Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Чернівецької міської ради від 30.09.2009р. №8-3570

на рішення господарського суду Чернівецької області від 16.09.2009 р.

у справі № 12/127

за позовом прокурора м. Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до відповідача : приватного підприємства "УВТК", м. Чернівці

про спонукання до укладення договорів

За участю представників сторін:

від прокуратури: Макогон Ю.-прокурор

від позивача: Антонюк І.Я. - представник

від відповідача: Гінінгер А.З.-представник

Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 ГПК України (1798-12) , учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.09.2009р. у справі №12/127 (суддя Бутирський А.А.) відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурору м. Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, м. Чернівці до приватного підприємства "УВТК", м. Чернівці про спонукання до укладення договору оренди землі та договору про сплату коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

Чернівецькою міською радою подано апеляційну скаргу №8-3570 від 30.09.2009р., в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що дане рішення є необґрунтованим і таким, що прийняте за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що проекти договорів оренди землі були направлені відповідачу для ознайомлення та їх подальшого підписання, однак з червня 2008 року по даний час останнім не було вчинено жодних дій, спрямованих на підписання вказаних договорів. Не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині спонукання до укладення договору про плату за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, оскільки таке користування, на думку скаржника підтверджується наявністю нерухомого майна на цій земельній ділянці. Окрім того, покликається на те, що місцевим господарським судом не взято до уваги рішення 40 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 22.12.2005 року № 922, згідно якого плата за землю повинна сплачуватися за період з моменту прийняття рішення сесією міської ради до моменту укладення договору оренди землі. Також скаржник зазначає, що згідно заяви ПП "УВТК"виготовлено технічну документацію для передачі земельної ділянки в оренду. В матеріалах технічної документації міститься проект розподілу земельних ділянок на вул. Миколаївській, 38, відповідно до якого ПП "УВТК"погодило, щоб до нього перейшла в орендне користування земельна ділянка пл.5,4022 га. Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.

Прокуратура м.Чернівці у листі №1308 вих.09 від 21.12.2009р. підтримує апеляційну скаргу та просить рішення суду скасувати, позовні вимоги задоволити.

ПП "УВТК"у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач зазначає, що скаржник у запропонованих для підписання проектах договорів оренди землі ставив незаконні вимоги щодо сплати додаткових, крім орендних, платежів на розвиток соціально-культурної інфраструктури міста Чернівці, а зміст цих договорів не містив всіх істотних умов, передбачених чинним земельним законодавством, а тому відповідач відмовився підписувати зазначені проекти договорів і запропонував укласти договори оренди землі за зразком, передбаченим постановою КМУ від 03.03.2004 року № 220 "Про затвердження типового договору оренди землі" (220-2004-п) . Вважає, що рішення 40 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 22.12.2005 року № 922 щодо плати за фактичне користування землею протирічать вимогам ст. 15 Закону України "Про плату за землю", ст. 125 та п. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, оскільки на думку відповідача, сплата орендних платежів починається з моменту реєстрації договору оренди у державному земельному кадастрі, а не з моменту прийняття попередніх рішень міськради і реєстрації проектів договорів оренди земельних ділянок у департаменті містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду та продовжувався строк вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Відповідач є власником частини будівлі (856/1000 ідеальних часток, що становить 10 537,00 м.кв. у м.Чернівці, по вул. Миколаївській, 38.

13.02.2007 року відповідач звернувся до Чернівецької міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки по вул. Миколаївській, 38 площею 3 га під службові приміщення терміном на 5 років (а.с.7).

28 сесією V скликання Чернівецької міської ради прийнято рішення від 29.05.2008р. №589 (п.8.4) про надання позивачу в оренду земельної ділянки по вул. Миколаївській, 38 пл.5,4022 га. та п 8.7 рішення зобов'язано, зокрема, відповідача укласти з Чернівецькою міською радою договори оренди земельних ділянок на вул. Миколаївській, 38 та укласти договір за зразком, визначеним рішенням 40 сесії міської ради IV скликання від 22.12.2005р. №922 (а.с.10).

На виконання зазначеного рішення позивач представив для підписання проект договору оренди земельної ділянки №5041 від 27.06.2008р. по вул. Миколаївській, 38 площею 5,4022 га (а.с.51-52), проте, відповідач не погодився із цим договором, у зв'язку з чим його не підписав, протокол розбіжностей не складався.

Зокрема, відповідач листом від 28.07.2008р. №73 повідомив позивача про неможливість підписання договору у зв'язку з безпідставністю вимоги щодо сплати одноразового внеску у сумі 1 169 327,09 грн. на розвиток соціально-культурної інфраструктури м.Чернівці та просив звільнити відповідача від виконання п.4.7 проекту договору оренди землі (а.с.29).

15.09.2008 року відповідач повторно звернувся до позивача із листом вих.№95 від 15.09.2008р.(а.с.29) та повторно просив виключити п.4.7 проекту договору оренди землі про сплату 1 169 327,09 грн. на соціально-економічний розвиток міста, та надати земельну ділянку терміном на 49 років.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі згаданих листів відповідача, позивачем була запропонована нова редакція договору, в якій зменшено розмір внеску на розвиток соціально-культурної інфраструктури м.Чернівців до 81 260,76 грн. При цьому орендна плата, внаслідок законодавчих змін та тривалої переписки, збільшилась з 1 025 566,60грн. до 1 613 536,35 грн.

У зв'язку з істотним збільшенням орендної плати, відповідач звернувся д позивача із листом вих.№15 від 02.03.2009р. (а.с.27), в якому просив зменшити площу орендованої земельної ділянки. Позивач на пропозицію відповідача не погодився.

17.06.2009 року прокурор м. Чернівці звернувся до господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради із позовом до ПП "УВТК" про спонукання до укладення договору №5041 від 27.06.2008р. оренди земельної ділянки по вул. Миколаївській, 38 у м.Чернівці площею 5,4022 га з дня прийняття рішення сесії та з урахуванням збільшення позовних вимог про спонукання до укладення договору в новій редакції та договору про сплату ПП "УВТК"коштів в сумі 1 025 566,60грн. за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Миколаївській, 38 у м.Чернівці, площею 5,4022 га за період з 29.05.2008 року до дати укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Миколаївській, 38 у м.Чернівці площею 5,4022 га.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальний порядок укладення господарських договорів унормований статтею 181 ГК України, за приписами якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, запропонований проект якого надається другій стороні для узгодження у двох примірниках, при цьому, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Укладення господарських договорів за рішенням суду також регулюється ст. 187 ГК України, відповідно до якої судом розглядаються спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор обґрунтовував свої вимоги саме ухиленням відповідача від укладення договорів оренди земельних ділянок, отже прокурор мав також довести обставини, які свідчать про таке ухилення саме зі сторони вказаного відповідача.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, зокрема лист відповідача (а. с. 29), спір між сторонами виник у зв’язку з неможливістю врегулювання розбіжностей щодо умов договору оренди землі №5041 від 27.06.2007р.

Основним питанням, з приводу якого виник спір між сторонами, є сплата відповідачем коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розташований об’єкт нерухомого майна, що належить останньому на праві власності. Таке положення викладене позивачем у п. 4.7 запропонованого ним проекту договору оренди землі №5041 від 27.06.2007р., згідно якого на підставі рішення 40 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 22.12.2005р. №922 орендар (відповідач) погоджується сплатити одноразовий внесок в сумі 81 260,76 грн. на розвиток соціально-культурної інфраструктури міста Чернівці. Рішенням, про яке йде мова у цьому пункті договору оренди землі, встановлено, що з моменту прийняття рішення про надання заявнику дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду, а також з моменту прийняття сесією рішення про надання земельної ділянки в оренду і до моменту укладення договору оренди земельної ділянки, землекористувач сплачує за окремим договором Чернівецькій міській раді кошти за користування ділянкою у розмірах, нарахованих на підставі довідки міського управління земельних ресурсів Держкомзему про грошову оцінку земельної ділянки.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем представлено суду проект договору, згідно якого на відповідача покладався обов’язок по сплаті суми коштів 1 025 566,60грн. за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Миколаївській, 38 у м.Чернівці, площею 5,4022 га.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" землекористувачі сплачують орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Згідно із ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, і виникає з моменту державної реєстрації цього права.

З огляду на викладене, нарахування орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою з моменту прийняття 20 сесією Чернівецької міської ради V скликання рішення № 404 від 28.09.2007р. до моменту укладення договору оренди земельної ділянки не ґрунтується на нормах земельного законодавства.

Також судова колегія зазначає що за приписами ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно із ч.5 ст. 181 ГК України розбіжності, які залишились неврегульованими при укладенні господарського договору, сторона може передати до суду тільки, якщо на це є згода другої сторони.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини не засновані на державному замовленні, пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення вищезазначеного договору для відповідача відсутня, тому примус до укладення договору за рішенням суду за відсутності волевиявлення відповідача на укладення договору оренди землі у редакції, запропонованій позивачем, не відповідає способам захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, встановленим ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 152 Земельного кодексу України.

Не ґрунтується на нормах законодавства і вимога прокурора про укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Миколаївській, 38 у м. Чернівці з дня прийняття рішення сесії, оскільки день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч.2 ст. 187 ГК України).

Окрім того, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч.3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Спірні правовідносини не засновані на державному замовленні, пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для відповідача відсутня, а тому відповідач не зобов'язаний укладати запропонований позивачем договір.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації; форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами не досягнуто згоди щодо такої істотної умови, як розмір земельної ділянки, оскільки відповідач просив надати в оренду 3 га, позивач надав 5,4022 га, після чого відповідач просив зменшити розмір орендованої земельної ділянки, а позивач відмовився. Також позивач у запропонованому договорі не виклав положення щодо умов і строків передачі земельної ділянки орендарю.

Згідно із ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Матеріалами справи підтверджується, що договір на право користування (оренди) зазначеною земельною ділянкою не укладався і відповідач не узгоджував необхідних положень для укладення договору оренди земельної ділянки з компетентними органами, що свідчить про те, що останній користується земельною ділянкою без правових підстав. Дана обставина може бути підставою позову про відшкодування шкоди, завданої відповідачем безпідставним та безоплатним користуванням землею.

Відповідно до ст..33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст..34 ГПК України (1798-12) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржником належними та допустимими доказами не підтверджено вимог, викладених в апеляційній скарзі та правомірність заявлених позовних вимог.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення господарського суду прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 16.09.2009р. у справі №12/127 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Чернівецької області.