14/89 Про стягнення заборгованості за договором про заміну боржника у зобов'язанні - 01.11.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Кітаєва С.Б.) від 10.08.2010 року у справі № 14/89 позов задоволено частково: стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Галичина", м. Радехів Львівської області на користь Приватного підприємства "Культура Плюс", м. Дніпропетровськ 33 251,52 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних в сумі 459,80 грн., 337,11 грн. державного мита та 215,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти вимог відмовлено.

Відповідач –ЗАТ "Галичина"з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що місцевим господарським судом безпідставно не взято до уваги долучений представником позивача до матеріалів справи гарантійний лист № 13/07-01 від 13.07.2010 року, згідно якого відповідач визнав заборгованість в сумі 31 580,00 грн. та зобов’язався її погасити в терміни, зазначені у цьому листі.

Позивач –ПП "Культура Плюс"у відзиві на апеляційну скаргу вважає безпідставними посилання відповідача на те, що сторони наполягали на погашенні заборгованості згідно графіку, наведеному у гарантійному листі № 13/07-01 від 13.07.2010 року, оскільки вказаний лист, на думку позивача, є лише одним із письмових доказів у справі, який підтверджує порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань. Покликається також на те, що на даний час жодних переговорів щодо мирного вирішення спору між сторонами не ведеться. На підставі наведеного просить рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2010 року у справі № 14/89 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Третя особа –ТзОВ "Укрмолпродукт"правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року. Строк вирішення апеляційної скарги продовжувався згідно вимог ст. 69 ГПК України.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 04639394 та № 04639386, тому колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2010 року у справі № 14/89 – залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що 23.06.2008 року між ПП "Культура Плюс"(постачальник) та ТзОВ "Укрмолпродукт"(покупець) було укладено договір № 02/06, згідно умов якого постачальник зобов’язувався передати в обумовлені строки товар (інгредієнти для молочної промисловості, фермент) у власність покупця, а покупець зобов’язувався прийняти цей товар і сплатити за нього грошову суму.

Актом звірки взаємних розрахунків по вказаному договору станом на 18.11.2009 року, який підписаний уповноваженими представниками ПП "Культура Плюс" та ТзОВ "Укрмолпродукт"і скріплений їх печатками, підтверджено суму заборгованості останнього перед позивачем по договору № 02/06 від 23.06.2008 року в розмірі 54 480,00 грн. (в цьому акті перелічені операції по поставці товару включно по 09.10.2009 року). Вказана обставина сторонами та третьою особою не заперечується.

03.11.2009 року між ТзОВ "Укрмолпродукт"(первісний боржник), ЗАТ "Галичина"(новий боржник) та ПП "Культура Плюс"(кредитор) було укладено договір № 2 про заміну боржника у зобов’язанні, відповідно до предмета якого первісний боржник передає новому боржникові право певної дії (сплати грошей), належне первісному боржникові згідно договору № 02/06 від 23.06.2008 року (основний договір), а кредитор приймає право вимоги від нового боржника виконання його обов’язку, що належне первісному боржникові за основним договором, визнаючи, що є належно письмово повідомлений про заміну боржника у зобов’язанні та підтверджує свої зобов’язання по договору № 2 від 03.11.2009 року.

Згідно п. п. 2.1.1, 2.1.2 даного договору первісний боржник повинен відступити новому боржнику право певної дії (сплати грошей) згідно з умовами основного договору № 02/06 від 23.06.2008 року, на підставі якого новий боржник стає покупцем у договорі № 2 від 03.11.2009 року з усіма належними йому правами та обов’язками, і передати новому боржникові усі необхідні документи (договір, накладні, рахунки-фактури, заявки, акти звірки і т.п.), які засвідчують право, що передається.

Кредитор, в свою чергу, має право і обов’язок вимоги від нового боржника виконання його обов’язку, що належить первісному боржникові за основним договором № 02/06 від 23.06.2008 року (п. 2.3.1 вказаного договору).

Пунктами 4.1, 4.2 договору № 2 від 03.11.2009 року передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і строк його дії визначається часом, встановленим у договорі № 02/06 від 23.06.2008 року.

Одночасно, 03.11.2009 року ЗАТ "Галичина"та ПП "Культура Плюс" підписали доповнення до договору про заміну боржника у зобов’язанні, у якому, зокрема, визначили кінцеву дату сплати відповідачем суми боргу по договору № 02/06 від 23.06.2008 року –30 листопада 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, відповідач на виконання своїх зобов’язань по договору № 2 від 03.11.2009 року як новий боржник сплатив позивачу лише 22 900,00 грн., що призвело до виникнення заборгованості перед останнім в сумі 31 580,00 грн. У зв’язку з цим позивач листом № 1/4 від 30.04.2010 року звернувся до відповідача з вимогою про оплату заборгованості за отриманий товар в сумі 31 580,00 грн. на протязі 20 календарних днів з дня отримання цього листа. Вказана вимога, яка отримана відповідачем згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 13.05.2010 року, залишена останнім без задоволення, що стало підставою звернення позивача до господарського суду Львівської області з даним позовом.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегією встановлено, що внаслідок укладення між сторонами та третьою особою договору № 2 від 03.11.2009 року відповідно до ст. 520 ЦК України до відповідача перейшов обов’язок по погашенню боргу ТзОВ "Укрмолпродукт", який виник по договору № 02/06 від 23.06.2008 року, а до позивача –право вимагати від відповідача виконання цього обов’язку.

Однак, відповідач всупереч вимогам ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. ст. 526 та 530 ЦК України заборгованість перед позивачем у строк, встановлений доповненням до договору про заміну боржника у зобов’язанні від 03.11.2009 року, у повному обсязі не оплатив, чим порушив взяті на себе договірні зобов’язання. Дана обставина призвела до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 31 580,00 грн., яка відповідачем не заперечується, про що свідчить, зокрема, гарантійний лист за вих. № 13/07-01 від 13.07.2010 року, та підтверджується документальними доказами у справі, а тому правомірно стягнута оскаржуваним рішенням з відповідача на користь позивача.

Поряд з цим, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе по договору № 2 від 03.11.2009 року зобов’язань, позивач у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року в сумі 1671,52 грн. та 3% річних за період з 01.12.2009 року по 31.05.2010 року в сумі 472,40 грн. Господарським судом першої інстанції підставно згідно перерахунку задоволено позов в цій частині, за винятком 12,6 грн. 3 % річних, у стягненні яких відмовлено з огляду на невірний розрахунок.

По суті позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 228,08 грн. пені, нарахованої позивачем за період з 01.12.2009 року по 31.05.2010 року, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Підставою даного позову є неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору № 2 від 03.11.2009 року про заміну боржника у зобов’язанні. У п. 3.1 зазначеного договору сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором вони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України та договором № 2 від 03.11.2009 року. Проте, в договорі № 2 від 03.11.2009 року сторони не встановили такий вид відповідальності як сплата неустойки у виді пені та не визначили її розмір. Відтак, господарським судом обґрунтовано і підставно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 228,08 грн. пені.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 33 251,52 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 459,80 грн. 3 % річних, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з’ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Покликання скаржника в апеляційній скарзі на гарантійний лист № 13/07-01 від 13.07.2010 року, згідно якого відповідач визнав заборгованість в сумі 31 580,00 грн. та зобов’язався її погасити в терміни: серпень 10000,00 грн., вересень 10000,00 грн., жовтень 11580,00 грн., як на доказ погодження сторонами графіку погашення заборгованості, колегією до уваги не приймаються, оскільки вказаний лист є лише одностороннім правочином, який підтверджує визнання відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 31 580,00 грн., але не свідчить про досягнення сторонами згоди у передбаченому законом та договором порядку щодо зміни кінцевого строку погашення вказаної заборгованості, який визначений у доповненні до договору про заміну боржника у зобов’язанні від 03.11.2009 року. Відповідно до п. 5.1 договору № 2 від 03.11.2009 року умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов’язковим складанням письмового документа. Доказів погодження позивачем у письмовій формі термінів оплати заборгованості, які зазначені у гарантійному листі, відповідачем колегії не надано. Окрім того, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заборгованості у вказані ним терміни.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного

господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають матеріалам справи, не базуються на вимогах законодавства, що регулює спірні правовідносини, висновку місцевого господарського суду не спростовують, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.