем згідно Методики розрахунку орендної плати і порядком використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року №786 (786-95-п) , з усіма змінами і доповненнями, внесеними постановами КМУ і складає без ПДВ за перший базовий місяць розрахунку - 341,83грн. (лютий 2005 року) і вноситься орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця де: 70% - орендодавцю на розрахунковий рахунок згідно виставленого рахунку на протязі 5 днів з моменту виставлення рахунку і 30% - міський бюджет м. Сімферополя згідно діючого законодавства. Розрахунок орендної плати є невід'ємною частиною даного договору. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2005р. визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2005 року.

Пунктом 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць, визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з пунктом 10.1. договору, він укладений строком на 11 місяців і діє з 23.03.2005 року по 22.01.2006 року включно.

22 грудня 2006 року сторонами була укладена додаткова угода до договору №2 від 23.03.2005 року оренди нежитлових приміщень по АДРЕСА_2, у якій було продовжено строк дії договору оренди з 23 березня 2005 року до 21 листопада 2007 року (а.с. 18 том 1).

Угодою №2 від 09.01.2007 року про зміну і доповнення договору оренди нежитлових приміщень до договору №2 від 23.03.2005 року по АДРЕСА_2, сторони продовжили строк дії договору оренди до 21 листопада 2007 року, внесли зміни в п. 1.1 договору в частині площі приміщення - 46.7кв.м. та вартість об'єкта оренди, що станом на 26.12.2006 року склала 107410,00 грн., також сторони внесли зміни в п. 3.1 договору в частині розміру орендної плати та встановили його за перший базовий місяць 719,65 грн. (а.с. 20 том 1).

16 жовтня 2008 року сторонами була укладена додаткова угода до договору №2 від 23.03.2005 року оренди нежитлових приміщень по АДРЕСА_2, у якій було викладено пункт 10.1 договору №2 у наступній редакції: "10.1 Цей договір продовжений строком на 12 місяців та діє з 16 жовтня 2008 року по 14 жовтня 2009 року включно". Внесено зміни в акт прийому передачі нежитлового приміщення та в текст договору оренди №2 від 23.03.2005 року в частині зазначення площі приміщення, а саме: "приміщення площею 46,7кв.м." (а.с. 19 том 1).

В період з 30 березня 2011 року по 28 квітня 2011 року Контрольно-ревізійним відділом в м. Сімферополі і Сімферопольському районі КРУ в АР Крим проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності комунального підприємства "Сімферопольський будинок кіно" за період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2011 року, про що складено відповідний акт №22-21г/018 від 28 квітня 2011 року (а.с. 21-42 том 1).

Вказаною ревізією виявлено, що орендна плата за період з 15 жовтня 2009 року по 28 лютого 2011 року відповідачем не сплачена, що є порушенням пункту 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" від 10 квітня 1992 року №2269, у зв'язку з чим позивач не отримав доходи в розмірі 22663,73 грн.

Письмовою вимогою щодо усунення виявлених плановою ревізією порушень законодавства від 05 травня 2011 року Контрольно-ревізійний відділ в місті Сімферополі і Сімферопольському районі КРУ в АР Крим вимагав від комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно" зокрема відобразити в обліку дебіторську заборгованість по орендній платі за оренду приміщення, прийняти міри по відшкодуванню заборгованості з орендної плати у сумі 22663,73грн. (а.с. 43-44 том 1).

18 травня 2011 року позивач направив відповідачу лист-вимогу, у якій просить сплатити суму заборгованості з орендних платежів у розмірі 22663,73 грн. за період з 15 жовтня 2009 року по 28 лютого 2011 року (а.с. 45 том 1).

Відповідачем сума заборгованості у добровільному порядку погашена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 22663,73 грн. заборгованості з орендних платежів в примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв’язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року №2269-XII та статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором .

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно пунктів 2.3, 5.10 даного договору, в разі припинення договору оренди, орендар зобов'язаний звільнити і повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному стані по акту прийому-передачі.

Однак відповідач орендоване приміщення не повернув та продовжує ним користуватись, що підтверджується актом контрольного обміру площ, які займає в КП "Сімферопольський "Будинок кіно" ФО ОСОБА_3 від 11 квітня 2011 року (а.с. 53 том 1), що є підставою для висновку про продовження строку дії договору відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Судова колегія погоджується з розрахунком позивача стосовно стягнення боргу за період з 15 жовтня 2009 року по 28 лютого 2011 року, що складає 22923,16грн. (а.с. 112 том 1).

Доводи заявника апеляційної скарги стосовного того, що від позивача не був наданий детальний і обґрунтований розрахунок суми стягнення суду першої інстанції є помилковим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що є детальний розрахунок суми позову (а.с. 112 том 1), який був перевірений судом першої інстанції, а також в результаті перевірки розрахунку було виявлено, що сума боргу відповідача перед позивачем складає 22923,16 грн., а не 22663,73 грн., внаслідок чого судом першої інстанції було зазначено, що сума стягнення декілька занижена.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і встановив юридичний факт закінчення терміну договору без належної на те вимоги, не приймаються до уваги.

Так, судом першої інстанції був помилково зроблений висновок стосовно припинення дії договору оренди 14 жовтня 2011 року, оскільки протягом місяця з 14 жовтня 2011 року від жодної із сторін не надходила заява про намір припинити його дію, тому договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Проте це не призвело к прийняттю невірного рішення суду, оскільки не спростовує наявність заборгованості за договором за позовний період, що саме і є предметом спору. В той же час доказів наявності заяв жодної із сторін про припинення дії договору протягом місяця після 14 жовтня 2011 року суду надано не було.

Доводи заявника стосовно того, що причиною невиконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті орендної плати є ненадання позивачем рахунків по орендній платі, судова колегія не приймає до уваги у зв’язку з тим, що обов’язок сплати орендної плати випливає з норм Закону та Положень договору і не пов’язаний з виставленням рахунків стороною договору.

Посилання представника відповідача у судовому засіданні на те, що заборгованість за договором оренди була погашена шляхом взаємозаліку будь-якими документами та доказами не підтверджена, доказів сплати заборгованості у інший спосіб суду не надано.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, не знайшли свого підтвердження під час повторного розгляду апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення немає.