15/106-10 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - 10.01.2012 Прийняття

У червні 2010 року Приватне підприємство "Крат" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 86681 грн. 12 коп., в тому числі 10062 грн. 95 коп. основного боргу, 2453 грн. 41 коп. - сума боргу з урахуванням індексації, 3% річних в розмірі 604 грн. 60 коп. та відсотки за користування чужими коштами в сумі 73560 грн. 24 коп.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03 серпня 2011 року по справі № 15/106-10 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 03 серпня 2011 року по справі № 15/106-10 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, але його представник в судових засіданнях апеляційної інстанції апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, розписки та копія реєстру поштових відправлень.

Від відповідача, представники якого не з’явились у судове засідання апеляційної інстанції, ніякого клопотання не надходило.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, було правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного перегляду, між Приватним підприємством "Крат" (далі - Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (далі - Покупець) 08.08.2007 року укладений Договору поставки № 08/08, яким обумовлені всі істотні умови, передбачені ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України та нормами глави 54 ЦК України (435-15) , який є додатком до апеляційної скарги, що надійшла до господарського суду Херсонської області 31 жовтня 2011 року. Про існування такого договору Позивач не заперечував, але, незважаючи на 4 судових засідання, оригінал його суду не надав.

Умовами укладеного сторонами договору, порядок нарахування пені узгоджено з врахуванням вказаних норм.

Відповідно до п.1.1. цього договору Постачальник зобов'язується передати в власність Покупцю металопрокат ( надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товар на підставі виставлених рахунків.

Згідно п.1.3. Договору Постачальник поставляє Покупцю Товар партіями. На кожну партію складається рахунок-фактура, накладна, сертифікат якості (відповідності).

Згідно п.2.3 Договору передбачений порядок розрахунку, а саме розрахунок за Товар проводиться шляхом попередньої 100% оплати суми, згідно рахунку.

Згідно п.2.5 Договору датою оплати товару вважається дата отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно п.п. 3.1., З.2., 3.3, 3.4., 3.5 Даного Договору передбачена відповідальність Сторін за неналежне виконання сторонами умов договору.

Згідно п. 2.1. Договору вартість, кількість та асортимент Товару встановлюється відповідно виставлених рахунків.

Таким чином господарські взаємовідносини між позивачем та відповідачем врегульовано Договором поставки № 08/08 від 08.08.2007 року, а не на підставі усного замовлення та договору купівлі-продажу у спрощеній формі.

Відповідно до рахунку-фактури № 05/05 від 05.05.2008 р., видаткової накладної № 05/05 від 05.05.2008 р. - ПП "Крат" здійснив поставку ФОП ОСОБА_2 Товар - арматура № 12 НДЛ в кількості 2 тонни на загальну суму 10 062,95 грн. (на яку посилається позивач).

Факт передання продукції позивачем за відповідною вартістю підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №05/05 від 05.05.2008р.

Факт отримання товару відповідачем в кількості дві тони арматури № 12 НДЛ підтверджується довіреністю серії ЯЕШ № 093942 від 05.05.2008р. на ім'я ОСОБА_1

На підтвердження господарської операції також було складено податкову накладну 05/05 від 05.05.2008р.

Стаття 629 ЦК України та умовами Договору поставки № 08/08 від 08.08.2007 р. передбачає, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

05.05.08 року відповідач передав позивачу гарантійного листа, відповідно до якого він просив ПП "Крат" відпустити йому дві тони арматури 12 НДЛ на суму 10062,96 грн., прийняв на себе зобов’язання зробити оплату за отриманий товар до 25.05.2008 року. У випадку не оплати у встановлений термін, наданий гарантійний лист передбачає можливість нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами за весь час прострочки оплати з рахунку 1 % від суми прострочених зобов’язань, за кожний день прострочки .

Крім того, згідно пунктом 3.2. Договору поставки №08/08 від 08.08.2007р. передбачена відповідальність за неналежне виконання Покупцем своїх зобов'язань щодо розрахунку з Постачальником, а саме у разі прострочення по оплаті за товар, Покупець повинен сплатити пеню 0,1% від вартості не сплаченого товару.

Таким чином у договорі поставки йдеться про сплату пені за несвоєчасне виконання зобов’язання. А гарантійним листом передбачена відповідальності Покупця за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 % від суми прострочених зобов’язань, за кожний день прострочки.

Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Лист підписаний приватним підприємцем ОСОБА_2, на листі містяться всі його реквізити. Лист наданий на ім’я директора ПП "Крат" Герасимчука В.В., в ньому йдеться про зміну умов договору поставки, про посилення відповідальності відповідача. Враховуючи те, що у справі відсутні докази того, що ПП "Крат", відмовилось від запропонованої зміни, більш того оригінал "гарантійного листа" надано саме позивачем, колегія суддів дійшла до висновку, що сторони досягли згоди щодо зміни договору.

Тому посилання позивача на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 р.) колегія суддів вважає безпідставним.

Оригінал гарантійного листа був досліджений в судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 20 грудня 2011 року після надання його позивачем для ознайомлення. Вказаний лист у суду сумнівів не визвав. Відповідач мав можливість оспорювати вказаний гарантійний лист, але незважаючи на належне повідомлення його про місце та дату розгляду скарги, своїм правом прийняти участь у судових засіданнях, 4 рази не скористався.

Колегія суддів зазначає також, що ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 року та 20.12.2011 року відповідач був зобов’язаний надати суду оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 24 від 06.05.208 року, оригінал накладної № 05/05 від 05.05.2008 року та рахунку –фактури № 05/05 від 05.05.2008 року. Однак зазначені вимоги суду відповідачем виконані не були, і документи апеляційному суду не надані. Хоча оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру міг би бути підставою для призначення судовою-почеркознавчої експертизи для встановлення її дійснсоті.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що договором поставки, на який посилається відповідач, оплата готівкою не передбачена (2.4). Позивач таку оплату оспорює. З урахуванням відсутності оригінала квитанції до прибуткового касового ордеру № 24 копія її не може бути належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України.

У такому випадку апеляційний суд був вимушений розглядати скаргу за матеріалами що є у справі відповідно до ст. 75 ГПК України.

Господарським судом правильно встановлена сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних, кількість днів прострочення зобов’язання, загальна сума відсотків за користування коштами позивача, розмір витрат на держмито та ІТЗ судового процесу.

Отже судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32- 34 ГПК України, які б підтвердили позицію відповідача у будь - якій частині.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Херсон, на рішення господарського суду Херсонської області від 03 серпня 2011 року по справі № 15/106-10 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.